Уран під забороною. Як США підсіли на російську «уранову голку» та скільки коштуватиме реабілітація

Сенат Конгресу США 30 квітня схвалив законопроєкт, який передбачає заборону на імпорт до Сполучених Штатів низькозбагаченого урану, що використовується як паливо для виробництва електроенергії атомними електростанціями. Цей документ пройшов палату представників Конгресу США ще торік, 12 грудня, і являє собою компромісний між демократами та республіканцями документ. Що означає ця заборона, чи знищить вона залежність США від росії та звідки взагалі ця залежність походить, розбирався Mind.

Чи є заборона російського збагаченого урану однозначною? Щодо заборони, яка почне діяти через 90 днів після того, як закон набуде чинності, є нюанс. Вона діятиме лише у випадках, коли є «альтернативне життєздатне джерело низькозбагаченого урану для підтримки безперервної роботи ядерного реактора або ядерної енергетичної компанії Сполучених Штатів».

На сьогодні майже чверть збагаченого урану, який використовується для свіжого ядерного палива, 93 американські АЕС отримують з росії. Це зробило країну-агресорку іноземним постачальником номер один для Сполучених Штатів у 2022 році. За даними Управління енергетичної інформації США, росія постачає майже 24% збагаченого урану, 12% надходить із Німеччини, 11% – з Великої Британії. Частка Сполучених Штатів – 27%. У 2022 році ядерна промисловість США заплатила понад $800 млн російській державній ядерній енергетичній корпорації «росатом» та її паливним дочірнім компаніям.

Наприкінці квітня британське незалежне видання Tortoise проаналізувало торгові дані й зазначило, що загальний обсяг ядерного експорту рф зріс із $1,6 млрд  до $3,1 млрд у період між 2021 і 2023 роками. Причому більше третини цього подвоєння припало на дві країни – США та Францію. Так, торік імпорт російського збагаченого урану й атомних технологій до Сполучених Штатів збільшився з $650 млн у 2022 році до $900 млн у 2023-му.

Звідки виникла така залежність США від росії? «Час та гроші – це все, що потрібно, аби скоротити уранову залежність від росії», – зазначала торік експертка британського Королівського Об'єднаного інституту оборонних досліджень (RUSI) Дар'я Долзікова. За її словами, «дехто припускає», що ця залежність частково є спадщиною програми «Мегатонни в мегавати» (ВЗУ-НЗУ).

Для російської атомної промисловості постачання енергетичного урану до Штатів у рамках угоди ВЗУ-НЗУ стало рятівним колом за часів економічного хаосу 1990-х: рф зберегла та примножила потужності зі збагачення урану. Водночас, з одного боку, американські енергетичні компанії заощадили мільярди доларів, купуючи за демпінговими цінами російський збагачений уран. З іншого – США довелося загальмувати розвиток власного виробництва збагаченого урану, адже російським демпінгом було витіснено дорожчий «місцевий» продукт.

Не можна сказати, що американський уряд не робив спроб обмежити постачання російського збагаченого урану на американський ринок. Зокрема, у так звану Угоду про зупинення постачання російського збагаченого урану, досягнуту між рф і Міністерством торгівлі США ще 1992 року, неодноразово вносилися поправки, які містили квоти на постачання російського збагаченого урану до США.

Проте, з іншого боку, Штати самі йшли назустріч російській ядерній монополії: 2013 року «росатом» не без допомоги Вашингтона придбав канадську компанію Uranium One, яка поставляла природний уран до США з Канади. Отже, «росатом» придбав потужну сировинну базу для потреб власної атомної промисловості та формування кон’юнктури на світовому ринку.

Як Європа позбувається залежності від ядерного палива з рф? Неодноразово наголошувалося, що російський ядерний експорт стрімко зріс після вторгнення в Україну, збільшивши доходи кремля і зміцнивши його вплив на нове покоління світових покупців, оскільки США та їхні союзники ухиляються від запровадження санкцій проти цієї галузі.

Наразі здебільшого укладені контракти з одним постачальником – Westinghouse, на черзі другий – французька Framatome. Щоправда нещодавно західні ЗМІ виявили, що у своїх розробках компанія співпрацює із «росатомом», та й групу з дивесифікації ядерного палива від Єврокомісії очолює Westinghouse, так що питання французького ядерного палива залишається відкритим. Українські «мільйонники» (реактори ВВЕР-1000) уже експлуатують ліцензоване у країні паливо Westinghouse. А зараз НАЕК «Енергоатом» завершила випробування першої партії палива від компанії Westinghouse на енергоблоці ВВЕР-440 Рівненської АЕС, яка була завантажена у вересні 2023 року.

У серпні минулого року Slovenské elektrárne уклала угоду про постачання палива з Westinghouse. Зараз словаки  готують документацію для нового палива під ВВЕР-440 і розраховують завершити процес ліцензування у 2026–2027 роках. Перші постачання палива очікуються протягом приблизно одного року з моменту схвалення використання палива відповідно до чинного законодавства Словацької Республіки.

Цьогоріч – до свого 50-річчя – планує отримати першу партію нового палива для ВВЕР-1000 від Westinghouse і болгарська АЕС «Козлодуй». Щодо ВВЕР-440 на цій станції, то тут процес трохи затягується, але ліцензування триває.

У Фінляндії компанія Fortum проводить механічні випробування нового типу палива після того, як торік тестова збірка виробництва Westinghouse була завантажена в реактор АЕС «Ловііса-2», яка теж залежить від російського палива. «Зараз ми розглядаємо ліцензійну та виробничу документацію для перших постачань нового палива й очікуємо, що ця робота буде завершена цього літа», – повідомив Ііро-Вілле Лехтінен, керівник проєкту у Fortum.

А що ж інші союзники України? Тим часом країни, які залежать від російських послуг із конверсії та збагачення урану, зокрема США, говорять, що вживають заходів для подолання цієї залежності. Але відбувається це дуже повільно.

Існує лише кілька західних постачальників послуг зі збагачення ядерного палива, зокрема французька компанія Orano й консорціум Великої Британії, Німеччини та Нідерландів Urenco (Україна має контракт з URENCO до 2035 року). «Техснабекспорт», дочірня компанія «росатому», є єдиною компанією у світі, яка здійснює комерційний продаж Haleu – низькозбагаченого урану, який може бути використаний для нового покоління менших, більш ефективних реакторів.

Торік помічниця міністра з питань ядерної енергетики США Кетрін Хафф закликала Конгрес надати кошти для відновлення внутрішнього ланцюга постачання й обмеження імпорту збагаченого урану та послуг конверсії з рф. А також запровадити санкції проти російської ядерної галузі.

Вона наголосила, що рф контролює майже 50% світових потужностей зі збагачення урану і протягом багатьох років успішно працювала над тим, щоб підірвати американський ланцюг постачання ядерної енергії, демпінгуючи дешевими продуктами зі збагаченого урану на світових ринках. Як наслідок, залежність країни від цієї російської сировини становить 20% від споживання АЕС США.

«Я не втомлююся повторювати, що «росатом» має бути покараний, оскільки є неприпустимим те, як вони діють, як погрожують усій Європі, зокрема в контексті Запорізької АЕС. Вони також відповідають за численні порушення стандартів безпеки на АЕС в м. Островець. Це причини, через які має бути запроваджено санкції також і проти членів правління «росатому», – заявляв раніше президент Литви Гітанас Науседа. Але через ядерну залежність від росії його голос майже нечутний.

Як можна усунути залежність від російського урану? Як зазначала ще торік Дар’я Долзікова, відмова від російських постачань технічно можлива, але потребуватиме часу й ресурсів.

А також забезпечить західну ядерну промисловість впевненістю та підтримкою, необхідною для створення надійного економічного обґрунтування для розширення діяльності з конверсії, збагачення, виробництва палива й експорту реакторів. За її словами, це має включати взаємодію з клієнтами як у країнах-партнерах, так і за їх межами, для стимулювання попиту на західні, а не російські постачання.

І дійсно, у грудні 2023 року на COP28 в Дубаї лідери США, Канади, Франції, Японії та Великої Британії оголосили про плани мобілізувати $4,2 млрд (3,9 млрд євро) інвестицій під керівництвом урядів для розвитку безпечного й надійного глобального ланцюга постачання ядерної енергії. Інвестиції мають бути спрямовані на збільшення потужностей зі збагачення та конверсії урану протягом наступних трьох років задля створення стійкого світового ринку постачання урану, вільного від російського впливу. Тож залишається лише чекати.