Секрети логістики кремля: як працює «тіньовий» флот міноборони рф через підсанкційну «Оборонлогистику»

Російська компанія «Оборонлогистика» за лічені роки перетворилася з малопомітного держпідрядника на один із ключових елементів військової машини кремля. Вона возить зброю, боєприпаси, пальне й небезпечні вантажі до Криму, Сирії, Калінінграда та на інші театри війни, користуючись статусом «цивільного» перевізника.

Для України та Заходу це не просто логістична компанія, а критичний вузол російської здатності вести затяжну війну. Mind публікує основні висновки дослідження Українського центру аналітики та досліджень (UCAI) про те, як компанія забезпечує російській армії ведення війни.

Державна компанія з приватною вивіскою

ТОВ «Оборонлогистика» засноване 2011 року як спеціалізований логістичний оператор міністерства оборони рф. Формально це приватне товариство, але його єдиним бенефіціаром є міноборони. Через цю структуру російське військове відомство централізувало значну частину своїх перевезень: від будматеріалів і техніки до боєприпасів і пального.

Після окупації Криму компанія набула ексклюзивний статус підрядника з перевезення вантажів на півострів. Фактично йдеться про монопольний коридор між материковою росією та окупованою територією, який забезпечує стійкість угруповання військ у регіоні.

Саме цей статус і робота в інтересах оборонного сектору зробили «Оборонлогистику» об’єктом санкцій. Компанія потрапила до списку SDN Міністерства фінансів США, до обмежень за законом CAATSA, а також під санкції ЄС, Великої Британії, Канади та низки інших країн разом із частиною свого флоту.

Архітектори «тіньової» логістики

Історія «Оборонлогистики» нерозривно пов’язана з групою менеджерів, які роками будували непрозорі схеми освоєння оборонних бюджетів.

Чинний керівник компанії Андрій Назаров до «Оборонлогистики» відповідав за будівництво військових об’єктів і вже тоді фігурував у розслідуваннях про розкрадання коштів міноборони. Після чергової хвилі скандалів його перевели в інші структури оборонного відомства, але кар’єра не лише не зупинилася, Назаров навпаки отримав контроль над великим масивом «невійськових» активів армії, включно з логістичними компаніями.

До 2019 року «Оборонлогистику» очолював Антон Філатов – людина з орбіти заступника міністра оборони Тимура Іванова. Останній вважався одним із головних будівничих тилової інфраструктури російської армії: від житла для військових до об’єктів у Криму та Арктиці. І Філатов, і Іванов стали фігурантами гучних корупційних справ й отримали реальні строки, але сама система, яку вони створювали, продовжує працювати.

Флот для війни: від поромів до танкерів

«Оборонлогистика» керує змішаним флотом: універсальні суховантажі, пороми, автомобільно-пасажирські судна й один танкер.

Серед найвідоміших назв – Sparta, Sparta II, Sparta IV, Ursa Major, залізничні пороми Ambal і Baltiysk, пороми Marshal Rokossovsky та General Chernyakhovsky, автомобільно-пасажирські Lavrentiy і Maria, а також танкер Yaz.

Судна типу Sparta використовувалися для перевезення військової техніки й боєприпасів до Сирії, Криму та за іншими напрямками. Судно Ursa Major (колишня Sparta III) загинуло 2024 року в Середземному морі уже будучи під санкціями США. Залізничні пороми працюють на лініях, де критично важлива можливість перевозити вагони з технікою без перевантаження.

Фактично компанія створила мобільний мініфлот у складі російської логістики: частина суден належить їй прямо, частина – афілійованим структурам і партнерам, але оперується в інтересах міноборони.

Флот суден «Оборонлогистики»

Маршрути: Крим, Калінінград, Сирія, Африка

Географія перевезень «Оборонлогістики» віддзеркалює головні зовнішньополітичні та військові проєкти кремля.

У Чорному морі ключовими вузлами є Новоросійськ і порти окупованого Криму. Саме тут завантажуються суховантажі й пороми, що везуть техніку, боєприпаси та матеріали для будівництва військових об’єктів. Керченська протока фактично стала внутрішнім коридором постачання для російського угруповання на півострові.

На Балтиці головний маршрут – зв’язка між Санкт-Петербургом, Усть-Лугою та Калінінградом. «Оборонлогістика» забезпечує тут як перевезення вантажів для військової інфраструктури, так і контейнерну лінію, яка поєднує західні й східні регіони рф в обхід потенційно вразливих сухопутних маршрутів.

Окремим пунктом йде Сирія. Після блокування для військових кораблів частини можливостей проходу через Босфор і Дарданелли кремль активніше використовує цивільні судна «Оборонлогистики». Вони заходять у військові термінали порту Тартус, доставляючи ракети для ЗРК, боєприпаси, техніку та інші вантажі для угруповання рф у Сирії.

Також флот компанії засвітився в перевезеннях для операцій в Африці, де росія комбінує військову присутність, приватні військові компанії та «зернову дипломатію». Суховантажі «Оборонлогистики» стають гнучким інструментом для таких тіньових схем.

Географія перевезень «Оборонлогистики»

Небезпечні вантажі та ядерний вимір

Одна з найчутливіших спеціалізацій «Оборонлогистики» – перевезення небезпечних вантажів, включно з радіоактивними матеріалами. Йдеться не лише про пальне чи хімікати для військ радіаційного, хімічного та біологічного захисту, а й про компоненти ракетного палива, вибухові речовини, а також матеріали, що можуть використовуватися в ядерних боєприпасах або для обслуговування атомних підводних човнів.

Такі перевезення формально регулюються міжнародними правилами, але в умовах війни ризики помітно зростають. Судна, що везуть небезпечні вантажі в інтересах армії, автоматично стають законними цілями. У разі аварії чи атаки наслідки можуть вийти далеко за межі театру війни, бо йдеться про екологічні катастрофи, забруднення акваторій, ризики для прибережних міст.

«Тіньовий флот» і обхід санкцій

Навколо власного флоту «Оборонлогистики» поступово сформувався розгалужений «тіньовий» флот із кількох десятків суден, що юридично належать іншим компаніям або офшорним структурам, але працюють на російські інтереси.

У цих схемах фігурують судна під прапорами Панами, Белізу, Коморських островів, а також іранські та сирійські суховантажі й танкери. Частина з них уже потрапила під санкції, частина продовжує працювати в «сірій зоні», змінюючи прапори та офіційних власників. Повний список суден – у дослідженні Українського центру аналітики та досліджень.

Для фінансових ринків і страхових компаній це означає зростання регуляторних ризиків: кожне нове рішення щодо посилення санкцій проти російського ВПК неминуче впирається в питання, як відстежувати й блокувати саме логістичні ланцюги, а не лише виробників зброї.

Удар по логістиці рф може скоротити її ресурс для затяжної війни

Без «Оборонлогистики» логістика війни рф проти України була б інакшою. Постачання угруповання у Криму, оперативне перекидання техніки між театрами бойових дій, підтримка військової присутності в Сирії та Африці – усе це залежить від можливості безперервно й відносно безкарно возити вантажі морем.

Санкційний тиск уже ускладнив роботу компанії: для її суден закриті порти в низці країн, західні страховики виходять із таких проєктів, розрахунки доводиться проводити через посередників. Водночас росія адаптується: переорієнтовує потоки на треті країни (зокрема Туреччину), активніше використовує офшорні прапори та пов’язані компанії.

Для України й західних партнерів «Оборонлогистика» та її «тіньовий» флот – це один із ключових нервів російської військової економіки. Від того, наскільки ефективно вдасться обмежити її діяльність – через санкції, контроль портів, страхування і судноплавні реєстри, залежить швидкість, з якою кремль зможе поповнювати запаси на фронті та утримувати свої військові проєкти за межами України.