Тетяна Волочай, БФ «МХП-Громаді»: «Наш фонд йде в парі з реформою децентралізації»
В межах проєктів фонд надає не лише кошти на бізнес, але й навчає бізнес-компетенціям
У 2024 році Благодійний фонд «МХП-Громаді» святкує 9-річчя. На час його існування припали Революція гідності (яка і дала поштовх його створенню), пандемія COVID-19 (яка стала драйвером змін) та повномасштабне вторгнення росії. Проте це не зупинило команду, яка з кожного випробування спромоглась виходити сильнішою та більш сфокусованою. Одним з ключових акцентів, який за роки напрацювала команда – розвиток малого та середнього бізнесу в громадах.
Про історію фонду, ініціативи зі створення малого та середнього бізнесу в громадах по всій Україні, про те, чому треба вчитись українцям, щоб бути більш справними бізнесменами та про нові проєкти в інтерв’ю Mind розповіла Тетяна Волочай, Голова Ради розвитку громад Благодійного фонду «МХП-Громаді».
– Давайте згадаємо червень 2015 року, коли був заснований Благодійний фонд «МХП-Громаді». Розкажіть історію його створення і, одразу, чому був обраний фокус на громадах?
– Фонд з'явився у відповідь на зміни в суспільстві. Ми спостерігали, як люди почали змінюватись: по-іншому ставитись до держави, громади, до своєї участі у їхньому житті.
Взагалі, створення Фонду для підтримки громад було моєю ідея, яку компанія підтримала.
Я в МХП працюю з 2007 року – на посадах головного бухгалтера та HR-керівника. Тож немало поїздила по країні і бачила людей в громадах, в яких працює наша компанія. За цей час зрозуміла, як МХП працює в громадах, вирішуючи одні й ті ж самі проблеми: садочки, школи, дороги. А у 2015 році ми почали впроваджувати проєктний підхід до вирішення соціальних програм.
Ще до заснування Фонду компанія МХП була відповідальним бізнесом та допомагала на місцях. Проте раніше методи й інструменти були іншими.
До компанії звертався голова сільради та просив допомоги у закритті якоїсь «бюджетної дірки» на кшталт придбання бойлера для дитячого садочку, заміни вікон у будівлі клубу, усунення протікання даху чи ремонту дороги. Гроші виділялись, але ніхто не замислювався, чи ходить хтось в той клуб і чи заважає комусь дах, що тече.
Ця система функціонувала в кожній громаді. Це – помилкова радянська патерналістична система, в якій люди очікують від керівництва громади, депутатів та інвесторів задоволення усіх своїх потреб.
Але ми визнали, що наш підхід насправді є «латанням дірок» і це неправильно, бо виключає з процесу місцевих, перекладаючи всі рішення та всю відповідальність на бізнес.
Бізнес – це не про благодійність. Він про ефективність, отримання прибутку, створення робочих місць та сплату податків. Тому створюючи фонд, ми бажали позбутись схеми, в якій голова сільради приносить рахунок, бізнес його сплачує – і ніхто не відстежує, чи зроблена робота та як це вплинуло на життя громади.
Тож ми вирішили змінити підхід до благодійності в громадах, позбавившись «залишкового принципу», за яким приділялась увага цим питанням. Тому заснували благодійний фонд, який на початку називався «Урожай – Громаді», бо почав роботу на базі підприємства компанії МХП «Урожай» на Черкащині.
По-перше, ми пояснили місцевим мешканцям, що допомога з боку бізнесу – це його добра воля і корпоративна соціальна відповідальність, а не обов'язок, визначений законом. По-друге, розповіли, що включення у проєкти, вміння їх планувати, писати та залучати на них кошти дозволить отримувати кращі результати. Що можна отримувати кошти як від МХП, так і від інших донорів, залучати партнерів, вчитися і розвивати навички, які зроблять громаду більш самозарадною.
– З яких проєктів почалась діяльність Фонду?
– У 2016 р. Фонд запровадив щорічний конкурс мікрогрантів «Час діяти, Україно!». У межах конкурсу проводилось навчання: почали з тренінгів для очільників громад і активних громадян. Ми пояснили учасникам, що розв'язувати проблеми громади може не лише місцевий голова. Що мешканці мають включатись у процеси – і тоді громада розвиватиметься.
Після цього був впроваджений конкурс з розвитку мікропідприємництва, оскільки ми розуміли, що базовий рівень спроможності громади – це наявність мікро- та малого бізнесу, яким опікуватимуться активні мешканці.
Так почав свою роботу Фонд «МХП – Громаді»: перші чотири роки на локальному рівні, охоплюючи Черкаську область.
Ми побачили, що навіть на регіональному рівні заявки, що подавались на конкурс, з року в рік розвивались та еволюціонували. Наприклад, проєкт з розвитку туризму завдяки формуванню ідентичності села через Фестиваль борщу або Фестиваль картоплі. Це вже – атракція, яка запускає туристичний механізм, де з’являється якась сувенірна продукція, готелі й хостели, сервіси з обслуговування, тобто малий бізнес. Так починає створюватись екосистема.
Проєкт конкурсу бізнес-ідей «Роби своє» 2022 року «Краса – обіцянка щастя», авторка Юлія Челій, с.Годомичі Волинська область
За перші чотири роки роботи ми побачили саме такий розвиток: менше грошей почало йти на “латання дірок”, більше – на розвиток. Також отримали й надзвичайні енергію та завзяття від учасників проєкту, і високі оцінки від донорів. Тож ухвалили рішення поширити діяльність «МХП – Громаді» на територію всієї України. З 2019 року роботу Фонду масштабовано на 13 областей України, його діяльність охоплює 150 об'єднаних територіальних громад, а це – 700 населених пунктів.
За останні два роки підтримано 150+ бізнес-проєктів, які вже сплатили понад 3 млн грн податків до місцевих бюджетів
– Як жив Фонд після розширення географії, враховуючи, що потім турбулентні події почали відбуватись одна за одною?
– Звичайно, масштабування змусило збільшити й кількість програм. Коли ми лише зібрались анонсувати їх, почалась «ковідна історія».
Начебто, 2020 рік мав стати кризовим – через локдауни, обмеження. Відповідно благодійність і активність громад мали б зійти нанівець. Проте не так сталось, як гадалось. Порадившись, ми створили платформу для подолання наслідків COVID-19 для громад. Через неї ми допомагали закуповувати обладнання, яке б своєю чергою допомагало так чи інакше долати наслідки цієї кризи. Внесок МХП був 30 млн, ще стільки ж ми залучили від інших бізнесів.
Наступний період, в який довелось працювати Фонду – повномасштабна війна. Він також для нас поділений на декілька етапів. Перший – усвідомлення та адаптація, які пройшли через призму продовольчої кризи. Перші місяць-два ми займались розподілом та доставкою курятини, яку МХП надавав у різні «гарячі точки», військові частини, центри для ВПО. Допоки на прилавках не з’явились продукти. Волонтерили, підтримували локальні ініціативи, допомагали із завезенням та роздачею гуманітарної продукції.
Молодіжний хаб. Баришівська громада
Наступним етапом стала підтримка стійкості громад і реакція на економічну кризу. Для цього ми організували конкурс підтримки мікробізнесу «Роби своє». Після того, як підприємці отримали гранти, зосередились на соціальних проєктах.
«МХП – Громаді» продовжив традиційний конкурс «Час діяти, Україно», на який громади могли подавати соціальні проєкти, що стали відповідями на виклики війни. В перший рік війни це були центри облаштування ВПО, укриття в місцевих школах. У 2022 році ми підтримали близько сотні заявок на укриття – частина проєктів у громадах створювались «з нуля», деякі потребували невеликого фінансування для облаштування.
За цей час Фонд навчився швидко ідентифікувати виклики сьогодення та реагувати на них. Зараз ми бачимо виклик, що пов’язаний із поверненням та адаптацією ветеранів, родинами загиблих та тих, хто зник безвісті. Для роботи з цією аудиторією ми спільно з міжнародною компанією МХП започаткували програму «МХП Поруч».
В процесі впровадження всіх перерахованих вище проєктів ми усвідомили: єдність України, її справжнє об’єднання можливе лише на тлі національної ідеї, української ідентичності. Так з’явився напрям підтримки культурних проєктів – таких, що дають змогу переосмислити та утвердити національну ідентичність. На їхню підтримку вже спрямовано понад 70 млн грн.
Добрі кейси воєнного часу. Історія 1. Спіраль позитивних змін
На Вінниччині фонд «МХП – Громаді» запроваджував пілотний проєкт підтримки місцевого, малого та середнього бізнесу #Варто «Робити своє». Автором бізнес-проєкта став батько військового пілота, який загинув у перші місяці повномасштабного вторгнення. Через цю трагедію батько впав в депресію, погіршився стан здоров'я.
Він натрапив на інформацію про наш конкурс і вирішив реалізувати свою мрію – відкрити в селі ветеринарну аптеку та клініку. Розумів: у селі він точно матиме попит. Батько підготував заявку, захистив її та отримав грант. За ці кошти зробив ремонт у приміщенні, придбав необхідне та почав бізнес – з пам’яттю про сина.
Але це ще не кінець історії.
В нашого Фонду є спільний проєкт підтримки ветеранського мікробізнесу з ГО «Соціальний центр Вінниччини», в рамках навчання в якому учасники відвідують інші ветеранські бізнеси по всій Україні. І одна пара, ветеран та його дружина, приїхали до цього батька і дізнались його історію. Вона їх настільки захопила, що вони вирішили і в своєму селі відкрити ветеринарну аптеку. Зараз чоловік на фронті, а дружина втілює вже їхню сімейну справу.
– Давайте зупинимось на розвитку локального бізнесу в громадах. Розкажіть, будь ласка, про цей проєкт з підтримки бізнесу та хто є зацікавленими сторонами цього проєкту?
– Конкурс бізнес-ідей з’явився у 2016 році і мав три ключові завдання.
Перше – створення сервісів в громадах. Якщо в містах-мільйонниках є доступ до різних медичних сервісів, освітніх програм, більш-менш якісних комунальних послуг, б'юті-сервісу, то в громадах цей доступ вельми урізаний.
Своїм конкурсом ми хотіли надати громадам можливість отримати такі сервіси, зробити своє життя більш комфортним. Плюс, була мета утримати людей в селах – щоб вони почували себе добре там, де живуть, і не витрачали час на поїздки за будь-якими послугами.
Друге завдання – забезпечення зайнятості населення, адже всіх мешканців села працевлаштувати одна компанія технічно не може.
Третє – збільшення обсягів надходження податків до місцевих бюджетів. У багатьох європейських країнах малий бізнес – це основа наповнення бюджету.
Великий бізнес на прикладі МХП наразі максимально прозоро сплачує податки, і своїм прикладом хоче надихати місцевий бізнес, щоб він також був відповідальним, і своїми податками впливав на громади.
Так ми вибудовували проєкти підтримки бізнесу до ковідного етапу.
За часів пандемії COVID-19 ми продовжили конкурс для тих, хто лише мріє про свою справу, та тих, хто продовжує її розвивати, разом із Програмою розвитку ООН (ПРООН).
Ми разом організували конкурс бізнес-ідей, присвячених викликам COVID-19, зокрема, обмеженому спілкуванню. В межах цього конкурсу ми вчили бізнеси, чинні та нові, продавати продукцію через інтернет, за допомогою Amazon.
Під час війни така підтримка ще більше потрібна, бо треба давати людям мету, задля якої вони б лишались в Україні. Демографічна криза – одна з ключових проблем України, і малі та середні бізнеси мають залишатись, допомагати ЗСУ, донатити та розвиватись.
Під час війни у нас з'явився новий партнер – Український ветеранський фонд. Разом ми започаткували конкурс #Варто “Робити своє” для підтримки бізнесів ветеранів та родин військових і загиблих захисників. Ми розглядаємо це як можливість віддячити цим людям.
Дехто пішов воювати, його дружина залишилась – тож ми можемо допомогти родині втримати бізнес чоловіка. Або ж допомогти з самореалізацією ветерану. За дослідженнями, лише 40% військових готові повернутися до роботодавця. У 60% відбувається переоцінка – і багато з них вирішують відкрити власну справу.
– А як місцеві підприємці реагують на пропозиції Фонду? Чи готові вони долучатись, чи «моя хата з краю» все ще нагальна?
– Знаєте, зараз люди дуже змінились. У 2015 році я відвідала конкурс для МСБ в громадах, учасників якого можна було перерахувати на пальцях. Причини прості – відсутність підприємницької жилки, впевненість в тому, що «все одно нічого не вийде», «все це фігня», невміння та острах ризикувати.
З часом виявилось, що люди змінюються. Постійно чутно про гранти та донорські пропозиції для бізнесу, тема постійно обговорюється в ЗМІ, хтось таки відкриває свою справу – і люди потроху включаються. Ті, кого ми підтримали, заражають підприємницьким “вірусом” інших.
І люди підхоплюють цей “вірус”, вони повертаються до своїх джерел. Радянська влада весь час обрізала цю підприємницьку жилку: всі, хто щось мав, вважалися куркулями – всіх розкулачувати… А в людей все одно спрацьовує генокод: власну землю і власну справу нікому не віддав, своє відвоюю.
Можу це статистично підтвердити, бо щороку ми маємо приріст заявок. Наприклад, 2022 року на конкурс «Роби своє» було подано близько 500 заявок, цього року вже 616.
Оксана Штепенко – переселенка з Лиману, завдяки «Роби своє» змогла відкрити чайну крамничку та випікати крафтовий хліб у Звенигородці на Черкащині
Добрі кейси воєнного часу. Історія 2. Незламний оптиміст
Цей випадок має місце у Звенигородці, де працює підприємець Юрій Душенко. Він – людина, яка тричі втратила свій бізнес, все покинувши та переїжджаючи. Вперше довелось у 2014 році переїхати з сім’єю з Донеччини до Слов'янська. Вдруге – зі Слов'янська в західні області України, де через недоброчесних партнерів його бізнес знову зруйнувався.
Тоді родина переїхала до Звенигородки, взагалі без нічого. Почали шукати можливості – натрапили на наш конкурс. В пошуках нової ідеї для бізнесу Юрій згадав про своє давнє захоплення – грибну справу. Він витратив останні гроші на експертну книжку про вирощування грибів – за вісім тисяч гривень.
І в нього почало виходити. Юрій залучив наш грант, побудував теплиці для грибів – і зараз постачає їх не лише на локальний ринок Звенигородки; вже продає в області та вийшов на загальноукраїнський рівень.
Що важливо: він відвідує різні форуми, постійно покращує власні вміння та нарощує команду. А також мотивує інших сміливців, які лише готуються написати свою заявку на грант.
– Як ви вважаєте, що саме треба українським підприємцям?
– В межах наших проєктів ми не лише надаємо кошти на відкриття чи розвиток бізнесу. Ми ще й навчаємо різноманітним бізнес-компетенціям. Розповідаємо, як аналізувати ринок, оцінювати витрати, що означають терміни «бренд» та «просування», як написати бізнес-план.
Тож маємо такий освітній сегмент. А щодо надання їм грантів – є в мене одна історія.
Під час розмови з жінкою, яка є отримувачем наших грантів, поставила їй питання: чи важливий для неї грант від Фонду «МХП – Громаді». Каже, важливий, бо це свідчить, що в момент, коли навколо все руйнується, хтось в тебе вірить та підтримує. Але, каже, може краще б бізнесу отримувати кредити, тому що грант ти отримав, щось купив і забув. Це – не дуже стала історія.
Ми проаналізували уважно, і справді, частина грантерів, які купували обладнання, не змогли управляти бізнесом і незабаром його закривали. Так, це був невеликий відсоток, до 5%, але він був.
Тоді ми зрозуміли, що для створення сталої історії успіху підприємці мають навчитись брати на себе відповідальність, розвивати підприємницьку жилку і вчитись ризикувати. Зокрема, брати кредити в банках.
Григорій Іванченко, переможець конкурсу бізнес-ідей «Роби своє» з проєктом «Виробництво та монтаж декоративної цегли та плитки з гіпсу та алібастру»
Тому Фонд «МХП – Громаді», у колаборації з освітнім проєктом «Агрокебети», компанією ІМК, Українським клубом аграрного бізнесу, «Райффайзен Банк Аваль» та компанією Horsch започаткували нову програму. В її рамках відбулось комплексне навчання не лише бізнес-компетенціям на кшталт проєктного менеджменту, але й тому, як зробити бізнес-проєкт bankable – цікавим для банківського фінансування.
План такий: на зовнішньому ринку є чимало кредитних коштів – Світового банку, Європейського банку реконструкції та розвитку – які можна отримати під низькі відсотки. Українські банки готові залучати ці міжнародні кошти, але не мають тих самих bankable projects.
Тож в рамках конкурсу ми зробили, по-перше, навчальну частину, по-друге, оголосили конкурс з грантами по 200 000 грн і, по-третє, зараз допомагаємо підприємцям зацікавити банки. А «Райффайзен» готується профінансувати частину заявок кредитами із низьким відсотком.
Топ-5 hard та soft-скілів, які потрібні МСБ в Україні
- Продажі: розуміння бренду, маркетинг продукції та оцінка ринків збуту
- Вміння створювати бізнес-план: структуру витрат, об’єми виробництва, потреба в інвестиціях та плани отримання прибутку
- Вміння залучати в свій бізнес коштів донорів – безкоштовний ресурс
- Вміння отримати кредит у великому банку
- Управління змінами і навички тримати ніс за вітром
– Які зараз програми є у Фонду для військовослужбовців, ветеранів та членів їх родин? Наскільки вони затребувані?
– Маємо минуле, теперішнє та майбутнє. Зокрема, маємо історію проведення конкурсу з Українським ветеранським фондом, яку я вже згадувала.
Ми підтримали 10 грантів з усієї України, із суттєвим розміром гранту: від одного до півтора мільйонів гривень. Були різні історії: один проєкт був на вшанування пам’яті батька, інший – військовий захищав з окопу онлайн.
Теперішнє – це конкурс «Роби своє», переможці якого вже втілюють свої проєкти.
На майбутнє ми готуємо колаборацію з Українським центром зайнятості. В них є ресурси на підтримку бізнесів, які створюватимуть ветерани, з робочими місцями, які надаються ветеранам. Але вони потребуєють більш глибокої освітньої складової, яку може надати Фонд «МХП – Громаді».
– Які міжнародні та українські партнери є співдонорами Фонду «МХП – Громаді»?
– В рамках Фонду діє Відділ залучення соціальних інвестицій і грантів, який відповідає за те, щоб крім основного донора – компанії МХП, були залучені й інші профільні організації та ініціативи.
З організаційною спроможністю нам допомагає ІСАР Єднання – організація з розвитку громадянського суспільства, що діє за підтримки USAID; «U-LEAD з Європою» та надає нам інституційну підтримку незалежної неурядової організації; тісно співпрацюємо з Програмою розвитку ООН в Україні та ще приблизно десятьма міжнародними та українськими донорськими структурами.
