Приватизація АТ «Інститут титану»: що пішло не так і чого чекати далі

Фонд державного майна (ФДМУ) на аукціоні 17 вересня спробував провести приватизацію запорізького Інституту титану за 98 млн грн. Але на цей актив не знайшлося охочих. Тому ФДМУ знизив ціну вдвічі й оголосив повторний аукціон на 25 вересня.

Інститут титану – унікальний об'єкт. Ще з моменту свого створення в 1950-х роках він був головним дослідним інститутом із питань виробництва титану в СРСР, а згодом став єдиною установою у Європі, яка займалася титаново-магнієвими дослідженнями та розробками.

Сьогодні Інститут титану переживає не найкращі часи. По-перше, через стагнацію в металургійній галузі та занепад титанової промисловості він не може нормально функціонувати. По-друге, НДІ декілька разів опинявся на межі банкрутства. Тому перебуває не в кращому фінансовому стані, через що накопичує борги із зарплати та заборгованість перед бюджетом.

Чи є шанси на вдалу приватизацію та відновлення роботи Інституту титану, розбирався Mind.

Що таке Інституту титану? Державний науково-дослідний і проєктний інститут титану (далі – Інститут титану) створено 1956 року в Запоріжжі для забезпечення науково-дослідними розробками та проєктними роботами підприємств кольорової металургії України.

Через 10 років Інститут титану стає спеціалізованим інститутом із виробництва титану в Радянському Союзі, а після 1976 року – провідною установою з виробництва магнію та генеральним проєктувальником усіх титаномагнієвих підприємств.

Вже тоді, як Україна здобула незалежність, Інститут титану став ключовим проєктувальником металургійної галузі та єдиною в Європі установою, яка займалася комплексними науково-дослідними дослідженнями у сфері титану, магнію та первинної кольорової металургії.

Акціонерне товариство Інститут титану об'єднує у собі:

• проєктну частину;
• науково-дослідну частину із Центром сертифікаційних випробувань кольорових металів;
• дослідний завод.

Така структура має забезпечувати комплексний підхід до виконання робіт – від розробки нових технічних рішень і до їх подальшого впровадження у виробництво.

Також АТ «Інститут титану» має готові проєкти в Канаді, США, Південно-Африканській Республіці, Єгипті, Індії, Чехії, Німеччині.

Що саме буде приватизовано: особливості об'єкта. ФДМУ виставив на продаж 100% акцій акціонерного товариства Інститут титану в кількості 75,3 млн штук.

Як уже було сказано вище, стартова ціна приватизації на першому аукціоні становила близько 98 млн грн.

Другий аукціон розпочнеться з ціни 48,8 млн грн. Пройде він за англійською моделлю, з поетапним підвищенням ціни. Крок – 1%, або 0,5 млн грн.

За даними фонду, об'єкт приватизації це:

• 56 зареєстрованих одиниць нерухомості (адміністративні, виробничі, складські будівлі та споруди) та інфраструктури (каналізаційна, кабельна, водопровідна мережа, автодороги, огородження) загальною площею 26,5 тис. кв. м;
• 5 земельних ділянок загальною площею 2,9 га;
• 4 транспортні засоби (легкові автомобілі та мікроавтобус).

Середньооблікова кількість працівників інституту на 30 червня 2024 року становила 80 осіб.

У період з 2021 року та до першого півріччя 2024 року включно з Інститутом титану одержав 71,1 млн грн виручки, у тому числі експортної – 49,5 млн грн.

Інститут протягом останніх років генерує збитки. Наприклад, за перше півріччя 2024 року його від’ємний фінансовий результат становив 6,3 млн грн.

Прострочена кредиторська заборгованість НДІ станом на 30 червня 2024 року перевищила 67 млн грн. У тому числі:

• заборгованість із зарплати – 15,8 млн грн;
• заборгованість перед держбюджетом – 8,9 млн грн;
• інша кредиторська заборгованість – 42,5 млн грн.

Як і чому занепав Інститут титану? Однією з цілей створення інституту було формування науково-дослідної бази для будівництва Запорізького титано-магнієвого комбінату (ЗТМК) в Україні, Усть-Каменогорського титано-магнієвого комбінату (УКТМК) у Казахстані та «ВСПМО-Авісма» у рф.

Перші два підприємства спеціалізуються на виготовленні металевого титану, а останнє – на виготовленні титанового прокату та кінцевих виробів із нього, у тому числі для військової галузі.

ЗТМК припинив свою роботу ще у 1993 році, через що інститут втратив головного замовника. Однак Інститут титану продовжував розробки, багато з яких знайшли своє застосування у проєктах за кордоном.

У тому числі напрацювання інституту використовувала російська «ВСМПО-Авісма». Вона аж до 2022 року володіла в Україні Демуринським гірничо-збагачувальним комбінатом, який розробляє Вовчанське комплексне висипне титано-цирконове родовище у Дніпропетровській області, видобуває титанові руди (ільменіт, рутил) і цирконієвий концентрат. Контролером цього ГЗК був бізнесмен Михайло Шелков. У травні 2023 року Кабінет Міністрів передав 100% у капіталі Демуринського ГЗК і його майно ФДМУ для подальшої приватизації.

Вперше це сталося 2011 року. Тоді перевірка Контрольно-ревізійного управління виявила в інституту борг перед ТОВ «Тулс» із Дніпра в розмірі 198 млн грн. Право вимоги щодо цього боргу дісталося компанії «Тулс» від німецької фірми Kreation Aktiengesellschaft Company Ltd, з якою НДІ уклав контракт на передачу технології виготовлення титану. А як гарантії за цим контрактом інститут надав вексель на суму $25 млн (майже 200 млн грн).

Співробітники інституту навіть виходили на мітинг і заявляли, що це не що інше, як рейдерське захоплення НДІ. А Служба безпеки Україна провела власне розслідування та встановила, що посадові особи Інституту титану створили злочинну схему створення у наукової установи штучної заборгованості. Інакше кажучи, все це було схоже на спробу довести інститут до банкрутства.

Втім ТОВ «Тулс» домоглася позитивного рішення про стягнення цього боргу в судовому порядку. Спочатку в Господарському суді Дніпропетровської області, а згодом й у Вищому господарському суді.

Рачкова визнали винним у тому, що протягом 2012–2013 років за його сприяння Інститут титану перерахував іноземній компанії на Британських Віргінських островах понад $1,25 млн за роботи та послуги, які насправді НДІ не надавав.

Чим може завершитися приватизація Інституту титану? Успішний продаж НДІ власнику, який зможе провести перезавантаження  Інституту титану та повернути його до нормальної роботи, бачиться малоймовірним.

І проблема не лише у збитках і накопичених боргах. З кінця 2023 року НДІ втратив майже половину співробітників – чисельність персоналу скоротилася зі 143 до 80 осіб.

Крім того, виробництво титану в Україні через війну майже не розвивається. За даними Держслужби геології та надр, база титанової сировини України налічує 27 родовищ. Але в розробці – лише розсипні родовища, які становлять близько 10% розвіданих запасів. Інші запаси руд титану містяться в корінних родовищах, для експлуатації яких необхідне капітальне будівництво нових копалень і збагачувальних фабрик.

Видобувають титанові руди (ільменіти) Вільногірський ГМК та Іршанський ГЗК (входять до Об'єднаної гірничо-хімічної компанії), Демуринський ГЗК та приватна компанія «Велта», що належить бізнесменові Андрію Бродському.

При цьому титан має стратегічно важливе значення для України саме зараз, оскільки цей метал використовується при виробництві багатьох видів озброєння: від танків і літаків до ракет і стрілецької зброї.

Але для того, щоб налагодити повний цикл виробництва сировини, яку можна використовувати в оборонній промисловості, необхідно модернізувати ЗТМК. А на це потрібно близько 500 млн грн.

Найімовірніше, АТ «Інститут титану» очікує така сама доля, як і НДІ «Буран», який колись був одним із передових розробників обладнання для авіації не лише в Україні, а й у світі. У результаті ФДМУ в липні продав «Буран», який давно перебуває в передбанкрутному стані, за 49 млн грн. А новий власник явно спокусився, що цей НДІ розташовується майже в центрі Києва.

Але, якщо приватизація Інституту титану відбудеться саме за таким сценарієм, це буде серйозний удар по українській титановій галузі загалом та обороноздатності країни зокрема.