Шість есеїв про глобальну фінансову систему. Кейс четвертий: національні платіжні системи множаться та по-своєму захоплюють світ
Це сприяє конкуренції, інноваціям і зрештою – транскордонним зв’язкам
Платіжні системи – це кровоносна система світового фінансового організму. Проте це порівняння стає все більш актуальним саме зараз, в епоху децентралізації світових фінансів. Великі регіональні гравці хочуть мати власні аналоги SWIFT, Visa та MasterCard. Їм це потрібно не лише для створення альтернативних центрів сили та обходу західних санкцій, а й для збільшення свого впливу на світовій арені. Пропонуємо вашій увазі черговий текст спецпроєкту видання The Economist про сьогодення та майбутнє глобальної фінансової системи.
Читайте також: Шість есеїв про світову фінансову систему. Кейс перший: в очікуванні катастрофи
Шість есеїв про глобальну фінансову систему. Кейс другий: як кризи переформували світ великих грошей
Шість есеїв про світову фінансову систему. Кейс третій: обмеження світового руху капіталу
Підґрунтя трансформації
У лютому 2022 року численні протестувальники проти російського збройного вторгнення розфарбовували обличчя, загортались в українські прапори та брали до рук плакати із різними закликами, у яких згадувалось, зокрема, і Товариство всесвітніх міжбанківських фінансових телекомунікацій (Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunications, SWIFT). І це мало сенс. Коли росія напала на Україну, Захід почав шукати шляхи покарання для владіміра путіна. І видалення російських банків із ключової мережі, яка використовується для проведення великих транскордонних платежів, було передбачуваним кроком. Це перекривало важливу артерію, що поєднувала російську фінансову систему зі світом, та збільшувало санкційний тиск, що мав на меті знищення економіки країни-агресорки.
Проте путін виявився готовим. Після російського вторгнення до Криму та в східні регіони України у 2014 році перед рф вперше постала загроза відключення від SWIFT. «Існують ризики у використанні глобальних фінансових мереж. Тому, починаючи з 2014 року, ми розробляли власні», – розповідала журналістам CNBC у 2018 році ельвіра набіулліна, голова центробанку росії. Цими мережами стали СПФС, Система передачі фінансових повідомлень, що мала замінити SWIFT, і платіжна система «Мір», що мала стати локальною заміною системам на кшталт Visa.
Відключення росії від частин світової фінансової системи принесло безліч неприємностей російським фінансистам та бухгалтерам і, безсумнівно, сильно ускладнило міжнародні платежі. Проте не завдало летального удару.
росія – екстремальний приклад ширшого тренду: національні платіжні мережі ширяться світом, у якому донедавна панували виключно західні гравці. Більшість із них не покликані оминати санкції у разі початку війни із сусідньою країною, а слугують для забезпечення життєво важливою цифровою інфраструктурою населення економік, що зростають.
Їхні архітектори також зацікавлені в потоках доходів і політичному впливі, які набуваються разом із контролем над платіжними системами, адже вони лежать в основі світової торгівлі. Крім того, приховано вони стежать за тим, як Захід перетворює фінансову систему на зброю, і готують обхідні шляхи. Найбільш розвинутими прикладами вищенаведеного є Китай та Індія.
Спочатку візьмемо Китай. Приблизно в той час, коли росія розробляла СПФС, Китай працював над Транскордонною міжбанківською платіжною системою (Cross-Border Interbank Payment System, CIPS) – системою фінансових комунікації, альтернативною SWIFT. Вона була запущена 2015 року й, попри маленький обсяг, швидко набирає вагу. У березні цього року нею користувалися 1511 фінансових інститутів – лише 13% від кількості членів SWIFT (11 500), проте ця цифра є вдвічі більшою за показники 2018 року. Українська ініціативна група LeaveRussia стверджує, що серед них є як мінімум 30 російських банків, що оминають санкції, роблячи транскордонні платежі в юанях.
Наразі обсяги трансакцій у CIPS є доволі незначними – становлять приблизно 482 млрд юанів ($67 млрд) на день у 2023 році. Для порівняння: у SWIFT називають суму в $34 трлн на день. Проте треба зважати, що кількість членів CIPS швидко зростає: обсяг у $67 млрд є на 24% більшим проти аналогічного показника роком раніше. Якщо кількість учасників надалі збільшуватиметься, то мережевий ефект може спричинити вибухове зростання обсягів трансакцій.
Водночас китайські провайдери торговельних платежів також стали впливовими конкурентами Mastercard і Visa. UnionPay, китайська карткова мережа, наразі є найбільшою у світі за обсягами трансакцій та працює у 183 країнах. До Alipay, сервісу цифрових платежів, підключено 80 млн торговців по всьому світу, що не набагато менше за показник у 100 млн торговців у Visa.
Через протистояння із Заходом розвиток китайських платіжних систем привертає багато уваги. Проте найвидатніші інновації відбуваються в Індії. Об’єднаний інтерфейс платежів (Unified Payments Interface, UPI) почав роботу 2016 року. У березні 2023-го він опрацьовував трансакції загальною вартістю 139 трлн рупій ($1,7 трлн, або 50% ВВП) на рік. UPI зараз обслуговує понад три чверті всіх цифрових торгових платежів Індії. Консалтингова агенція pwc вважає, що до 2027 року частка зросте до 90%, навіть враховуючи можливість зростання обсягів цифрових платежів у вчетверо.
Безплатний та легкий
UPI дозволяє користувачам швидкі й безплатні платежі шляхом відправлення тексту або сканування QR-коду. Це спростило, здешевило й убезпечило життя споживачів і підприємців по всій країні. Паралельно цифрова ідентифікація від UPI революціонізувала систему соціального забезпечення Індії. Сотні мільйонів мешканців тепер можуть отримати «прямі виплати» на банківські рахунки, зв'язані з їхніми цифровими документами, замість отримання готівки. Це зменшує корупційний потенціал і спрощує виплати коштів у надзвичайних випадках (як під час пандемії COVID-19).
Тепер UPI виходить на світовий рівень. Індуси підключилися до платіжних систем Шрі-Ланки, Об’єднаних Арабських Еміратів, Сингапуру, Маврикія та Бутану. У лютому міжнародний відділ Національної платіжної корпорації (National Payments Corporation, NPCI), заснованої державою неприбуткової організації, що управляє платформою, анонсував вихід на ринок Франції.
Видання The Times of India повідомляло, що NPCI уклало угоди щодо дозволу платежів за QR-кодами з урядами Малайзії, Таїланду, Філіппін, В’єтнаму, Камбоджі, Південної Кореї, Японії, Тайваню та Гонконгу.
Тим часом Індія вже використовує технологію, що лежить в основі цифрової інфраструктури, для нарощування свого впливу за кордоном. З 2018 року неприбутковий інститут «Модульна платформа ідентифікації з відкритим кодом» (Modular Open Source Identity Platform, MOSIP) з Бангалору відкрив для користувачів з інших країн вихідний код індійської системи цифрової ідентифікації.
Ідея полягає в тому, пояснює Калпана Кочхар із Фонду Білла та Мелінди Гейтс, що підтримує MOSIP, щоб дозволити країнам, які розвиваються, створювати цифрову соціальну інфраструктуру, закриваючи власні потреби та не розраховуючи на інших. Це може охопити не лише цифрові платежі, а й медичні записи, бюджетування соціального захисту та управління комунальними послугами, наприклад водопостачанням. Пілотні проєкти реалізуються у 17 країнах – включно з Ефіопією, Філіппінами, Мороко, Мадагаскаром та Нігером – і вже налічують у базі записи про 109 млн осіб.
Розвиток таких інфраструктурних рішень є безсумнівним виграшем для країн, що скористались успіхом Індії. Можливо, це також допоможе індійським IT-компаніям, уже знайомим з архітектурою UPI, отримати контракти з надання консалтингових рішень у країнах, з якими працює MOSIP. Містер Кочхар сподівається, що платіжні системи, побудовані на основі спільної архітектури та на відкритих стандартах на кшталт MOSIP, стануть більш сумісними, «інтероперабельними». Якщо його сподівання одного дня стануть реальністю, кінцевий продукт стане потужною альтернативою SWIFT і CIPS – під управлінням Індії та поза впливом США чи Китаю.
Мережевий вплив
Чи може поширення платіжних мереж бути корисним не лише для дотичних країн, а й для світової фінансової системи? Посилення конкуренції з провідними гравцями, а також інновації та поліпшення рівня надання послуг, які воно стимулює, можна лише вітати. SWIFT почав працювати краще останніми роками, зазначає керівник однієї з глобальних платіжних компаній. І вартість трансакції стала вчетверо нижчою за останні 10 років (з урахуванням інфляції).
З іншого боку, нові мережі несуть загрозу фрагментації. Враховуючи одне з їхніх призначень – ухиляння від тиску геополітичних недругів, в урядів незабаром виникне спокуса наполягти на лояльності місцевого бізнесу локальним платіжним системам.
Навіть без встановлення таких бар’єрів, поширення національних мереж створює нові конфліктні точки. SWIFT усе ще відіграє об’єднавчу роль для платіжних систем, проте складність полягає в тому, що кожна має власні стандарти даних, безпеки та конфіденційності. Напрацювання можливостей для того, щоб вони могли обмінюватися необхідною інформацією для здійснення трансакцій між системами стає дедалі складнішою задачею.
Також це робить дорожчою операційну діяльність структур, що хочуть працювати в кількох юрисдикціях і відповідно різних мережах – їм доведеться мати окремий бюджет для кожної з таких юрисдикцій. Якщо порівнювати з використанням однієї системи, це також означає меншу здатність взаємодіяти між собою різних гравців, тож для співпраці доведеться частіше рухати кошти.
Отже, боротьба за домінування на глобальному ринку платежів – це не лише про перемогу однієї системи над іншими. Це також є частиною більшого протистояння – спроб скинути долар із трону світової резервної валюти.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
