Торфовидобування йде з молотка. Як ФДМУ приватизує торф'яні підприємства
І чому шансів на їхній продаж дуже мало
Фонд державного майна України намагається запустити приватизацію торфодобувних підприємств. Але цей процес відбувається складно. ФДМУ продав поки що одне держпідприємство, яке належить до торф'яної галузі, – це «Рівнеторф». Найближчими днями має відбутися повторний аукціон із приватизації «Житомирторфу». Також Фонд держмайна планує виставити на продаж у вересні лідера галузі «Волиньторф».
Чи знайдуть ці та інші об'єкти нових власників – питання. Усі торфопідприємства потребують суттєвих інвестицій. Крім того, понад половина підприємств, що залишилися у держвласності, не мають спецдозволу на видобуток торфу. А значить, не мають практично ніякої цінності.
Mind розбирався, які перспективи у приватизації торфовидобувних підприємств.
Що являє собою торф'яна галузь України? Торфодобувна галузь в Україні станом на 2021 рік була представлена 30 підприємствами. За підрахунками Держслужби статистики, максимальний обсяг видобутку торфу в Україні становив 600 000 тонн на рік. Щоправда, на такі показники галузь виходила у 2017–2018 роках. До 2020 року видобуток скоротився приблизно вдвічі.
За даними державного концерну «Укрторф», левову частку сировини генерували «Волиньторф», «Рівнеторф», «Житомирторф» та «Чернігівторф» (підприємства перераховані за зменшенням обсягу видобутку). Фактично, вони становлять кістяк усієї галузі.
Річ у тім, що лише ці чотири підприємства серед державних мали спецдозволи на розробку торфових родовищ. Формулювання «мали» пов'язане з тим, що дія спецдозволу «Житомирторфу» була у 2021 році призупинена за результатами перевірки Держслужби геології та надр, а у 2023 році цей дозвіл остаточно анулював суд за позовом тієї ж таки Держгеонадр.
Занедбаний цех підприємства «Житомирторф»
Інші підприємства таких спецдозволів взагалі не мають. Тому вони можуть лише переробляти торф'яну сировину та випускати готову продукцію – добрива, паливні брикети тощо.
Відповідно до електронної бази «Геоінформ України», станом на кінець 2021 року дійсними були 44 спецдозволи на геологічне вивчення та видобуток торфу, що належали 34 компаніям та підприємствам, у тому числі державним.
Чому приватизація торфопідприємств затрималася майже на два роки? ФДМУ планував виставити на приватизацію видобувні підприємства ще 2021 року. Серед більш ніж двох десятків об'єктів державної власності видобувної галузі фігурували також сім торфопідприємств, які ФДМУ отримав в управління у березні 2020 року згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів №195-р.
Але у зв'язку з початком повномасштабних бойових дій приватизацію було заморожено і уряд повернувся до питання продажу торфопідприємств лише восени 2022 року.
У жовтні 2022 року було проведено спільне засідання ФДМУ, концерну «Укрторф» та галузевої асоціації «Українське торф'яне товариство». У рамках цього засідання учасники дійшли думки, що насамперед потрібно відправляти на приватизацію три об'єкти, які вже не функціонують. Це «Сумиторф», «Київторф» та «Поділляторф». Водночас представники «Укрторфу» рекомендували Фонду держмайна ще чотири підприємства тимчасово залишити у державній власності, щоб підвищити їхню капіталізацію, після чого продати дорожче. Йшлося про «Рівнеторф», «Волиньторф», «Чернігівторф» та «Житомирторф».
З чого розпочалася приватизація торфопідприємств? Фактично, приватизація торфодобувних підприємств стартувала лише 2023 року. Але не без нерівностей.
У січні 2023 року Кабмін ухвалив рішення скасувати продаж «Волиньторфу» та «Рівнеторфу», і доручив ФДМУ передати майнові комплекси цих підприємств Міністерству енергетики. Про це рішення повідомила депутат від партії «За майбутнє» Ірина Констанкевич, а її слова підтвердив директор «Волиньторфу» Іван Киричик.
Проте у червні ФДМУ таки виставив на продаж «Рівнеторф» як єдиний майновий комплекс. Стартова вартість підприємства становила 47,1 млн грн. На початку липня об'єкт було приватизовано за 205 млн грн. Його новим власником стало ТОВ «Ленд Гроу», яке під час аукціону обійшло компанію «Конкорд Факторинг», що належить інвестбанкиру Ігорю Мазепі. «Рівнеторф» має спеціальний дозвіл на розробку одного родовища в Рівненській області.
На початку вересня Фонд держмайна анонсував майбутню приватизацію «Волиньторфу». ФДМУ планує продати єдиний майновий комплекс підприємства за стартовою ціною 202,5 млн грн. У своєму оголошенні ФДМУ зазначає, що «Волиньторф» щодобово виробляє майже 200 тонн торфобрикетів. Підприємство є одним із найбільших виробників цього виду продукції в Україні. До складу комплексу входить «Маневицький торфозавод». «Волиньторф» володіє спеціальними дозволами на розробку двох родовищ у Волинській області.
Виходить, що приватизація відбувається попри заборону Кабміну. Не виключено, що ФДМУ у своїх діях керується нормою, прописаною у розпорядженні Кабміну №37-р. У пункті 3 цього документа йдеться про те, що Фонд держмайна призначено уповноваженим органом управління, який здійснює контроль за діяльністю концерну «Укрторф». Оскільки обидва підприємства входять до складу цього концерну, ФДМУ формально мав право виставити їх на продаж. Крім цього, розпорядження №195-р, яким «Рівнеторф» та «Волиньторф» передано в управління ФДМУ, теж не втратило чинності і продовжує діяти.
Також ФДМУ намагався у липні продати майновий комплекс підприємства «Житомирторф». Стартова ціна об'єкту становила 7,7 млн грн. Але аукціон так і не відбувся через відсутність учасників. Утім, ФДМУ не здається і знову виставив «Житомирторф» на продаж. Аукціон відбудеться 15 вересня. Що цікаво, цього разу початкова ціна навіть вища і становить 7,9 млн грн.
Що ускладнює приватизацію торфопідприємств? Для успішної приватизації торфодобувних підприємств є кілька суттєвих перешкод.
Спостерігається занепад усієї галузі загалом. Якщо судити за даними Укрторфу (див. таблицю), протягом 2017–2020 років обсяги видобутку торфу найбільшими підприємствами скоротилися в рази.
В умовах війни підприємства мають ще більше труднощів. Вони пов'язані з падінням попиту на продукцію, з нестачею персоналу («Волиньторф» з початку бойових дій втратило 10% співробітників, які були мобілізовані), з накопиченням боргів.
За даними YouControl, податкова заборгованість «Київторфу» на початок 2022 року становила 1,9 млн грн, податковий борг «Житомирторфу» перевищував 4,67 млн грн, заборгованість зі сплати податків «Чернігівторфу» склала 18,4 млн грн. Згодом усі ці борги стають спадком нових власників. Наприклад, покупець «Рівнеторфу» взяв на себе зобов'язання відшкодувати всю заборгованість підприємства, яка сягала на момент приватизації майже 7 млн грн.
Територія підприємства «Чернігівторф»
Навіть «Волиньторф», яке на тлі решти можна вважати успішним підприємством, не купається у грошах. За даними YouControl, за підсумками 2022 року рентабельність його активів склала «мінус» 5,7%, рівень боргового навантаження (загальні зобов'язання до власного капіталу) досяг 628%, а обсяг виручки з 2020 по 2022 роки скоротився у десятки разів.
Існують великі проблеми з технічним оснащенням підприємств. Як розповідав Mind голова наглядової ради «Prozorro.Продажі» Ілля Михайлов, більшість підприємств працюють на обладнанні, яке їм дісталося ще з радянських часів. Грошей на те, щоби провести серйозну модернізацію, у них немає. За словами Михайлова, покупці таких об'єктів повинні усвідомлювати, що їм доведеться вкласти суму, що вдвічі, а то й утричі перевищуватиме вартість самого лота.
Які підприємства можуть бути продані? Очевидно, що хоч якісь шанси на приватизацію є хіба що у тих двох підприємств, які й досі мають спецдозволи: «Волиньторф» та «Чернігівторф». Щодо «Житомирторфу», то в інформації про лот зазначено, що на сьогодні спеціальних дозволів на користування надрами (видобуток торфу) у підприємства немає.
І то далеко не факт, що приватизація буде безпроблемною і не загрузне в судових процесах. Наприклад, трудовий колектив «Волиньторфу», так само як і місцева влада, не раз намагалися поламати плани уряду та ФДМУ щодо приватизації підприємства. Навіть концерн «Укрторф» разом із «Українським торф'яним товариством» восени 2022 року висловилися проти продажу «Волиньторфу», запропонувавши ФДМУ відмовитися від планів щодо його приватизації «без чіткого фінансово-економічного обґрунтування» та розібратися в проблемах підприємства, щоб не допустити його зупинки.
Але у ФДМУ, схоже, інші плани. Фонд явно націлений позбавлятися будь-яких держактивів, за які можна отримати хоч якісь гроші.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
