Глава представництва Business Sweden в Україні: «Більшість шведських компаній радше орієнтовані на роботу у форматі B2B, ніж із сектором держзакупівель»

У червні минулого року в Києві відкрилося торгове представництво організації Business Sweden, яка здійснює просування шведського бізнесу за кордоном уже 45 років. Завдяки її протекції шведські компанії працюють нині на 44 міжнародних ринках. Організація підтримує як малий і середній бізнес, так і великі корпорації. А також допомагає іноземним компаніям отримати доступ до шведського ринку. Business Sweden знаходиться у спільній власності уряду Швеції та шведського бізнес-сектору.

Швеція – одна з найрозвиненіших країн світу з економічною, інноваційною, екологічною, інклюзивною та цифровою інфраструктурою. Також вона є найбільшим торговим партнером України у Північній Європі. І відкриття торговельного представництва в Києві дозволить шведським компаніям побачити перспективи розвитку в Україні. Адже до війни шведський бізнес був зацікавлений у збільшенні своєї присутності в Україні, зокрема в розвитку співпраці з українськими компаніями у високотехнологічних галузях – енергетиці, телекомунікаціях і кібербезпеці.

Про ці перспективи, а також про динаміку шведських інвестицій в українську економіку під час воєнного стану, складнощі роботи шведських підприємців в Україні та компроміси в бізнесових питаннях Mind розпитав главу Business Sweden в Україні Андреаса Гіаллуракіса.

Про активність шведських інвесторів у воєнний час

– Як вплинула повномасштабна російська агресія на надходження інвестицій зі Швеції в нашу економіку (2022–2024 роки)? Яких змін вони зазнали з початком війни?

– Швеція є досить великим інвестором української економіки, і сьогодні посідає 12-те місце серед країн закордону (включно з українськими реінвестиціями через інші ринки). Сукупна сума становить $661 млн. https://bank.gov.ua/statistic/sector-external

Якщо говорити про останні два роки, то обсяги шведських інвестицій не були значними. Проте за цей період ми не побачили жодної нашої компанії, що працювала тут до 24.02.2022, яка б пішла б з України. Принаймні Business Sweden про це невідомо.

– Десять років тому я брала інтерв'ю у представника Business Sweden в Україні Даніеля Ларссона, який акцентував, що тоді «буму прямих шведських інвестицій в Україні не спостерігалося». Тобто не війна є причиною невисокої активності шведських інвесторів. У чому дійсні перешкоди?

– Хочу звернути увагу на те, що сьогодні ми бачимо великий інтерес до України з боку шведського бізнесу. І це відображається на кількості запитів і запитань, що адресуються Business Sweden в Україні, стосовно можливостей ведення бізнесу на українській території. Але варто розуміти, що входження на ринок – це, зазвичай, довгостроковий проєкт. А шведські компанії досить серйозні й великі, тому їм потрібен час і поступовість (починаючи з встановлення торгових операцій і заснування тут свого торговельного представництва й до відкриття вже дочірньої компанії).

– Що ви маєте на увазі під фразою «не було сильного поштовху для заходу шведського бізнесу на український ринок»?

– Йдеться про те, що виключно з фінансово-бізнесового погляду український ринок не був достатньо великим, щоб мотивувати шведські ділові кола.

Проте є низка шведських компаній, які серйозно осіли в Україні – мають тут свої виробництва, фабрики, заводи. Вони досить відомі й добре почуваються. Це машинобудівна компанія SKF (виготовляє підшипники в Луцьку), а також фірма Electrolux, яка має завод із виробництва пральних машин в Івано-Франківську. Назву ще Lantmannen – вона виготовляє сухі сніданки «START!3 у Борисполі Київської області, концерн «Tetra Pak» (виробляє у Київській області упаковку для молочної продукції, соків і дитячого харчування), а також шведський банк SEB (Skandinaviska Enskilda Banken) – єдиний на сьогодні північноєвропейський банк в Україні, який обслуговує шведських клієнтів.

Крім цього, є ціла низка шведських компаній, які виробляють в Україні деталі та комплектовання для потреб автомобільної індустрії Європи.

Також серед шведських бізнесів в Україні я виділив би компанію Ericsson – вона працює у сфері телекомунікацій і має тут досить велику присутність. Epiroc – продає та обслуговує обладнання (машини) для української гірничодобувної промисловості, автомобільні компанії Volvo Trucks і Scania. І звичайно, варто зазначити шведські фірми, що працюють у сфері інформаційних технологій, як-от Sigma Software, Beetroot.

Про функціонування найбільших шведських проєктів в Україні у військових реаліях

– До війни шведи здійснювали в нас проєкти в газовій, агро-, будівельній та енергогалузі (Vindkraft, Westinghouse, Grain Alliance, AgroRegion). Як сьогодні почуваються ці інвестори та чи є зараз інші схожі інвестиції?

– З керівництвом компанії Grain Alliance («Баришевська зернова компанія») ми нещодавно зустрічалися.

Попри труднощі обсяг їхньої присутності в Україні збільшується: компанія інвестує у нові логістичні потужності, щоб забезпечувати стабільні торговельні операції та логістику своїх торговельних процесів із Європою. Зокрема Grain Alliance інвестував у енергетичну незалежність – у ракурсі зниження потреб в електроенергії із зовнішніх джерел і виробництва її для власних потреб із біомаси. 

Щодо компанії AgroRegion (виробник зернових та олійних культур), яка на українському ринку вже майже 20 років, то я перебуваю в контакті з її керівництвом. Вона точно не зменшувала своєї присутності в Україні: бізнес залишається серйозним, і компанія, як і раніше, на плаву. 

Якщо говорити про Westinghouse (дочірнє підприємство американської групи компаній Westinghouse), то вона відіграла досить серйозну роль у можливості України відійти від потреб у постачанні російського ядерного палива з наступною заміною його на європейське.   

На жаль, компанія Vindkraft, що здійснює виробництво вітрової електроенергії, зіткнулася з втратою своїх об'єктів, які опинилися на території окупованої Херсонської області. І сьогодні шведський інвестор не має над ними контролю.

– А в яких сумах обчислюються збитки Vindkraft, і чи чекає компанія якихось компенсацій / репарацій за свої ВЕС?

– Власник компанії, шведський бізнесмен Карл Стурен, поки що перебуває в Україні. Але нам не відомо, який підхід він обрав до оцінки втраченого майна та у скільки оцінили збитки (Сумарний обсяг інвестицій Vindkraft станом на 2021 рік оцінювався у 220 млн євро. – Mind).

– Ви згадали про Vindkraft, активи якої опинилися на  окупованій частині Херсонської обл. А чи є ще приклади шведського бізнесу, який опинився під протекторатом рф після 24 лютого 2022 року? І чи мають право його власники в перспективі одержати репарації, чи відбувається цей процес? Які обсяги збитків?

– Як мінімум Volvo та Scania втратили свої станції обслуговування, які розташовувалися на окупованій території – у Донецьку та Маріуполі. Але ми не в курсі юридичних процедур, заходів, яких вживають ці компанії. Найімовірніше, вони виключили ці активи зі своєї документації.

А ось приклад невеликої шведської компанії Vandra Rugs, яка виготовляє ексклюзивні килимові вироби ручної роботи з натуральної вовни та бавовни. Вона повністю опинилася під російською окупацією, але спромоглася вивезти з Каховки (Херсонської обл.) своїх співробітників та виробничі потужності й успішно релокувалася до Івано-Франківського регіону.  Дорогі товари цієї компанії продаються по всій Європі.

– До війни на державному рівні були плани залучити шведських інвесторів у сферу переробки відходів в основних містах України (рекультивація наявних звалищ і будівництво нових потужностей для переробки сміття). Що відбувається в цьому питанні зараз, масштаби проєктів?

– Шведський уряд зараз фінансує спеціальну програму роботи з українськими муніципалітетами та громадами. Вона націлена на розробку змін відповідного законодавства, регулювання політики на місцевому рівні в цьому питанні, а також підвищення рівня кваліфікації та вдосконалення систем управління відходами. І цей компонент сприятиме безпосередньо тому, що реалізація конкретних проєктів (з обладнанням і шведською присутністю) матиме місце надалі.

Про труднощі шведського бізнесу в Україні

– Якщо говорити про шведські компанії, що працюють в Україні, – які їхні найбільші проблеми, труднощі на сьогодні (крім війни)?

– Шведські компанії працюють в Україні як дочірні підприємства. І, по суті, є українськими, але зі шведською фінансовою складовою. Тобто проблеми, з якими вони стикаються, нічим не відрізняються від проблем українського чи іншого іноземного бізнесу тут.

Серед проблем, які сьогодні найбільше хвилюють шведські компанії, – це можливість зберегти персонал через мобілізаційні заходи та особливості місцевого ринку праці. Зокрема, є величезний попит на кваліфікований і висококваліфікований персонал. Також є складнощі через неможливість повноцінно спланувати доступ і наявність електроенергії, потрібної для виробничих та інших операцій. Крім цього, дається взнаки загальний регуляторний контекст українського законодавства й роботи з ним на стадії реформування, для узгодження його з європейським.

– Багато послів та іноземних бізнесменів нарікають, що корупція й вимагання хабарів залишаються структурним виміром українського бізнес-клімату. Зокрема, нарікають на проблеми з верховенством права (нечесні суди / невиконання судових рішень), свавілля митниці та протекціонізм із боку великого українського бізнесу, проблемне повернення ПДВ, відкати й рейдерство, проблеми у правоохоронній системі. Чи стикається шведський бізнес із такими проблемами в Україні (є конкретні приклади)?

– Тема корупції в Україні часто порушується. Але тут важливо аналізувати кожен окремо взятий кейс, щоб зрозуміти, про які саме корупційні прояви йдеться. Зрозуміло, що подібні факти мають місце – як на державному рівні, так і в приватному сегменті.

В Україні сьогодні присутня ціла низка інституцій, які покликані боротися з корупцією. Наприклад, 11 лютого цього року відбулася зустріч шведських підприємців в Україні з бізнес-омбудсменом Романом Ващуком, щоб окреслити можливості Офісу бізнес-омбудсмена в разі певних корупційних проявів щодо шведських інвесторів.

– Добре, я назву один із недавніх гучних кейсів – це історія відносин шведської компанії Scania (виробник вантажних автомобілів, автобусів, промислових і морських двигунів) та українського підприємства «Журавлина». Кілька років тому посол Швеції в Україні Тобіас Тіберг в інтерв'ю Mind, коментуючи цю тему, наголосив, що «Ситуація навколо Scania не додає ентузіазму шведським інвесторам». У вас інша думка?

– Будь-яка компанія може постати перед труднощами, це відбувається на будь-якому ринку. Якісь проблеми розв'язуються швидко, інші – досить складно.

Якщо розглядати кейс Scania, то він говорить сам за себе – зважаючи на те, що компанія не пішла з українського ринку, а продовжує працювати, відкривати нові точки присутності й протягом останніх двох років має рекордні рівні продажів тут.

– Безперечно, компанії Scania дуже пощастило в тому, що вона виграла позов у ​​Верховному Суді України. Та чи не вважаєте ви, що подібні інциденти відлякують потенційних шведських інвесторів – насамперед тих, які тільки-но придивляються до нашого ринку?

– Для компаній, які лише готуються до входження на той чи інший ринок, існує ціла низка нюансів, ґрунтуючись на яких вони приймають фінальне рішення. Але комерційний контекст є ключовим.

Якщо говорити безпосередньо про Україну, то сьогодні шведські компанії не готові інвестувати у велику присутність на тутешньому ринку через воєнні дії.

Про те, у яких українських галузях шведи бачать розвиток свого бізнесу

– Назвіть три основні галузі, які будуть цікаві шведському бізнесу попри війну.

– Є цілий перелік українських галузей, де Швеція може похвалитися присутністю серйозних компаній. Це віддзеркалюється потребами української економіки. І там, де перетинаються українські потреби та шведські можливості, є кілька цікавих кейсів.

Наш фокус – це вироблення електроенергії. Бо сильні сторони Швеції – як у відновлюваних джерелах, так і у виробництві газових турбін, які потрібні в Україні.

– А в які галузі шведські інвестори хотіли б зайти, але, наприклад, через протекціонізм з боку українського великого бізнесу, це неможливо?

– Більшість шведських компаній орієнтовані на роботу у форматі B2B, віддають перевагу співпраці безпосередньо з приватними підприємцями, а не із сектором держзакупівель. Це пов'язано з певними складнощами входження до таких процедур, а також зі згаданим вами протекціонізмом представників великих українських бізнесів.

Шведський інвестор прагне максимально уникати проблем та фокусуватися на реальних бізнес-кейсах. Можливо, ситуація зміниться у процесі здійснення реформ в Україні, внаслідок чого підвищиться рівень прозорості. І тоді шведські та інші іноземні компанії стануть активнішими в цьому контексті.

Звичайно, є випадки, коли наші компанії виграють українські державні тендери. І за тими кейсами, за якими ми спостерігаємо, шведські інвестори беруть участь лише в тих тендерах, де йдеться про якусь унікальну технологію (тобто немає альтернатив на українському ринку) або немає великої кількості локальних конкурентів.

– Як відомо, бізнес – це завжди компроміс і досить високі ризики. На які компроміси готові йти шведські компанії в Україні в питаннях бізнесу?

– Не погоджуюся з такою думкою. Для шведських підприємців – морально-етична складова є пріоритетом за будь-яких бізнес-рішень. Ця компонента важлива на всіх менеджерських рівнях – від керівництва компаній до операціоністів. Наприклад, та сама практика хабарів не прийнятна для шведського бізнесу.

– Ваш інвестиційний прогноз на 2025 рік: на яку динаміку шведських інвестицій очікуєте, яким бачите майбутнє шведських компаній в Україні в середньостроковій перспективі?

– Я досить позитивно дивлюся на 2025 рік. Початковий шок у шведів, пов'язаний із початком війни в Україні, уже майже минув. Багато наших компаній готуються до того, як входити на український ринок із практичного погляду.

Низка компаній торік відкрили тут офіси своїх дочірніх компаній. Також вони відкривають банківські рахунки та розробляють логістичні маршрути для свого бізнесу в Україні. А в міру отримання конкретних комерційних бізнес-кейсів нарощуватимуть тут свою присутність. Тому я очікую, що 2025 року все більше шведських інвесторів готуватимуться до входження на український ринок, а ті, які вже подолали перший етап, розширять тут свої бізнес-можливості.