Книжка тижня: «Свобода» Себастьяна Юнґера
Розповідь про подорож, сповнену прозрінь щодо місця людини у соціумі
2014 року вийшов документальний фільм Себастьяна Юнґера «Останній патруль», де режисер фільмував свою пішу подорож разом із двома колишніми солдатами, фотографом та чорним собацюрою. Розробивши маршрут довжиною понад 600 км, група прагнула пройти марш очищення, який би допоміг розібратися, що для солдата означає повернення у звичайне мирне життя.
Книжка «Свобода» є своєрідним продовженням цих пригод, а також спогадом про них з акцентом на кардинально іншій темі – свободі та ставленні до неї людей, часто переоціненому.
Докладніше про книжку – в огляді Mind.
Бекграунд. Себастьян Юнґер – американський журналіст, публіцист і режисер-документаліст. Понад десять років висвітлював війну в Афганістані, перебуваючи в її найгарячіших точках. У творчому доробку Юнґера – шість нонфікшн книжок, серед яких збірки репортажів, розслідування та есеїстика.
Одними з головних тем творчості автора є війна та її вплив на людину, зокрема учасників бойових дій, а також переваги життя у невеличких мобільних групах над осілістю суспільства споживання. Книжка «Свобода» вийшла 2021 року. Вона містить роздуми Себастьяна Юнґера про те, чим є свобода – що її дає, а що обмежує.
Видавництво: «Наш Формат»
Сюжет. Книжка складається із трьох частин. Хоч і розділені, та вони не дуже вирізняються тлом оповіді чи тематичними акцентами. Автор міркує над минулим і сьогоденням, ведучи читача не лише дорогами південно-центральної Пенсильванії, а й подорожуючи історією, антропологією, навіть приматологією (діяльність Джейн Гудолл і тут стала у пригоді), згадуючи дещо з боксу й жіночої боротьби за права профспілок.
Головна думка всієї книжки полягає в оспівуванні письменником різноманітних переваг невеликих кочових груп, з якої у доволі несподіваний спосіб виходить теза про неоднозначність людської гонитви за свободою.
У першій частині видання під назвою «Біжи» Себастьян Юнґер пише:
«Є у свободі один зрозумілий лише своїм жарт [...]: відмова від покори чомусь одному завжди призводить до покори чомусь іншому».
На підтвердження цієї тези автор розповідає про міжплемінну боротьбу індіанців Північної Америки, що часто відбувалася на фоні колонізації їхніх земель європейцями. Паралельно Себастьян Юнґер описує природу і шлях, який торує зі своїми попутниками, та небезпеки, які на них чигають. З усього вимальовується картина минулого й сьогодення США.
«Люди обожнюють вважати себе вільними, але свободи важко досягти в суспільстві, яке фактично всі завдання, необхідні для виживання, передає комусь іншому».
Тож письменник міркує над тим, чи дають свободу гроші, ставить запитання: хто кому належить – майно людині, чи людина своєму майну. Автор наголошує на тому, що ми не можемо насолоджуватися суспільними благами, вважаючи, що від нас нічого не потребуватимуть натомість, бо на такій інфантильній позиції далеко не заїдеш.
Наступні дві частини книжки – «Бийся» та «Думай» – надалі маневруватимуть епохами, прикладами переваги малих груп над великими, які прийшлися до душі автору. Тому не дивуйтеся, що ірокезів та черокі заступлять сміливі чорногорці, які 1604 року наважилися протистояти величній Османській імперії, раптом вигулькне Мухаммед Алі, а потім йтиметься про «Великоднє повстання» 1916 року за незалежність Ірландії від Великої Британії…
«Головне питання людської свободи полягає в тому, що групи з достатнім, щоб захищатися від інших, рівнем організації також мають достатньо сильну організацію, щоб пригнічувати своїх, – робить висновок Себастьян Юнґер. – Владою так легко зловживати, що можна фактично сказати, що концентрація влади не сумісна зі свободою».
Утворюється своєрідне замкнене коло. Вихід лише один: взяти наплічник, покликати людей, у яких ти впевнений, й вирушити у похід, щоб відчути мінливість усіх соціальних конструктів на фоні справжності джерельної води та зоряного неба.
Вам сподобається, якщо: ви читали статті Себастьяна Юнґера та перекладену українською його ж книжку «Племʼя»; прагнете зблизька познайомитися з головним професійним принципом автора, який в одному інтерв’ю сказав, що «журналісти не кажуть людям, що думати, вони кажуть їм, про що думати».
Вам не сподобається, якщо: ви не любите есеїстику, віддаючи перевагу науково-популярній літературі, основаній не на чужих міркуваннях, а на наукових фактах; вважаєте, що нині будь-який українець про свободу може розказати набагато більше, ніж закордонний автор, хоч і з досвідом воєнної журналістики.
Головна причина прочитати: безперечно, Себастьян Юнґер – талановитий оповідач. І у «Свободі» автор це доводить, поєднуючи численні історичні факти з минувщини США із власними роздумами. Виходить одночасно пригодницька оповідь, екскурс у бурхливе життя корінних народів Північної Америки та філософська есеїстика, у центрі якої – міркування про різні види організації суспільства, місце індивіда у них, і головне – про свободу.
«Протягом більшої частини історії людства за свободу доводилося якщо не вмирати, то принаймні страждати, і це підносило її цінність до чогось майже священного», – констатує Юнґер, пропонуючи читачам поміркувати над тим, чим для кожного з нас є це поняття: пошуком себе, втечею від обставин, засадничим принципом життя чи переліком благ, наявність яких забезпечує певна кількість грошей.
У тому ж дусі:
Ізабель Вілкерсон «Каста. Витоки наших невдоволень» («Лабораторія»)
Бестселер, книжка американської журналістки Ізабель Вілкерсон, яка стала найкращим нонфікшн виданням 2020 року за версією журналів Time і People, а також користувачів Goodreads.
Видання є новаторським дослідженням невизнаної кастової системи, яка лежить в основі суспільства США.
«Кастова система – це штучна конструкція, закріплена й вбудована ієрархія людської цінності, яка встановлює уявну вищість однієї групи у порівнянні з гаданою нижчістю інших груп на основі походження й часто незмінних рис», – пише авторка, додаючи, що, вибравши таку тему, вона розглядає суспільство ніби під рентгеном.
Вілкерсон майстерно розвиває думку про те, що соціальна ієрархія Америки нагадує кастову систему, подібну до тієї, що існувала в Індії та нацистській Німеччині. З-поміж іншого, такий підхід допомагає зрозуміти природу, здається, незнищенного у США расизму та соціальної нерівності. Авторка заохочує читачів замислитися над своєю роллю у цій системі та надихає на бачення більш справедливого майбутнього. Якщо дивитися на книжку глобально, то вона закликає протистояти незручній правді про будь-яке суспільство, яким ідеальним воно б не прагнуло здаватися.
Тімоті Ґартон Еш «Рідні землі. Історія Європи через особисте сприйняття» («Віват»)
«Я завжди прагну бути точним, правдивим і справедливим, але не претендую на вичерпність, неупередженість чи об’єктивність», – у вступі до своєї книжки зауважує британський історик Тімоті Ґартон Еш.
Тому він береться розповідати про не таке вже й далеке минуле Європи за допомогою не лише офіційних джерел та архівних матеріалів, а й особистих історій дуже різних людей, а заразом і власних спогадів.
Починаючи з наслідків Другої світової війни, автор переходить до 1960-х років XX століття – Європи, розділеної політично та ідеологічно, пише про боротьбу за свободу країн соціалістичного табору, падіння Берлінського муру та старий світ після цієї знакової події – з єдиною валютою, імміграцією, а потім Брекзитом і війною в Україні…
Тімоті Ґартон Еш пише емоційно, часто критикуючи певні європейські політичні сили. За плином його думок цікаво спостерігати, адже історія, подана крізь призму особистого сприйняття, є не сухою наукою, а переліком злетів і падінь, особистих перемог та глобальних крахів, відгомін яких уже лунає у майбутньому, що не настало...
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: editor@mind.ua.
