Газова тривога. Як війна Ізраїлю та Ірану ставить під загрозу енергетичну безпеку ЄС

Невизначеність Білого дому щодо залучення американської армії до воєнної операції Ізраїлю проти Ірану додає напруженості енергетичним ринкам. Через тиждень від початку війни нафтові ціни продовжують зростати, оскільки трейдери стурбовані можливою блокадою перевезень Ормузькою протокою.

Якщо у травні ринок очікував падіння Brent нижче $60 за барель після нарощування виробництва альянсом ОПЕК на чолі із Саудівською Аравією, то тепер лунають численні прогнози про «вибухові ціни», які можуть перевищити $100 за барель. Приводом для таких очікувань (переважно від інвестиційних банків) є те, що Ормузька протока обслуговує близько 30% світової нафтової торгівлі, і ці потоки можуть зупинитись при ескалації війни.

Протягом четверга, 19 червня, ф’ючерси Brent торгувались у діапазоні $74,4–78 за барель. Ще чутливішим до близькосхідних зворушень і загрози блокування Ормузької протоки стає газовий ринок, особливо в Європі, де ціни на хабі TTF на цьому тижні перевищили €40/MWh (понад 400 євро за 1000 куб. м) вперше з початку квітня.

Mind розбирався, як події навколо Ірану впливають на газовий бізнес та чому Європа ризикує посилити енергетичну залежність від Китаю саме тоді, коли докладає значних зусиль, щоб розірвати співпрацю з його «молодшим підпорядкованим партнером» – росією.

Виклики газової торгівлі

Ормузька протока – це не тільки важлива торгова артерія для постачання нафти. Цим маршрутом на ринок також потрапляє близько 20% експорту зрідженого природного газу (ЗПГ) насамперед із Катару та Об’єднаних Арабських Еміратів. 80% цього обсягу йде в Азію, до найбільших світових імпортерів ЗПГ – Китаю, Японії, Південної Кореї.

За підрахунками International Gas Union (IGU), близько 50% ЗПГ-контрактів у світі та понад 60% – в Азії прив’язані до еталонних індикаторів нафтових цін (Brent є орієнтиром у Європі, Африці та на Близькому Сході, а індекс JCC – це базис для ЗПГ-контрактів на азійському ринку). Тому, коли зростає ціна на нафту, дорожчає й газ.

Тегеран досі не перешкоджав постачанням і не подавав серйозних сигналів, що збирається це зробити. Відвантаження вантажів продовжуються у звичному режимі. Однак це не зняло тривоги серед великих імпортерів ЗПГ і трейдерів-посередників, які з моменту вторгнення росії в Україну у 2022 році зосередилися на диверсифікації закупівель.

У разі блокування транзиту Ормузькою протокою, втрати потужностей зі зрідження газу сягнуть 82,8 млн тонн на рік, свідчать дані звіту World LNG Report 2025 від IGU. Експерти оцінюють потенційний дефіцит обсягів ЗПГ на ринку більш як у 20%.

«Що довше триватиме війна, то більше ризик, що Іран наважиться закрити Ормузьку протоку», – вважає Чарльз Еллінас, керівник консалтингової компанії e-CNHC (Кіпр).

Катар уже наказав танкерам чекати за межами Ормузу, доки вони не будуть готові до завантаження, а японський перевізник Nippon Yusen KK розпорядився тримати судна на безпечній відстані від берега під час проходження територіальних вод Ірану.

Джерело GIIGNL

Америка не допоможе

Китай у 2024 році закріпився в ролі глобального лідера в закупівлях ЗПГ, свідчать дані Міжнародної групи імпортерів зрідженого газу (GIIGNL – Groupe International des Importateurs de Gaz Naturel Liquéfié, галузева організація зі штаб-квартирою у Парижі). Понад чверть ресурсу він отримує із Катару та ОАЕ, експорт яких наразі найбільше ризикує опинитися під обмеженнями через напруженість на Близькому Сході.

Джерело: GIIGNL

У разі значних перебоїв у постачаннях Ормузькою протокою Китай буде змушений, ймовірно, компенсувати дефіцит газу, закупаючи його на спотовому ринку. Це ще більше посилить конкуренцію за ресурс, отже, вартість ЗПГ зростатиме – не лише через нафтовий чинник у ціноутворенні, а й через зміни в глобальному балансі попиту і пропозиції.

На ситуацію тиснутиме й те, що експорту ЗПГ із США, які зараз є світовим лідером у цьому сегменті, навряд чи буде достатньо для компенсації «вибухового дефіциту», що виникне через події навколо Ірану.

«Не думаю, що США можуть збільшити виробництво швидше, ніж це вже відбувається зараз. Якщо Ормузька протока буде перекрита на тривалий час, то просто не існує обсягів газу, які могли б замінити втрачені 115 млрд кубометрів зрідженого газу – хіба що буде відновлено постачання з росії», – сказала Анн-Софі Корбо, дослідниця Центру глобальної енергетичної політики при Колумбійському університеті.

«Будь-яке порушення постачань призведе до різкого зростання світових цін, у тому числі й через неспроможність США збільшити обсяги постачання. Це може призвести до боротьби за маржинальні партії або до часткового переходу на інші види пального», – додав трейдер, з яким поспілкувалася агенція Montel.

У разі блокади Ормузької протоки Китаю доведеться конкурувати з Європою за партії від альтернативних постачальників. У такому разі, за словами Лаури Пейдж, провідної аналітикині ринку ЗПГ у компанії Kpler, індекс газових цін JKM для Азійсько-Тихоокеанського регіону перевищить європейський ціновий орієнтир – TTF.

«Це потягне спотові вантажі із США до Азії, оскільки американський ЗПГ є гнучким щодо пункту призначення, і вирушить туди, де він матиме найвищу ціну», – зауважила вона.

Європейські проблеми

Переважна більшість аналітиків вважають, що Іран навряд чи заблокує Ормузьку протоку, а якщо й зробить це, то ненадовго. Але це не знімає ризиків для Європи, яка цього року стоїть перед складними рішеннями для гарантування газової безпеки.

Щоб компенсувати дефіцит, європейські компанії збільшили у травні експорт російського газу – він зріс на 14% проти квітня (який був найнижчим за весь час). Загалом частка газу з рф у минулому місяці становила 12% від ринкового попиту (дані Kpler).

До повномасштабної війни в Україні ЄС на 40% залежав від російського газу. Після вторгнення у 2022 році країни блоку втратили 120 млрд куб. м блакитного палива на рік за довгостроковими контрактами з «Газпромом».

Джерело: GIIGNL

Тепер європейські споживачі орієнтуються на трейдерів, що працюють на спотовому ринку. Через політику декарбонізації, спрямовану на використання відновлюваних джерел енергії замість нафти, вугілля й природного газу, вони відмовляються укладати довгострокові угоди для імпорту ЗПГ, на яких наполягають провідні його постачальники. Також ЄС поставив за мету повністю припинити споживання російського газу до кінця 2027 року.

Китайські амбіції

Інакше діє Китай. Він одночасно розбудовує ВДЕ та є світовим лідером у контрактуванні газу. Це дає йому можливість (але не обов’язок) перепродавати надлишки свого ЗПГ до ЄС у періоди високого попиту, щоб не тільки заробляти на волатильності ринкових цін, а й впливати на європейську енергетичну безпеку.

Мета Пекіну – домінувати на ринку ЗПГ та формувати енергетичне майбутнє Європи. Це фактично засвідчила керівниця трейдингового підрозділу корпорації CNOOC Чжу Яньян, яка минулого місяця заявила: «Балансувальну роль, яку раніше відігравала Європа, тепер відіграє Китай – бо має більше джерел постачання газу».

Це означає, що завдяки своїм великим довгостроковим контрактам і можливостям для переорієнтації постачань Китай здатен виступати потужним «регулятором» ефективного балансу попиту і пропозиції ЗПГ на світовому ринку, практично замінюючи традиційну роль ЄС, який імпортував значні обсяги переважно російського газу до того, як взяв курс на впровадження «Європейської зеленої угоди».