«Чиста» приватизація чи повернення колишнім власникам? Хто може придбати великі підприємства, конфісковані в росіян
І які санкційні активи вже продав ФДМУ
Фонд держмайна продовжує спроби прилаштувати активи, конфісковані в російських бізнесменів. Поки що ФДМУ вдалося продати лише кілька подібних об'єктів. Зокрема – завод «Пентопак», який належав Івану Саввіді, та компанію «Інвестагро», якою володів росіянин Михаіл Шелков. Обидва підприємства було приватизовано протягом червня – липня.
Загалом їхній продаж приніс 130 млн грн, які були перераховані до Фонду ліквідації наслідків збройної агресії рф (саме туди потрапляють гроші від приватизації націоналізованих активів). Хоча це крапля у морі. Вартість заарештованих і конфіскованих в Україні активів росіян станом на кінець 2023 року оцінювалася більш ніж у $5,4 млрд, що еквівалентно 215 млрд грн.
Тепер фонд вирішив взятися за Демуринський гірничо-збагачувальний комбінат і компанію «Аерок», які раніше належали російським бізнесменам Михаілу Шелкову та Андрію Мочанову відповідно. Кабінет Міністрів доручив ФДМУ підготувати ці два підприємства до приватизації.
Mind розібрався, чим ці об'єкти можуть бути цікаві потенційним інвесторам.
Контекст: що сталося? Представник Кабміну у Верховній Раді Тарас Мельничук 9 липня повідомив про те, що уряд вніс до переліку об'єктів великої приватизації 100% статутного капіталу ТОВ «Демуринський ГЗК» і 100% ТОВ «Аерок».
ФДМУ зі свого боку заявив, що найближчим часом проведе аукціонні комісії, за результатами яких буде запропоновано стартові ціни й умови продажу цих активів. Далі стартову ціну та умови продажу має затвердити Кабмін, після чого фонд виставить обидва підприємства на приватизацію.
«Йдеться про дуже перспективні підприємства. ФДМУ зробив усе необхідне для їхньої підготовки до приватизації. Націоналізовані активи мають знайти нових ефективних власників, які розвиватимуть виробництво, створюватимуть нові робочі місця та даватимуть поштовх для розвитку територій і відновлення України», – прокоментував голова Фонду держмайна Віталій Коваль.
Як відбувалася націоналізація цих активів? Вищий антикорупційний суд (ВАКС) почав розглядати справу щодо конфіскації українських активів бізнесмена Михаіла Шелкова ще у грудні 2022 року за позовом Міністерства юстиції. До переліку активів, що підлягали конфіскації, були внесені зокрема ТОВ «Тай-Мінералс», ТОВ «Інвестагро» та Демуринський ГЗК.
У січні 2023 року ВАКС відмовив Мін'юсту в конфіскації Демуринського ГЗК, пославшись на те, що міністерство не навело переконливих доказів того, що Шелков є бенефіціаром (контролером) цього підприємства. Мін'юст подав апеляцію – і в лютому націоналізацію ГЗК та інших компаній Шелкова було схвалено.
У травні 2023 року ФДМУ повідомив про те, що Кабмін передав фонду 100% у капіталі Демуринського ГЗК й майно, що належить підприємству. Також ФДМУ отримав в управління ТОВ «Тай-Мінералс» і ТОВ «Інвестагро».
Процес конфіскації «Аероку» пройшов простіше. У липні 2023 року Мін'юст подав до ВАКС позов про стягнення українських активів «Група ЛСР», яка на той момент була бенефіціаром ТОВ «Аерок», а її кінцевим власником – російський бізнесмен Андрій Молчанов.
У серпні 2023 року Офіс Генерального прокурора повідомив про те, що ВАКС задовольнив позов Мін'юсту та стягнув у дохід держави ТОВ «Аерок», 24 об'єкти в Київській і Львівській областях, які належать підприємству, кошти на його рахунках та готову продукцію.
ФДМУ зареєстрував у державній власності й отримав від Кабміну в управління компанію «Аерок» у листопаді 2023 року.
Демуринський ГЗК: деталі історії. Підприємство було створено на початку 2000-х і є одним із найбільших гравців титанового ринку України. Демуринський ГЗК розробляє Вовчанське комплексне розсипне титано-цирконове родовище у Дніпропетровській області, видобуває титанові руди (ільменіт, рутил) та цирконієвий концентрат.
Крім нього розробку титанових родовищ на території України здійснюють Об'єднана гірничо-хімічна компанія (належить державі), ТОВ «ВКФ «Велта» (ключовий бенефіціар – Андрій Бродський), компанії та ГЗК, що входять до сфери впливу DF Group (контролер – Дмитро Фірташ), ТОВ «Апатит-Ільменітова група» (власник – Геннадій Буткевич, який контролює мережу «АТБ-Маркет»).
Демуринський ГЗК став власністю Михаіла Шелкова 2012 року. Він контролював підприємство через корпорацію «ВСМПО-Авісма», у якій Шелкову належить понад 65% акцій і яка є найбільшим виробником титану у світі. Вона експортує свою продукцію до 50 країн.
«ВСМПО- Авісма» після купівлі ГЗК повідомила, що вона інвестувала в українське підприємство приблизно $30 млн і Демуринський комбінат зможе забезпечити потреби корпорації в титановій сировині майже на 40%. До 2018 року «ВСМПО- Авісма» планувала видобувати у Вовчанському родовищі до 50 000 тонн сировини на рік. Але максимум видобутку було досягнуто 2021 року – на рівні 27 200 тонн.
За даними системи YouControl, виручка Демуринського ГЗК за 2023 рік становила 85 млн грн, а збиток – 72 млн грн. Активи комбінату за підсумками 2023 року становили 654,5 млн грн. Для порівняння: за 2021 рік виручка підприємства перевищила 453 млн грн, а чистий прибуток досяг 83,5 млн грн.
Коли відбувався процес конфіскації активів Михаіла Шелкова, Служба безпеки України повідомила, що Демуринський ГЗК був джерелом титанової сировини для потреб російського військово-промислового комплексу.
СБУ пояснила: Шелков за допомогою підконтрольної європейської компанії оминав персональні санкції РНБО (вони діяли з 2021 року). Демуринський ГЗК нібито продавав цій компанії титанову сировину, а вона потім потрапляла до рф і використовувалася для виробництва крилатих ракет, бойових літаків і гелікоптерів. У рамках слідства в червні 2023 року СБУ затримала Олександра Федосєєва, який був представником Шелкова в Україні. Саме на нього силовики покладали відповідальність за організацію цієї схеми.
Усе це цілком схоже на правду, оскільки одним з акціонерів «ВСМПО-Авісма» є корпорація «ростєх», яка має активи й виробничі потужності в оборонно-промисловому комплексі.
З травня 2023 року генеральним директором Демуринського ГЗК є Руслан Колотієвський. Його призначив на цю посаду ФДМУ. Колотієвський до цього працював головним геологом на Єристівському гірничо-збагачувальному комбінаті, який входить до корпорації Ferrexpo бізнесмена Костянтина Жеваго.
Компанія «Аерок»: деталі історії. ТОВ «Аерок» була заснована 2006 року та входить до числа провідних виробників газобетонних виробів в Україні, які вона випускає під торговою маркою AEROC.
Перші заводи протягом 2006–2008 років «Аерок» збудувала в Березані та Обухові Київської області. Про будівництво третього заводу у Львівській області компанія повідомила в листопаді 2021 року. Вона планувала вкласти в це виробництво 18 млн євро й хотіла ввести його в експлуатацію наприкінці 2022 року. Отже, сумарна потужність виробництва «Аерок» мала досягти майже 1,5 млн куб м газобетону на рік.
Засновником ТОВ «Аерок» та її одноосібним власником була AEROC Investment Deutschland GmbH (Німеччина). У свою чергу німецьку компанію контролювала російська «Група ЛСР», її засновник і ключовий бенефіціар – бізнесмен Андрій Молчанов. «Група ЛСР» існує з 1993 року, веде бізнес у сфері виробництва будматеріалів, девелопменту та будівництва нерухомості. За даними з відкритих джерел, «Група ЛCР» є третім за величиною забудовником у рф.
Згідно з фінансовим звітом «Аерок», вартість її активів за 2023 рік становила 947 млн грн. Даних про виручку немає, але відомо, що компанія отримала 34,6 млн грн чистого збитку. За 2022 рік виручка компанії становила 344,3 млн грн, а чистий збиток – 95,4 млн грн.
До того як ВАКС стягнув «Аерок» у дохід держави, Державне бюро розслідувань (ДБР) у травні 2022 року провело обшуки на заводах компанії. ДБР повідомило, що Андрій Молчанов наближений до окупаційної влади та сплачує великі податки до бюджету країни-агресора. Також слідство уточнило, що підприємство «Аерок», яке входить до сфери впливу цього бізнесмена, спрямовує прибуток у материнську компанію в росії. Відтак український бізнес Молчанова фінансує силовий блок та оборонно-промисловий комплекс РФ.
У результаті ДБР заарештувало активи бізнесмена в Україні та передало їх в управління Агентству з розшуку та менеджменту активів (АРМА), після чого їх було націоналізовано.
Що цікаво, аж до 2024 року директором ТОВ «Аерок» був громадянин білорусі Дмитро Рудченко, який керував підприємством і раніше, коли його контролювала «Група ЛСР». Рудченка було звільнено лише в січні 2024 року, а цю посаду обійняв Сергій Хоменко – уповноважена особа від ФДМУ.
Можливі сценарії приватизації та потенційні інвестори. Оскільки і Демуринський ГЗК, і «Аерок» увійдуть до списку великої приватизації, їхня стартова вартість буде понад 250 млн грн. Причому продукція, яку випускають обидва підприємства, потенційно матиме попит.
Титанова сировина й продукти її переробки стануть у пригоді у військовій промисловості. Україна має намір робити ставку на розвиток національного ВПК, тож Демуринський ГЗК без роботи точно не залишиться. Наприклад, міністр стратегічних галузей промисловості Олександр Камишин ще на початку 2024 року заявляв, що українське оборонне виробництво до кінця року збільшиться вшестеро.
Потреба у зведенні укріплень (фортифікацій), у відновленні зруйнованої нерухомості та в енергомодернізації житлового фонду підтримуватиме попит на всі види будматеріалів. Обсяг ринку газобетону в Україні (навіть в умовах війни) оцінюється майже в 5 млн куб. м на рік. Відповідно «Аерок» може покривати приблизно 20% цього попиту.
Також у майбутніх власників не має бути проблем із тією частиною активів, яка була заарештована у процесі конфіскації. Віталій Коваль запевнив, що фонд передав у статутний капітал нерухоме й рухоме майно Демуринського ГЗК, яке було вилучено рішеннями ВАКС окремо від корпоративних прав, щодо «Аероку» – успішно знято арешти з корпоративних прав. Тому формально перешкод для приватизації немає. Питання лише в тому, чи знайдуться інвестори, які будуть готові заплатити за ці об'єкти чималу суму.
Наприклад, «Інвестагро» того ж Шелкова було продано вдвічі дешевше, ніж хотів ФДМУ – за 27 млн грн замість 54 млн грн. При цьому кандидат був тільки один – компанія «Дніпроагро» (м. Дніпро), вона й перемогла в аукціоні. Завод «Пентопак» під час торгів подорожчав трохи більш ніж на 1% і був проданий за 103 млн грн. Претендент теж був один – ТОВ «Лонікос» (м. Київ), яке в результаті й придбало це підприємство.
Втім, якщо вірити Центру протидії корупції, Демуринським ГЗК вже цікавилася компанія «Рудомайн». Її власником є бізнесмен із Кривого Рогу Костянтин Караманіц, він же – президент футбольного клубу «Кривбас». «Рудомайн» займається видобутком залізорудної сировини відкритим способом і розробляє родовище багатих залізних руд у Кривому Розі – кар’єр «Південний».
Щодо «Аерока» проявляла зацікавленість компанія «Баурок» (м. Київ), яка входить до групи Bauroc AS з естонським корінням. Представники «Баурок» навіть офіційно зустрічалися з керівництвом ФДМУ та заявили про плани інвестувати в об'єкти з будівельної та видобувної галузей, що знаходяться під управлінням фонду.
Але ось що цікаво: за даними відкритої бази даних The Official Board, Bauroc входить до складу «Групи ЛСР». Це може бути непрямим доказом того, що колишній власник «Аерок» у такий спосіб може спробувати повернути собі конфіскований актив. Звичайно, у нього це навряд чи вийде. Але боротьба за компанію, коли вона потрапить на приватизацію, може виявитися доволі запеклою.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
