«З вами все гаразд, просто потребуєте фахової підтримки»

У побуті все частіше можна почути: «то в тебе ПТСР». Так стало звичним пояснювати будь-яку неочікувану реакцію чи поведінку, несподівану агресію чи сльози. Але справжній посттравматичний стресовий розлад у людей, які пережили травматичну подію, зустрічається не дуже часто – лише у 12–20% – і має чіткі критерії діагностування. А що робити з тривожністю, апатією, депресією, відсутністю сил, коли ніби нічого не болить, а почуваєшся погано? Де шукати допомогу? З’ясували це в лікарів різних напрямів: невролога, психіатра й психотерапевта, психолога.

Всі українці в різний спосіб травмовані війною, що стала для кожного однією великою травмуючою подією. Вона ще не скінчилася та достеменно не відомо, до яких наслідків призведе.

Але це згодом. А вже зараз у МОЗ зазначають, що понад 90% українців мають хоча б один із симптомів тривожних розладів, а понад 50% ризикують мати труднощі, пов’язані з психічним здоров’ям. У ВООЗ вважають, що потенційний ризик захворіти внаслідок війни на такі психічні розлади, як депресія та посттравматичний стрес, мають понад 8,5 млн українців.

Статистика українського медичного сервісу DOC.UA свідчить, що за останні три роки попит на консультації психіатрів зріс на 85%. Цікаво, що запис до психологів і психотерапевтів за період зменшився на 33%. Тобто вже зараз більше українців потребують медикаментозної допомоги.

«Так, з війною збільшилася кількість системних стресових подій: обстріли, сирени, втрата близьких людей. Стрес посилює всі види хронічних захворювань, не тільки фізіологічні. Наприклад, у кого в анамнезі були депресивні розлади й тривоги, у того вони зараз загострюються», – говорить Наталія Невгадовська, психіатр, лікар першої категорії.

Взагалі в Україні останніми роками зросла кількість таких психічних розладів:

• гостра реакція на стрес;
• різні прояви ПТСР;
• реакція горя – втрата когось із близьких;
• група афективних розладів (депресії та тривоги: генералізований тривожний розлад, панічний розлад);
• різні види залежності (алкоголізм, наркоманія, ігроманія).

При цьому кількість ендогенних розладів (шизофренія, біполярний афективний розлад) не змінилася, тримається на рівні 1% населення, відмічає лікар Наталія Невгадовська.

Які симптоми свідчать про психічний розлад?

Зазвичай людина не звертає уваги на перші прояви психічного розладу, а пояснює їх перевтомою, продовжує Наталія Невгадовська. Крім цього, бувають випадки, коли психічний розлад «маскується» під інші захворювання та, наприклад, має такі симптоми:

• погіршення апетиту чи навпаки його посилення, яке призводить до переїдання;
• проблеми в роботі шлунково-кишкового тракту: біль/печія у шлунку, закрепи, проноси;
• проблеми з боку серцево-судинної системи: коливання тиску, напади серцебиття, біль у серці;
• біль у тілі: мʼязовий, головний тощо;
• проблеми зі сном.

З цими симптомами люди звертаються до вузьких спеціалістів: гастроентеролога, кардіолога, ендокринолога, невролога. І лише коли обстежень стає багато, і вони не приносять результату, тоді йдуть до психіатра.

Симптоми, з якими потрібно звертатися до психіатра напряму, поділяються на когнітивні та емоційні. У першій групі:

• відсутність бажання спілкуватися з людьми;
• труднощі в комунікації;
• відсутність інтересу до життя;
• зниження концентрації уваги;
• погіршення пам’яті.

У другій:

• пригнічений або навпаки піднятий настрій;
• тривога, страх;
• підвищена чутливість до звуків;
• поведінкові симптоми: нестриманість, агресія, роздратованість.

Існують також і симптоми, які зустрічаються при психозах: людині здається, що вона бачить або чує те, чого не бачать і не чують інші, також може з’явитися підозрілість до людей.

Якщо ці симптоми короткочасні та минають за один-два тижні, вони ймовірно є нормальною реакцією людини на негативні емоції у житті. Якщо ж тривалість перевищує два тижні, варто проконсультуватися з психіатром.

З якими симптомами слід звертатися до невролога?

Українці досі бояться йти до психіатра, тому з легкими ментальними розладами частіше звертаються до невролога, зазначає Роман Сулік, невролог, рефлексотерапевт, кандидат медичних наук. Але є перелік симптомів, які можуть свідчити й про неврологічне захворювання.

Проконсультуватися з неврологом потрібно, якщо маєте такі скарги:

• порушення сну;
• головний біль;
• головокружіння;
• нудота;
• нестійкість при ходінні;
• болі в шиї, попереку, загалом у тілі;
• нестача повітря;
• відчуття поколювання / мурашок у кінцівках;
• оніміння рук чи ніг;
• різке погіршення зору.

Цей лікар вміє відрізнити органічну патологію від психотичної та при потребі може скерувати до психіатра або допомогти людині вийти з цього стану самостійно.

«При тривожних розладах у людини досить часто спостерігається пожвавлення рефлексів, – розповідає Роман Сулік. – Коли на тлі тривоги чи депресії пацієнт має перераховані вище соматичні скарги, невролог може з’ясувати, чим вони обумовлені: психічним розладом чи неврологічним, ортопедичним. Щоб зрозуміти, що саме стало причиною появи соматичного симптому, невролог проводить провокаційні проби опорно-рухового та вестибулярного апаратів. Психіатри цього зробити не можуть, тому пацієнтів із такими симптомами скеровують до неврологів».

При потребі неврологи також можуть призначити додаткові обстеження. Які саме, залежить від скарг пацієнта. Наприклад:

• при болях у серці, перебоях ритму серця призначають електрокардіограму, холтерівський моніторинг, ехокардіографію, проби з навантаженням;
• при скаргах на респіраторну систему – спірометрію, рентгенографію чи КТ органів грудної клітки;
• при болях й онімінні в кінцівках – електронейроміографію.

Крім цього здаються стандартні лабораторні аналізи, щоб виключити супутні захворювання. Наприклад, порушення роботи щитоподібної залози часто супроводжується тривогою. А ось аналіз крові на адреналін чи кортизол робити не потрібно. Ці аналізи, на думку Романа Суліка, не є специфічними, тобто не підтверджують і не спростовують якийсь із діагнозів.

Коли психіатр скеровує до інших фахівців?

Інструментом діагностики психіатра є бесіда з пацієнтом. Щоб визначити вид психічного розладу застосовують клініко-діагностичне та клініко-біографічне інтерв’ю. Тому коли в пацієнта є соматичні симптоми та потрібне дообстеження, психіатри скеровують до інших фахівців.

Розповідає психіатр Наталія Невгадовська: «Якщо є підозра на супутню патологію або органічне ураження (черепно-мозкові травми, гематоми, інсульти), ми скеровуємо до суміжних спеціалістів. Це можуть бути: гастроентеролог, ендокринолог, кардіолог і невролог. Найчастіше спостерігаємо в пацієнтів ендокринні порушення (цукровий діабет, захворювання щитоподібної залози та наднирників). Пацієнтам похилого віку рекомендуємо зробити обстеження головного мозку (МРТ/КТ, ЕЕГ, ЕхоЕГ) або ультразвукову доплерографію судин (УзДГ). Інколи призначаємо дексаметазоновий тест».

Не у всіх людей психічні захворювання проявляються психосоматикою.

Як відбувається лікування психічних розладів?

Не всі психічні розлади потребують медикаментозного лікування. При легких формах достатньо дотримуватися режиму дня, гігієни сну, раціонального харчування, регулярної фізичної активності. Помічною також буде консультація з психотерапевтом або розмова з людиною, якій пацієнт довіряє. Добре, коли в цей час людина має сприятливе та дружнє соціальне оточення. Ці заходи будуть першим кроком до поліпшення психічного стану.

Якщо вони не допомогли, можна комбінувати психотерапевтичний підхід із медикаментозною терапією. «При цьому обовʼязково береться до уваги особистість, індивідуальність пацієнта, детально вивчається анамнез, які супутні захворювання має людина. Наша мета – не нашкодити й повернути людину до повноцінного життя, – наголошує психіатр.

Якщо пацієнт звернувся по допомогу до лікаря вчасно, а психічне захворювання проявилося вперше, то лікування пройде швидко – до пів року. «Найважчими є перші тижні, коли людина ліки приймає, а ефекту не відчуває. Медикаменти справді починають діяти не з першої пігулки, вони мають накопичувальний ефект. Також на результат лікування впливає індивідуальне сприйняття. Іноді доводиться змінювати ліки», – пояснює Наталія Невгадовська.

Тяжкий перебіг психічних захворювань, який не дає людині виконувати найпростіші повсякденні справи, працювати, спілкуватися з близькими й друзями, потребує довшої терапії. Але дуже важливо розпочати лікування. Тому що довго нелікований тяжкий депресивний стан може привести до самогубства.

У яких випадках допомагає психотерапія?

«Коли ми маємо справу з розладами, спричиненими психічними травмами, тоді не обійтися без психотерапії, – говорить психолог і психотерапевт Надія Жиркова. – Наприклад, причиною психічного розладу може бути дитяча травма. Вона була давно «запакована», а під час війни, сильного стресу дала про себе знати. У цьому випадку психотерапія виявляє тригери, які її активували».

«До мене приходять пацієнти з депресивно-тривожними розладами й кажуть, що поки пили антидепресанти, все було добре. А коли закінчили приймати ліки, через два місяці повернулися у той стан, у якому були», – ділиться досвідом психотерапевт.

Різниця між психіатрією та психотерапією полягає в тому, що психіатрія акцентується на симптомах патологічної частини особистості та послаблює їх (часто медикаментозно), а психотерапія апелює до здорового ядра, яке є в людині, та посилює його. Саме тому сумісна робота психіатра й психотерапевта при психічних розладах дає найкращий ефект.

Коли людина перебуває у тривожному чи в депресивному стані, психотерапевт може з нею працювати, але спочатку потрібно стабілізувати її емоційний стан. Так само, коли людина має порушення сну, спочатку потрібно налагодити його. Для цього психіатр чи невролог призначає медикаментозне лікування. А коли людина виспалася, сон налагодився, з нею може починати працювати психотерапевт.

«Психотерапія – це глибинний і довгий процес. Він може тривати рік, два, а може й п’ять років, – говорить Надія Жиркова. Потрібен час, щоб людина довірилася фахівцеві та змогла в його присутності доторкнутися до свого дуже глибоко схованого травматичного досвіду. До нього страшно доторкатися, бо там зазвичай багато болю».

Психічний розлад – це діагноз, який ставить психіатр. Але в людини може боліти голова, бути постійно поганий настрій, апатія, та не бути депресивного розладу. У такому разі психотерапевт може працювати з людиною без допомоги психіатра.

Найпоширеніші сьогодні скарги:

• тривожність (яка проявляється, нав’язливими думками, проблемою із засинанням, поверхневий сон);
• панічні атаки;
• вибухи агресії;
• неконтрольований емоційний стан;
• афективні прояви;
• компульсії (нав'язлива поведінка);
• сумбурні рухи.

Якщо з тривогою, компульсіями, нав’язливими думками нічого не робити, коли вони тільки з’явилися, то є велика ймовірність їхнього розвитку в психічний розлад.

Це стосується й ПТСР, який легше попередити, ніж лікувати. Виявляємо його за гострою реакцією на стресову подію. Наприклад, у людини після ДТП може відбутися порушення сну, втрата відчуття безпеки, можуть з’явитися нав’язливі думки, страх сідати за кермо чи взагалі виходити на вулицю. Якщо за три доби симптоми зменшуються, тоді варто звернутися до психотерапевта та протягом 1–3 сеансів скласти цілісну картину травматичного досвіду, проаналізувати, що відбувається з тілом, як воно реагує на стрес, які симптоми є зараз та які можуть з’явитися потім. Цього буває достатньо, щоб людина заспокоїлася та відчула, що може контролювати своє життя, поведінку, думки. Якщо ж на етапі гострого стресового розладу цього не зробити, пізніше може розвинутися ПТСР.

Через надмірний стрес або через надмірну напруженість можуть виникати такі психосоматичні захворювання:

• бронхіальна астма;
• виразковий коліт;
• ревматоїдний артрит;
• виразкова хвороба шлунка й дванадцятипалої кишки;
• есенціальна гіпертензія (стійке підвищення артеріального тиску);
• нейродерміт (шкірний висип, свербіж).

Їх спочатку лікують медикаментозно. Ліки знімають гострі симптоми. А далі працює психотерапевт, щоб усвідомити, яку психологічну потребу обслуговує той чи інший симптом.

«Тіло говорить з нами через ці симптоми, – пояснює психотерапевт Жиркова. – Психотерапія вчить прислухатися до тілесних проявів, щоб зрозуміти, що відбувається насправді, а не гасити будь-яку мінімальну реакцію пігулками. Коли люди стають чутливими, у них підвищується якість життя, вони починають менше хворіти. Але це тривалий процес. Йому важко навчитися за три чи 10 сеансів. Особливо, якщо людині вже за 40 і вона ніколи цього не робила».

До війни люди приходили на психотерапію із запитами самоідентичності: «Хто я?», «Чи своїм життя живу?», «Що робити з внутрішньою порожнечею?». Сьогодні людей перестали хвилювати ці питання. Тепер вони найчастіше приходять із запитом: «Скажіть, що зі мною все гаразд». І я відповідаю: «Так, з вами все гаразд, просто потребуєте фахової підтримки».

Коли потрібно звернутися до психолога?

Психолог надає консультативні послуги. До нього людина приходить із конкретним запитом. Це короткостроковий консультативний формат.

Психолог може навчити технік самостабілізації та самопідтримки. Всім українцям було б корисно їх опанувати. Ми живемо у війні, з повітряними тривогами, обстрілами, у постійній напрузі. У таких умовах потрібно вміти стабілізувати свій емоційний стан, переробляти той адреналін і кортизол, які викидаються в кров. Психолог може цьому навчити за дві-три консультації.

Надія Жиркова радить: «Якщо в людини десь випадково промайнула думка, що вона сама не справляється, чи не час сходити до психолога, то це сигнал, що саме час сходити. У такій ситуації допомога психолога буде доречною».

Що робити, коли поблизу немає потрібного фахівця?

Якщо поруч немає спеціалізованої психологічної допомоги, потрібно звернутися до сімейного лікаря, терапевта чи педіатра, з яким уклали декларацію. За інформацією МОЗ, багато цих спеціалістів пройшло навчання у рамках Всеукраїнської програми ментального здоров’я та можуть надавати кваліфіковану психологічну допомогу.