«Завтра» після війни: чого США очікують від росії в разі перемоги України

Перемога України у війні з росією матиме певні наслідки в майбутньому. Зокрема, цей факт вплине на ставлення США та Європи до росії. Як наголошують оглядачі Міранда Прібе (Miranda Priebe), Семюел Чарап (Samuel Charap) у матеріалі на rand.org, можливі чотири сценарії розвитку подій після закінчення війни. Mind пропонує ознайомитися з можливими варіантами майбутнього.

Переклад підготовлено партнером Mind – Бюро перекладів MK: translations

Хоч і не скоро, але війна між росією та Україною врешті-решт завершиться. Що буде далі?

Підготовка до наслідків

Незалежно від того, коли закінчиться гаряча фаза нинішньої війни, росія залишатиметься загрозою як для України, так і для Сполучених Штатів та їхніх союзників. Як США потрібно діяти у відносинах із росією після війни? Як повоєнні аспекти впливатимуть на політику воєнного часу?

Відповіді на ці питання мають величезне значення. Рішення, ухвалені безпосередньо після закінчення війн, можуть мати значні довгострокові наслідки. Врегулювання, якими завершилися Перша та Друга світові війни, змінили нації, суспільства й міжнародний порядок так, що їхні наслідки відчуваються й донині. Аналіз RAND показав, що припущення політиків щодо траєкторії великих воєн – наприклад, як довго триватимуть ці війни та якими будуть повоєнні умови – часто виявляються хибними, що ускладнює планування їхніх наслідків.

Хоча російсько-українська війна не є (на момент написання цієї статті наприкінці 2023 року) конфліктом великих держав, як Перша та Друга світові війни, вона зіштовхує одну велику державу із сусідньою державою, яку підтримує інша велика держава – Сполучені Штати та їх союзники. 

Бачення можливого майбутнього

Планування на повоєнний період пов'язані зі значною невизначеністю: стратеги не знають траєкторії розвитку конфлікту, коли бойові дії припиняться і як зрештою зміниться міжнародне середовище. З огляду на цю невизначеність наслідки стратегічного вибору США необхідно вивчати в різних контекстах.

Таких контекстів може бути безліч. Для здійснення аналізу дослідники RAND спроєктували два ідеальні повоєнні світи – поєднання результату війни й характеру міжнародного середовища після її закінчення.

Як показано у Блоці 1, один із цих світів є помірно менш сприятливим з огляду США (Світ А), а інший – помірно більш сприятливим (Світ Б). Дослідження зосереджене на цих помірних варіаціях, а не на вкрай негативних чи дуже позитивних.

Блок 1. Два повоєнні світи Світ А: Після менш сприятливої війни Результати війни Конфлікт закінчується після тривалої війни на виснаження Китай надає летальну зброю росії Війна закінчується ненадійним режимом припинення вогню Україна зазнає незначних територіальних втрат Стратегічна обстановка одразу після війни росія має насамперед імперіалістичні інтереси, а також мотиви безпеки росія ослаблена війною, але готова до переозброєння Відносини між росією та Китаєм дуже тісні Україна зосереджена на відвоюванні територій Україна економічно виснажена НАТО розділене питанням політики щодо росії та України у воєнний час Переорієнтація США на Індо-Тихоокеанський регіон обмежена війною у Європі Напруженість у відносинах між США та Китаєм через підтримку Пекіном москви Відбувається глобальна економічна фрагментація через санкції та контрсанкції

Світ Б: Після більш сприятливої війни Результати війни Війна закінчується незабаром Китай не надає росії летальної зброї Війна закінчується надійним режимом припинення вогню Україна отримує скромні територіальні здобутки Стратегічна обстановка одразу після війни росія передусім керується міркуваннями безпеки росія сильно ослаблена війною, а її оборонна промисловість перебуває у скрутному становищі Відносини між росією та Китаєм дещо напружені Україна зосереджена на економічному відновленні Економіка України значно постраждала від війни НАТО зберігає єдність щодо політики воєнного часу щодо росії та України Переорієнтація США на Індо-Тихоокеанський регіон не обмежена війною у Європі Війна істотно не впливає на напруженість у відносинах між США та Китаєм росія набагато менше економічно інтегрована із Заходом

Далі дослідники оцінили, як дві ідеальні стратегії США – жорстка й менш жорстка – працюватимуть у цих двох світах (див. Блок 2).

Якщо Сполучені Штати оберуть жорстку стратегію, вони намагатимуться покарати, стримати й послабити росію, зберігати багато елементів стратегії воєнного часу, як-от: санкції та посилення американської військової присутності в Європі. Якщо Сполучені Штати оберуть менш жорстку стратегію, вони будуть відкриті до переговорів і більш стриманої політичної та військової політики, спрямованої на стабілізацію відносин із росією.

Блок 2. Дві ідеальні стратегії США Жорстка стратегія Стратегічна стабільність Відмова від переговорів про контроль над озброєннями Розвиток нових ядерних сил і засобів та розбудова військ Розгортання більшої кількості систем ПРО* Розгортання ракет наземного базування середньої дальності в Європі Військова присутність у Європі Підтримка підвищеної чисельності збройних сил Розгортання більшої кількості військ у Східній Європі Відмова від переговорів про обмеження звичайних збройних сил в Європі Відносини з Україною у галузі безпеки Допомога для проведення наступальних операцій Інтеграція Збройних Сил України до НАТО Підтримка політики відкритих дверей і членства України в альянсі Політика щодо інших колишніх радянських республік, які не є членами НАТО Підтримка інтеграції та членства Грузії в НАТО Посилення безпекової співпраці з країнами регіону Зменшення російського впливу Економічні відносини з росією Збереження більшості санкцій воєнного часу

Менш жорстка стратегія Стратегічна стабільність Відкритість до переговорів про контроль над озброєннями Стриманість у політиці щодо ядерної зброї Відкритість до обмежень на американську ПРО Відкритість до обмежень на ракети наземного базування середньої дальності в Європі Військова присутність у Європі Скорочення збройних сил Жодних додаткових військ у Східній Європі Відкритість до переговорів щодо обмежень на кшталт ДЗЗСЄ** Відносини з Україною у галузі безпеки Допомога у зміцненні обороноздатності та стійкості Відмова від інтеграції Збройних Сил України до НАТО Відкритість до нейтралітету України; відсутність сприяння членству в НАТО Політика щодо інших колишніх радянських республік, які не є членами НАТО Жодних кроків щодо інтеграції або членства Грузії в НАТО Помірне скорочення безпекової співпраці з країнами регіону Обмеження зусиль для зменшення російського впливу Економічні відносини з росією Відкритість до умовного послаблення санкцій

 *ПРО – протиракетна оборона.

**ДЗЗСЄ – Договір про звичайні збройні сили в Європі.

Майбутнє за різних стратегій США

Дослідники оцінили вплив обох стратегій в обох світах, отримавши чотири альтернативні варіанти майбутнього. У Таблиці 1 показані варіанти майбутнього, одержані як результати взаємодії двох стратегій із двома світами.

Таблиця 1. Альтернативні варіанти майбутнього через десять років після російсько-української війни

	Жорстка стратегія США	Менш жорстка стратегія США
Світ А: Після менш сприятливої війни	Варіант 1: Загальна нестабільність	Варіант 2: Локальна нестабільність
Світ Б: Після більш сприятливої війни	Варіант 3: Холодна війна 2.0	Варіант 4: Холодний мир

У наступному розділі підсумовується ключова динаміка в кожному варіанті майбутнього протягом десятиліття після війни та досліджуються наслідки для сфер інтересів США:

• позиція США в розподілі сил у ключових регіонах;
• ризик великої війни за вплив;
• сила американської економіки;
• безпека і процвітання України;
• ризик конфлікту в інших колишніх радянських республіках, що не є членами НАТО.

Альтернативні варіанти майбутнього

Кожен сценарій майбутнього включає опис розвитку міжнародних подій протягом десятиліття після закінчення війни й оцінку впливу цих подій на вищезгадані п'ять сфер інтересів США.

Варіант 1: Загальна нестабільність

Цей варіант майбутнього передбачає повоєнне десятиліття нестабільності на багатьох рівнях: безпосередньо в Україні, між росією та НАТО в Європі, а також на стратегічному рівні між Сполученими Штатами та їх двома головними ядерними суперниками – росією і Китаєм.

• Ситуація в Україні нагадує порохову бочку: обидві сторони порушують перемир'я і готуються до другої війни.
• Політичні відносини між НАТО та росією гірші, ніж до війни.
• Політика США підживлює гонитву ядерних озброєнь із росією та Китаєм, обидві країни-суперники співпрацюють, щоб завдати серйозної шкоди американським інтересам.
• Напруженість у відносинах прискорює глобальну економічну фрагментацію і гальмує зростання Європи – фактори, які помірно впливають на економіку США.

З чого все почалося?

Війна закінчується з менш сприятливим результатом (світ А), і Сполучені Штати запроваджують жорстку політику щодо росії, щоб змусити москву дорого заплатити, стримати нове вторгнення в Україну й дати зрозуміти всім країнам-суперникам, що агресія не варта їх зусиль.

Під час війни росія відновила свою оборонну промисловість, розв'язала деякі військові проблеми (як-от погана підготовка) й отримала летальну зброю від Китаю. Хоча НАТО все ще сильніше за росію, жорстка повоєнна політика США, наприклад двосторонні угоди про розгортання більшої кількості військ у Східній Європі, призводить до того, що деякі члени альянсу (наприклад, Франція і Німеччина) розглядають США як провокатора.

Як наслідок, зобов'язання цих союзників щодо колективної оборони менш надійні. Однак наприкінці десятиліття войовнича поведінка росії призводить до більшої згуртованості альянсу.

Підтримка Сполученими Штатами інтеграції України до НАТО та посилення співпраці з іншими країнами колишнього Радянського Союзу в галузі безпеки суперечить імперіалістичним планам росії в регіоні, що призводить до зростання політичної напруженості у відносинах.

І Сполучені Штати, і росія посилюють свою військову присутність уздовж кордону між НАТО й росією. Дипломатичні відносини залишаються поганими, а сприйняття загрози є високим, що створює умови для хибного розуміння намірів. Тому ризик катастрофічного конфлікту вищий, ніж до війни в Україні, навіть якщо абсолютний ризик залишається низьким.

Сполучені Штати відмовляються брати участь у контролі над озброєннями, зважаючи на недотримання росією своїх зобов'язань у минулому та звірства, вчинені нею під час війни. Розгортання США ракет середньої дальності та інфраструктури ПРО в Європі спричиняє побоювання рф щодо гарантованої можливості завдати удару у відповідь. Зі свого боку росія починає нарощувати ядерний потенціал і тісніше співпрацювати з Китаєм для протидії потенціалу США. Без контролю над озброєннями ця динаміка підживлює гонитву ядерних озброєнь.

Пекін також стурбований жорсткою ядерною політикою США, тому прискорює власне нарощування таких озброєнь. росія та Китай занепокоєнні через їхню гарантовану можливість завдати удару у відповідь у цій ситуації, що посилює тиск на застосування ядерної зброї першими в разі кризи. Хоча ядерна війна малоймовірна, ризик її виникнення більший, ніж до війни в Україні.

рф досі має сильні імперіалістичні амбіції, тому використовує перемир'я, щоб підготуватися до нового вторгнення за першої-ліпшої нагоди. Зосередженість України на завоюванні змушує її продовжувати мілітаризацію та централізацію влади, руйнує демократію і зменшує інвестиції, що підриває економічне зростання.

Ненадійний режим припинення вогню в поєднанні з амбіціями росії та України означає, що війна може повторитися через ескалацію сутичок уздовж лінії зіткнення. Посилення співпраці США у сфері безпеки з іншими колишніми радянськими республіками, які не є членами НАТО, призводить до більш інтенсивної конкуренції з рф у регіоні.

---

Варіант 2: Локальна нестабільність

Цей варіант майбутнього характеризується більшою регіональною та стратегічною стабільністю, але ризик повторення конфлікту в Україні залишається високим.

• Україна і росія не дотримуються режиму припинення вогню, тому ризик ескалації вздовж лінії зіткнення залишається високим.
• Напруженість у політичних і військових відносинах між НАТО та росією хоча й залишається високою, але є нижчою, ніж у Варіанті майбутнього 1.
• Стабільнішими є відносини з росією і Китаєм щодо ядерного озброєння.
• Зменшення глобальної економічної фрагментації означає менший вплив на економіку США.

З чого все почалося?

Після несприятливої війни (Світ А) Сполучені Штати вирішують, що витратили забагато ресурсів на Європу, але замало змогли досягти в результаті. Вашингтон обирає менш жорсткий підхід до росії, сподіваючись стабілізувати відносини та змістити акцент на Індо-Тихоокеанський регіон.

Хоча Сполучені Штати зменшують чисельність своїх збройних сил у Європі порівняно з високим рівнем воєнного часу, регіональний баланс сил все ще залишається на користь НАТО. Крім того, що росія зазнала значних бойових та економічних втрат під час війни, москва, вбачаючи менш гостру загрозу на заході, також зменшує інвестиції в сили й засоби для ведення високотехнологічної війни порівняно з Варіантом майбутнього 1.

Водночас, не полишаючи своїх імперіалістичних амбіцій, росія зосереджується на підготовці до нової війни в Україні. На відміну від Варіанту майбутнього 1 члени НАТО зберігають єдність щодо основної місії альянсу з колективної оборони протягом повоєнного десятиліття попри певні розбіжності. Таким членам альянсу, як Німеччина, комфортніше з менш жорстким підходом США до росії. Хоча східноєвропейські союзники лобіюють більш жорстку позицію США, вони не менш віддані альянсу. Менш жорсткий підхід до росії вимагає менше ресурсів США в Європі, вивільняючи кошти й сили, які можна спрямувати на Індо-Тихоокеанський регіон.

Зрештою, росія не напала на країни – члени НАТО під час війни через безпрецедентну підтримку України з боку союзників. Проте ситуація в Україні залишається нестабільною. Слабкі положення про припинення вогню не здатні стримати обидві сторони, які однаково прагнуть захопити більше території силою. Однак ризик війни в Україні нижчий, ніж у Варіанті майбутнього 1, через відмінності в політиці США. За підтримки Вашингтона Київ приймає військову стратегію, оптимізовану для оборони – відому як «стратегія дикобраза» – замість того, щоб зосереджувати свої сили на наступальних маневрах.

Така стратегія є ефективнішою для стримування опортуністичної російської агресії та обмежує стимули Москви до превентивних ударів по українських військах. Проте Україна залишається у стані війни: мілітаризація і централізація влади підривають її демократію та економіку, як у Варіанті майбутнього 1. Стриманість США щодо співпраці у сфері безпеки з іншими колишніми радянськими республіками, які не є членами НАТО, означає, що росія має менше стимулів, ніж до війни, застосовувати силу, щоб утримати ці країни у своїй орбіті.

---

Варіант 3: Холодна війна 2.0

У цьому варіанті майбутнього стратегічна й регіональна напруженість, а не ризик нового конфлікту в Україні створює нові обставини на кшталт холодної війни.

• Напруженість уздовж лінії зіткнення в Україні зменшується, економіка країни відновлюється, а її демократичні інститути зміцнюються.
• Відчуваючи загрозу з боку рішучої позиції США в Європі, ослаблена росія більше покладається на брязкання ядерною зброєю і тактику «сірої зони» для захисту своїх інтересів.
• Сполучені Штати змагаються з рф і Китаєм у сфері  ядерних озброєнь.

З чого все почалося?

Після більш сприятливого результату війни (Світ Б) Сполучені Штати обирають жорстку політику з наміром ще більше послабити країну-суперника у боротьбі за вплив.

Тривала війна послабила росію щодо НАТО ще більше, ніж у Варіантах майбутнього 1 та 2, що змусило деяких членів альянсу поставити під сумнів необхідність жорсткого підходу США до москви. Ці розбіжності зберігаються протягом усього десятиліття, викликаючи постійні питання щодо відданості членів альянсу колективній обороні.

Як і у Варіанті майбутнього 1, Сполучені Штати вдаються до менш стриманої ядерної політики та збільшують розгортання звичайних збройних сил у Східній Європі. У росії менше ресурсів, щоб відповісти нарощуванням звичайних збройних сил у цьому сценарії. Тому москва покладається на діяльність у сірій зоні (наприклад, втручання у вибори, інформаційні операції) і, що більш тривожно, на погрози ядерною зброєю. Отже, ризик ядерного конфлікту є підвищеним порівняно з іншими варіантами майбутнього.

Також зростає політична напруженість, оскільки підтримка Сполученими Штатами членства України в НАТО та посилення співпраці у сфері безпеки з іншими колишніми радянськими республіками, що не є членами Альянсу, провокує посилення конкуренції між росією та США. рф намагається протидіяти впливу Штатів у регіоні, що призводить до більшого ризику конфлікту в цих країнах, ніж у Варіанті майбутнього 2. Але цей ризик нижчий, ніж у Варіанті майбутнього 1, оскільки менш імперіалістичні погляди москви змушують її зберігати обмежені ресурси для стратегічної конкуренції зі Сполученими Штатами.

Ризик відновлення конфлікту вздовж лінії зіткнення в Україні нижчий, ніж у Варіантах майбутнього 1 і 2, завдяки стриманості обох сторін і надійному режиму припинення вогню, який передбачає наявність демілітаризованої зони, та процесу розв'язання спорів. Повага України до режиму припинення вогню та зосередженість на відновленні й реформах сприяють більшій підтримці з боку Європейського Союзу, поверненню біженців і збільшенню приватних інвестицій, що стимулює економіку країни.

Жорстка американська стратегія і більш інтенсивна конкуренція між США та рф вимагає значних ресурсів у Європі, обмежуючи можливості для Індо-Тихоокеанського регіону. Окрім того, інтенсивна повоєнна конкуренція ядерних озброєнь спонукає росію і Китай до обміну технологіями та спільних розробок, щоб протистояти прагненню США до ядерної переваги.

Хоча в цьому варіанті майбутнього краща економіка Європи, що означає менший вплив на Сполучені Штати, ніж у Варіанті майбутнього 1, напруженість у відносинах із рф і Китаєм продовжує підживлювати глобальну економічну фрагментацію, гальмуючи зростання США.

---

Варіант 4: Холодний мир

Хоча російсько-українська війна назавжди змінила ландшафт безпеки, цей варіант майбутнього визначається більшою стабільністю (стратегічною, регіональною і локальною), ніж інші.

• Ядерна напруженість між Сполученими Штатами, рф і Китаєм нижча, ніж в інших варіантах майбутнього.
• Відносини між НАТО і росією складніші, ніж до війни, але вони менш схильні до прямого зіткнення, ніж в інших сценаріях.
• Припинення вогню в Україні зберігається і, найімовірніше, триватиме невизначений час, ніж у трьох інших сценаріях.
• Україна інтегрується з ЄС, зміцнює свою демократію і будує потужний незалежний потенціал стримання майбутньої російської агресії.

З чого все почалося?

Після більш сприятливого результату війни (Світ Б) Сполучені Штати обирають менш жорстку стратегію для зниження політичної та військової напруженості в Європі. Як наслідок, кремль менше переймається уявними загрозами з боку Заходу й виділяє менше ресурсів на оборону. 

Військова стриманість США та готовність до переговорів щодо конфлікту інтересів призводять до зниження напруженості. Обидві сторони залишаються суперниками із ще більшою недовірою, ніж до війни. Але ризик конфлікту між НАТО та рф унаслідок ескалації конкуренції і неправильного сприйняття намірів є нижчим, ніж у будь-якому іншому варіанті майбутнього. Крім того, зниження політичної напруженості та прогрес у сфері контролю над озброєннями зменшують занепокоєння росії щодо гарантованої можливості завдати удару у відповідь, пом'якшуючи тиск застосування зброї першими.

Хоча нове змагання з Китаєм у сфері стратегічних озброєнь триває, більш стримана ядерна позиція США не підкладає дров до багаття.

Україна зосереджена на економічному розвитку та інтеграції до ЄС і займає оборонну позицію. Надійний режим припинення вогню знижує ризик ескалації інцидентів на лінії зіткнення. Обидві сторони далекі від мирного врегулювання, але досягають прогресу в менш масштабних питаннях, таких, як обмін полоненими та свобода пересування цивільного населення через лінію зіткнення. Оскільки уряд України зосереджений на реформах, а ризик війни низький, економіка країни відносно краща в цьому варіанті майбутнього. Стриманість США щодо інших колишніх радянських республік, які не є членами НАТО, у поєднанні з менш вираженим імперіалізмом москви, знижує ризик регіонального конфлікту.

---

Порівняння варіантів майбутнього

На Рисунку 1 представлено порівняння варіантів майбутнього щодо п'яти ключових сфер інтересів Сполучених Штатів. Варіант майбутнього 1 найгірший для інтересів США, водночас Варіант майбутнього 4 є найбільш позитивним. У всіх сценаріях Сполучені Штати стикаються з вищим ризиком конфлікту за вплив, ніж до війни, але ризик такого конфлікту є найнижчим у Варіанті майбутнього 4.

Рисунок 1. Наслідки для інтересів США

ПРИМІТКА: За кожним виміром варіанти майбутнього ранжуються від найбільш сприятливого (зелені клітинки з галочками) для США до найменш сприятливого (червоні клітинки із хрестиками). Для обговорення припущень і невизначеностей, пов'язаних із цими оцінками, дивіться повний звіт. Усі оцінки порівнюються з довоєнним статус-кво, за винятком безпеки та процвітання України, які порівнюються в усіх варіантах майбутнього.

Висновки

Аналіз альтернативних варіантів майбутнього на десятиліття після російсько-української війни наголошує на важливих аспектах і компромісах для американських політиків. Додаткові висновки отримані в результаті аналізу альтернативних варіантів майбутнього:

• Рішення воєнного часу формують повоєнний світ. Ігнорування цих факторів може призвести до втрати можливостей сформувати повоєнне середовище.
• Більш тривала і жорстока війна призведе до негативних наслідків для інтересів США. Більш тривала війна могла б обтяжити економіку Сполучених Штатів та їхніх союзників і значно зашкодити повоєнному відновленню України.
• Рішення, ухвалені відразу після війни, можуть значно вплинути на довгострокові інтереси США. Ці наслідки не є очевидними. Тому політикам потрібен час на роздуми задовго до закінчення війни.
• Політика США під час і після війни може зменшити ризик повторення російсько-українського конфлікту. Сполучені Штати мають інструменти для забезпечення тривалого миру, наприклад, заохочення сторін до укладення надійнішої угоди про припинення вогню під час можливих майбутніх переговорів.
• У Сполучених Штатів є політичні можливості вплинути на результат конфлікту задля просування своїх довгострокових повоєнних інтересів. Сполучені Штати не можуть самостійно визначати результат війни; їхні рішення ніколи не матимуть такого самого впливу, як рішення двох сторін, які воюють. Але Вашингтон має важелі впливу й може використовувати їх, щоб вплинути на траєкторію розвитку конфлікту.
• Посилення військового тиску на росію в Європі після війни може створити більше ризиків, ніж переваг. Війна послабила росію і продемонструвала, що НАТО має потужний потенціал стримування російських нападів на союзників. Подальше розгортання передових підрозділів та інші заходи з посилення військової присутності в Європі, найімовірніше, не потрібні для стримування опортуністичної російської агресії, але можуть зробити війну більш вірогідною через хибне розуміння намірів.