Транскордонне співробітництво між Словенією та Італією

У цій статті описано транскордонне співробітництво між Словенією та Італією, з акцентом на історичному контексті, сучасних викликах і економічних можливостях муніципалітетів з етнічними меншинами. Цей короткий опис пропонує деякі стратегічні орієнтири для кращого позиціювання українських громад у переговорах про вступ до ЄС, зокрема за Розділом 22 «Регіональна політика та координація структурних інструментів».

Історично у Словенії є дві етнічні меншини: угорська та італійська. Попри свою нечисленність – відповідно лише 0,4% і 0,2% від загальної кількості населення Словенії – вони користуються повним захистом. Хоча минуле цих країн позначене геополітичними складнощами, сучасна співпраця перетворила виклики на можливості, сприяючи взаємному розвитку та регіональній стабільності. Відповідно до Конституції Словенії та інших законів, італійській і угорській громадам гарантовано право обирати принаймні одного депутата до словенського парламенту та місцевих рад на етнічно змішаних територіях, а також до всіх органів, які ухвалюють рішення, що будь-яким чином можуть вплинути на життя меншини та її проблеми, таких, як громадське телебачення, радіомовлення тощо. 

Після закінчення Другої світової війни в 1945 році геополітична напруженість у Європі змінила кордони, і центром суперечок став італійсько-югославський кордон. Трієст і півострів Істрія, історично різноманітні та етнічно змішані, стали гарячими точками через свою стратегічну важливість і культурне розмаїття. У той період кордон між Словенією у складі Югославії та Італією був формально закріплений Озімським договором, який Югославія та Італія підписали 1975 року. Договір врегулював територіальні претензії та проклав шлях регіональним ініціативам, спрямованим на економічну співпрацю, захист меншин і культурний обмін. 

Незалежність Словенії і вступ до ЄС

Здобуття Словенією незалежності 1991 року та подальший вступ до ЄС посилили потребу в скоординованому управлінні кордонами й економічній співпраці. Вступ Словенії до ЄС у 2004 році та приєднання до Шенгенської зони у 2007-му стали важливою віхою у сфері співробітництва, адже усунули внутрішні кордони, сприяючи торгівлі та мобільності, а також розширили економічні можливості, зокрема співпрацю між торгово-промисловими  палатами. Значним стимулом для італійсько-словенської співпраці стало фінансування транскордонних проєктів із боку ЄС.

Щодо проблем мовних меншин, то італійська громада має право на освіту рідною мовою, а також на розробку відповідних освітніх програм і розвиток цієї освіти. В Італії діє кілька державних шкіл зі словенською мовою навчання (Трієст, Гориція та Удіне), а в Сан-П’єтро-аль-Натізоне є багатопрофільний державний інститут із двомовним викладанням словенською та італійською.

Територія реалізації програм транскордонної співпраці характеризується наявністю культурних і мовних особливостей, включаючи італійську меншину, що проживає в істрійських муніципалітетах регіону Обално-Крашка в Словенії, та словенську меншину, що проживає по італійський бік кордону в регіоні Фріулі-Венеція-Джулія. Словенська меншина захищена законом Італії № 482/1999 і, зокрема, законом № 38/2001, а також регіональним законом № 26/2007. Італійська національна меншина користується привілеєм – безпосереднім захистом Конституції Республіки Словенія і має особливе право на викладання і навчання італійською мовою.

По обидва боки кордону використовуються як італійська, так і словенська мови. За межами районів проживання мовних меншин ступінь двомовності варіює залежно від географії та вікових груп. Хоча мова часто стає певним бар’єром, двомовність – це цінний актив у прикордонному регіоні. Вона може сприяти працевлаштуванню та мобільності транскордонних працівників і підвищувати конкурентоспроможність на ринку праці. Двомовні транскордонні регіони мають значний потенціал. Транскордонні поїздки на роботу є поширеним явищем, чому сприяють місцеві пункти перетину кордону.

Поточна ситуація із захистом меншин в Італії та Словенії визначається конституційними гарантіями, незалежно від кількості членів меншини. Ці гарантії ґрунтуються на принципі захисту історичних спільнот, що проживають у певних регіонах. Обидві країни забезпечують подібні гарантії в судових процесах: Словенія гарантує це право в Конституції 1991 року, а Італія визнала його після рішення Конституційного суду 1992 року. Однак в обох країнах ведення судочинства виключно мовами меншин неможливе. В Італії прапор меншини вивішують у двох муніципалітетах, де це дозволено місцевими статутами. У Словенії вивішування прапора меншини у двомовних регіонах є обов’язковим за законом. В обох країнах державою фінансуються регулярні радіо- і телепередачі мовами меншин.

Національна та регіональна політика розвитку і політика згуртованості ЄС

Деякі програми ЄС відіграли ключову роль у сприянні транскордонної співпраці. Ці програми підтримують визначення функціональних зон і підходи до розв'язання проблем.

Для розв'язання проблем транскордонного регіону, спираючись на більш ніж 20-річний досвід європейського транскордонного співробітництва, партнери програми Interreg «Італія-Словенія» (2021-2017 роки) обрали високоінноваційний і комплексний напрямок діяльності. Загальний обсяг фінансування з боку ЄФРР на території реалізації програми Interreg «Італія-Словенія» на 2021-2027 роки становив 70,8 млн євро. При цьому національне співфінансування обох країн становило 88,6 млн євро. Ці програми мають на меті поєднати масштабні стратегічні проєкти з менш масштабними експериментальними проєктами, використовуючи набутий досвід і підтримуючи проєкти стандартного типу.

Завдяки підтримці ЄС на транскордонній території в Словенії, в муніципалітеті Сежана створено великий логістичний хаб, який включає митне оформлення, транспорт, складування, транскордонні перевезення тощо. З італійського боку, Інтерпорт Трієст-Фернетті знаходиться всього за 18 км від порту Трієста та за 30 км від аеропорту «Ронкі-дей-Леджонарі», зі зручним автомобільним і залізничним сполученням із Венецією, Австрією та Німеччиною. LOG CENTER ADRIA в Сежані – стратегічний індустріальний парк площею 334 300 м², розташований поблизу основних автомагістралей і портів. Він слугує розподільчим центром для логістичного бізнесу, автомобільної промисловості та сектору електроніки. Крім того, термінал Адріа в порті Копер площею 85 000 м² інтегрований у залізничну мережу, що з’єднує регіон з основними транспортними вузлами. Разом ці об’єкти формують ключовий логістичний центр між Грацом і Венецією.

Логістичні центри та транспортні коридори розташовані у транскордонному карстовому регіоні, який також є унікальним і досить вразливим через свою природну спадщину. Для розв'язання цих проблем було реалізовано кілька проєктів, у тому числі стратегічний проєкт KRAS-CARSO. Цей проєкт, співфінансований Європейським фондом регіонального розвитку та національними фондами в рамках Програми транскордонного співробітництва «Словенія-Італія» на 2007-2013 роки, був завершений у березні 2014 року. Проєкт KRAS-CARSO, спрямований на стале управління природними ресурсами та зміцнення територіальної згуртованості. Він сприяв стійкій інтеграції цієї унікальної транскордонної території між Словенією та Італією і був спрямований на реалізацію заходів, які сприяють сталому управлінню природними ресурсами та територіальній згуртованості за допомогою транснаціональних стратегій.

16 партнерів проєкту, разом із провідним партнером – муніципалітетом Сежана, дбають про якісне та ефективне управління і видимість проєкту. Програма Interreg «Італія-Словенія» на 2021-2027 роки включає стандартний проєкт KRAS-CARSO II. Цей проєкт спрямований на створення Європейського об’єднання територіального співробітництва (ЄОТС) Крас-Карсо для управління транскордонним туризмом, а також фінансування й управління Глобальним геопарком ЮНЕСКО Крас-Карсо.

Членство в ЄС забезпечило Словенії економічну перевагу – доступ до фінансування та регіональних проєктів, які сприяють її сталому розвитку й зміцненню зв’язків з іншими країнами. Бізнес-асоціації та організації меншин продовжують відігравати важливу роль у подоланні диспропорцій, особливо в районах проживання етнічних меншин, сприяючи транскордонному співробітництву, розв'язанню питань мовної та культурної ідентичності й підтримуючи економічну інтеграцію. Створені рамки співробітництва сприяють регіональній інтеграції та економічному розвитку, про що свідчать такі проєкти, як Interreg і різні макрорегіональні ініціативи, як-от EUSAIR, EUSALP та EUSDR. Попри ці успіхи, все ще є певні проблеми, зокрема бюрократичні перешкоди, культурні відмінності та економічні диспропорції. Однак при цьому залишаються і значні можливості для зростання, особливо в економічному розвитку, транскордонному бізнесі й розширенні представництва меншин завдяки спільним проєктам та ініціативам.

Можливості співпраці між громадами з етнічними меншинами

Річка Надіжа й Карстовий регіон є вдалими прикладами успішної транскордонної співпраці.

• Долина Надіжа-Резія

Річка Надіжа, що протікає через Словенію та Італію, з’єднує долину Надіжа в Словенії з долиною Резія в Італії. Ця територія охоплює муніципалітет Резія (Rośajanskë Kumün), який у 2016 році приєднався до новоствореного Міжмуніципального союзу Залізної та Канальної долин (раніше входив до складу провінції Удіне) в межах автономного регіону Фріулі-Венеція-Джулія. Досліджені кейси зосереджені на гірській місцевості з багатими народними традиціями та проблемами збереження культури.

• Карстовий регіон

Карстовий регіон, відомий як Kras (Крас) словенською та Carso (Карсо) італійською, є особливим геологічним і культурним регіоном, розташованим на словенсько-італійському кордоні. Сежана – муніципалітет Словенії – і сусідні італійські муніципалітети Трієст (200 000 мешканців) та Дуїно-Аурізіна (8 500 мешканців) мають вирішальне значення для транскордонного співробітництва. 

У Словенії муніципалітети в транскордонній зоні Карстового регіону включають Хрпельє – Козіна, Дівача, Комен і частину Мірен – Костаньєвіца. Ці райони не мають великої кількості італомовного населення, оскільки історично італійці проживали в незначній кількості в неміських районах, і більшість з них виїхали після встановлення кордону в 1954 році, як зазначено в Лондонському меморандумі. Історично транскордонний Карстовий регіон між Словенією й Італією був хабом для культурно-економічного обміну. 

Стратегічний проєкт KRAS-CARSO сприяє сталій інтеграції в Карстовому регіоні, унікальній транскордонної території між Словенією та Італією.  Були розроблені практичні рекомендації для місцевих державних адміністрацій цього регіону (муніципалітети Словенії та Італії) для встановлення єдиних критеріїв просторового планування й управління природними ресурсами.

Стратегічні рекомендації для України

Використовуючи досвід Словенії та Італії, Україна може підготуватися до вступу до Євросоюзу. Розділ 22 процесу вступу до ЄС зосереджена на політиці регіонального розвитку та згуртованості, що є наріжним каменем зобов’язань Євросоюзу щодо сприяння збалансованому економічному, соціальному і територіальному розвитку. Для України приведення системи регіонального розвитку у відповідність до вимог ЄС має вирішальне значення для просування інтеграційних зусиль. Представлені нижче стратегічні рекомендації окреслюють практичні кроки для підготовки до двостороннього скринінгу за Розділом 22:

1. Приведення стратегій фінансування у відповідність до стандартів ЄС. Україна має узгодити Державну стратегію регіонального розвитку (ДСРР) з вимогами ЄС, щоб забезпечити ефективну участь у програмах, які фінансує ЄС. Зокрема, доцільно оптимізувати використання фондів ЄС і застосовувати фінансові інструменти ЄС, зокрема фонди територіального співробітництва, для підтримки розбудови потенціалу, розвитку інфраструктури та інституційних реформ, включаючи підтримку етнічних меншин. Транскордонне співробітництво може бути особливо ефективним у політиці щодо меншин. Ініціативи в рамках Європейського територіального співробітництва (ЄТС), які зосереджені на програмах Interreg та макрорегіональних стратегіях (наприклад, Стратегія Дунайського регіону), можуть стати ключовими факторами успішного узгодження з політикою ЄС.
2. Зміцнення місцевого самоврядування та партнерства. Необхідно розвивати потенціал посадових осіб публічного та приватного секторів, а також посередників, таких як торгово-промислові палати та економічні асоціації, в тому числі організації, що представляють етнічні меншини. Доцільно надавати пріоритет передачі практичних знань для розвитку навичок, необхідних для розробки та реалізації проєктів, що відповідають вимогам ЄС. Як показав досвід транскордонного регіону Італія-Словенія, державно-приватне партнерство має важливе значення для успішного освоєння коштів ЄС. Потрібно створити координаційні органи для сприяння співпраці між економічними операторами, регіональними органами влади та громадянським суспільством, включаючи асоціації етнічних меншин, з метою просування ініціатив сталого розвитку.
3. Сприяння інноваціям у сфері регіонального розвитку та зміцнення культурно-економічних зв’язків. Доцільно вивчати інноваційні моделі управління та партнерства, такі як Європейське об’єднання територіального співробітництва (наприклад, ЄОТС GO). Використовувати механізми співпраці для подолання історичних розбіжностей, одночасно сприяючи взаємному економічному зростанню та культурному взаєморозумінню. Складна історія регіону, позначена змінами кордону та соціально-політичною динамікою, підкреслює важливість примирення і співпраці. Необхідно розв'язувати питання спадщини, розвиваючи платформи для діалогу, які сприятимуть врегулюванню історичних претензій і просуватимуть єдине бачення регіонального розвитку. А також використовувати доступність прикордонних регіонів для створення мостів між громадами, сприяючи транскордонній мобільності, торгівлі та зайнятості.
4. План дій і моніторинг. Для забезпечення ефективної імплементації Україна повинна створити механізми моніторингу для оцінки прогресу в дотриманні стандартів ЄС. Переймаючи досвід успішних ініціатив, таких як програма Interreg «Словенія-Італія» та ЄОТС GO, Україна може прискорити процес вступу до ЄС і стимулювати сталий регіональний розвиток, посилюючи соціально-економічну згуртованість як всередині країни, так і із сусідніми країнами – членами ЄС.  

Україні стратегічно важливо скористатися чинними механізмами ЄС для просування своїх зусиль у сфері транскордонного співробітництва. Україна має активно долучатися до програм у рамках Стратегії ЄС для Дунайського регіону (EUSDR), дотримуючись спільних цілей, як-от сталий розвиток, якість довкілля, зміцнення зв’язків та цифрові інновації. Крім того, Україна могла б скористатися створенням ЄОТС – інструмента, який сприяє інтеграції транскордонних територій. Такі об’єднання могли б спиратися на попередні проєкти ЄС, взявши на себе роль управління інтегрованими територіальними інвестиціями (ІТІ) та забезпечуючи таким чином впорядковану і цілеспрямовану транскордонну співпрацю. 

До того ж на етапі підготовки до вступу України в ЄС, зокрема в контексті Розділу 22 «Регіональна політика та координація структурних інструментів», необхідно вжити певних ключових дій. Цей переговорний розділ присвячена тому, як Україна управлятиме регіональним розвитком та використовуватиме фінансування ЄС для зміцнення територіального співробітництва. У структурі переговорів про вступ до ЄС Україні вкрай важливо продемонструвати ефективне забезпечення економічного та соціального розвитку територій, де проживають етнічні меншини. Україна має забезпечити відображення інтересів цих регіонів у національних, регіональних і місцевих стратегічних документах. Підготовка до двостороннього скринінгу за Розділом 22 має зосереджуватись на інтеграції питань етнічних меншин у ширшу структуру регіонального розвитку України та забезпеченні відповідності стратегій соціально-економічного розвитку політиці згуртованості ЄС. Серед очікуваних викликів у процесі вступу до ЄС – необхідність подолання наявних адміністративних перешкод, забезпечення справедливого розвитку та задоволення конкретних потреб територій, де проживають етнічні меншини. 

Окрім того, Україна має реалізовувати різні типи проєктів для максимального збільшення впливу транскордонних ініціатив. Це можуть бути стандартні проєкти, які продовжуватимуть усталені практики транскордонного співробітництва; стратегічні проєкти, спрямовані на досягнення ключових політичних цілей, як-от економічне зростання та сталий розвиток; а також малі проєкти, спрямовані на підтримку експериментальних, менш масштабних заходів, які заохочують інноваційні рішення. 

Дослідження кейсів долини Надіжа-Резія та Карстового регіону ілюструють потенціал успішної транскордонної співпраці. Ці регіони є цінним прикладом збереження культури та забезпечення сталого розвитку туризму й економічного зростання. Модель збереження мовної та культурної спадщини в долині Надіжа-Резія, а також ініціативи розвитку туризму в Карстовому регіоні, розвитку зв’язків та економічного обміну відкривають можливості для подібної співпраці в аналогічних прикордонних регіонах України. Ці приклади підкреслюють важливість регіонального довгострокового планування, міжнародного фінансування та транскордонного партнерства для сприяння сталому зростанню і розв'язанню спільних проблем.