Вашингтон підвищує ставки: як американські «нафтові» тарифи проти Індії вдарять по росії

З 27 серпня 2025 року набрало чинності додаткове вторинне мито на експорт з Індії до США – 25%, яке додається до вже чинного мита у 25%. Отже, підсумкове мито досягнуло максимальних для країн Азії 50% – це покарання Делі за імпорт російської нафти.

Mind – про наслідки нових американських каральних заходів для економік Індії та росії, а також про наміри Євросоюзу наслідувати Вашингтон у посиленні тиску на росію.

Удар по індійських надприбутках

За підрахунками Bloomberg, 50%-ве мито зачепить близько 55% індійського експорту до США. Воно вдарить насамперед по експорту традиційних трудомістких галузей Індії, таких, як обробка дорогоцінного каміння та текстильна промисловість. З-під дії мит виведені нафтопродукти, фармакологічні субстанції та електроніка,  тобто айфонам, які американська корпорація Apple збирає в Індії, поки що нічого не загрожує.

За оцінкою індійської аналітичної організації Global Trade Research Initiative, яку цитує Financial Times, мита призведуть до падіння експорту Індії до США до $50 млрд у 2026 році з $86,5 млрд цього року. Також під загрозою опиняться сотні тисяч робочих місць, оскільки експорт деяких товарів обвалиться на 70%. Але й за таких обставин Сполучені Штати залишаться найбільшим експортним партнером Індії.

За розрахунками банку Standard Chartered, мито означає для Індії втрату приблизно 1 в. п. зростання ВВП, або близько $40 млрд на рік. Дані Trading Economics свідчать, що це менше за індійський імпорт енергоносіїв із росії, який минулого року наблизився до $60 млрд. На російську нафту завдяки знижкам припало 40% усіх закупівель нафти Індією.

Структура експорту товарів з Індії до США у 2024 році 

Індійські аналітики вважають, що крок Трампа свідчить про тиск на президента росії путіна, щоб той закінчив війну в Україні.

Хоча в самих тарифних списках США немає ані сирої нафти, ані нафтопродуктів, які Індія експортує, Білий дім розраховує на непрямий вплив на воєнний бюджет кремля. Завдаючи удару по традиційних індійських експортних галузях (текстиль, ювелірні вироби, аграрна продукція, фармакологія), американські стратеги прагнуть створити політичний тиск на уряд Наренди Моді через внутрішніх бізнес-лобістів, які битимуть на сполох через значні втрати на головному для них ринку США внаслідок близьких стосунків влади з москвою.

Але, незважаючи на рекордне підвищення тарифів, Індія може продовжити купувати російську нафту, хоча, ймовірно, згодом й в менших обсягах.

Reuters повідомляє, що, попри вторинні мита, закупівлі Індією російської нафти у вересні навіть зростуть на 10–20% проти серпня, або на 150–300 тис. барелів на добу. Індійські НПЗ планують скористатися збільшенням знижки на Urals із серпневих $1,5 за барель до $2–3. Знижка зросте через вихід на експорт додаткових обсягів російської нафти, які не були перероблені на російських НПЗ після атак Збройних Сил України. За оцінками агентства, українські безпілотники вивели з ладу до 17% потужностей переробки в росії.

Міністр фінансів США Скотт Бессент нещодавно звинуватив Індію в арбітражі – купівлі дешевої російської нафти та перепродажу вироблених із неї нафтопродуктів, які у такий спосіб стають «чистими» від санкцій. Він оцінив надприбутки Індії з 2022 року в $16 млрд. Майже таку саму оцінку – $17 млрд – наводить Reuters. За розрахунками деяких аналітиків, миттєва відмова Індії – третього у світі споживача сирої нафти – від російських постачань здатна підняти котирування чорного золота вище $200 за барель, а тому практично неможлива.

«Трамп намагається цілити в Путіна, а Індія є м'якою мішенню для цього», – сказав Ашок Малік, голова індійської практики The Asia Group і колишній радник із питань політики Міністерства закордонних справ Індії.

Переважну більшість закупівель здійснює компанія Reliance Industries мільярдера Мукеша Амбані, яка керує найбільшим у світі нафтопереробним комплексом у штаті Гуджарат, звідки родом премʼєр-міністр Індії Наренда Моді.

Самодостатність проти дружби з Америкою

Політично адміністрація США знівелювала зусилля попередніх президентів із «вирощування» Індії як торгового партнера та регіональної противаги Китаю. А Дональд Трамп примудрився зіпсувати й особисті стосунки з Нарендрою Моді, зазначає Bloomberg.

Особливо прикрим є те, що Індія була однією з перших країн, які без зволікань вступили в торгові переговори із США, щоб запобігти тарифному тиску, але їй призначили мита на загальних підставах. А Китай, який купує не набагато менше російської нафти, не потрапив під аналогічні санкції Вашингтону.

Офіційна позиція Індії залишається незмінною: країна виходить виключно з економічних інтересів свого небагатого населення й не бачить потреби припиняти закупівлі нафти з росії. При цьому влада країни готує зниження податків приблизно на $20 млрд, щоб пом’якшити удар.

«Ми зобов’язані стати самодостатніми – але не від відчаю, а з поваги до самих себе», – заявив Моді.

Мито у 25% Індія ще могла б «проковтнути», але 50% – це вже занадто, сказав Financial Times колишній помічник торгового представника США Марк Лінскотт. З іншого боку, у країни є місткий внутрішній ринок, який допоможе компенсувати наслідки.

За даними індійських ЗМІ, «зелене світло» на закупівлі російської нафти вже доведене до нафтопереробників. Але це радше прагматичний крок, ніж послуга москві: уряд Нарендри Моді ще сподівається домовитися з Дональдом Трампом і побоюється, що поступки в імпорті нафти потягнуть за собою нові вимоги з боку США.

Втрати та ускладнення для росії

У липні Індія залишалася найбільшим покупцем російської нафти – приблизно 1,5 млн барелів на добу, ще 1 млн барелів на добу імпортував Китай. Проте картина змінюється: якщо миттєва відмова від російської нафти неможлива, то поступова – цілком.

Bloomberg повідомляє, що мита США разом з ударами українських безпілотників по нафтопроводу «Дружба» уже вплинули на російський експорт. На тижні, що завершився 24 серпня, росія експортувала морем 2,72 млн барелів на добу, що на 320 тис. менше, ніж тижнем раніше.

Це, зокрема, наслідок удару по ключовій нафтоперекачувальній станції «Унеча», яка обслуговує не лише потоки «Дружби» до Угорщини та Словаччини, а й північну гілку трубопроводу «БТС-2» до порту Усть-Луга (розташований за 110 км на захід від Санкт-Петербурга біля Фінської затоки в Балтійському морі). Минулого тижня Усть-Луга відвантажила лише дві танкерні партії нафти замість звичних чотирьох.

Експорт нафти до Індії за останні два місяці впав більш ніж на 500 тис. барелів на добу. Навіть якщо припустити, що всі танкери без заявленого порту призначення, які перебувають у транзиті, підуть до Індії, потік все одно впаде на 300 тис. барелів на добу, або на 17% з кінця червня.

Динаміка структури постачань нафти в Індію в розрізі країн-продуцентів у вартісному вираженні

Джерело: Times of India, EY

Відповідне зниження нафтогазових доходів буде відчутним для вже проблемного російського бюджету, скорочення витрат у якому неминуче.

Російські чиновники, втім, намагаються публічно демонструвати впевненість, що Індія продовжить закупівлі, а від індійських НПЗ лунають заяви, що до них уряд довів сигнал: «на першому місці – інтереси країни, а потім – бізнес».

Європейські плани для агресора

З оглядкою на дії США, Євросоюз теж вивчає можливість застосування вторинних санкцій щодо держав, які сприяють обходу обмежень москвою, причому не тільки в нафтовій торгівлі. Мета – перешкодити третім країнам допомагати путінському режиму уникати каральних заходів. За інформацією джерел Bloomberg, ідеться про вдосконалення «інструменту боротьби обходу», прийнятого у 2023 році в рамках 11-го санкційного пакету, але він досі не застосовувався на практиці. Цей інструмент може забороняти експорт певних товарів до третіх країн, які продовжують торгівлю з росією. 

«ЄС історично не проти запровадження вторинних санкцій, особливо з огляду на нещодавню критику з боку адміністрації Трампа. Але, оскільки Євросоюз зараз розробляє новий, уже 19-й пакет антиросійських санкцій, який має бути готовий за лічені тижні, схоже, він досяг меж того, як блок законодавчо може тиснути на росію», – пише Bloomberg.

Як аналізував Mind, 18-й санкційний пакет ЄС, який набув чинності 18 липня, накладає заборону на імпорт нафтопродуктів, виготовлених із російської сирої нафти, щоб відбити бажання нафтопереробників третіх країн використовувати російську сировину, якщо вони планують і далі продавати своє дизельне або реактивне пальне на преміальному ринку ЄС.

Він передбачає, що імпортери мусять надавати підтвердження (доказ) країни походження сирої нафти, яка була використана для виробництва нафтопродуктів у третій країні. Виняток становить імпорт із країн – партнерів ЄС – Канади, Норвегії, Великої Британії, США та Швейцарії, які реалізують власну санкційну політику щодо імпорту російської нафти та нафтопродуктів.

Заборона почне діяти після шестимісячного перехідного періоду – з 21 січня 2026 року.

Найважливішим напрямком боротьби для ЄС залишається контроль за постачаннями обладнання, технологій і комплектуючих, експорт яких до росії офіційно заборонений. А втім, вони продовжують надходити через реекспорт: спершу товар легально вивозять у треті країни, які не звинувачують відкрито росію в агресії проти України, а вже звідти – через посередників – перепродають російським покупцям.

Із 2025 року ЄС вимагає від власних експортерів максимально перевіряти кінцевих споживачів, щоб уникнути повторного продажу до країни-агресора. У США застосовують інший підхід – там відповідальність за дотримання режиму санкцій покладається на покупця. Якщо виявиться, що купівля товару здійснена в інтересах росії, з нього можуть стягнути штраф чи притягнути його до відповідальності.

Ринкові аналітики прогнозують, що, коли ЄС впровадить вторинні санкції та почне їх застосовувати на практиці, російським імпортерам доведеться будувати складніші логістичні ланцюги, діяти обережніше й платити додаткові премії партнерам-посередникам, кількість яких дедалі зменшується. Це неминуче підвищить ціни на товари, посилить перебої в постачаннях і змусить москву шукати дешевші аналоги на інших ринках, що ще більше підірве можливості агресора продовжувати війну проти України.