Зброя без зайвих процедур: як працюватиме нова модель закупівлі оборонних інновацій

«У сучасній війні перемагає той, хто швидше впроваджує нові технології. Уряд запустив експериментальний проєкт, який дає змогу швидко закуповувати, тестувати та впроваджувати інноваційні рішення для потреб оборони» – так нещодавно міністр оборони Михайло Федоров анонсував запуск нової моделі закупівлі озброєння за спрощеною процедурою.

Йдеться про постанову Кабміну №489 «Про реалізацію експериментального проєкту щодо розвитку інноваційної діяльності для потреб оборони в умовах правового режиму воєнного стану» та відповідний Порядок реалізації цього проєкту. Документи набрали чинності 14 квітня 2026 року.

Mind попросив фахівців оборонних асоціацій пояснити відмінності закупівлі за новою моделлю, оцінити її ефективність та описати ймовірні «прогалини».

Як функціонуватиме нова модель?

Експериментальний проєкт запроваджено на найближчі два рокі, він триватиме до 14 квітня 2028 року.

За новою моделлю має закуповуватися лише «оборонна інноваційна продукція (ОІП) – новостворений та/або удосконалений (модифікований, модернізований, дообладнаний) зразок озброєння, військової та спеціальної техніки (їх складових частин), інших товарів, який є новим (аналоги якого відсутні в силах безпеки і оборони та/або оборонні закупівлі якого не здійснюються Міноборони та який має покращені тактико-технічні, якісні та/або інші характеристики)».

Координатором проєкту стає Міноборони.

На першому етапі міністерство організовує збір, систематизацію й аналіз інформації щодо проблемних питань і викликів у силах оборони.

Основне джерело даних – користувачі зброї (військові частини, органи військового управління ЗСУ, Держспецтрансслужби), а також Фонд розвитку інновацій (виробники в цьому переліку не вказані).

Ці «респонденти» надаватимуть міністерству інформацію про:

• оборонну інноваційну продукцію, яку розробляють / виробляють зброярі та різні державні структури у сфері оброни (у тому числі військові частини);
• обґрунтування щодо доцільності експериментального бойового застосування виявленого інноваційного озброєння (опис тактико-технічних характеристик – ТТХ, можливу тактику, спосіб застосування);
• за наявності – результати раніше проведених випробувань або застосування ОІП;
• кількість інноваційного озброєння, яке потрібне для бойових випробувань, щоб зробити висновок про доцільність використання ЗСУ;
• перелік тих структур, яким пропонується випробовувати в бойових умовах ОІП.

Після аналізу цієї інформації Міноборони ухвалює рішення про здійснення закупівлі.

На другому етапі виробники для укладення контракту надають службі державного замовника Міноборони (тут, очевидно, йдеться про Агенцію оборонних закупівель):

• розрахунок ціни (за затвердженою в Порядку формою) та висновок експерта або звіт про оцінку майна, які визначають очікувану вартість ОІП (висновок видається спеціалізованою судово-експертною установою, а звіт – уповноваженими суб’єктами оціночної діяльності). Прибуток не може перевищувати 25% собівартості такого озброєння;
• стандартний пакет із 13 документів (відомості про юрособу та керівника, контактні дані, ціну за одиницю продукції, відсутність банкрутства, санкцій, реєстрації та бенефіціарів у рф, Білорусі, Ірані тощо).

На третьому етапі проводиться безпосереднє тестування – експериментальне бойове застосування озброєння.

На четвертому – «тестувальники» видають звіт (за затвердженою формою) про відповідність продукції заявленим характеристикам і доцільність її впровадження. У разі позитивного вердикту Міноборони вносить протестовану ОІП до «переліку закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони».

Які відмінності закупівлі за новою моделлю?

«Ключова відмінність у тому, що постанова №489 запроваджує не просто спрощення окремих процедур, а спеціальний тимчасовий режим для оборонної інноваційної продукції в умовах воєнного стану. Його логіка така: інноваційне рішення можна закупити для експериментального бойового застосування, перевірити в реальних умовах, і вже після позитивного звіту – впроваджувати в ЗСУ та в разі потреби кодифікувати. Тобто модель фактично скорочує шлях від розробки до застосування та дозволяє закуповувати не лише кодифіковану, а й некодифіковану продукцію», – пояснює керівниця GR-напряму Української Ради зброярів Валентина Ведровська.

Зокрема, у Порядку уточнюється, що для випробувань може закуповуватися як кодифікована, так і некодифікована ОІП. А після успішного тестування Міноборони в разі потреби здійснює кодифікацію.

«Друга важлива зміна полягає в тому, що цей механізм не існує окремо від системи оборонних закупівель, а вбудовується в неї як спеціальний режим. При цьому Порядок фіксує окремі правила щодо ціни, підтвердних документів, санкційних і корпоративних фільтрів, а для кодифікації прямо обмежує перелік документів, які можна вимагати від виробника. Це зменшує простір для довільного адміністрування», – розповідає Валентина Ведровська.

Зокрема, для кодифікації виробнику потрібно до заяви додати кілька документів:

• технічні умови на ОІП, затверджені виробником і внесені до головного фонду технічних умов України й електронної бази даних «Технічні умови України»;
• акти та програму заводських (попередніх) випробувань продукції.

Як виробникам потрапити до експериментального проєкту?

У Порядку немає окремого механізму подачі заявки зброярами.

«Формально Порядок не обмежує участь лише тими виробниками, які вже мають попередні державні контракти. Серед учасників прямо названі вітчизняні та іноземні юридичні особи, які виготовляють або постачають таку продукцію. Тобто сам по собі факт відсутності попереднього досвіду держконтрактів не є юридичною перепоною для входу в механізм», – пояснює Валентина Ведровська. 

Проте уточнює, що на практиці вхід є централізованим: «Міноборони збирає та аналізує інформацію про проблемні питання в Силах оборони, саму продукцію, її характеристики, результати попередніх випробувань, рекомендовані обсяги закупівлі і перелік підрозділів, яким її пропонується передати для експериментального бойового застосування. Це означає, що виробнику важливо мати не просто «цікаву розробку», а вже підготовлений пакет матеріалів: опис продукту, його тактико-технічні характеристики, результати попередніх тестувань, розуміння, яку саме проблему продукт розв’язує, і бачення, де саме він може бути апробований».

Крім цього, виробник має бути готовим до цінового та комплаєнс-блоку. «Розрахунок ціни за встановленою формою, експертний висновок або оцінка майна, а також підтвердження санкційної та корпоративної чистоти. Тобто новий механізм спрощує шлях до бойового тестування, але не прибирає вимогу до належної підготовки документації», – наголошує Валентина Ведровська.  

Чи є інші прогалини?

В Українській Раді зброярів вважають, що варто доопрацювати ще кілька практичних моментів.

«По-перше, варто деталізувати строки на окремих етапах після отримання звіту про експериментальне бойове застосування. Зараз Порядок дає загальну рамку й окремо фіксує п’ятиденний строк на надсилання копії рішення до Генштабу, але не всюди встановлює чіткі дедлайни для наступних дій. Це створює ризик, що формально прискорена процедура на практиці може сповільнюватися вже після етапу тестування», – розповідає Валентина Ведровська. 

«Для частини виробників це може бути прийнятно, але для high-tech і deep-tech рішень така модель не завжди враховує реальну вартість R&D, швидкого прототипування, інженерної доробки та ризиків малосерійного виробництва. Тому тут можливе точкове доопрацювання або окремий підхід для різних типів інноваційної продукції. Це вже аналітичний висновок із конструкції Порядку, а не його пряма норма», – уточнює вона.

Від чого залежатиме ефективність нової моделі?

Опитані спікери вважають, що ця ініціатива вкрай потрібна, втім справжній ефект буде, якщо міністерству дійсно вдасться прибрати всі «гальма». 

«Експериментальний проєкт передбачає швидке постачання інновацій на фронт, це гарна ініціатива, яка дозволить юридично зафіксувати результати експериментального бойового тестування. За умови ефективної реалізації це дійсно пришвидшить надходження нових продуктів на фронт і стимулює інновації», – каже виконавча директорка Технологічних Сил України Анастасія Мішкіна.

Та додає: варто враховувати, що це перший етап допуску продуктів до фронту. Важливо, щоб перевірені продукти з часом вдосконалювалися та ставали на озброєння.

«Запропоновані зміни – концептуально правильний і потенційно сильний крок. Найсильніша сторона моделі – у зв’язку між бойовим тестуванням і подальшим масштабуванням: якщо рішення підтвердило ефективність, воно не губиться між процедурами, а може перейти далі і закупівлі та кодифікацію. Плюс у тому, що оцінка має спиратися не лише на паперові матеріали, а й на реальні дані застосування, включно з фото-, відео-, логами та іншими матеріалами об’єктивного контролю», – аналізує Валентина Ведровська. 

«Окремої уваги потребують питання строків, прозорого входу для нових виробників і моделі ціноутворення для високотехнологічних рішень. Правова рамка стала швидшою, але її реальна швидкість тепер значною мірою залежить від адміністрування всередині системи», – резюмує Ведровська.