Аж до звільнення та відрахування: чи стане закон про академічну доброчесність захистом від обману

Зробити всіх трохи чеснішими – зі шкільної лави й до наукової установи – покликаний законопроєкт «Про академічну доброчесність» №10392 від 08.01.2024, нещодавно прийнятий нардепами за основу. Сфера дії цього законопроєкту дуже широка, адже в ньому йдеться про наукову, науково-педагогічну, педагогічну, викладацьку, навчальну та інші види діяльності. Якими є його особливості, чого чекати працівникам і закладам освіти, розбирався Mind.

Здається, що законопроєкт «цементує» прописні істини про те, що і науковці, і викладачі, і учні зі студентами мають дотримуватися правил академічної доброчесності. Інакше кажучи, кожне завдання має бути виконане самостійно – крім випадків, коли його виконання передбачає участь кількох осіб. І у своїй роботі кожен мусить робити посилання на джерело інформації.

«Високий рівень обману в усіх його проявах і в усіх сферах суспільного життя має наслідком високий рівень недовіри до держави, до партнерів по бізнесу, до працівників тощо, що призводить до гальмування розвитку держави й суспільства в усіх сферах життя», – зауважує Сергій Бабак, голова Комітету Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій. Він каже, що над проєктом цього закону працювали ще з 2021 року.

У документі сформульовано визначення академічного плагіату. Це – оприлюднення результатів, отриманих іншою особою, як результатів власної академічної діяльності, відтворення оприлюднених раніше творів інших авторів (або й самого автора) без посилання на них, а також оприлюднення результатів, «згенерованих комп’ютерною програмою в автоматичному режимі» без зазначення цього факту (привіт, штучний інтелект). Порушеннями також вважають самоплагіат – оприлюднення власних і раніше опублікованих наукових результатів як нових, фабрикацію, вигадування даних чи фактів про результати, а також фальсифікацію – свідому зміну чи модифікацію даних, що призводить до створення неправдивої інформації.

Читайте також: Сарказм, спілкування українською та розпізнавання спільних рис зображень: Mind протестував основні функції GPT-4o

Як каратимуть за плагіат? У законопроєкті чітко виписані види порушень академічної доброчесності. Ось вони: відчуження авторства, академічний плагіат, приписування авторства, самоплагіат, фабрикація, фальсифікація, недоброчесне оцінювання результатів навчання, несамостійне виконання завдання, недозволена допомога, академічний саботаж, схиляння до порушення академічної доброчесності, інституційні порушення академічної доброчесності.

Чітко виписані санкції за порушення, особливо – для науковців та освітян. Їх можуть виключити зі складу вченої ради вишу, аспірантів і докторантів можуть відрахувати, можуть позбавити ступеня вищої освіти й відповідної кваліфікації. Також передбачена дисциплінарна відповідальність – догана чи звільнення із закладу освіти або наукової установи.

Відповідальність навіть для підлітків? До академічної відповідальності можуть притягнути людину, якій виповнилося 14 років, йдеться у законопроєкті. Що можуть зробити? Відправити на повторне проходження відповідного компонента освітньої програми чи повторне оцінювання або атестацію, позбавити права брати участь у конкурсах з отримання стипендій, грантів, участі у програмах академічній мобільності. Але найгірше – відрахувати, якщо освіта здобувається за державним чи регіональним замовленням.

До речі, у законопроєкті зазначено, що формувати цінності і принципи академічної доброчесності мають як педагоги, так і батьки.

Як дбати про академічну доброчесність? Забезпечення академічної доброчесності має організувати кожен заклад освіти та наукова установа.

Законопроєкт зобов’язує заклади мати визначену своїми внутрішніми актами систему забезпечення академічної доброчесності як складову внутрішньої системи забезпечення якості освіти. І цей документ не може бути простим і коротким.

Він має містити внутрішню політику формування, забезпечення і популяризації академічної доброчесності, заходи з формування та утвердження культури академічної доброчесності, порядок створення уповноважених органів, функції і відповідальність уповноважених суб’єктів, процедуру розгляду повідомлень про порушення академічної доброчесності, вимоги до написання та перевірки академічних творів і навчальних робіт. А безпосереднє функціонування цієї системи зобов’язані забезпечити керівники закладів освіти, наукових установ та структурних підрозділів.

Як це зробити? Своєчасно розробляти внутрішні документи з питань академічної доброчесності (й обов’язково оприлюднювати їх на офіційному вебсайті), належно фіксувати повідомлення про її порушення. Також керівник відповідає за те, щоб у закладі працювало спеціалізоване програмне забезпечення з виявлення ознак порушень академічної доброчесності, а учасники освітнього процесу мали до нього доступ. І звісно, він має вчасно реагувати на потенційні порушення, документувати ухвалені рішення.

У документі прямо сказано, що заклад освіти чи наукова установа повинні мати внутрішній документ, яким визначається санкція, що може застосовуватися за конкретні порушення академічної доброчесності.

Читайте також: Вступ до аспірантури: як змінилися правила та чому саме зараз

Перед призначенням – перевірка на плагіат. Кожного кандидата на посаду керівника закладу освіти чи наукової установи перевірятимуть «на предмет наявності ознак порушень академічної доброчесності». І ця перевірка передбачатиме не тільки розгляд наукової роботи, за результатами якої він здобув науковий ступінь, а й перевірку всієї «наявної інформації, зокрема звернень, про порушення кандидатом академічної доброчесності». І, якщо виявлять, що кандидат принципи таки порушував, на посаду його не призначать.

Можливо, так хочуть убезпечитися від скандалів із новопризначеними високопосадовцями та їх науковими роботами, які трапляються в Україні час від часу. До речі, законопроєкт також визначає, що притягнення до академічної відповідальності особи, яка обіймає посаду керівника закладу освіти чи наукової установи, є підставою для її звільнення.

Анонімки? Можна! Законопроєкт визначає право особи, яка має докази, що свідчать про ознаки порушення академічної доброчесності, повідомити про це уповноважений орган або керівника відповідного закладу освіти чи наукової установи. А той зобов’язаний відреагувати на це протягом трьох робочих днів.

Цікаво, що особа, яка повідомляє про порушення академічної доброчесності, має право на анонімність. Й уповноважений орган зобов’язаний забезпечити реалізацію такого права (зокрема, встановивши скриньку для повідомлень, оприлюднивши адресу для електронних листів тощо). Таке повідомлення мають обов’язково розглянути, якщо інформація містить дані, що можна перевірити.

А от якщо людина має докази, що свідчать про ознаки порушення академічної доброчесності з боку чинного керівника закладу освіти чи наукової установи, то вона має право повідомити про це Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти (стосовно керівників закладів вищої освіти та наукових установ) чи відповідний територіальний орган центрального органу виконавчої влади із забезпечення якості освіти (стосовно керівників закладів освіти інших рівнів).

...а штучний інтелект – ні. У документі йдеться, що академічним плагіатом є оприлюднення як результати власної академічної діяльності «текстів та/або результатів, сформованих (згенерованих) комп'ютерною програмою в автоматичному режимі, якщо цей факт не зазначено в академічному творі чи супровідних матеріалах до нього», а особа, яка вчинила так, не «може вважатися автором академічного твору» з усіма передбаченими законопроєктом наслідками.

Законопроєкт чітко визначає, що таке плагіат, покроково розписує, як підтримувати культуру академічної доброчесності, але у цьому питанні обмежується коротким і дуже розпливчастим формулюванням. У ньому йдеться: «При використанні в академічному творі частин, сформованих (згенерованих) комп'ютерними програмами, цей факт має бути зазначений автором (авторами) із зазначенням методики формування (генерування) або посиланням на відповідну комп'ютерну програму чи її опис».

«Де межа «методики формування»? – розмірковує експерт у питаннях штучного інтелекту, CEO Devrain Олександр Краковецький. – Чи потрібно вказувати операційну систему та версію білда, модель відеокарти, версію Microsoft Word, версію браузера й наявність плагінів, історію промптів, параметри та версію моделі, наявність чи відсутність платної підписки, розмір контекстного вікна тощо? Все це теоретично може впливати на результат генерування. Якщо я прогнав текст через Grammarly, чи вважатиметься фінальний результат усе ще моєю роботою? Чи правильно я розумію, що факт використання Google Translate, Grammarly, інших систем перевірки граматики тепер має фіксуватися?»

Читайте також: Штучний інтелект іде до школи: МОН і Мінцифри розробили рекомендації, як українським учителям використовувати ШІ на уроках

На думку Олександра, найбільше питань виникає у площині «генерація тексту» – «редагування». «Коли я створюю тексти, практично неможливо відстежити, де мій текст, а де згенерований, – пише він. – За умови вичитки, редагування та підтвердження мною, що саме це я і хотів сказати – виходить, що ці твори не є моїми? Я вже мовчу про те, що перевірити це буде практично неможливо. Тобто реально неможливо».

Він переконаний, що потрібно не забороняти штучний інтелект, а детально регулювати його застосування. «Ви маєте спонукати людей використовувати ШІ для рутинних задач і маловажливих частин твору, натомість встановити жорсткі критерії до СУТІ роботи, а не ФОРМИ», – підсумовує Олександр Краковецький.

Читайте також: Штучний інтелект у лещатах закону: Мінцифри презентувало Білу книгу з регулювання ШІ в України

Очевидно, що в такому формулюванні це положення законопроєкту не зможе регулювати використання штучного інтелекту при написанні академічних творів. ШІ стрімко розвивається, і це лише питання часу, коли його використання науковими й науково-педагогічними працівниками стане повсюдним. Подивимося, чи врахують законотворці нову реальність і чи деталізують цю норму до другого читання. Хоча загалом академічне використання штучного інтелекту потребує не редакції у законопроєкті про плагіат, а зовсім іншого прочитання та законодавчого регулювання.

Закон та імітація – хто кого? У законопроєкті сказано, що кожен педагогічний, науково-педагогічний, науковий працівник має забезпечувати академічну доброчесність здобувачів освіти шляхом особистого дотримання принципів академічної доброчесності та, серед іншого, шляхом притягнення здобувача освіти до академічної відповідальності. Але тут варто згадати слова голови Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти Андрія Бутенка про те, що «поки імітація не буде отримувати опір і протидію серед освітян і науковців, жодних позитивних змін годі й очікувати».

У дописі він наводить конкретний захист дослідження здобувача наукового ступеня доктора філософії, але здається, що озвучена проблема є значно ширшою за цей випадок. «У разі виявлення порушень можливі звернення щодо них до Міністерства освіти і науки або Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти. Але що робити, коли ані заклад, ані наукова спільнота не звернулися до уповноважених органів із повідомленням щодо порушення процедури захисту дисертації, а університет воліє не помічати театральної постановки «захист дисертації»? – розмірковує він. І додає, що в описаному випадку жоден представник наукового співтовариства не звернувся до НАЗЯВО, що унеможливлює будь-які дії посадовців у цьому випадку.

«Прикро, але поки імітація не буде отримувати опір і протидію всередині освітянської та наукової спільноти, жодних позитивних змін годі й очікувати», – резюмує Андрій Бутенко. Сподіватимемося, що прийняття відповідного законопроєкту якщо й не змінить світогляд багатьох людей і відразу, то зробить маленький крок у цьому напрямку. Нині законопроєкт пройшов перше читання, а після ухвалення стане чинним аж через шість місяців із дня його офіційного опублікування.