15 найцікавіших фільмів Венеційського кінофестивалю - 2025

З 27 серпня до 6 вересня на острові Лідо у Венеції триватиме  82 Венеційський кінофестиваль. Цього року він має потужну програму з гучними зірковими режисерськими та акторськими роботами. Mind обрав з його програми півтора десятки стрічок, які заслуговують особливої уваги.

Режисер: Паоло Соррентіно

Дія романтичної драми розгортається у вигаданій Італії, де країна переживає останні дні президентської каденції. На тлі змін у державі та суспільстві розгортаються особисті долі героїв – сивий політик (Тоні Сервілло) балансує між службовими обов’язками й прагненням до справжньої близькості з Анною (Анна Ферцетті), що працює у сфері культури.

Автори зосереджують увагу на психології персонажів, на відчутті самотності після влади, на пошуку сенсів у новій реальності. Кожна сцена витримана у стилі фірмового візуального вигляду Соррентіно – з яскравими локаціями, емоційними діалогами, алегоріями і тонким гумором. Кінокартина вдумливо досліджує перетин особистого та суспільного, питання про ціну влади та людяність у безособовому світі.

Режисер: Олів’є Ассайяс

Після розпаду Радянського Союзу росія занурюється у хаос. Молодий креативний Вадим Баранов – амбітний художник-телепродюсер, поступово входить до найближчого оточення майбутнього лідера ФСБ владіміра путіна. Його шлях – від ідеалістичного митця до вправного маніпулятора – супроводжується серією гострих конфліктів й жертв.

Фільм у деталях відтворює атмосферу дев’яностих – зміну моральних норм, боротьбу за контроль над масовою свідомістю, зародження сучасної російської політики. Ретельно прописані діалоги, психологічна боротьба героя із самим собою, показ механізмів впливу та переходу влади – головні тематичні лінії, які підкреслюють значення особистого вибору в епоху глобальних зламів.

Режисер: Ноа Баумбах

Джей Келлі – зірка американського кіно (Джордж Клуні), переживає кризу сенсу буття. Менеджер Рон (Адам Сендлер), який завжди супроводжує його у всіх питаннях життя та кар’єри, пропонує подорож Європою як спосіб знайти нове натхнення. Герої зустрічають яскравих місцевих мешканців, потрапляють у комічні та зворушливі ситуації: від дитячих спогадів у Венеції до нічних розмов у Берліні.

Фільм тонко розкриває розмежування між публічною персоною і внутрішньою самотністю, з гумором показує страхи дорослішання, розчарування у славетності та болісну необхідність переглянути цінності. Сторітелінг Баумбаха поєднує гротеск й ліричність, наголошуючи на важливості справжніх почуттів та дружби.

Режисер: Кетрін Бігелоу

У режимі реального часу слідкуємо за напругою у Білому домі: над країною нависає загроза ракетної атаки невідомого походження. Від перших хвилин – паніка та непорозуміння, кожен працівник стикається з особистою відповідальністю та моральним вибором.

Тіснота коридорів, стрімкі діалоги, випадкові зради та спалахи героїзму створюють атмосферу постійної тривоги. Бігелоу використовує різкі монтажні переходи, показуючи паралельне вирішення кризи в різних кабінетах, та концентрується на темах влади, фейковості та самозбереження. Фільм є не лише політичним трилером, а й дослідженням психології натовпу та механізмів прийняття рішень у критичний момент.

Режисер: Гільєрмо дель Торо

Нова кіноверсія готичної легенди: доктор Віктор Франкенштейн – геніальний, але самотній науковець, одержимий ідеєю подолати закони природи. Створюючи Монстра, він не усвідомлює масштабів відповідальності за цього ізгоя, якому одночасно притаманна людська чутливість і жагучий протест.

Дель Торо вибудовує складний емоційний зв'язок між творцем і створенням, акцентуючи увагу на страхах, болю та прагненні прийняття. Особлива роль відведена візуальному ряду: темні лабораторії, жахи експерименту, криваві конфлікти та трагізм самотності обох героїв. Фільм порушує теми моральної межі науки, експлуатації й небезпеки відчуження.

Режисер: Ільдіко Еньєді

Три часових пласти: початок XX століття, хімічна революція 70-х та цифрова доба 2020-х. Центральне місце дії – ботанічний сад маленького німецького містечка, який «споглядає» історії багатьох поколінь через дивовижний погляд величного дерева. За кожною гілкою – особисті драми: кохання студентів у 1908-му, пошуки істин під час соціальних змін 1972-го, новітня пандемія та віртуальна ізоляція в 2020-му.

Еньєді досліджує пам’ять природи, вразливість людини перед плинністю часу, тишу та мовчазну присутність дерев як свідків історичних зламів. Світло, камера, деталі пейзажу та внутрішній монолог дерева творять медитативну аудіовізуальну поему.

Режисер: Мона Фаствольд

Історія унікальної релігійної спільноти: Анн Лі, сакральна лідерка із загадковим внутрішнім світом, іде на зустріч ницим, але й піднесеним випробуванням. Англія XVIII сторіччя – суворе суспільство, у якому не визнають релігійних новацій. Картина простежує, як Лі долає недовіру, насилля і знаходить вірних послідовників. Кульмінацією є її міграція до Америки, де вона створює найбільшу у світі спільноту шейкерів; співаючи, молячись і танцюючи учасники розкривають свою ідентичність.

Фільм наповнений історичними пейзажами, музичними номерами, хороводами. Авторка досліджує жіноче лідерство, феномен релігійної екстазії та жертовність задля спільного блага.

Режисер: Джим Джармуш

Антологія-триптих, у кожній новелі – окрема країна й родина, пов’язані темою відчуження та складних стосунків між братами, сестрами та батьками.

«Батько» (США): двоє дорослих синів несподівано возз’єднуються зі своїм давно зниклим батьком. «Мати» (Дублін): сестри й брати вирішують, чи варто доглядати похилого віку матір, яка була для них одночасно і натхненням, і страхом. «Сестра та Брат» (Париж): герої повертаються на могилу бабусі, прощаючись із дитинством.

Кожна історія – мініатюра про втрату, примирення, необхідність говорити правду й визнати свою слабкість. Мінімалізм Джармуша проявляється у деталях: тиша, паузи, невидимий біль, мовчання та прості жести.

Режисер: Йоргос Лантімос

Абсурдистська трагікомедія, де двоє одержимих конспірологією друзів, начитавшись інтернет-теорій, викрадають впливову гендиректорку (Емма Стоун) з переконанням, що вона – інопланетна істота, яка має на меті знищити людство. Все, що спершу здається смішним, набирає загрозливих обрисів, коли параноїдальний сценарій переходить у справжню драму.

Лантімос розкриває механізми колективного божевілля, маніпуляції масами, досліджує межі віри й реальності, ставить питання: де закінчується гра й починається руйнівна одержимість? Картина сатирично висміює сучасну зацикленість на змовах і неспроможність розрізнити правду та вигадку за цифрової доби.

Режисер: П’єтро Марчелло

Біографічний портрет великої акторки Елеонори Дузе, яка наприкінці життя повертається на сцену, ставлячи під сумнів велич минулого і обираючи шлях самовідданості мистецтву. На фоні Першої світової війни й занепаду театру Дузе переосмислює свою ідентичність жінки та матері, стикається з невблаганністю часу та болем втрати.

Стосунки з дочкою, конфлікт поколінь, пошук миру в собі і втеча у творчість оживають у деталях побуту, репетицій, інтимних діалогах і сценах зі спектаклів. Марчелло змальовує атмосферу епохи та внутрішній простір героїні, показуючи, як генії долають відчай і творять нове бачення майбутнього.

Режисер: Ласло Немеш

Будапешт, 1957 рік. Маленький Андор намагається вижити після жорстоких подій Угорської революції. Коли у будинку з'являється незнайомий чоловік, який заявляє, що він – його батько, хлопчик відчуває страх і недовіру. Матір, зламана втратою та невідомістю, здається відстороненою. Андор планує втечу, усвідомивши, що довіряти не можна навіть близьким.

Немеш створює картину травмованого суспільства: атмосфера недовіри, сірі міські вулиці, конфлікти між поколіннями, пошуки правди і прагнення до любові. Важливу роль відіграють дрібні жести, дитячі ігри, тиша родинної кухні – усе, що говорить про розгубленість часу.

Режисер: Франсуа Озон

Екранізація роману Альбера Камю, події розгортаються 1938-го в Алжирі. Мерсо, державний службовець, без надмірних емоцій, доволі формально ховає матір, а наступного дня повертається до звичних рутин. Поступово його залучають до дрібних злочинних історій, аж поки дивний збіг обставин приводить до вбивства. Суд – це не лише подія в житті героя, а й філософське випробування: соціальний вирок стосується не лише вчинку, а й ставлення до життя, любові та смерті.

Озон тонко показує абсурдність і відчуження, суху інтонацію й буденність жахливого вчинку, балансуючи між психологізмом і соціальною сатирою. Атмосфера напівпорожніх будинків, сонце, море, ізольованість – символ трагедії повсякденності.

Режисер: Пак Чхан Ук

Головний герой – безробітний, знесилений чоловік, чия відчайдушна ідея здобути роботу переростає у темний, трагічний ланцюг подій. У світі, де кожен бореться за місце під сонцем, він вирішує фізично усувати конкурентів.

Чорний гумор, несподівані повороти та гірка сатира проникли у структуру фільму. Параноїдально комічні сцени та абсурдні діалоги підкреслюють безглуздість змагання і втрату людяності. Під шаром трилера – відчай сучасної людини, втомленої від соціального пресингу, і заклик до співчуття. Чхан Ук майстерно балансує між огидним і смішним, показуючи, як легко обрости жорстокістю у безжальному суспільстві.

Режисер: Бенні Сафді

Біографічна драма про зірку ММА Марка Керра. Картина не обмежується світом спорту: автори показують особисту боротьбу героя з хімічною залежністю, напругу стосунків зі співмешканкою, гостру травматичність мінливої популярності. Тренування, поразки, публічна увага, сумніви у власних силах – усе проявляється у відвертих сценах поза рингом і кривавих поєдинках на арені.

Сафді уникає стереотипів, замість пафосу показує біль, страх і натхненну спробу піднятися після кожної невдачі. Фільм – це гімн гідності та гостра притча про ціну таланту й успіху.

Режисер: Лука Гуаданьїно

Університетський кампус, багаторівнева ієрархія, закритий світ академічної еліти. Професорка Джулія (Джулія Робертс) – символ стабільності й авторитету. Коли її студентка звинувачує колегу у сексуальному домаганні, життя жінки починає руйнуватися: репутаційна криза зачіпає не лише роботу, а й особисту мораль. Згадуються старі взаємини, поверхня маскується новою реальністю. Поступово Джулія змушена прийняти складний вибір: ризикувати всім задля справедливості чи зберегти усталене життя.

Стрічка розкриває болюче питання влади й віри, розглядає тонкі межі професійної етики, соціальної відповідальності та впливу минулого на сьогодення.