Книжка тижня: «Сила жалю. Як погляд назад рухає нас вперед» Деніела Пінка
Чому жаль не є чимось небезпечним чи ненормальним
Жаль – це цілком здорове й характерне для кожного явище, що становить собою невіддільну частину людського буття. До того ж жаль – корисний. Він проясняє. Він інструктує. Правильно проаналізований жаль не тягне нас на дно, а навпаки – штовхає вгору. Чому це так – розбираємося, прочитавши книжку «Сила жалю. Як погляд назад рухає нас вперед».
Бекграунд. Опираючись на дослідження в галузі соціальної психології, неврології та біології, Деніел Пінк доводить, що неможливо ні про що не шкодувати. У книжці він використовує найбільшу статистичну вибірку ставлення американців до жалю, яку коли-небудь проводили, а також власне Всесвітнє дослідження жалю, у якому взяло участь 15 000 людей у 105 країнах.
Деніел Пінк – американський письменник, автор семи книжок, найновіша з яких – «Сила жалю». Його книжки розходилися мільйонними тиражами по всьому світу, були перекладені сорока двома мовами та отримали численні нагороди.
Видавництво: «Лабораторія»
Сюжет. Не варто сумніватися в щирості людей, які заявляють, що ні про що не шкодують. Натомість слід розглядати їх як акторів, які грають роль – і роблять це так часто й переконливо, що самі починають вірити в те, що все це насправді. Такий психологічний самообман – поширене явище. Іноді він навіть на користь. Однак найчастіше подібне лицедійство заважає людям виконувати важку роботу, яка дарує істинне задоволення.
Такі емоції, як радість, вдячність і надія, суттєво поліпшують наш добробут. Потрібно мати цілу плеяду позитивних емоцій у своєму портфелі. Вони повинні переважати негативні. Проте перенасичення наших емоційних активів позитивом таїть у собі й небезпеку. Цей дисбаланс може перешкоджати навчанню, гальмувати розвиток і обмежувати наш потенціал.
Причина в тому, що негативні емоції теж важливі. Вони допомагають нам вижити. Страх жене нас із палаючого будинку та змушує крокувати обачно, щоб не наткнутися на змію. Огида вберігає від отруєння і відвертає від дурної поведінки. Гнів попереджає про загрози та провокації з боку інших і загострює наше відчуття добра й зла. Звісно, надлишок негативних емоцій виснажує. Але вкрай мала їхня присутність теж має руйнівний вплив.
Автор наводить, зокрема, таку класифікацію жалів.
Базові жалі. Цей перший різновид глибинної структури перетинає ледве не всі поверхневі категорії. Чимало наших нарікань на освіту, фінанси та здоров’я насправді є різним зовнішнім вираженням одного жалю: неспроможності бути відповідальними, свідомими й завбачливими. У житті ми потребуємо якоїсь базової стабільності. Без певного рівня фізичного здоров’я та матеріального достатку стає важче думати про якісь інші цілі і ще важче – прагнути до них. Утім іноді цю довгострокову потребу підриває наш особистий вибір.
Жалі про брак сміливості. Часом ми значно ймовірніше пошкодуємо не про те, що зробили, а про те, чого не зробили. Знову ж таки, поверхнева оболонка – чи то ми ризикуємо своєю освітою, чи то роботою, чи особистим життям – не відіграє суттєвої ролі.
Що не дає нам спокою, так це бездіяльність. Утрачені шанси чкурнути з рідного містечка, відкрити власний бізнес, піти за справжнім коханням або побачити світ – усе це однаково надовго закарбовується в нашій пам’яті.
Моральні жалі. Більшість із нас хоче бути хорошими людьми. Проте часто ми стикаємося з вибором, який спокушає зійти з праведного шляху. Обравши слизьку доріжку, нас не обов’язково відразу ж починає мучити сумління. Але з часом сумнівні з погляду моралі рішення можуть почати нас роз’їдати зсередини. Коли ми робимо погані вчинки або поступаємося своїми принципами заради власного добробуту, жалкування може наростати і зрештою залишитися надовго.
Жалі за стосунками. Учинки скеровують наше життя. Але мети йому надають інші люди. Величезна частина людських жалів витікає саме з нашої нездатності визнати цей принцип і дотримуватися його.
Зруйновані або нереалізовані взаємини з чоловіком або дружиною, коханими людьми, батьками, дітьми, братами і сестрами, друзями, однокласниками та колегами становлять найбільшу категорію жалів глибинної структури. Жалі за стосунками виникають щоразу, коли ми відштовхуємо тих, хто допомагає нам утвердити власне відчуття цілісності. Коли ці взаємини погіршуються, зникають або так і не розвиваються, ми відчуваємо невгамовну втрату.
Неспроможність досягти свого ідеалу означає втрату можливостей. А нездатність стати тим, ким мусиш, – невиконання обов’язків.
Люди з вищою освітою частіше шкодували про кар’єру, ніж малоосвічені. Спершу це може здатися дивним. Наявність освіти зазвичай дає ширший спектр професійних можливостей. Однак саме тому випускники коледжів частіше жалкують через кар’єру.
Життя відкривало перед ними більше перспектив – а отже, ще більший всесвіт упущених шансів.
Вам сподобається, якщо: ви хочете краще усвідомити, що для подолання базових жалів і їхнього уникнення треба, щоб зміни відбулися не лише із самою людиною, а й з її ситуацією, обставинами й оточенням.
Вам не сподобається, якщо: ви не вірите, що розбіжності між реальним та ідеальним «я» нас пригнічують. А між реальним і належним – викликають занепокоєння, а отже – роблять нас більш схильними до дій.
Головна причина прочитати: зрозуміти, що базові жалі оголюють брак стабільності, адже всі ми потребуємо базового підґрунтя, складеного з освітніх благ, фінансового достатку та фізичного здоров’я, який зменшує психологічну невизначеність, вивільняє час і душевні сили для пошуку можливостей і сенсів.
У тому ж дусі:
Енні МакКі, Річард Бояцис, Денiел Ґоулман «Емоційний інтелект лідера»
Тривалий час люди вважали, що емоції в ділових стосунках шкодять нормальній роботі компаній. Однак управляти – це не лише налагоджувати процеси, створювати стратегію і продукувати сильні ідеї. Справжній лідер має надихати, пробуджувати ентузіазм, підтримувати в людях мотивацію та знаходити їхні найсильніші сторони.
У цій книжці експерти з емоційного інтелекту пояснюють, чому емоції, уміння розуміти і співпереживати допомагають, а не заважають лідеру керувати колективом. Вони також зосереджуються на тому, як розвинути навички емоційного лідерства в собі.
Петра Бок «Mindfuck. Як позбутися бар’єрів у своїй голові»
Світ змінився, а ми все ще керуємося давніми страхами, застереженнями й сумнівами. Ми шукаємо безпеки і не наважуємося ризикувати та змінюватися. Як почати вірити в себе й довіряти собі? Як припинити себе применшувати? Сучасне суспільство до цього готове, кожен із нас насправді готовий теж. Треба тільки розпізнати й подолати Mindfuck. А давні механізми самозбереження цілком можуть працювати на нашу користь замість перешкоджати.
Як це зробити, радить Петра Бок, одна з найвідоміших коучинь Німеччини, яка багато років допомагає клієнтам досягти нових кар’єрних сходинок, розділити робоче й особисте на користь комфортного самопочуття і по-новому поглянути на власні цінності та успіхи.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
