Літій під вогнем. Як війна впливає на ресурсне партнерство США й України
Та до чого тут американський бізнесмен Рональд Лаудер із родини засновників косметичної компанії Estée Lauder
Російські війська могли захопити село Шевченко на Донеччині, де розташоване одне з найбільших літієвих родовищ України. Цю інформацію підтверджує карта українського OSINT-проєкту Deep State.
Водночас Генеральний штаб ЗСУ в неділю ввечері повідомив лише про атаки противника в цьому районі, частину яких зупинили. Проте в західних медіа ширяться думки, що втрата контролю над зазначеною територією нібито ставить під загрозу мінеральну угоду України та США.
Mind розбирався, наскільки реальні такі ризики.
Перша проблема
Видання The New York Times напередодні повідомило, що росія захоплює ключове літієве родовище, тим самим позбавляє Україну стратегічного активу, який міг би підтримати нове економічне партнерство зі США. Йдеться про Шевченківське родовище літієвих руд на заході Донецької області.
«Захоплення підкреслює головну проблему угоди: що більше територій захоплює москва, то менше ресурсів Київ зможе запропонувати Вашингтону», – йдеться в публікації.
Хоча ділянка відносно невелика – близько 40 га – аналітики вважають її однією з найцінніших в Україні через високу концентрацію літію – мінералу, що є критично важливим для застосування передових технологій, зокрема у виробництві акумуляторів для електромобілів, систем накопичення енергії, цифрових пристроїв. США офіційно визнали літій ключовим елементом для своєї економіки та національної безпеки.
Відповідно Штати в межах міжурядової Угоди про створення Американсько-Українського фонду відбудови прагнуть мати пріоритетний доступ до великих літієвих запасів України – одних із найбільших у Європі.
На сьогодні росія вже контролює біля п’ятої частини території України, включно з родовищами титану, марганцю та вугілля, зазначає The New York Times, посилаючись на карту Інституту вивчення війни (Вашингтон). Деякі з найбільших вугільних шахт країни були або захоплені, або знищені. У міру подальшого просування російські сили наближаються до нових покладів титану, урану та інших корисних копалин.
Україна має два основні літієві резерви в центральній частині країни, які залишаються недосяжними для росії, однак Шевченківське родовище вирізняється якістю руди, зокрема високим вмістом сподумену – мінералу, з якого можна видобувати значну кількість літію без капіталомістких технологій. Руда такої якості відіграє важливу роль, наприклад, у зростанні гірничої галузі Австралії.
Якщо інформація про перехід Шевченка під контроль росії підтвердиться, це стане першим випадком втрати стратегічного родовища після підписання угоди із США у травні поточного року.
До цього російські війська вже захопили літієве родовище Крута Балка в Запорізькій області. Решта два – Полохівське і ділянка Добра – розташовані в Кіровоградській області. Але вони містять переважно петалiт, з якого видобувати літій значно дорожче, ніж зі сподумену.
рф напевно використає захоплені ресурси. Ще торік заступник голови так званого «уряду днр» Володимир Єжиков заявляв про зацікавленість «Росатому» у розробці цього родовища.
Перша віцепрем’єр-міністерка, міністерка економіки України Юлія Свириденко, яка підписала угоду з американською стороною, відмовилася від коментарів, зазначає The New York Times.
Літієві багатства
Загальні запаси літію (у вигляді карбонату) на території України в межах кордонів 1991 року оцінюються більш ніж у 500 тис. тонн (точних даних ніхто наразі назвати не може). Проте до повномасштабного вторгнення росії жодне з родовищ не розроблялось у промисловому масштабі.
За інформацією агенції Nadra.info, Шевченківське належить до групи родовищ дуже складної геологічної будови. Було виявлене у 1982 році при проведенні глибинного геологічного картування. За даними Державної служби геології та надр України, крім літієвих руд, воно багате також на поклади рідкісних металів – танталу, ніобію, берилію, цезію та рубідію.
«Це робить родовище стратегічно важливим ресурсом на тлі глобального зростання попиту на сировину для виробництва акумуляторів й електроніки», – зазначає Le Figaro.
У 2018 році Шевченківське родовище надавалося в користування компанії «Петро-Консалтінг» (після перейменування в січні 2022 року вона відома як «Європейський літій Україна»). Проте надрокористувач не встиг розпочати розробку, оскільки у 2020 році спецдозвіл скасував суд за позовом Держгеонадра.
Через близькість родовища до лінії фронту про відсутність інтересу до нього влітку 2023 року заявляв голова правління European Lithium і бенефіціар компанії «Європейський літій Україна» австралійський підприємець Тоні Сейдж.
Рада національної безпеки і оборони України включила літієві руди до переліку копалин, які мають стратегічне значення для сталого розвитку економіки та обороноздатності України. Також Кабінет міністрів вніс літій до переліку корисних компонентів, нові проєкти з видобутку яких наповнюватимуть Українсько-Американський інвестиційний фонд відбудови.
Наразі єдиною ліцензованою ділянкою надр із покладами літієвих руд в Україні є Полохівське родовище, надане в користування компанії «Укрлітійвидобування» (бенефіціар – Сергій Табалов).
17 червня 2025 року Юлія Свириденко повідомляла, що Міжвідомча комісія з організації укладення та виконання угод про розподіл продукції (МВК УРП) готується оголосити конкурс на укладення УРП на ділянці літієвих руд Добра.
При цьому, як зазначало видання The New York Times, одним з імовірних претендентів на видобуток літію на цій ділянці є 81-річний мільярдер, друг президента США Дональда Трампа й голова Всесвітнього європейського конгресу Рональд Лаудер – представник родини засновників американської косметичної компанії Estée Lauder.
Ресурсні домовленості
Як повідомляв Mind, угоду, яка має забезпечити Вашингтону доступ до природних ресурсів України, було підписано урядами обох країн 1 травня. 8 травня її ратифікувала Верховна Рада.
Київ сподівається, що ці домовленості допоможуть зберегти довгострокову підтримку США в боротьбі проти російської агресії. Угода охоплює не лише рідкісноземельні метали, а й інші цінні ресурси – нафту, природний газ, титан, літій та уран. Загалом у документі згадано понад 50 видів корисних копалин, і цей перелік можна розширювати.
Угода не поширюється на чинні джерела прибутку України, а стосується лише нових інвестицій. Усі ресурси залишаються в повній власності України. Саме українська влада визначатиме, що й де можна добувати (раніше Mind оцінював, скільки зараз держава заробляє на надрах). Такі компанії, як «Укрнафта» чи «Енергоатом», залишаються у власності держави.
Документ відповідає Конституції України й не суперечить курсу на євроінтеграцію. Жодних боргових зобов’язань Києва перед Вашингтоном у тексті не зазначено, але й прямих гарантій безпеки, на яких Україна довго наполягала, там теж немає.
Особливу цінність для України мають два положення. По-перше, у тексті прямо згадуються «масштабні руйнування, спричинені повномасштабним вторгненням росії» – рідкісне формулювання з боку адміністрації Трампа.
По-друге, передбачено механізм, за яким Україна зможе купувати озброєння в США, зокрема системи протиповітряної оборони Patriot. Закупівлі відбуватимуться за рахунок спільного фонду.
Одним із ключових елементів угоди є створення інвестиційного фонду для повоєнного відновлення України. Домовленості передбачають, що управління фондом здійснюватиметься на паритетних засадах. Україна зобов’язується спрямовувати до фонду 50% майбутнього прибутку від нових проєктів. Внесок США можливий у формі прямих інвестицій, технологій і військової допомоги. Протягом перших 10 років прибуток не виводитиметься – усі кошти будуть спрямовані на реінвестиції: видобуток, інфраструктуру, нафтогазові проєкти.
Українські чиновники наголошують, що фінальна версія документа є вигіднішою для країни, ніж попередні варіанти, які фактично робили Україну «молодшим партнером» і надавали США надмірні права на ресурси.
Остаточний текст було узгоджено після того, як угода зірвалася в лютому через публічну сварку президента Володимира Зеленського з Дональдом Трампом і віцепрезидентом Джей Ді Венсом в Овальному кабінеті.
Для США угода має геополітичний контекст: її подають як спосіб зменшити залежність від Китаю – головного постачальника рідкісноземельних металів на світовий ринок, що широко використовуються в електроніці, автомобілебудуванні й оборонній галузі. Дональд Трамп особисто наголошував на важливості доступу до українських мінеральних ресурсів, насамперед до «критичної сировини».
The Wall Street Journal назвала сам факт підписання документа дипломатичною перемогою Києва після періоду напруженості у відносинах із Вашингтоном. Головний радник колишнього президента Джо Байдена з питань росії Ерік Грін зазначив, що ця угода спроможна зміцнити позиції представників нової адміністрації, які прагнуть підтримувати Україну й тепер можуть казати, що це інвестиція, а не благодійність.
Хоча гарантії безпеки так і не були прописані, Трамп особисто пов’язав себе з майбутнім України, вважає The New York Times.
«Угода стає стримувальним фактором для США від повного згортання українського напрямку. Вона чітко дає зрозуміти росії, що адміністрація Трампа залишається відданою мирному процесу, у центрі якого в довгостроковій перспективі має бути «вільна, суверенна Україна, яка процвітає», – наголошував міністр фінансів Скотт Бессент, який підписав угоду.
«Як пов’язка на рану»
Ще до вторгнення Україна неохоче видавала спеціальні дозволи на розробку дефіцитних і критичних надр. З 2012 до 2020 року було видано лише по одному дозволу на видобуток золота, графіту й міді, два – на марганець, і приблизно 20 – на нафту й газ. Але, навіть якщо процес ліцензування пришвидшиться, в умовах щоденних обстрілів дронами та ракетами бізнес буде дуже обережним.
«Хто думає, що ці мінерали раптом почнуть масово вивозити з України – той просто мрійник», – заявив Reuters керівник відділу мінеральних ресурсів консалтингової компанії Benchmark Minerals Intelligence Адам Вебб.
За оцінками експертів, навіть у країнах із розвиненим гірничим сектором, як-от Канада чи Австралія, на запуск видобутку критичних ресурсів потрібно 10–20 років. А в Україні ситуація набагато складніша.
«Перехід від розвіданих ресурсів до економічно життєздатних резервів вимагає значних інвестицій і часу – і того, і іншого в Україні завжди бракувало, особливо після початку війни», – зазначив Вілліс Томас із консалтингової компанії CRU.
Без сталого миру чи надійних міжнародних гарантій довгострокові інвестиції в розробку надр залишатимуться під сумнівом, погоджуються експерти американського Центру стратегічних і міжнародних досліджень. За його оцінками, розробка одного рудника в середньому займає близько 18 років і потребує вкладень від $500 млн до $1 млрд – і це лише для будівництва шахти та переробного заводу.
Україна має багаті, але переважно нерозвідані запаси, зазначає AP. За даними на 2021 рік, мінеральна промисловість давала 6,1% ВВП та 30% експорту країни. Однак чимало перспективних покладів на сході країни нині під російською окупацією. За оцінками аналітичного центру We Build Ukraine, близько 40% рудних мінеральних ресурсів перебувають на тимчасово окупованих територіях.
Аналітики Benchmark Minerals Intelligence нарахували, що 7 з 24 потенційних проєктів розташовані на захоплених росією територіях – включно з родовищами літію, графіту, нікелю та марганцю. Зараз, коли війна на сході України не вщухає, посилюються ризики й того, що кількість втрачених родовищ зростатиме.
«Якщо російські війська просунуться далі, захоплять більше територій – вони матимуть контроль над дедалі більшою кількістю родовищ. Це – проблема для угоди», – впевнений український бізнесмен Михайло Жернов, директор американської компанії Critical Metals Corp, яка раніше мала дозвіл на розробку літієвої ділянки поряд із селом Шевченко, де нині тривають напружені бої між українською армією та агресором.
Зрештою, питання інтерпретації та «гнучкого» трактування українсько-американських ресурсних домовленостей можуть проявитися вже найближчими роками, особливо після зниження інтенсивності бойових дій.
«Угоду від самого початку навряд чи можна назвати проривом – радше символічним жестом, як пов’язка на рану», – зазначає CNN, додаючи, що в теорії документ закладає фундамент для довгострокової співпраці між країнами.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
