Кейс: як працює релокована через війну Мангушська громада

В моменту релокації у 2022 р. з окупованої частини Донеччини приазовська Мангушська громада працює у форматі військової адміністрації: команда фізично перебуває в Дніпрі, мешканці розкидані по всій Україні.

«Коли у 2022 році люди почали виїжджати з окупованої території, вони телефонували туди, де ще відчували опору. Своїм керівникам, у громаду, тим, кого знали особисто. Дзвонили й питали: що нам робити далі, куди звертатися, як тримати зв’язок. І тоді стало зрозуміло, що наше головне завдання – не втратити людей, навіть якщо всі вони опинилися в різних містах і регіонах», – згадує начальниця Мангушської селищної військової адміністрації Наталія Воробйова.

Зібрати людей, навіть коли всі в різних містах

Першим завданням стало формування реєстрів жителів. Найбільше мангушців живе в Дніпрі, Києві та на Львівщині. Більшість інтегрувалися у нові громади, але водночас зберігають зв’язок із «своєю» громадою – через онлайн-зустрічі, заходи, поїздки, хаби.

«Ми почали буквально збирати громаду по частинах. Формували реєстри: хто звідки виїхав, де зараз перебуває, чи має статус ВПО. Це була не формальність, а спосіб зрозуміти, де наші люди і як ми можемо з ними залишатися на зв’язку. Ці бази працюють і сьогодні, хоча люди постійно переміщуються – хтось інтегрувався в новій громаді, хтось повернувся ближче до дому, але зв’язок ми не втратили», – каже Наталія Воробйова.

Системна підтримка, а не разова допомога

Ще до створення військової адміністрації в громаді ухвалювали програми соціальної підтримки. Вони охоплювали лікування – від складних операцій до онкології, підтримку родин загиблих військових, ветеранів, звільнених з полону, дітей.

Сьогодні ці програми продовжують діяти. Зокрема, військовослужбовці, звільнені з полону, отримують фінансову допомогу; підтримку надають і цивільним, які повернулися з неволі. Окремий фокус – діти: виплати до Дня захисту дітей, оздоровлення, можливість хоча б на кілька тижнів повернути відчуття нормального дитинства.

Діти з Мангушської громади вже побували на оздоровленні в Україні та за кордоном – у Греції, Румунії, Латвії. Це стало можливим завдяки партнерствам, які громада вибудовує через особисті контакти, міжнародні заходи та міжмуніципальну співпрацю.

У межах ініціативи «Пліч-о-пліч» Мангушська громада налагодила співпрацю з громадами в різних регіонах України – зокрема, із Солотвинською на Закарпатті та громадами Черкащини. Ці партнерства виходять за рамки формальних меморандумів. Різдвяні зустрічі, обмін традиціями, грецькі колядки, листи й подарунки для дітей з родин військових – усе це стало способом зберегти відчуття спільності, а також нагадуванням: громада – це не лише адміністративна одиниця, а передусім люди, які впізнають одне одного.

Центр життєстійкості як точка збору

Окремим простором для зустрічей і підтримки став Центр життєстійкості у Києві. Подібні центри створені як безбар’єрні простори, де кожен може отримати соціальні та юридичні консультації, психологічні тренінги та тематичні заходи – все це для жителів Мангушської громади, які мусили евакуюватися після її окупації. Така робота передбачена державною програмою з формування життєстійкості та реалізується разом із місцевою владою та партнерами.

Сьогодні сюди приходять не лише мешканці Мангушської громади, а й люди з інших громад Донеччини. Центр співпрацює з військовими частинами та реабілітаційними установами, а психолог, який там працює, поступово вибудував довіру з військовими.

Як U-LEAD підтримує громаду

Співпрацю з «U-LEAD з Європою» в громаді розглядають як роботу із фаховим партнером, який допомагає розібратися в нюансах роботи військових адміністрацій, місцевого самоврядування та актуальних законодавчих змін.

У 2025 р. команда Мангушської громади долучалася до навчальних заходів «U-LEAD з Європою», зокрема до навчального візиту в Полтаву, присвяченого відновленню та інтеграції громад, а також до навчальної програми «Кроки для спеціалістів. Співпраця громад в умовах релокації». Ці формати дали змогу не лише ознайомитися з досвідом інших громад, а й вибудувати практичні контакти для подальшої співпраці.

Для громад Донеччини, які працюють у режимі релокації, важливо мати партнера, що добре розуміє регіональний контекст – історію громад, управлінські традиції та кадрові виклики в умовах тривалої невизначеності, зазначає Вікторія Троценко, керівниця Регіонального офісу «U-LEAD з Європою» у Донецькій області.

«Як регіональний офіс, ми супроводжуємо громади Донеччини на всіх етапах трансформацій: від адаптації до нових форматів управління до збереження безперервності управлінських процесів і спроможності працювати з людьми, розпорошеними по різних регіонах країни», – каже вона.