Держсектор витратив на ворожий софт 860 млн грн: у лідерах закупівель – компанії, які рясно обстрілює російський агресор
Чому влада поки не забороняє це фактичне фінансування тероризму?
Україна запровадила санкції проти російських розробників ПЗ ще 2017 року. Відтоді 2151 українська державна компанія придбала ворожий софт і заплатила за нього 860 млн грн. У тому числі 460 млн грн – уже після повномасштабного вторгнення, 91 млн грн – з початку 2024 року. На першому місці за обсягом закупівель – енергетичні компанії, на другому – навчальні заклади. Такі дані за підсумками аналізу інформації на Prozorro навів партнер із розвитку бізнесу групи компаній IT-Enterprise Олексій Щербатенко на нещодавній конференції «Своє.ІТ 2024 – Шоурум українського ПЗ».
Скільки ж приватний бізнес «інвестував» у софт країни-терориста – невідомо: досліджень щодо цього немає. «За оцінками аналітиків, російськими програмами ще користується понад 70% українських компаній», – у вересні 2023 року розповідав організатор івенту Country Manager Ukraine GigaCloud Володимир Бєлов. Як змінилася ситуація тепер? Чи вдається позбутися залежності від російського програмного забезпечення? Чи планує держава ввести сувору заборону на користування ворожим ПЗ? Ці та інші питання обговорювали на конференції «Своє.ІТ 2024». Mind занотував найцікавіше.
Зліва направо: виконавча директорка IT Ukraine Association Марія Шевчук, заступник голови правління, директор з питань ІТ UKRSIBBANK BNP Paribas Group Сергій Загорулько, директор департаменту регуляторної політики та підприємництва мінекономіки Олександр Палазов, партнер із розвитку бізнесу групи компаній IT-Enterprise Олексій Щербатенко
Як російський софт обходить санкції? На початку повномасштабного вторгнення в Україні працювали 44 програмні продукти з росії: «1С», «UA-Бюджет», «Мой Склад», «Бітрікс», AmoCRM, KommoCRM, «Мегаплан», Calltouch, iiko, Advego, Mindbox, DrWeb, Signum тощо. Поступово багато з них мімікрували під «європейські бренди» та продовжили вливати мільйонні бюджети у просування на українському ринку.
Щербатенко наводить один із яскравих прикладів. Майже відразу після введення санкцій проти компанії «Еврософтпром» (володіла авторськими правами на «1С» у нашій країні) в Україні реєструється ГО «Спілка автоматизаторів бізнесу», яка починає просувати новостворену на архітектурі «1С» та начебто польську систему BAS. У підсумку з початку повномасштабного вторгнення BAS уже впроваджено у 2297 проєктів. «А яка частка цього продукту на ринку Польщі? Думаю, близько нуля», – каже Щербатенко. «BAS – програмні рішення, які були створені для України», – підтверджує реклама компанії в Google.
«Уявіть партнера «1С». Запроваджено санкції, треба перекваліфіковуватися. Але тут прилітає замовлення на російський софт від університету Шевченка на 7 млн грн. Ну як від нього відмовитися?! Далі – більше: закупівлі державою «1С» на сотні мільйонів гривень. Потім цей партнер приходить до приватних компаній і розповідає: «Дивіться: у держави є заборона, але ж вона купує. Так і ви купуйте. У чому проблема? Все стабільно. Так, СБУ постійно приходить до держорганів та каже, що не треба цього робити. Вже чотири роки приходить...». Такий «чудовий» приклад державних закупівель може породити снігову кулю», – пояснює Щербатенко.
Про фактичне фінансування тероризму та чисельні ризики використання ворожого софту «партнери» зазвичай не розповідають, «дірки» у коді для шпигунства, запуску вірусів тощо – навряд чи перевіряють. «За розвитком цієї історії спостерігають наші закордонні партнери-донори. Якщо хтось думає, що вони нічого не бачать, розчарую. Бачать навіть більше, ніж треба», – уточнює Щербатенко.
Як швидко український бізнес позбавляється залежності від російського софту? «Використання в Україні ворожого ПЗ все ще є проблемою. Досі велика кількість компаній прямо чи опосередковано користуються російським софтом попри системні та кібербезпекові ризики», – пояснює виконавча директорка IT Ukraine Association Марія Шевчук.
Водночас помітний і певний зсув. У публічному просторі багато компаній розповідають, що поступово переходять на українське / західне ПЗ. Аналогів уже багато. Втім перехід потребує багато часу. «Ми почали викорінювати російський софт із 2014 року. На початку повномасштабного вторгнення в нас залишалося декілька програм. Дві «випиляли» за декілька місяців. А третю, на яку були зав’язані критичні бізнес-процеси, – до кінця 2022 року. Готові поділитися досвідом, як пройти цей transition-період і зменшити security-загрози в ситуації, коли бізнес вимушений ще якийсь час використовувати російський софт», – розповідає заступник голови правління, директор з питань ІТ UKRSIBBANK BNP Paribas Group Сергій Загорулько.
Втім, який відсоток компаній наразі все ще використовує вороже ПЗ, знову ж таки невідомо. «Свіжих досліджень, на жаль, немає», – каже Бєлов. Та уточнює, що попит на впровадження аналогів ворожого софту досить великий: «Компанії, що займаються заміною «1С» тощо, розповідають, що ледь встигають обробляти обсяг замовлень. Тобто зараз спостерігаємо «потяг», який спочатку було важко пушнути, а зараз він починає котитися з гори. Його вже складно зупинити».
Схожі спостереження у Щербатенка. «Зусилля на заміну точно є. Багато компаній хочуть позбутися російського софту. Більш помітні зрушення у великому бізнесі: ці компанії активніше переходять, закладають такі кроки у стратегію. Але великих компаній небагато, тобто їхня частка в загальній «картині» – мала. А в малому бізнесі нерідко бухгалтерів усе влаштовує, немає бажання мінятися. Що робимо? Ми й конкуренти ставимо безплатний софт у вишах, навчаємо студентів користуватися українським», – пояснює спікер з IT-Enterprise.
Чи можливо пришвидшити цей перехід на 11-му році війни? На конференції ІТ-компанії пропонували три паралельні шляхи:
- промоція державою та ІТ-бізнесом вітчизняного софту;
- заборона купівлі ворожого ПЗ та введення реальних, а не номінальних санкцій за такі трансакції після перехідного періоду;
- державні грантові програми на закупівлю українського софту.
Другий пункт не «знайшов» відгуку у представників влади. «Заборона змушує людей переходити «у тінь». Має бути баланс між ліберальною політикою уряду й національною безпекою», – наголосив директор департаменту регуляторної політики та підприємництва Мінекономіки Олександр Палазов. Тему «походу в тінь» державних компаній на Prozorro спікер не розкрив.
«Розраховувати на заборону – пасивна позиція. Система надзвичайно інертна. Взаємодія держави й бізнесу – двосторонній рух. Нам потрібні проактивні дії від бізнесу, для початку можна визначитися з якимось конкретним кейсом, наприклад, «1С» та спробували зрушити це питання з мертвої точки. І державні органи, і приватні підприємства потребують заміни софту. Робімо це спільно», – запропонував народний депутат, голова підкомітету взаємодії держави і бізнесу та інвестицій комітету з питань економічного розвитку Ігор Марчук.
Третій пункт також наразі в підвішеному стані. На конференції Олександр Палазов перерахував безліч різноманітних програм підтримки бізнесу. Та додав, що окремих грантів для стимулювання попиту на українське ПЗ немає. «Ми не можемо робити програми, на які немає запиту. Навіщо витрачати державні кошти, якщо бізнесу це не потрібно. А запиту чому немає? Тому що «так зручно, система вже працює, навіщо щось міняти». Тож маємо парадигму: міняймо разом ставлення до себе та країни», – закликав спікер.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
