Виконавча віцепрезидентка корпорації Syngenta: «Світ потребує сильного українського агробізнесу»
Топменеджер одного зі світових лідерів у галузі виробництва ЗЗР і насінництва – про сучасні виклики для фермерів, майбутнє глобального сільського господарства та місце України в ньому
Проблема голоду в найбідніших країнах, яку світовій спільноті наразі так і не вдалося розв’язати, і паралельний розгін продовольчої інфляції у більш благополучних регіонах на тлі жорстких вимог «зеленого» переходу роблять завдання трансформації сільського господарства одним із основних світових пріоритетів.
Згідно з Глобальним звітом про продуктивність сільського господарства за 2024 рік (GAP Report) «Підвищення продуктивності: масштабування високоефективних пакетів перевірених та нових інструментів», опублікованому Коледжем сільського господарства та природничих наук Вірджинського технологічного університету, уповільнення продуктивності агрогалузі поставить під загрозу здатність світу прогодувати населення планети, яке дедалі збільшується. Також важко буде і впоратися з екологічними проблемами.
«Глобальне зростання продуктивності сільського господарства сповільнилося з 1,9% на рік у 2001-2010 роках до 0,7% на рік у 2013-2022 роках, – зазначив Том Томпсон, виконавчий редактор звіту, заступник декана Коледжу сільського господарства та природничих наук та директор CALS Global у Virginia Tech. – Це різке уповільнення не дозволить нам досягти наших цілей у галузі сільськогосподарського виробництва та стійкості до 2050 року, що може мати потенційно згубні наслідки для продовольчої та харчової безпеки, якщо ми не змінимо цієї тенденції».
За даними дослідження, цільовий показник має становити 2% річного зростання загальної продуктивності факторів виробництва. Для розв’язання проблеми спаду продуктивності у сільському господарстві потрібно розумно і максимально ефективно використовувати наявні ресурси. І це стосується кожного фермера, кожної системи землеробства та виробництв будь-якого масштабу.
Реалізувати це неможливо без системного і при цьому оперативного розвитку аграрних інновацій, поширення та впровадження існуючих і нових знань, технологій та практик. Усі складові глобального АПК, включаючи інфраструктуру, людський капітал, фінансові системи, партнерства, екологічні умови зазнають змін перед наростаючими викликами. Особливо вразливими стають дрібні виробники, які в умовах світової аграрної турбулентності потребують допомоги на етапі переходу до стійких методів виробництва. Такі партнерства активують сильні системи сільськогосподарських інновацій та прискорюють розробку та розповсюдження технологій, практик і знань.
Mind поспілкувався з Александрою Бранд, виконавчою віцепрезиденткою зі сталого розвитку та корпоративних відносин компанії «Сингента» про роль України у забезпеченні глобальної продовольчої безпеки, проблеми фермерів у всьому світі та потребу різних країн у сільськогосподарських інноваціях.
– Який висновок можна зробити з шоку 2022 року, коли Україна кілька місяців була виключена з глобального продовольчого ринку? Чи може світова торгівля переформатуватися та обійтися без української агропродукції у ланцюгах постачань?
– Події 2022 року наочно продемонстрували, що гарантувати глобальну продовольчу безпеку без України навряд чи можливо. Українське сільське господарство вирізняється унікальною здатністю виробляти великі обсяги якісної продукції, особливо соняшнику, кукурудзи та пшениці. Жодна інша країна в Європі не може зрівнятися з Україною за обсягами виробництва цих культур.
Коли вибухнула війна, світова спільнота була справді стурбована можливою втратою цінного внеску в глобальну аграрну торгівлю з боку України. Наслідки цього були б катастрофічними – насамперед для вразливих перед голодом країн і країн із низьким рівнем доходу.
Ризик цього був цілком реальний, тож можна тільки ще раз подякувати українським фермерам, чиновникам, операторам логістики за те, що український агросектор продовжує залишатися такою важливою частиною світової торгівлі.
Весь світ дуже потребує українського продукту, і «Сингента», як глобальна компанія, має намір залишатися надійним партнером українського агросектору.
– Як співвіднести важливість українського агросектору для світу та гостру реакцію європейських фермерів на присутність українського зерна на їхніх ринках, яку ми спостерігали наприкінці 2022 року?
– Ми всі спостерігали реакцію європейських фермерів, яка зрештою призвела до тимчасового закриття кордонів деякими країнами.
Правда в тому, що Україна дуже конкурентна. І з огляду на цей чинник я можу зрозуміти занепокоєння європейських фермерів. При цьому українські фермери перебувають у набагато складнішому становищі. Всю додаткову маржу, отриману в попередніх сезонах, з'їла собівартість виробництва агропродукції, що зросла, і транспортні витрати внаслідок війни.
Зараз, у фазі низьких цін на вирощений урожай, фермери по всьому світу страждають від несприятливої ринкової кон'юнктури. А українські виробники до того ж не мають буфера й накопичених фінансових ресурсів, якщо порівняти з колегами в інших країнах.
– Які незворотні зміни привнесла війна в аграрний ринок Причорномор'я?
– Війна спричинила серйозні зміни в аграрному секторі регіону через окупацію частини українських територій, руйнування Каховської дамби, блокування і пошкодження морських портів. Логістика від східних регіонів країни до західних кордонів значно ускладнилась. Але водночас почалося зростання агровиробництва у Західній і Центральній Україні. Ці регіони інвестували в розвиток агросектору значно більше, ніж раніше.
Попри трохи менш родючі ґрунти в порівнянні зі сходом, вони стали більш конкурентоспроможними завдяки логістичній перевазі.
Хоча це не компенсує повністю довоєнні обсяги виробництва, ми бачимо позитивну динаміку в центральній і західній частині українського АПК та маємо намір підтримувати це зростання.
– Які напрямки інвестицій в Україні є пріоритетними для «Сингенти»?
– Наші інвестиційні плани, розвиток науково-дослідної роботи та виведення інновацій на локальний ринок завжди ґрунтуються на потребах наших клієнтів. Агровиробник – у центрі нашого всесвіту.
В Україні ми продовжуємо розширювати портфоліо насіння, передаючи кращі селекційні досягнення. Наприклад, у кукурудзі – це гібриди лінійки Артезіан, у соняшнику – гібриди нового покоління за технологією A.I.R., які поєднують стійкість до низки гербіцидів, хвороб і заразихи з адаптивністю до посухи та спеки. Серед новинок у сегменті ЗЗР – фунгіцид Міравіс, представлений на локальному ринку буквально два роки тому.
Безперечний пріоритет – розвиток цифрових рішень насамперед на основі платформи Cropwise, яка вже повністю або частково охоплює 9 млн га в Україні.
Cropwise – це єдина цифрова платформа з інтегрованими сервісами й рішеннями, які взаємодіють одне з одним, щоб допомогти агровиробнику максимально точно та швидко зрозуміти, як оптимізувати свою агровиробничу діяльність – від персоналізованого підбору насіннєвого матеріалу в умовах конкретного поля й моніторингу врожаю до оптимізації внесення ЗЗР і добрив, а також ухвалення лінійних і стратегічних управлінських рішень. Ми також пропонуємо технології, спрямовані на діагностику й відновлення стану ґрунту.
– Повномасштабна війна, яка триває ось уже три роки, автоматично не означає скорочення чи заморожування проєктів розвитку на ринку?
– Я хочу наголосити, що, попри величезну трагедію війни, для нас Україна залишається дуже важливим ринком. Коли ми ухвалюємо інвестиційні рішення, Україна розглядається як будь-яка інша країна. Наші плани були б такими самими, навіть якби події 24 лютого 2022 року не відбулися.
– Назвіть три найбільші виклики у світовому сільському господарстві на сьогодні.
– Безумовно, найбільший виклик для фермера – це низькі ціни на вирощену агропродукцію. Зараз це актуально в усьому світі, стосується всіх без винятку фермерів.
Другий – зміни клімату, які зробили погодні умови вкрай не прогнозованими. Нормальні погодні параметри стають радше винятком, а рівень відхилень став радикальнішим. Тепер не буває «трохи сухо» або «занадто волого» – відразу посуха чи потоп.
І третій глобальний ризик – це поява на тлі змін клімату нових хвороб. Іноді вони виникають екстремально швидко – буквально протягом року. Так, на початку 2024 року в деяких регіонах Бразилії з'явилася нова хвороба – констанца. За попередніми даними, це вірусне захворювання, яке вражає посіви кукурудзи, що завдає значної шкоди культурі, призводячи до втрат врожаю, а отже, й економічних втрат фермерів. Нині це надактуальна проблема для бразильського сільського господарства і явна загроза для сусідніх країн.
Зрозуміло, коли з'являється нова хвороба – готового рішення у засобах захисту рослин немає. При цьому поширення захворювань, зокрема через активну міграцію комах, дуже прискорилося.
Для нас це означає, що необхідно інтенсифікувати інновації. Якщо хвороби стали швидше, ми також маємо прискоритися.
Зазвичай від стадії досліджень до виведення товару ринок минає 9–12 років. Зараз ми прагнемо скоротити цей строк за допомогою застосування сучасних технологій, як-от штучний інтелект, машинне навчання, аналітика великих даних, зберігаючи при цьому високі стандарти безпеки й ефективності наших продуктів і рішень.
– А це взагалі-то можливо – наздогнати природу?
– Безперечно, це виклик.
Так, технології здатні створити синтетичний або навіть біологічний препарат швидше. Але тут постає питання регулювання та довіри регулятора до запропонованих результатів.
Якщо строк від дослідження молекули до розробки продукту та виходу на ринок вдасться скоротити в середньому до восьми років – це буде дуже хороший результат.
– Чому за профіциту глобального виробництва кількість тих, хто голодує, не тільки не зменшується, а навпаки, у деяких країнах видно негативні тренди?
– Причини голоду не пов'язані з нестачею світового виробництва. Ми виробляємо достатньо продовольства, щоб нагодувати додатково 800 млн людей, які зараз голодують. Але у країнах, де гостро стоїть проблема голоду – наприклад, у Судані, Ємені, – це наслідок не неврожаю чи торгівлі, а військових конфліктів і питань дистрибуції.
Другий чинник – економічний. Майже кожна світова економіка зараз перебуває якщо не в рецесії, то як мінімум у повільному зростанні.
Коли почалася повномасштабна війна в Україні, ми зіткнулися з високими цінами на енергоносії. Нині вони нормалізувалися, але інфляція все ще висока. Зокрема – продовольча інфляція. Це призводить, зокрема, до переорієнтації споживачів на дешевші види товарів. Люди їдять менше дорогих видів м'яса, менше молочних продуктів, менше фруктів та овочів.
А це відбивається на всьому аграрному ланцюгу. Наприклад, 1 кг яловичини еквівалентний 7 кг зерна, а 1 кг курки – 1,1 кг зерна. Очевидно, що відбувається уповільнення виробництва, але причина в економічних чинниках, а не в аграрних.
– Чи не посилює проблему голоду «зелений» порядок денний, який передбачає зниження інтенсивності сільського господарства?
– Це водночас цікаве й важливе питання.
Є консенсус, і «Сингента» його повністю поділяє: сільське господарство не має використовувати більше землі, ніж зараз. Дефорестація (знищення лісів) має бути припинена, її ризики для глобальних екосистем є надто високими. Це важливий момент.
Друга глобальна мета – скорочення викидів СО2 при виробництві врожаю і загалом по всьому харчовому ланцюгу. Тут також немає місця компромісу.
І так, на перший погляд, ці цілі можуть здатися несумісними з бажанням збільшити врожайність.
За умови скорочення викидання харчів, інвестицій у стійке землеробство, зокрема регенеративні практики, розвитку інновацій і технологій ми можемо впоратися та нагодувати 10 млрд осіб і не вийти за нинішні межі сільськогосподарських земель.
Але з урахуванням поточної ринкової кон'юнктури можна очікувати, що найближчим часом ми, на жаль, побачимо зниження темпів впровадження регенеративного сільського господарства, і це характерно для всього світу.
Потрібна економічна дискусія – як зробити «зелений» перехід для фермера економічно привабливим.
Перші результати вкладень у підвищення продуктивності ґрунту з'являються не раніше ніж за три-чотири роки. Весь цей час фермер несе фінансові витрати та ризики. Хто допоможе фермеру їх нести? На жаль, черга з приватних банків, корпорацій і навіть урядів, які могли б надати цю підтримку, поки що не вишиковується.
А «кишеня» фермера зараз не така глибока. Він витрачає з неї лише на найнеобхідніші операції. І це характерно не тільки для України, це відбувається всюди.
Проте я хочу наголосити, що для фермера дуже важливо залишатися в «зеленому» порядку денному та продовжувати експериментувати. Можливо, у менших масштабах, на 10–20% земельного банку, хоча б на одному полі, але потрібно відпрацьовувати екологічні технології, підходи сталого агровиробництва. Сільське господарство неминуче трансформується, і коли це станеться, у фермера буде необхідний досвід.
Фермери як ніхто інший знають, що все циклічно – після спаду буде підйом, економічна ситуація поліпшиться, а знання залишаться назавжди.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
