Пів року без Каховської ГЕС: чому зупиняються заводи, де брати воду населенню та чого чекати від весняного водопілля
Навколо ймовірного відновлення знищеного водосховища назріває конфлікт екологів з економістами
Українська гідроенергетика з приходом зимових мінусових температур переходить у так званий сплячий режим, дехто його називає «мертвим». Вода застигає, утворюється крига – і забезпечити щось на кшталт «весняно-літнього» проходу води через агрегати ГЕС просто немає можливості. Видача електроенергії від «гідріків» в Об’єднану енергосистему України (ОЕУ) сильно скорочується, а заразом зменшується і можливість маневрування електроенергією в ОЕУ.
Втім цього року ситуація з маневруванням ще більш загострилася, як і багато інших економічних питань. 6 червня 2023 року російські окупаційні війська підірвали Каховську ГЕС і дамбу по руслу Дніпра й тим самим знищили найбільше у Європі водосховище (обсяг – 18,2 куб. км води), яке утримувало 40% запасів прісної води для населення та економіки України.
Професійні гідроенегретики попереджали про всі можливі наслідки такої аварії. І зауважували, що основні «смертельні жнива» Україна почне збирати навесні 2024-го року. Втім перші «паростки» з’явилися раніше, і далі буде тільки гірше.
Знищення Каховського водосховища оголило території Великого Лугу – легендарної території запоріжців та української давнини. Сьогодні вже йде шалена дискусія, чи треба відновлювати Каховську ГЕС і Каховське водосховище. Аргументи деяких істориків та екологів дуже красномовні. Але поточна ситуація диктує свої умови. Тож на країну чекає ще одне протистояння: «екологів/істориків» з «економістами/виробниками».
Як у питанні Каховського водосховища обрати зважені рішення, враховуючи поточний економічний стан, розбирався Mind.
Чому почали зупинятися заводи? Кілька тижнів тому зупинили роботу Нікопольський і Запорізький заводи феросплавів (НЗФ та ЗФЗ), які напряму «зав’язані» на воду з Каховського водосховища. У ЗФЗ пояснюють, що «переривання постачання електроенергії та води негативно впливає на технічний стан пічних агрегатів при їх дуже високій вартості (вартість тільки однієї печі сягає сотень мільйонів гривень). Також кожен запуск і розігрів печі супроводжується значними капіталовкладеннями та виробництвом некондиційних феросплавів».
Ще раніше зупинився Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат. Понад півтора року він тримався під обстрілами з іншого берега Дніпра, але всьому є межа.
Ці заводи давали роботу тисячам людей і науковців. Окрім цього, підприємства феросплавного циклу дуже потрібні вітчизняній економіці: феросплави додаються у сталь, щоб поліпшити її якість.
У 2023 році Україна змогла підняти виплавку сталі до 5 млн тонн, при тому що у 2022-му вдалося зробити лише 3,6 млн тон. Це «сльози» у порівнянні з передвоєнними показниками, коли йшлося про 20–22 млн тонн на рік, і Україна входила в 10-ку найбільших виробників сталі.
Так, це підприємства, контрольовані компаніями Ігоря Коломойського та його партнерами. Але рішення про зупинення виробництв ухвалюють оперативні менеджери, бо відповідальність за технологічні катастрофи нестимуть саме вони, а не пан Коломойський.
Далі ситуація може ще більше погіршуватися. У Криворіжжі виробництво можуть припинити й інші ГЗК та металургійні підприємства. Через брак прісної води до 40% якої промисловість України споживала з водосховищ, вона може взагалі зупинитися. І це може відбутися навіть без шалених обстрілів із боку «русні».
Чому в Україні вода на вагу золота? Вкрай потрібно, щоб природа наповнила всі водосховища вздовж Дніпра. Посушливе літо та капітальні ремонти на агрегатах майже всіх ТЕС в Україні змусили регулятора енергосистеми – НЕК «Укренерго» – дати команду балансувати енергосистему за рахунок гідроенергетики.
Як результат, Укргідроенерго спрацювала майже на 40% води більше, ніж у попередні роки; заразом і через те, що вже не було Каховської ГЕС, яка видавала 2 млрд кВт/год на рік та регулювала енергопостачання південних регіонів. Загалом внесок цієї гідроелектростанції в ОЕС України становив від 2% до 7%, і головне – це була балансувальна потужність.
Основні водосховища вздовж Дніпра тепер «спрацьовані» на кілька метрів нижче за норму. Їх треба наповнювати, інакше вже наприкінці весни 2024 року три чверті України отримуватиме воду за графіком, а промисловість і сільське господарство можуть взагалі зупинитися.
Будівництво магістральних водогонів для областей, які постраждали внаслідок підриву Каховської ГЕС, у Дніпропетровській області. Серпень 2023 року
Знищення Каховського водосховища залишило без прісної води 74% громад у Запорізькій області, 92% – У Миколаївській, та 96% – у Херсонській і ще близько 35% – у Дніпропетровській.
Усі ці громади треба було терміново забезпечувати водою. А отже, на будівництво нових водогонів довелося спрямувати декілька мільярдів гривень. Крім того, на підтримку всіх цих водогонів треба буде й надалі виділяти десятки мільйонів гривень щороку. І немає жодної впевненості, що місцеві річки, біля яких побудували водогони, зможуть забезпечувати потреби бодай місцевого населення. Клімат дуже сильно змінюється, і в залізної промисловості півдня України має бути стратегічний запас ресурсів, серед яких і вода.
На жаль, є дуже погані статистичні показники щодо прісної води. 31 серпня у телемарафоні «Єдині новини» голова Мінекології Руслан Стрілець озвучив данні, які шокують: згідно з розрахунками ООН, в Україні на одну людину припадає у п’ять разів менше води, ніж в інших країнах Європи. І в 10 разів менше (!!!), ніж у середньому по світу. Україна – вододефіцитна країна.
Де знайти воду? Можливо, у середині ХХ сторіччя деякі промислові рішення були занадто радикальними. Але вони себе виправдали в довгостроковій перспективі. Та ж Каховська ГЕС і водосховище утримували сільськогосподарську та залізорудну промисловість на півдні України.
«Такі дії (будівництво Каховської ГЕС. – Mind) мали за мету забезпечення річного регулювання стоку Дніпра для зрошення та водопостачання засушливих районів півдня України, навігації від Херсона до Запоріжжя, живлення електроенергією», – зазначають в ПАТ «Укргідроенерго».
Як наголошують у відомстві, знищення Каховської ГЕС і зниження рівня Каховського водосховища до мінімально можливого на сьогодні спричинило проблему забезпечення питною і технічною водою населення і промисловості міст: Кривий Ріг, Нікополь, Марганець; без питної та зрошувальної води залишилися жителі Херсонської, Миколаївської, Запорізької та Дніпропетровської областей. Обміління Каховського водосховища призвело до екологічної катастрофи, нищівні наслідки якої будуть відчутні і для наступних поколінь.
Читайте також: Відбудова Каховської ГЕС: чого більше в цьому проєкті – користі чи ризиків?
«Якщо говорити про інфраструктуру – ми втратили міст з автомобільною дорогою та залізничним сполученням, газопроводом та іншими комунікаціями, що зʼєднували правий і лівий берег, та глибоководний шлях від Чорного моря до Запоріжжя, який годував та був артерією для проходження суден з усього світу. Втрат зазнало й сільське господарство. Але, на мою думку, надзвичайними будуть наслідки для аграріїв навесні наступного року, і ми відчуємо значний вплив на врожайність у постраждалих регіонах», – каже Ігор Сирота, генеральний директор ПАТ «Укргідроенерго».
Чи варто щось відтворювати? Перед Україною стоїть ще одне випробування – весняне водопілля. Буде воно сильним чи ні – це вже «рішення природи». Але воно буде. Нам дуже потрібна вода, враховуючи, що треба наповнити всі водойми. Але матимемо й незнані досі явища на територіях зсохлого Каховського водосхосвища. Будь-який спуск води змиє увесь ґрунт, що залишився після сходу води влітку.
Нині екологи повідомляють, що на осушених землях ростуть купи рослин, дехто розповідає про дерева, «які виросли на 2-4 метри заввишки» за п’ять місяців після осушення. Це верболоз – усі мешканці півдня знають цю культуру. Називати її деревом вкрай безвідповідально. Бо цих паростків десятки, а то й сотні. Виживуть із них одиниці і, може, колись стануть красивою вербою.
Обміліле Каховське водосховище
Втім життя прозаїчніше. Немає жодного підтвердження того, що всі ці рослини залишаться на місці. Бо ніхто точно не знає, яким шляхом піде весняний паводок. Спинити цю воду не буде можливості – це підтверджують і спеціалісти.
«На Каховському гідровузлі було зроблено велику водоскидну греблю, пропускна здатність якої жодного разу не була використана навіть наполовину. Максимальна витрата, яку тут зафіксували 1958 року, становила 9740 куб. м/с. Крім того, у проєкті Каховської ГЕС було зроблено істотну помилку – встановлення на ній шести гідроагрегатів, здатних пропускати лише 2600 куб. м/с. Водночас пропускна здатність вузла, розташованого вище за течією ДніпроГЕСу майже вдвічі більша – 4950 куб. м/с», – розповідає Віктор Вишневський, доктор географічних наук, професор.
Простіше кажучи, якщо «велика вода» піде по Дніпру, то в низині Херсонської та Миколаївської областей її ніщо не спинить, тож вона змиє все, що трапиться на її шляху: і верболоз, і очерет, і всі історичні пам’ятки. А що буде далі із цими територіями, взагалі незрозуміло. Принаймні уряд України перестрахувався.
«Кабмін ініціює заборону обігу земель знищеного рф Каховського водосховища. Він, зокрема, передбачає встановлення заборони на формування, передачу у власність та користування, зміну цільового призначення земельних ділянок на землях, які займало Каховське водосховище, протягом 15 років», – повідомляв раніше представник уряду у Верховній Раді Тарас Мельничук.
Проблеми з водою по всьому світу поглиблюються з року в рік дедалі сильніше. Тому формування водного балансу країни – один із найперспективніших напрямів повоєнної відбудови. Але для цього потрібні кваліфіковані спеціалісти, брак яких лише наростає. Так, за підсумками вступної кампанії 2023 року на спеціальність «гідротехнічні споруди» по всім українським ВНЗ назбиралося аж 474 абітурієнти. І не факт, що через 4–6 років усі вони працюватимуть за спеціальністю.
Разом із тим гауляйтер Херсонщини сальдо вже заявив, що «росія вклала в розбудову регіону в 30 разів більше, ніж Україна за останні 30 років». Жодних підтверджень і пояснень цій заяві немає. Але паралельно йде повідомлення, що російські інститути опрацьовують можливості відбудови Каховської ГЕС і варіанти подачі води в Крим.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
