Полювання на дропів та контроль усіх переказів. Як НБУ пропонує змінити правила моніторингу платіжних операцій

Нещодавно Національний банк оприлюднив проєкт постанови, яка впроваджує єдині вимоги щодо організації моніторингу платіжних операцій для банків та інших постачальників платіжних послуг. Назва документа «Про деякі питання здійснення надавачами платіжних послуг контролю за платіжними операціями». Йдеться про спроби НБУ посилити контроль за платежами та переказами.

Згідно з текстом постанови, учасники платіжного ринку будуть відстежувати операції практично в режимі реального часу, оцінювати рівень ризику кожної трансакції, використовувати автоматизовані системи виявлення шахрайства, формувати списки неблагонадійних клієнтів і встановлювати для них окремі ліміти.

По суті ці правила стануть доповненням до вже чинних обмежень. Зокрема, це меморандум, який банки підписали ще у грудні 2024 року. Спочатку він стосувався р2р-переказів і встановлював ліміти на платіжні операції між фізособами. Але у травні 2026 року в меморандумі з'явилися обмеження також для окремих категорій підприємців і компаній з ознаками фіктивної діяльності.

Тепер НБУ своєю постановою пропонує перейти від окремих заходів щодо боротьби з дропами та підозрілими переказами до комплексної системи постійного моніторингу всіх безготівкових платежів.

Mind розбирався, які нові повноваження матимуть банки і як це може вплинути на їхніх клієнтів.

Нова комплексна система контролю: що саме пропонує НБУ

Нацбанк уперше на нормативному рівні хоче закріпити обов'язок банків та інших постачальників платіжних послуг створити комплексну систему контролю за платіжними операціями.

Головна мета – не допустити використання платіжної інфраструктури для шахрайства та іншої протиправної діяльності. Причому виявлення підозрілих платежів відбуватиметься за єдиними принципами, а не за внутрішніми правилами кожної окремої фінустанови.

Для цього НБУ пропонує запровадити три обов'язкові елементи:

• моніторинг платіжних операцій;
• щоденну реконсиляцію (звірку) платіжних операцій;
• заходи запобігання міскодингу – неправомірного обходу обмежень або заниження комісій за допомогою MCC-кодів (вони визначають вид діяльності продавця / постачальника послуг під час оплати банківською карткою).

Саме для цього банки муситимуть на постійній основі відстежувати платежі клієнтів, проводити їхній аналіз і попереджати міскодинг, за допомогою якого в низці випадків підприємці та компанії підміняють призначення платежів, що дозволяє їм уникати оподаткування й легалізувати тіньову виручку.

Тобто НБУ ставить перед учасниками фінринку завдання створити таку систему, яка дозволить завчасно виявляти ризиковані та сумнівні трансакції і навіть блокувати спроби їх проведення.

Які дії клієнтів вважатимуться підозрілими

Проєкт постанови передбачає, що моніторинг поширюватиметься фактично на всі платіжні операції незалежно від того, це перекази між фізичними особами, платежі підприємців чи оплата товарів і послуг.

На практиці це означає, що кожну операцію автоматично перевірятимуть за заздалегідь встановленими правилами та маркерами ризику. Банк повинен буде оцінити, чи відповідає платіж звичайній фінансовій поведінці клієнта, чи не має він ознак шахрайства або іншої протиправної діяльності та чи не вимагає операція додаткової перевірки.

Зокрема, підвищений інтерес із боку фінустанов викликатимуть:

1. Використання численних рахунків і карток. Клієнт одночасно відкриває багато рахунків чи банківських карток без очевидної необхідності. Питання в банку можуть виникнути і при використанні кількох рахунків одночасно, якщо це не відповідає звичайній фінансовій поведінці клієнта.

2. Занадто велика кількість переказів. Система моніторингу звертатиме увагу на клієнтів, які за короткий час отримують чи надсилають багато платежів. Як приклад НБУ наводить ситуацію, коли менш як за годину на рахунок надходить понад 10 окремих поповнень.

3. Транзитний рух грошей. Якщо кошти, що надійшли на рахунок, практично відразу переводяться далі, а залишок постійно залишається мінімальним – це одна з найважливіших ознак ризику. Така модель характерна для так званих дропів – клієнтів, через рахунки / картки яких проходять чужі гроші.

4. Ознаки ведення бізнесу через особистий рахунок / картку. Фізична особа регулярно отримує численні однотипні перекази з однаковими сумами або призначення платежів містить ознаки оплати товарів чи послуг. Банк може розцінити це як використання особистого рахунку для підприємницької діяльності.

5. Маніпуляції з пристроями для доступу до мобільного та інтернет-банкінгу. Під підозру можуть потрапити часті зміни фінансового номера телефону, IP-адреси, мобільних пристроїв, IMEI або інших технічних параметрів. Окремим фактором ризику стане ситуація, коли тим самим пристроєм користуються одночасно кілька клієнтів, які ніяк не пов'язані між собою.

6. Нелогічна географія операцій. Платежі здійснюються практично одночасно з різних віддалених один від одного регіонів України (або навіть різних країн), фізично переміститися між якими за такий проміжок часу неможливо. Система сприйме це як ознаку компрометації рахунку.

7. Концентрація переказів між фізичними особами. Один клієнт регулярно відправляє гроші великій кількості різних одержувачів або, навпаки, безліч різних власників рахунків / карток постійно перераховують кошти одній фізичній особі в обсягах, кількості або з періодичністю, які істотно відрізняються від поведінки більшості клієнтів.

Є й інші маркери, які свідчать на підозрілість трансакцій. Зокрема це: велика кількість кредитних операцій (видача / погашення кредитів); зарахування виграшів від азартних ігор, яким не передувало поповнення ігрових рахунків; використання торговцями призначень платежу, що є нетиповими для їхньої сфери діяльності.

Як і для чого банки складатимуть фінансовий портрет кожного клієнта

Також під моніторинг потраплятимуть операції, які не відповідають звичайному профілю власника рахунку. Уточнимо, що банки і зараз аналізують фінансові звички своїх клієнтів для виявлення підозрілих операцій. Але НБУ пропонує значно деталізувати цей підхід і фактично закріплює обов'язковість формування поведінкового профілю користувача.

Аналізуючи операції, фінансові установи враховуватимуть, які суми фізособа зазвичай переказує, кому відправляє гроші, у який час доби здійснює платежі, як часто отримує перекази, куди зазвичай витрачає кошти тощо.

Наприклад, клієнт роками отримує на картку лише зарплату, оплачує комунальні послуги, розраховується в магазинах і періодично переказує гроші родичам. Але потім він раптово починає щодня приймати десятки переказів від незнайомих третіх осіб, перераховує великі суми новим одержувачам або проводить платежі в незвичайний для себе час (вночі). Така активність може бути визнана нетиповою, а операції – піддані додатковій перевірці.

Не лише моніторинг: як банки боротимуться з міскодингом

Крім нових правил моніторингу клієнтів, проєкт постанови містить низку технічних вимог до організації внутрішніх процесів банків та інших учасників платіжної інфраструктури:

• для того щоб своєчасно виявляти помилки, невідповідності або технічні збої, фінустанови щодня автоматично звірятимуть дані про проведені платежі за декількома параметрами: ідентифікатор операції, сума, дата, дані одержувача (ПІБ або назва компанії);
• провайдери платіжних послуг регулярно перевірятимуть діяльність торговців, аналізуватимуть їхні сайти, платіжні потоки, а за потреби навіть проводитимуть контрольні закупівлі. Це необхідно для того, щоб бізнес-контрагенти використовували коректний код MCC і не маскували реальний характер своєї діяльності для обходу обмежень і правил управління ризиками.

Попри те що ці кроки мають переважно технічний характер і безпосередньо не змінюють порядок проведення операцій для звичайних клієнтів, вони є важливою частиною тих змін, які розробив НБУ.

Адже по суті Нацбанк вимагає, щоб банки не лише аналізували окремі підозрілі операції, а й вибудували повноцінну систему контролю якості платежів, здатну своєчасно виявляти як протизаконні схеми, так і технічні порушення при обробці платежів.

Що відбуватиметься з потенційно сумнівними платежами

Спрацювання системи моніторингу ще не означає автоматичної відмови у проведенні платежу чи заморожування рахунку. Буде передбачено багатоступеневу процедуру перевірки підозрілої або ризикової операції.

Спочатку система фінустанови надає трансакції один із трьох рівнів ризику:

• низький ризик – операція проводиться без додаткових дій;
• середній ризик – банк може тимчасово зупинити платіж, вимагати його підтвердження з боку клієнта чи передати платіж на перевірку співробітнику;
• високий ризик – операція автоматично зупиняється до з'ясування обставин і підтвердження того, що її справді ініціював власник рахунку.

Проєкт постанови дозволяє фінансовій установі використовувати різні способи перевірки трансакцій, за якими спрацювали маркери ризику, у тому числі:

• провести додаткову аутентифікацію клієнта;
• запросити документи, що засвідчують особу;
• перевірити документи чи відомості, що підтверджують призначення платежу (договори, рахунки-фактури, акти виконаних робіт тощо);
• здійснити додаткову перевірку даних (персональної інформації клієнта), які необхідні для здійснення операції.

За результатами перевірки банк може погодити платіж, остаточно відмовити в здійсненні в операції, заблокувати платіжний інструмент (картку) або встановити додаткові обмеження та ліміти для клієнта, якщо така можливість передбачена договором.

Перелік ризикованих клієнтів як інструмент протидії дропам

Якщо нетипові або підозрілі операції повторюються регулярно, фінустанови не обмежуватимуться лише перевіркою окремих платежів.

Проєкт постанови зобов'язує учасників ринку вести внутрішній перелік клієнтів, платіжні операції яких потребують посиленого контролю. Зокрема, туди потраплять фізособи, які передають доступ до своїх рахунків і карток третім особам, та торговці, які приймають платежі з порушенням вимог законодавства або підміняють МСС-коди.

Кожен банк або платіжна система самостійно формує такий перелік і використовує його при подальшій роботі з клієнтами. Інформація про користувачів, операції яких потребують посиленого контролю, зберігається протягом одного року.

Потрапляння до цього переліку означає, що такі клієнти перебуватимуть під пильною увагою, і банк зможе враховувати дані з цього списку:

• при моніторингу платіжних операцій у майбутньому;
• при ухваленні рішення про встановлення додаткових лімітів на перекази;
• при визначенні кількості платіжних карток, які можуть бути випущені одному клієнту;
• під час розгляду питання про відкриття нових рахунків.

Загалом внесення до такого переліку означає, що будь-які нові операції можуть проходити жорсткіший контроль, а інформація про клієнта впливатиме на рішення банку щодо відкриття нових рахунків, отримання додаткових платіжних карток або проведення окремих операцій.

Від перевірки окремих переказів – до аналізу фінансової поведінки

Український фінансовий сектор зробить ще один крок до системи постійного контролю за безготівковими платежами. Майже кожна операція потрапить під оцінку з погляду ризику, а банки матимуть чіткіші та детальніші правила реагування на підозрілу активність.

Для більшості клієнтів, які користуються рахунками та картками у звичайному режимі, нові вимоги, найімовірніше, залишаться непомітними. Але тим, хто регулярно проводить нетипові трансакції, використовує особисті рахунки для підприємницької діяльності, бере участь у схемах транзитного переказу коштів або надає свої картки третім особам, користуватися платіжними сервісами буде значно складніше.

Постанова Нацбанку надасть банкам право застосовувати посилений моніторинг клієнтів із підвищеним рівнем ризику, а в разі потреби – встановлювати для них додаткові ліміти. І якщо закон про реєстр дропів усе ж таки буде ухвалено, його практичне впровадження виявиться значно простішим – механізм виявлення й контролю за такими клієнтами вже функціонуватиме на рівні нормативних вимог НБУ.

Інакше кажучи, якщо раніше банки переважно відстежували підозрілі операції після їх здійснення, то тепер НБУ пропонує перейти до їх завчасного виявлення. Саме тому аналізу піддаватимуть не лише окремі перекази та платежі, а й фінансова поведінка клієнтів загалом, щоб виявляти потенційно ризиковані схеми ще до того, як вони призведуть до шахрайства чи інших порушень законодавства.