Чорноморський фронт: як вдалі операції ЗСУ змінюють розклад сил на полі бою

Контрнаступ України в південному напрямку продовжується без пауз на очікування нових надходжень американського озброєння. Уночі проти 13 вересня українські військові атакували крилатими ракетами судноремонтний завод у Севастополі, внаслідок чого вщент вигоріли дизельний підводний човен та великий десантний корабель, що стояли на ремонті в сухому доку. Це одна з найсерйозніших атак на Крим за останній час, і що важливо – крилатими ракетами, а не дронами, як у попередні рази.

А вночі проти 14 вересня військова контррозвідка Служби безпеки та Військово-морських сил України за допомогою ударних дронів та крилатих ракет «Нептун» знищили поблизу Євпаторії російський комплекс ППО С-400 «Тріумф» вартістю $1,2 млрд. Цю операцію вже названо унікальним досвідом взаємодії контррозвідки СБУ та ВМС.

Такі успіхи України дають підстави західним аналітикам не лише радіти перемогам над армією росії, а й висловлювати побоювання, що акваторія перетвориться на поле бою, як Перська затока 1980-х років, де під час Ірансько-іракської війни точилася «танкерна битва». Тоді обидві країни, конкуруючи за вплив у регіоні, атакували сотні нафтових танкерів, що перевозили чорне золото з найважливіших джерел у Перський затоці до Європи, Китаю та США. Різниця в тому, що під час російсько-української війни в Чорному морі цілями будуть не лише танкери, які перевозять підсанкційну російську нафту, а й балкери з українським збіжжям.

Як Чорноморська акваторія стає одним з основних «театрів воєнних дій» у російсько-українській війні та яким чином теперішні успіхи України закладають підвалини повоєнного відновлення економіки?

Що з постачаннями нових ракет? Розклад сил на полі бою може значно змінитися на користь України, якщо виправдаються очікування щодо постачання далекобійних ракет ATACMS від США. Раніше американська влада скептично ставилася до цієї ідеї, побоюючись ескалації конфлікту в разі використання ATACMS для ударів по російських населених пунктах у глибокому тилу. Але тепер адміністрація президента США Джо Байдена близька до позитивного рішення. Дальність цих ракет становить близько 300 км, що дозволить українським військам завдавати ударів далеко за межами фронту – зокрема, по всьому анексованому Криму та Кримському мосту, а також по містах на території рф.

За останній тиждень про перспективи передачі ракет ATACMS Києву одразу повідомили кілька іноземних ЗМІ з посиланням на власні джерела. Один із співрозмовників телеканалу ABC News, обізнаний щодо планаів надання Україні безпекової допомоги, зазначив, що Білий дім наближається до затвердження відповідного рішення. Водночас він наголосив, що до офіційного оголошення плани США можуть зазнати змін.

Ще один американський чиновник в інтерв’ю Financial Times повідомив, що рішення про передачу ATACMS Україні «уже на столі». Але остаточно питання ще не вирішено, і до моменту, коли далекобійні ракети потраплять до України, «можуть пройти місяці». Однак уже зараз ЗСУ доволі вправно користуються тими ресурсами, які є в наявності.

За повідомленням ГРУ МО, під час проведення операції спецпризначенцям вдалося захопити також додаткові цінні трофеї: запас вертолітних боєприпасів типу НАР (некеровані авіаційні ракети) і радіолокаційну станцію «Нева», що може відстежувати рух суден у Чорному морі.

Яке значення та можливі наслідки цієї події? Війна росії проти України фактично розпочалася з анексії Криму в 2014 році та окупації стратегічно важливих бурових платформ для видобутку вуглеводнів на Чорноморському шельфі. З початком повномасштабного вторгнення агресор використовував їх з воєнною метою, розмістивши там військове обладнання та ракетні системи дальньої дії. Це дозволило коригувати удари по території України й контролювати пересування вантажних кораблів в акваторії Чорного моря, інфраструктуру Одеської області, а згодом – і «зерновий коридор», вкрай важливий для експорту українського збіжжя.

Тепер, завдяки блискучій спецоперації український військових, ці переваги знівельвано, а лінія фронту на Чорному морі фактично змістилася ще ближче до Криму та Севастополя – «головної військово-морської бази» та «міста слави російських моряків» (популярні наративи кремлівської пропаганди). Крім того, завдяки поверненню бурових платформ Україна поліпшує контроль над ситуацією в Одеській затоці.

У 2014 році Генпрокуратура України відкрила кримінальне провадження у справі про зловживання службовим становищем у великих розмірах особами, пов’язаними з держкомпаніями «Нафтогаз України», «Чорноморнафтогаз», а також урядовцями. Згідно з матеріалами справи, при закупівлі було допущено грубі порушення тендерних процедур. Сам Юрій Бойко 2015 року проходив свідком у цій справі.

Того ж року було відкрито ще одну справу – про розкрадання $60 млн на закупівлю буксирів для транспортування вишок. Але досі ця історія не дійшла до логічного фіналу: жодних судових вироків у ній не винесено, а більшість її фігурантів перебувають поза межами України.

Що це дасть Україні? Олексій Чернишов, який зараз керує «Нафтогазом», дізнавшись про повернення «вишок Бойка» під контроль України, заявив, що компанія «готова розпочати експлуатацію за призначенням цього обладнання, щойно це дозволятиме безпекова ситуація».

Проте в актуальному порядку денному на першому місці – питання звільнення території країни від окупантів. Історія з «вишками Бойка» додає оптимізму щодо прогресу в досягненні цієї мети не менше, ніж тогорічне повернення під контроль України острову Зміїний і знищення флагманського корабля Чорноморського флоту рф – крейсера «москва».

---

---