Трудоголік з любов’ю до рутини. Як новий генсек НАТО все життя готувався до цієї посади
Чого чекати від Марка Рютте, який очолив головний військовий альянс Заходу
Відсьогодні, 1 жовтня, НАТО очолює Марк Рютте. Каролін де Грютер – колумністка видання Foreign Policy, а також європейська кореспондентка і колумністка голландського видання NRC Handelsblad, яка проживає у Брюсселі та багато кого там знає. У своїй статті вона спробувала розібратись, якою людиною насправді є Марк Рютте, колишній прем’єр-міністр Нідерландів, і яким генеральним секретарем НАТО він може стати. Mind пропонує адаптований переклад цієї публікації.
Коли прем’єр-міністр Нідерландів Марк Рютте востаннє відвідував Білий дім (а було це в січні 2023 року), він сказав Джо Байдену: «Ви двічі пропонували мені стати генеральним секретарем НАТО – і двічі я відмовлявся. Якщо ви запропонуєте втретє, я погоджусь».
Саме відтоді Рютте – на той момент прем’єр своєї країни з 2010 року – став поводитися по-іншому. Повільно та методично він почав наближатися до нової мети: стати наступником Єнса Столтенберга, генерального секретаря НАТО, у жовтні 2024 року. Нещодавно, заручившись підтримкою Угорщини та Словаччини й дочекавшись відводу кандидатури президента Румунії Клауса Йоганніса, він дістав бажане.
Великий шлях починається з маленького кроку
Зараз можна лише здогадуватись, яким генсеком буде Рютте та чи в змозі він провести Північноатлантичний альянс крізь турбулентність. Натяки – у його кар’єрі: як у 14-річному прем’єрстві, за час якого він очолював чотири різні урядові коаліції в Нідерландах, так і в підході до обіймання посади очільника НАТО.
Про Рютте відомо, що він народився в Гаазі, молодшим із семи дітей у родині середнього класу; батько торгував автомобілями. Але, мабуть, найважливішим із того, що треба знати про Рютте, є його надзвичайна здатність до самоконтролю. Почасти він справляє враження спонтанного, дещо легковажного чоловіка. Проте за образом усміхненого голландця, який їздить на роботу на велосипеді й дорогою жує яблуко, ховається дуже непересічна особистість.
Майже всі, хто працював із Рютте, можуть засвідчити, що це – людина звички. Він ненавидить будь-які несподіванки через те, що вони неконтрольовані. Він не оцінив вечірку-сюрприз, яку одного разу організували його друзі, а спонтанні вчинки міністрів його уряду доводять Марка Рютте до люті.
Усю свою професійну кар’єру Рютте провів на управлінських посадах. Спочатку – керівником із кадрових питань в Unilever, згодом, з 2006 року, на посаді лідера Ліберальної партії, а з 2010-го, протягом 14 років, – прем’єр-міністра, очолюючи і правий, і лівий уряди. Більшість тих, хто стежив за Рютте протягом усього цього часу, характеризують його управлінський стиль як «спраглий до стабільності та передбачуваності».
Задля цього він у першу чергу обирає працювати з людьми, яким може довіряти. Рютте дуже привітний до всього персоналу, нерідко щиро цікавиться родинами своїх колег, захопленнями та вітає зі святами. І він все пам’ятає – від імені чоловіка чи дружини до жарту, який мав місце в поїздці понад 10 років тому. Проте ця зацікавленість особистим життям це, крім іншого, спосіб дізнатися, чим живуть люди в його оточенні та намагання передбачати їхні вчинки й рішення.
De directeur
Довіра для Рютте є питанням розпорядку – як на роботі, так і в особистому житті. Щорічно він орендує той самий простий заміський будинок для відпочинку з родиною. Протягом 30 років проводить кілька днів у Нью-Йорку з другом, зупиняючись у дешевому готелі в Чайнатауні, відвідуючи ті самі ресторани й зустрічаючись із Робертом Каро, біографом колишнього президента США Ліндона Джонсона (історик за фахом, Рютте є великим поціновувачем біографій американських політиків).
У Гаазі він щосуботи купує каву в тій самій кав’ярні перед традиційним візитом у супермаркет Albert Heijn. У неділю, о 10:00, зустрічається з друзями – знову таки, завжди тими самими – у спортклубі. Під час урядових засідань, що затягуються ввечері, він замовляє ту саму їжу. Все місто знає цей порядок денний, і багато хто з нього по-доброму жартує.
У новій біографічній книжці під назвою «Загадка Рютте» данські політичні оглядачі Рон Фрезен і Вільма Боргман цитують партнера Рютте по поїздках до Нью-Йорка, який каже, що вони ніколи не обговорюють, куди піти поїсти, адже «це й так вже відомо. Це зберігає час та енергію для обговорення цікавіших речей».
Інших такі ритуали доводять до сказу, проте Рютте їх полюбляє. Вони допомагають йому зробити оточення трохи передбачуванішим; вони потрібні, щоб організувати світ навколо й позбавитися галасу, що заважає працювати.
«Рютте не буває не на службі, – каже один данський дипломат на умовах анонімності. – Він завжди з телефоном, когось у чомусь переконує». У нього немає особистого життя. Одинак він 30 років прожив у тому самому скромному будинку, навіть не змінюючи меблів. Як ідеться у вищезгаданій книжці, навряд чи хтось може похвалитися тим, що там бував; Рютте не готує, він сам прибирає і в нього навіть немає кавоварки. Він є політичним унікумом, життя якого присвячено єдиному – роботі.
Коли школярі розпитували його в рамках данської телепрограми Schooltv, ким він хотів стати в дитинстві, Рютте відповів: «Пожежником або піаністом». Можливо, звісно, але відомо, що в дитинстві мама називала Марка «de directeur» – начальник. А коли він, уже підлітком, долучився до консервативно-ліберальної Народної партії за свободу та демократію (VVD), він грав роль прем'єр-міністра, який давав інтерв'ю своєму другу, який грав журналіста.
Як на політика, у нього немає завищеної самооцінки. Зазвичай політики – це солісти з непереборним прагненням слави. Однак Рютте чинить по-іншому. Йому незручно в розкоші, тому він просить протокольну службу бронювати йому недорогі готелі під час візитів до інших країн. Коли немає потреби вдягати костюм із краваткою, Рютте вдягає джинси, светр і кросівки.
Крім того, він – командний гравець. Прагматик, він бачить своїм завданням розв'язання проблем людей. Це допомагає бути ефективним учасником фрагментованого політичного ландшафту Нідерландів, де багато «зірок» і неможливо чогось досягти без пошуку компромісу. Тож Рютте не втомлюється його шукати, без проблем віддаючи лаври за перемоги іншим.
За час роботи чотирьох урядів Данії, які Рютте формував, – як з партіями лівого, та і правого спектру – він неодноразово дивував партнерів легкістю, з якою досягає компромісів, особливо в моменти, коли перемовини заходять у глухий кут. Для нього компроміси важливіші за принципи, а домовленості – за побажання.
Данська журналістка Петра де Конінг писала у своїй книжці «Марк Рютте» про одну з ключових тактик прем’єр-міністра – meeveren. Це означає здатність до максимальної гнучкості та підлаштування під тих, з ким доведеться працювати в уряді. Це пояснює легкість, з якою Рютте домовляється як із партійцями лівого спектру, так і (радикально) правого – настільки вміло, що в Гаазі він дістав прізвисько Тефлоновий Марк. Цій тактиці він навчився, коли очолив молодіжне крило своєї партії. У НАТО, до складу якого входять 32 країни і яке засновано на культурі консенсусу, доведеться бути ще гнучкішим.
«Поспішай повільно»
Інша тактика, якою послуговується Марк Рютте, полягає в тому, щоб ніколи не ставити дедлайнів, маючи натомість вдосталь часу на виконання роботи. Схоже, саме її він використав як кандидат на посаду генерального секретаря НАТО, обережно торуючи шлях нагору та навіть вмовивши Столтенберга ще рік обіймати посаду – з жовтня 2023-го до жовтня 2024 року. Дехто навіть побоювався, що каденція генсека може тривати аж до 2025 року.
Єдиним дедлайном для нього був особистий: липень 2023 року, коли він «висмикнув стілець» із-під свого четвертого уряду – через конфлікт щодо міграційної політики. Багатьох здивувало рішення прем’єра, який тривалий час намагався зробити все можливе, щоб вберегти уряд від розпуску. А рік тому він висунув ультиматум партіям – учасницям коаліції, вимагаючи підтримати його ідею щодо возз’єднання родин, яка насправді була незначною частиною загальної дискусії.
Ще дивнішим було те, що угоди було майже досягнуто, коли Рютте в роздратуванні розпустив уряд. Усі були справді шоковані: це було необов’язковим і несхожим на Марка.
Проте час розставив все по місцях. Рютте насправді бажав розпуску уряду. Знаючи законодавство, він дістав бажане: останній рік спокійного управління країною, яке не переривається задля пошуків компромісів і домовленостей з іншими партіями уряду. Це вивільняло йому час та сили на перегони за посаду генерального секретаря НАТО. Це був все той самий знайомий Рютте. Він наперед усе спланував і передбачив.
Джерела в Гаазі розповідають, що на початку Рютте планував обійняти посаду президента Європейської комісії. Це кілька років навіть обговорювалось у Брюсселі. Однак 2019 року в підсумку йому запропонували посаду президента Європейської ради. Він відмовився, вказуючи, що наразі потрібен своїй країні. Тоді посаду обійняв ліберальний прем’єр-міністр Бельгії Шарль Мішель, до ефективності якого у багатьох є немало зауважень.
Марк Рютте та Урсула фон дер Ляєн
А от президентство у Європейській комісії, яка по-справжньому керує ЄС, було для нього дійсно бажаним. У 2019 році цю роботу отримала колишня міністерка оборони Німеччини Урсула фон дер Ляєн, чия правоцентристська партія того року взяла максимум голосів на європейських виборах. Цьогоріч правоцентристи знов виграли. Політична сила Рютте – ліберали, втратили багато місць і ніяк не могли претендувати на пост. Саме тому фон дер Ляєн знову стала президенткою, а Рютте навіть не висував свою кандидатуру.
Нові виклики для нового генсека НАТО
Через вторгнення росії до України, яке москва позиціонує як боротьбу із Заходом, посада очільника НАТО стає дуже непростим місцем. Проте воно більше пасує Рютте, який є невід’ємною частиною країни, що орієнтована на трансатлантичні цінності значно більше, ніж на цінності ЄС.
Голландські політики говорять англійською, а не французькою. Вони називають Європу «ринком», намагаючись уникати політичних й адміністративних узагальнень. У перші роки прем’єрства Марку Рютте було некомфортно на самітах ЄС – аж доти, доки канцлер Німеччини Ангела Меркель не попросила його під час головування Нідерландів у ЄС допомогти в переконанні всіх підтримати міграційну угоду з Туреччиною, яку готувала Німеччина.
Рютте взявся до роботи, займаючись улюбленою справою: розмовляти, потискати руки, налагоджувати стосунки – і виконав її блискуче. Угоду про прихисток у країнах Європи для 200 000 сирійських біженців в обмін на перекриття Туреччиною каналів нелегальної міграції критикували й критикуватимуть, але для Рютте це було першим досягненням у рамках ЄС.
Згодом він брав активну участь у перемовинах щодо брекзиту, що ідейно наблизило Нідерланди до центру ухвалення європейських рішень. А сам прем’єр став частіше апелювати до європейських цінностей, таврувати корупцію та закликати до верховенства права. Через це на самітах ЄС у Брюсселі він почасти критикував угорського прем’єра Віктора Орбана – не лише перед ЗМІ, а й за закритими дверима. Тому не дивно, що Орбан, який поперед усього ставить особисті стосунки та має дуже довгу пам’ять, був проти кандидатури Рютте на посаду генсека НАТО, разом із турецьким лідером Реджепом Ердоганом.
Проте це не дуже хвилювало політика з товстою шкірою, яким насправді є Марк Рютте: доки його політична посада є домінуючою, його не обходять особисті випади. Домовитися про підтримку своєї кандидатури з боку Орбана й Ердогана, не припиняючи критику, стало новим викликом для Рютте. Подорожуючи світом, намагаючись заручитися підтримкою та подолати перешкоди на шляху до омріяної посади очільника НАТО, Рютте, здавалося, пригадав себе молодим і повним сил прем’єр-міністром.
Він втомився від прем’єрства, а країна втомилася від нього. Житлова криза, екологічні й економічні проблеми, а також скандал із соціальною допомогою на дітей, що вразив найбільш знедолених – усе це вимагає іншого підходу, ніж міг запропонувати знавець компромісів Рютте. Країні був потрібний свіжий погляд – і складніші рішення.
У Брюсселі, що цікаво, майже не існує сумнівів у здатності Марка Рютте очолювати НАТО. Навіть Дональд Трамп за своєї каденції казав, що йому «подобається цей хлопець». При цьому Рютте чудово розуміє, які саме ставки на столі. За його прем’єрської каденції росіяни збили літак МН17 малайзійських авіаліній із 298 людьми на борту, 196 з яких біли нідерландцями. Рютте в той день був в одній зі своїх коротких відпусток, яку перервав її, щоб того самого дня почати розв'язувати одну з найбільших криз за час своєї кар’єри.
На початку, через елемент несподіванки, хаос і цілковиту відсутність співробітництва з боку російської влади, він розлютився. Але потім спромігся заспокоїтись та повернутися до роботи: сформував команду, розподілив завдання, забезпечив ресурсами та повернув собі контроль над ситуацією. Багато хто з присутніх у той час вказують, що Рютте впорався надзвичайно ефективно.
Майбутній генеральний секретар НАТО є сталим союзником України – а ще він знає, на що здатен владімір путін та які виклики стоять перед європейськими секторами оборони та безпеки.
Найскладнішим у всій цій ситуації для Марка Рютте є навіть не стратегічні виклики й не потреба постійних, за замовчуванням щотижневих, нарад із 32 посланцями країн-членів. Найскладніше уявити, як йому житиметься в обнесеному парканом комплексі, де мешкають генсеки НАТО.
De directeur – і в елегантному будинку в колоніальному стилі з прибиральницею, кухарем і командою охоронців, за товстими, кованими воротами? Здається, це буде найбільш незвична частина історії.
Читайте також: «Не надто велике его» та глибоке бачення друзів і ворогів. Хто такий Марк Рютте, новий генсек НАТО?
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
