Хвостаті терапевти: як собаки допомагають дітям і дорослим знаходити психологічну опору
«Терапевтично-кінологічна» хронологія 2012-2025 років
Каністерапія в Україні розвивається вже понад десять років. Попри те, що цей підхід досі не має статусу офіційного методу реабілітації чи лікування, він поступово стає впізнаваним і затребуваним. Те, що у 2010-х часто сприймали як інтуїтивну практику, сьогодні переростає в окремий напрям психологічної допомоги.
Одним із перших українських собак-терапевтів, який умів знімати напругу теплом свого серця й дотиком вологого носа, був Антей – розумний і неймовірно терплячий золотистий ретривер.
Тварини як партнери психологічної підтримки: чому це працює
У часи емоційної нестабільності, стресів, втрат і адаптації людям необхідна опора. Комусь допомагає розмова, комусь тиша, комусь – заняття творчістю. Але є ще одна форма підтримки, яка вражає своєю ефективністю: контакт із тваринами. І це не дивно, адже тварини, зокрема собаки, здатні:
- зменшувати тривожність;
- підсилювати відчуття безпеки;
- стабілізувати емоційний стан;
- допомагати виходити з пригніченості;
- вчити довіряти.
Це пояснюється як нейробіологією (викидом окситоцину та дофаміну), так і глибокими механізмами прив’язаності. Вони не ставлять запитань, не оцінюють, не чекають «правильних відповідей». Тварина приймає людину в будь-якому стані. Саме це і стає терапією.
Антей: собака, який «говорив» мовою спокою
Історія Антея почалася у 2012 році. Він разом із власником пройшов навчання по програмі німецького товариства міжнародного співробітництва GIZ і почав допомагати в реабілітації дітей в Харківському хоспісі.
Психолог, кінолог і власник Антея, Ігор Гутник, пояснює, що взаємодія з собакою не є універсальною «чарівною пігулкою». Це лише один із інструментів психологічної реабілітації.
«Каністерапія – це лише один із елементів допомоги. Він працює на поверхневому рівні, але при регулярній взаємодії може давати дуже відчутний ефект. І важливо розуміти: для когось цей метод стане ресурсом, а для когось – ні. Є діти й дорослі, які бояться собак. Якщо є кінофобія, терапія просто не почнеться. Спочатку треба подолати страх – і тільки тоді можлива реальна робота», – зазначає він.
З 2014 року Антей разом із власником допомагали у психологічній адаптації дітей-переселенців з Луганської та Донецької областей. Антей супроводжував Ігоря на групах психологічної підтримки. Його присутність миттєво змінювала атмосферу:
- діти, які уникали контакту, самі тягнулися до нього;
- ті, хто не говорив із дорослими, починали говорити з Антеєм;
- втомлені й напружені діти засинали, поклавши голову йому на лапи;
- підлітки, які не довіряли людям, довіряли йому.

Ігор пояснює, що терапевтична робота з собакою повинна бути структурованою:
- собака має бути відібраним: максимальна терплячість і жодної агресії до людей;
- собака повинен пройти базове кінологічне навчання;
- власник зобов’язаний розуміти основи психології або навчитися цього;
- дитина чи дорослий мають поступово проходити адаптацію.
«Якщо з дорослим одразу зрозуміло, чи є у людини страх перед собакою, то з дітьми все складніше. Дитина може бути зовні спокійною, але всередині наляканою. Тому важливо не починати роботу з собакою, доки не впевнилися, що страх подолано. Лише потім починається власне терапія», – розповідає кінолог.
Ігор наголошує, що каністерапія – це реабілітаційний інструмент, і працює він тоді, коли над процесом працює фахівець із психологічною освітою.
Після смерті Антея у 2023 році Ігор припинив роботу як терапевт із собаками, проте зараз працює як шкільний психолог – допомагає дітям і вчителям тримати психологічні опори:
«Після Антея я вже не зміг продовжувати. Це була надто велика втрата. Але його досвід живе в людях, яких він підтримав. І в тому, як сьогодні розвивається цей напрям».
Соціальний приклад: як позитивний досвід дітей став поштовхом для розширення програм підтримки
У 2022 року в Хмельницькому група юних переселенців з Маріуполя відвідувала місцевий поліцейський кінологічний центр задля знайомства з роботою службових собак. Це були звичайні ознайомчі зустрічі – прогулянки, ігрові вправи, знайомство з тваринами.

Неочікувано для фахівців, емоційний ефект від такої «прогулянки» виявився глибшим: діти стали більш відкритими, згадували власних улюбленців, зменшувалася напруга, з’являлися перші ознаки психологічної адаптації.
Цей відгук став сигналом: контакт із собаками може бути помітним ресурсом відновлення. Саме після позитивної динаміки у дітей фахівці почали ширше застосовувати взаємодію з тваринами – зокрема, долучаючи собак до психологічної підтримки дорослих, які повернулися із зони бойових дій.
Цей приклад не пов’язаний напряму з історією Антея, але підтверджує загальний висновок: собаки можуть стати важливим інструментом відновлення, якщо їхня робота структурована та фахово організована.
Історія Антея – це нагадування, що інколи один собака може зробити для людини більше, ніж десятки методик. А досвід фахівців та ініціатив доводить: каністерапія має потенціал стати невіддільною частиною системи психологічної підтримки в Україні.
Матеріал створено у межах участі в конкурсі «Співпростір», за підтримки ГО «Ю-Хартс Україна» та Kormotech»
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
















