Діло кредиту: вижити, посіяти, інвестувати – кредитування аграріїв зростає, але більшість МСБ – поза процесом

У 2026 році український агросектор поступово виходить із режиму екстреного виживання. Однак сфера кредитування досі залишається одним з найчутливіших індикаторів реального стану галузі. Попри заяви банків про готовність фінансувати аграріїв та збереження державних програм підтримки, доступ до коштів для багатьох виробників є доволі складним.

Ринок працює одразу у двох паралельних моделях. Перша – це система, яка й надалі значною мірою тримається на державних програмах, портфельних гарантіях і пільгових механізмах кредитування. Друга – поступове повернення банків до класичного ринкового підходу, де ключовим стає вже не сам факт роботи в агросекторі чи наявність державної підтримки, а фінансова стійкість компанії, стабільність грошового потоку, якість управління ризиками та здатність бізнесу адаптуватися до умов війни.

На практиці це означає, що навіть за формального збереження доступу до фінансування аграрії дедалі частіше стикаються із жорсткішими вимогами банків: від перегляду лімітів кредитування до більш консервативного підходу до застави, страхування й оцінки ризиків. Особливо це відчувають малі та середні виробники, для яких вартість ресурсу й доступ до оборотного капіталу залишаються критичними напередодні нового сезону.

Як у 2026 році змінюються підходи банків до фінансування аграріїв і хто сьогодні реально може отримати кредит – у спеціальному проєкті Mind «Бізнес і банки: діло кредиту».

Зростання знову у фокусі

До повномасштабної війни агросектор залишався одним із найбільш прогнозованих і привабливих напрямків для банківського кредитування. У 2021 році агрокомпанії активно залучали як короткі кредити на посівну й оборотний капітал, так і довші інвестиційні ресурси – на купівлю техніки, будівництво елеваторів чи розвиток переробки. Конкуренція між банками за аграрних клієнтів зростала, а сам ринок поступово рухався до більш ринкових умов фінансування.

Після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році темпи росту ринку сповільнилися. Частина бізнесу втратила доступ до земель, логістики або експортних маршрутів, а банки були змушені оперативно переглядати підходи до оцінки ризиків. У результаті фінансові установи почали робити ставку переважно на короткі кредити для підтримки операційної діяльності та значно обережніше ставитися до довгострокового фінансування, особливо у прифронтових регіонах або зонах складної логістики.

 У 2026 році тренд зберігся – банки відкрито говорять про намір нарощувати кредитні портфелі та активніше працювати не лише з великими агрохолдингами, а й з малими та середніми виробниками.

«За I квартал 2026 року наш портфель агрофінансування зріс на 1,12 млрд грн. Майже половина приросту припала саме на малий бізнес – 0,52 млрд грн. Частка агросектору в сегменті малого бізнесу в нас зараз становить 33%», – розповів Роман Клименко, трайб-лід кредитного трайбу малого бізнесу ПУМБ.

Планує збільшувати кредитування агросектору й Агропросперіс Банк, який спеціалізується на роботі з малими та середніми агровиробниками. Частка агрокредитів у портфелі банку перевищує 75%. Як пояснює член правління банку Сергій Козлов, весна традиційно є активним періодом для кредитування аграріїв. Однак цього року додатковий вплив мали коливання на ринку пального та добрив, через що частина компаній була змушена переглядати фінансові плани вже під час сезону.

«Навіть ті клієнти, яким фінансування на сезон було погоджене ще восени або взимку, зараз звертаються по додаткову підтримку обіговими коштами. Ми бачимо цей попит і готові підтримувати клієнтів», – наголосив Козлов.

Кредити, видані банкам підприємствам сільського, рибного та лісового господарств (наростаючим підсумком на 1 квітня звітного періоду), млрд грн

Період	Усього, кредитний портфель	У тому числі кредити, видані в іноземній валюті
2021 рік	61,07	16,33
2022 рік	86,72	24,91
2023 рік	108,57	24,64
2024 рік	109,87	29,95
2025 рік	112,77	23,79
2026 рік	145,16	31,79

За даними НБУ

Програми підтримки

Те, що банки 2026 року готові активніше фінансувати аграріїв, значною мірою стало можливим завдяки системі державної та міжнародної підтримки. Саме механізми гарантування ризиків і компенсації ставок дозволяють фінансовим установам нарощувати кредитування агросектору в умовах повномасштабної війни.

«Протягом останніх років майже не має кредитних угод з малими та середніми фермерами без пільгових чи гарантійних програм! Усі програми, такі, як «5-7-9» чи ЄБРР, чи МФК, абсолютно доступні для клієнтів. Питання лише в тому, чи достатній рівень фінансової стійкості клієнта для того, щоб отримати фінансування», – коментує ситуацію Іван Єрко, начальник відділу «Агро Фабрика» ОТП Банку.  

Ключовим інструментом для більшості малих та середніх агровиробників і надалі залишається державна програма «Доступні кредити 5-7-9%». Вона фактично задає орієнтир вартості фінансування на ринку та є основою для кредитування значної частини агробізнесу.

Загалом за період дії воєнного стану банки видали 112 381 такий кредит на 426,8 млрд грн. З цієї суми станом на 4 травня 2026 року 55,34 млрд грн припадало на фінансування сільськогосподарських товаровиробників, ще 71,28 млрд грн – на переробку аграрної продукції.

«Звичайно, для участі в державних програмах клієнти мають своєчасно й повною мірою здійснювати податкові платежі, відповідати нормам ведення відповідального та стабільного бізнесу (оцінка соціальних й екологічних ризиків), не мати зв’язків із країнами-агресорами та не бути під санкціями», – додає Роман Клименко.

За словами банкірів, доступні ставки помітно змінюють підхід аграріїв до бізнесу. «Господарства активніше планують інвестиції в техніку, інфраструктуру, розвиток. Крім того, уже третій рік у межах програми «Доступні кредити 5-7-9%» Агропросперіс Банк надає кошти на придбання сільськогосподарських земель», – наголошує Козлов.

Окремо представники банків виділяють регіональні програми підтримки від міських військових адміністрацій, які на базі програми «Доступні кредити 5-7-9%» за умов виконання цільових параметрів регіону (наприклад, створення або збереження робочих місць) надають клієнтам додаткову компенсацію відсоткових ставок, зменшуючи реальні кредитні ставки для клієнтів навіть до 0%.

У 2026 році аграрії також активно користуються державними програмами, які дозволяють частково компенсувати витрати на купівлю української техніки. Зокрема, держава повертає 25% вартості сільськогосподарської техніки й обладнання українського виробництва, якщо рівень локалізації перевищує 60%, а також 15% вартості української промислової техніки. За даними Мінекономіки, довкілля та сільського господарства, у держбюджеті на ці програми цього року передбачено 1,8 млрд грн і 475 млн грн відповідно.

Динаміка частки кредитів, виданих банками підприємствам сільського, рибного та лісового господарств у загальному обсязі наданих кредитів (станом на 1 квітня звітного періоду)

Період	Частка в загальному обсязі виданих кредитів, %
2021 рік	8,5
2022 рік	11,6
2023 рік	14,9
2024 рік	14,9
2025 рік	14
2026 рік	17,9

 За даними НБУ

Окремим драйвером кредитування агросектору 2026 року залишаються програми, які банки залучають у співпраці з міжнародними фінансовими організаціями й урядами європейських країн: Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР), Міжнародної фінансової корпорації (МФК, IFC), Європейського інвестиційного банку (ЄІБ), Німеччини, Данії, Швеції, Норвегії тощо.  

«Загальна сума угод банку з ЄБРР та МФК станом на грудень 2025 року досягла 440 млн євро. Більша частина цих засобів була направлена безпосередньо на фінансування агробізнесу. У 2025 році ми підписали угоду про розподіл ризиків на суму 100 млн євро з Міжнародною фінансовою корпорацією, а наприкінці року ЄБРР розширив свою програму розподілу портфельних ризиків, що дозволить українським позичальникам отримати додаткові кредити на суму 150 млн євро», – повідомила Наталія Порвіна, керівниця відділу підтримки агробізнесу і ESG Credit Agricole Bank.

На що дають кредити

У 2026 році основним напрямком фінансування для агросектору залишаються кредити на поповнення обігового капіталу. Саме вони формують більшу частину кредитних портфелів банків, оскільки дозволяють аграріям проходити сезонні виробничі цикли в умовах нестабільних цін, логістичних ризиків і дорогих ресурсів.

Як правило, йдеться про відновлювані кредитні лінії строком на 12–18 місяців, які покривають витрати на посівну та збиральну кампанії: закупівлю насіння, добрив, засобів захисту рослин, пального, оплату оренди землі та поточні операційні витрати.

«Близько 65% нашого портфеля – це сезонні кредити на посівну кампанію, які покривають витрати на насіння, добрива, засоби захисту рослин і паливо», – розповідає член правління Агропросперіс Банку. Схожу структуру портфеля підтверджують і в інших банках. Зокрема, у ПУМБ частка відновлюваних кредитних ліній на поповнення обігового капіталу становить близько 80% аграрного фінансування.

Найчастіше інвестиційне фінансування аграрії залучають на модернізацію технічного парку, будівництво або оновлення елеваторів, купівлю обладнання для переробки, систем зрошення й меліорації, а також придбання сільськогосподарської землі.

Банки починають розширювати лінійку «довгих» продуктів. Наприклад, в OTP Банку повідомляють, що торік запустили новий продукт – кредитування купівлі сільськогосподарської землі на строк до семи років. Загалом у 2025 році банк видав близько 1,2 млрд грн саме на інвестиційні потреби агросектору.

Ще один помітний тренд 2026 року – зростання попиту на фінансування проєктів енергетичної автономності. Через ризики перебоїв з електропостачанням агрокомпанії дедалі активніше інвестують у сонячні електростанції, генератори, системи накопичення енергії та іншу інфраструктуру. Втім, розвиток цього напряму зараз притаманний для всіх секторів економіки.

Водночас у Credit Agricole Bank наголошують, що не розглядають «фінансування великих інвестиційних проєктів без детального бізнес-плану та чіткого розуміння джерел обслуговування боргу». Відсутність чіткого бізнес-планування є найбільш частою відмовою у видачі інвестиційних кредитів. 

Розподіл по основних областях України обсягів агрокредитування за програмою «5-7-9» у 2025 році

Область	Сума, млрд грн
Київська	3,85
Кіровоградська	2,68
Вінницька	2,63
Одеська	2,56
Харківська	2,38
Дніпропетровська	1,83
Львівська	1,8
Волинська	1,8

За даними Мінекономіки

Вимоги до позичальників

За останні два роки банки значно глибше почали оцінювати не лише формальні фінансові показники, а й загальну керованість агробізнесу в умовах війни. Йдеться про диверсифікацію виробництва, стабільність логістики, структуру земельного банку, досвід проходження кризових сезонів, а також здатність швидко адаптуватися до змін ринку. У Credit Agricole прямо говорять про перехід від оцінки «кількості гектарів» до оцінки якості управління бізнесом.

«У нашому кредитному аналізі агропромислових компаній ми виходимо з того, що самих лише фінансових показників недостатньо для повної оцінки ризиків. Тому в роботі з клієнтами ми використовуємо інструменти, які дозволяють оцінити, наскільки компанія здатна управляти факторами, що безпосередньо впливають на її стабільність», – каже Наталія Порвіна.

Для інвестиційних проєктів банки, як правило, оцінюють власну участь агрокомпанії у фінансуванні. У середньому внесок позичальника становить 20–30% вартості проєкту, хоча остаточні умови можуть змінюватися залежно від масштабу господарства, фінансового стану та кредитної історії клієнта.

Класична застава при цьому не зникає з угод, однак дедалі частіше доповнюється альтернативними інструментами. Йдеться про державні портфельні гарантії, механізми розподілу ризиків із міжнародними фінансовими організаціями, страхування, а також – частково бланкове фінансування для клієнтів із сильною репутацією та стабільною історією співпраці з банком.

Окрему роль у фінансуванні агросектору продовжують відігравати аграрні розписки та вексельні програми, які дозволяють залучати кошти під майбутній урожай або закупівлю ресурсів для посівної. Такі інструменти особливо активно використовуються в партнерських програмах банків із постачальниками насіння, добрив, засобів захисту рослин (ЗЗР) та техніки. 

Як заявляють банкіри, якщо вони працювали переважно із середніми та великими агрокомпаніями, то зараз банки поступово розширюють доступ до фінансування для невеликих господарств, знижуючи мінімальні пороги входу. На ринку вже говорять про активнішу роботу навіть із господарствами на 50–100 га. 

У ПУМБ, зокрема, зазначають, що поступово збільшують ліміти беззаставного кредитування для малого бізнесу та активніше використовують державні гарантії як інструмент покриття ризиків. «Для клієнта з відповідним фінансовим станом і доброю репутацією застава не є обмежувальним фактором для отримання необхідного обсягу фінансування», – запевняє Клименко.

У банках стверджують, що вони частіше конкурують не лише за рівнем ставки, а й за швидкістю ухвалення рішень, сервісом та цифровими рішеннями для аграріїв. У сезонних галузях швидкість доступу до обігового фінансування часто стає не менш важливою, ніж сама вартість кредиту.

Що говорять самі аграрії

Водночас попри готовність банків нарощувати кредитування агросектору та заяви про розширення кредитних продуктів, самі аграрії оцінюють ситуацію значно стриманіше.

Великий агробізнес у 2026 році дійсно бачить поступове пожвавлення інвестиційного фінансування. За словами Сергія Бовича, директора з корпоративних фінансів та інвестицій агрохолдингу Vitagro, банки стали активніше фінансувати проєкти у переробці та енергетиці, тоді як у попередні роки кредитування було переважно зосереджене на обігових коштах.

«Розширюється програма «5-7-9» для малого та середнього бізнесу, створюються нові партнерські програми для придбання ЗЗР, насіння, пального. Також збільшилися програми фінансування від міжнародних фінансових установ», – зазначає він.

Водночас інвестиційні кредити, за його словами, залишаються найскладнішим сегментом фінансування. Головна проблема – тривалий процес погодження проєктів банками.

«Розгляд документів, ухвалення рішення й отримання коштів можуть займати кілька місяців. Через це бізнес змушений спочатку фінансувати проєкти власними коштами, а вже потім звертатися до банків за рефінансуванням понесених витрат», – пояснює Сергій Бович.

«Український страховий ринок пропонує лише обмежені інструменти страхування воєнних ризиків, і такі продукти зазвичай мають суттєві обмеження та досить високу вартість. Здебільшого максимальна сума покриття становить близько 10–20 млн грн, що на практиці не завжди є достатнім для компенсації можливих збитків, особливо коли йдеться про пошкодження виробничих об’єктів або інфраструктури. Крім того, страхові договори часто передбачають значні франшизи, а страхові тарифи за останній рік помітно зросли. Також, ринок поки що не пропонує інструментів для страхування окремих типів майна, наприклад сільськогосподарської техніки», – каже представник Vitagro.

Міжнародні перестрахові компанії, за словами аграрія, потенційно можуть забезпечити ширше покриття – орієнтовно в межах $1–10 млн. Однак доступ до таких продуктів зазвичай можливий лише через складні перестрахові механізми, що ускладнює процес погодження умов. До того ж подібні поліси, як правило, також передбачають високі франшизи та страхові тарифи, а процедура врегулювання збитків може бути доволі тривалою.

Схожу оцінку дають і в агрохолдингу «ТАС Агро». Фінансовий директор компанії Тарас Мохниця говорить, що загалом ситуація з кредитуванням у 2026 році кардинально не змінилася: банки, як і раніше, працюють переважно з великими системними позичальниками з прозорою структурою бізнесу та стабільною фінансовою історією.

При цьому одним із ключових обмежень для розвитку кредитування він називає вузький перелік інструментів забезпечення. «Однією із системних проблем є відсутність можливості використовувати корпоративні права як предмет застави, що суттєво обмежує доступ до фінансування», – зазначає Тарас Мохниця.

Зрозуміло, що для великих компаній, які мають довгу історію співпраці з кредитними установами, ситуація загалом є сприятливою, а в банків зараз достатньо коштів для збільшення об’ємів кредитування для таких клієнтів. Фінансовий директор агропромислового підприємства «Ель Гаучо» Михайло Волченко, зазначає, що останнім часом компанія без проблем залучала фінансування відразу в кількох банках і лізингових структурах: «У банків достатньо ліквідності, і вони з радістю фінансують бізнес. Єдина умова – щоб цей бізнес був стабільний і прибутковий».

Власник сільськогосподарської компанії «Василівське» Юрій Кириченко наголошує, що навіть програма «5-7-9» останніми роками стала значно складнішою для отримання: «Два роки тому кредити «5-7-9» було простіше одержати. Зараз стало більше бюрократичної тяганини, а ставки фактично зросли».

На його думку, головна проблема – відсутність доступного довгого ресурсу для розвитку. «Банки кредити менш ніж під 20% річних не дають. До того ж кредитування здійснюється на короткий строк. А в бізнесі це не працює. Та й отримати великі суми кредитів для малого бізнесу нереально. А не зробивши реконструкцію, не налагодивши переробку, ти не збільшиш, не розшириш виробництво. Тобто м’яч нині – на полі банків, а не фермера», – пояснює Юрій Кириченко.

Також, за його словами, не дають банки й кошти на купівлю землі, лише на папері. «Купуємо землю не ми – українські фермери. І згодом це державі боком вилізе», – впевнений власник «Василівське».

Власниця фермерського господарства «Папики» Наталія Кушнір розповідає, що навіть за наявності державних програм банки часто відмовляють невеликим виробникам через недостатній рівень доходів.

«Я зверталася за кредитом на сонячні панелі, але банк не дав його, бо доходу не вистачає. У великих виробників шансів одержати фінансування значно більше», – каже вона.

За словами Кушнір, навіть програма «5-7-9», яка формально залишається основним інструментом підтримки малого бізнесу, на практиці часто виявляється недоступною через жорсткі вимоги до фінансового стану позичальника.

Чого потребує бізнес

У підсумку аграрії, незалежно від масштабу бізнесу, фактично сходяться в одному: ринку потрібні довші й дешевші гроші, гнучкіші механізми застави та розвиток страхування воєнних ризиків. 

«Підходи мають бути більш гнучкими в частині оцінки забезпечення та ризиків. Як і у випадку з інвестиційним фінансуванням, ключовим є питання розширення переліку можливих інструментів застави, зокрема корпоративних прав», – вважають у «ТАС Агро».

Фермерів же в першу чергу цікавить доступність самих кредитів і пом’якшення вимог до позичальників.

«Потрібне довгострокове кредитування – на 3–7 років – і відповідно облікова ставка 3% річних. Так, повинні вимоги бути до отримувачів кредитів, треба буде їх перевіряти ретельніше. Але програма має працювати. Тому що зараз кредитна система розрахована на тих, у кого все добре, в кого мільйонні обороти. А кредити потрібні тим, хто хоче розвиватися. Для малого бізнесу 100 тис. грн – це суттєві гроші, але банк їх не хоче дати. А великому і 100 млн грн дає. У банків нема адекватної співпраці з малим і середнім бізнесом. Якісь точкові моменти є, а постійної системної практики взаємодії нема», – вважає Юрій Кириченко.

І саме від того, чи зможуть банки, держава та міжнародні партнери запропонувати ринку довші гроші, адекватне страхування ризиків і гнучкіші підходи до оцінки позичальників, залежатиме не лише темп модернізації агросектору, а й те, чи матимуть українські аграрії ресурс для розвитку після війни.