Страхування воєнних ризиків бізнесу: фонд на $2-4 млрд, 21% ПДВ та ціна бездіяльності

Уряд пропонує створити масштабний механізм страхування бізнесу від воєнних ризиків. Для його запуску Україна має внести близько $1 млрд, а міжнародні партнери – додати ще $1–3 млрд. Один із варіантів наповнення української частини – підвищення ставки ПДВ з 20% до 21%.

Бізнес погоджується, що страхування потрібно масштабувати, але не поспішає підтримувати зростання ПДВ. Компанії очікують, що держава натомість запропонує взаємовигідну угоду: ухвалення важливих законів для отримання $29 млрд кредитного фінансування, посилення боротьби з корупцією та тіньовою економікою.

Водночас 21% ПДВ уже закладено до проєкту держбюджету на 2027 рік. У документі уряд також обіцяє активніше підтримувати бізнес: передбачено 59 млрд грн на страхування від військових ризиків та інші види підтримки підприємців, а ще 29 млрд грн – на програму «5-7-9%» і гарантії Національній установі розвитку.

Чому сторони опинилися в ситуації, коли потреба у страхуванні є спільною, а спосіб його фінансування – предметом торгу? Які альтернативні джерела наповнення фонду пропонує бізнес і на які зустрічні кроки держави очікує? Про це йшлося на конференції Global Outlook: The Next Economy, організованій Європейською Бізнес Асоціацією. Mind – про те, як бізнес дискутує з урядом.

Чому бізнес досі не має достатнього захисту від воєнних збитків

Проблема в тому, що на 13 році російської агресії в Україні досі немає дієвих інструментів компенсації збитків. «Ми зараз знаходимося у 26-му році, а масштабних механізмів страхування немає», – зазначив міністр економіки та довкілля Олександр Кравченко під час дискусії.

За його словами, наявні інструменти не відповідають потребам бізнесу. Міжнародна агенція MIGA має обмежений набір продуктів, а перестраховий ринок у Лондоні, який раніше дозволяв отримувати покриття, нині практично зник через інтенсифікацію обстрілів.

Державні програми компенсації збитків працюють, але їхній масштаб обмежений. Наприклад, Експортно-кредитне агентство (ЕКА) надає до 30 млн грн за пошкоджене або знищене майно та до 3 млн грн страхової премії. Однак обмеженість цього механізму добре видно з даних, які ЄБА наводила на нещодавній зустрічі з бізнесом. Цього року ЕКА одержало 605 заявок, з яких 315 було погоджено. Потенційний максимальний обсяг компенсацій за погодженими заявками становив до 6,74 млрд грн, тоді як фінансування програми на 2026 рік – 1 млрд грн.

Але навіть такі інструменти не розв’язують проблему великих активів, масштабних виробництв, логістичної інфраструктури та нових інвестицій. Про це свідчить і досвід банківського кредитування. У спецпроєкті Mind «Бізнес і банки: діло кредиту» учасники ринку називали відсутність доступного страхування воєнних ризиків одним із бар’єрів для фінансування ОПК.

Досвід самого бізнесу показує, наскільки складно одержати компенсацію навіть тоді, коли формально існують відповідні механізми. Генеральний директор Dragon Capital Томаш Фіала під час дискусії розповів, що після початку повномасштабного вторгнення вони зафіксували збитки від знищення активів у Київській області, оформили їх, відкрили кримінальні провадження та пройшли судові процедури.

«І сподівалися, що отримаємо компенсацію за рахунок заморожених російських активів. Але зараз ця перспектива є достатньо віддаленою», – оцінює ситуацію Фіала. На його думку, більшість заморожених коштів, імовірно, буде використана ще під час війни на пріоритетні потреби Сил оборони. Якщо ж після війни щось залишиться, то пріоритетом будуть збитки населення та держави, а не бізнесу.

«Тож надія на таку компенсацію відпала ще давно, хоча ми все оформили», – пояснює Фіала. Та додає, що Dragon Capital продовжує судитися з росією щодо збитків у Криму, але більш ніж за 10 років компанія не отримала компенсації.

Інший шлях – страхування воєнних ризиків – для бізнесу теж залишається складним. За словами Фіали, вони використовували як страхування MIGA, так і комерційні продукти. Нещодавно застрахували енергетичні активи на заході України, однак вартість такого покриття за останній час суттєво зросла.

«Останній приклад на Західній Україні – понад 6% від вартості активу. У Києві останній раз у травні це коштувало близько 10%», – сказав він.

Схожий досвід має «Київстар». Компанія страхує логістичні операції на заході України, де, за словами CEO Олександра Комарова, поліс коштує 7–8% від вартості активів. У центрі України отримати таке покриття компанія вже не може.

При цьому навіть наявність поліса не означає швидкої компенсації. «У нас був досвід страхування від воєнних ризиків із 2020 року. З 2022 року ми спробували отримати покриття. Але воно надійшло лише у 2025-му – приблизно 50% від суми збитків (понад $10 млн). І це насправді дуже класний результат. Кількість умов, бюрократія, страхувальник, перестрахувальник, який приймає остаточне рішення, а далі можете домовлятися у Великому англійському суді – усе це не стимулює», – пояснює Комаров.

First loss: як уряд хоче масштабувати страхування

На цьому тлі Мінекономіки пропонує створити спеціальний фонд страхування воєнних ризиків. Його концепція передбачає механізм компенсації «перших втрат» – first loss. Ідея полягає в тому, що фонд бере на себе базову, найризиковішу частину потенційних збитків, а приватні страховики та перестраховики можуть покривати збитки понад цей рівень.

За озвученою під час дискусії моделлю, компанія, яка хоче скористатися фондом, сплачуватиме щорічну премію в розмірі 2% від суми застрахованого об’єкта. Максимальний ліміт компенсації – $10 млн на одну юридичну особу на рік. Передбачається, що фонд працюватиме на всій території України, а не лише у прифронтових регіонах.

Фінансування фонду мають забезпечити з внеску держави, страхових премій бізнесу та коштів міжнародних партнерів.

Олександр Кравченко пояснює логіку first loss так: «Фонд має закрити перший збиток. Цю концепцію ми синхронізуємо зі страховим ринком. Це суттєво спрощує доступ приватним комерційним страховим компаніям страхувати надлишковий ризик за набагато меншими ставками, ніж якби вони страхували ці активи умовно з нуля».

За задумом уряду, фонд має не замінити приватне страхування, а зробити його можливим у ширшому масштабі. Якщо держава та донори покривають перший шар ризику, комерційні страховики можуть брати на себе наступний – з меншим очікуваним збитком.

«Коли спілкуємося з перестраховиками в Лондоні, вони кажуть, що в нас дуже обмежені, не диверсифіковані портфелі. Якщо зможемо через фонд консолідувати значний портфель, він буде достатньо диверсифікований, з часом наберемо статистику. Це суттєво здешевить і розкриє перестраховий ринок», – вважає Кравченко.

За його словами, держава розглядає фонд як тимчасовий інструмент для виправлення «провалу ринку»: «Насправді в нас зараз market failure, який ми за рахунок бюджетних і донорських коштів намагаємося вирішити. Але це тимчасовий захід. Сподіваємося, що з часом завдяки диверсифікації відкриємо також міжнародні ринки перестрахування. І це знизить тиск на бюджетне фінансування».

Міжнародні партнери спершу чекають внеску України

У публічних обговореннях фігурує початковий внесок України – близько $1 млрд. Ще щонайменше $1 млрд, а потенційно до $3 млрд, очікується від міжнародних партнерів. Отже, загальний обсяг капіталу може становити $2-4 млрд.

«Ми багато говорили про те, якими можуть бути джерела фінансування. Якщо зважати на масштаб фінансового ресурсу, необхідного для запуску механізму, адміністрування та швидкість поповнення, то, якщо чесно, я не бачу багато інших опцій», – каже Кравченко.

За його словами, міжнародні партнери зацікавлені в підтримці ініціативи, але очікують, що Україна першою зробить суттєвий внесок: «Коли зараз спілкуємося з донорами, багато хто серйозно зацікавлений підтримувати цю ініціативу. Але вони дивляться на готовність України вкласти свої кошти».

Проте міністр визнає, що запуск механізму залишається «підвішеним» через відсутність остаточної домовленості про джерела наповнення фонду.

«Зараз ми на розвилці: або все ж таки зможемо нарешті запустити механізм військового страхування, або знову залишимося там, де є, – проводитимемо дискусії між бізнесом та урядом. Бізнес потребуватиме підтримки, а ми будемо дуже обмежені в тому, що реально зможемо надати», – вважає Кравченко.

ПДВ в обмін на детінізацію: умови підтримки страхового фонду

Спікери на конференції, звісно, підтримували необхідність масштабувати страхування. Основна суперечка – щодо джерела грошей для фонду та умов, на яких бізнес має підтримати його створення. Фактично компанії пропонують державі домовлятися: якщо уряд очікує згоди на додаткове податкове навантаження, він має продемонструвати зустрічні кроки – від скорочення тіньової економіки до виконання умов для залучення міжнародного фінансування.

«Думаю, що ініціативу нового фонду підтримує бізнес. Не знаю компаній, які б не вважали, що страхування не важливо для поточних активів та інвестування в нові проєкти. Але є один нюанс: з яких грошей наповнювати фонд? Чи має сенс підіймати ПДВ під ці цілі? Звісно, хотілося б поповнити капітал за рахунок податку на колцентри, цигарки або припинення контрабанди – це було б, звичайно, краще. Але якщо немає іншого виходу, то, можливо, треба думати і про наповнення за рахунок податків», – каже гендиректор Dragon Capital.

Водночас він вважає, що збільшення податкового навантаження має супроводжуватися конкретними зобов’язаннями держави: «Нам би хотілося бачити суттєве зменшення тіньової економіки, корупції у владі, яка дивує своїми розмірами щотижня».

Окремо Томаш Фіала закликає уряд і парламент активніше виконувати умови, необхідні для отримання міжнародного фінансування. До кінця року Україна має залучити $29 млрд довгострокового кредитного фінансування від ЄС, Світового банку та МВФ за умови виконання відповідних вимог.

Йдеться про фінансування, яке в тому числі буде погашатися з доходів від заморожених російських активів. «Тому краще ці гроші залучити по максимуму, вони для нас нічого не коштують – окрім ухвалення законів, які дійсно корисні. Там є і про верховенство права, і корупцію, і прокурора врешті-решт треба обрати на прозорому конкурсі».

Нагадаємо: 16 вересня ВР ухвалила в першому читанні 7 законопроєктів із переліку критично необхідних для міжнародної фінансової допомоги. Ще один документ прийняли, він готується на підпис президенту.

Олександр Комаров із «Київстар» вважає, що бізнес має вибрати з двох зол: «З одного боку, у мене когнітивний дисонанс. Знову бачимо підвищення податкового тиску на прозору транспарентну частину економіки. Телеком-галузь і так має значне податкове навантаження. Середній рівень оподаткування індустрії – понад 30%. У ЄС, на який Україна постійно рівняється, – 20%. Ми з 1997 року платимо 7,5% податку на розкіш. Плюс зараз НКЕК намагається з усієї індустрії зібрати 0,75% від доходу на своє утримання».

«Дуже б хотілося, щоб уряд сказав: «Нам потрібно підвищити ПДВ, але ми беремо зобов’язання. Ось є, за нашими розрахунками, частка сірого ринку, там у податках ми недоотримуємо стільки-то за рік. Ми будемо кожен квартал розповідати, що ми зробили, щоб вивести цю частку з «тіні». Тоді, мені здається, буде правильний діалог», – пропонує СЕО «Київстар».

При цьому він усвідомлює, що швидкий ефект від боротьби з тіньовою економікою не гарантований, а результат може з’явитися лише за рік-два, і визнає, що розв’язання проблеми не залежить виключно від Кабміну: «Ми всі розуміємо, спираючись на ті події, які є в країні, наскільки цей спрут пронизує різні гілки влади».

Представник тютюнової галузі також запропонував шукати джерела фінансування насамперед у тіньовій економіці. «Ми вдячні, що уряд готовий нас слухати. Він слухає, але хотілося б, щоб він нас чув. На поверхні є інші варіанти наповнення фонду», – вважає генеральний директор Japan Tobacco International в Україні Олександр Фаркош.

Одним із таких джерел Фаркош називає боротьбу з контрабандою на тютюновому ринку. За його словами, частка нелегального ринку цигарок в Україні за останні декілька років зросла з 12% до 19,8%, а втрати державного бюджету від тіньового ринку оцінюються у 27 млрд грн на рік. Це більш як половина суми, необхідної для наповнення фонду українською стороною.

Фаркош також звертає увагу на іншу проблему концепції фонду – відсутність у ній страхування товарних запасів: «У деяких індустріях компанії 90% усіх коштів тримають у товарообороті. Але в концепції немає страхування товару».

Схожа позиція в генерального директора Nestlе в Україні та Молдові Романа Яновича. Він також вважає підвищення ПДВ негативним рішенням для бізнесу, однак застерігає, що відсутність дієвого механізму страхування може мати ще гірші наслідки для інвестицій і відновлення.

«Створення дієвого механізму страхування військових ризиків – довгоочікувана пропозиція. Але те, що ми лише обговорюємо концепцію на п’ятий рік війни, – дивно. Звичайно, ідея підвищення ПДВ – погана. Як представник компанії, яка виробляє «Мівіну», кетчуп, майонез, а не Bentley, бачу, що кожна копійка впливає на фізичне споживання. Тому зростання ПДВ точно вплине на нас. І недобре».

Водночас Янович не бачить іншої дієвої альтернативи, яка могла б забезпечити необхідний масштаб фінансування. «Ми можемо бути романтиками, думати, якщо десь хтось не вкраде – це наповнить бюджет. Але реальність інакша. Для мене найгірший сценарій – це якщо нічого не зміниться. Ми просто продовжимо шукати варіанти, обговорювати концепції. І в якийсь момент в Україні буде складно взагалі думати не те що про нову інвестиційну діяльність, а взагалі про відновлення», – пояснює спікер.

Та додає: якщо в державі, що межує з ненормальним сусідом, немає системи страхування від обстрілів, – це величезний мінус привабливості країни для інвестицій: «Мені б цього не хотілося. Навіть якщо ми не скористаємося фондом, важливо, щоб інші компанії скористалися, щоб бізнеси не йшли з України, щоб виробництво не переносилося за кордон».

Підсумовуючи, Янович уточнює: «Розумію, що це дуже погана пропозиція. Саме тому так давно її ніхто не підіймав. Але гарного магічного рішення немає. Є погане рішення, яке треба прийняти. Тому особисто я підтримую ріст ПДВ, якою б поганою ця ініціатива ні була в цьому моменті часу. Але для довгострокового відновлення це потрібно зробити».

Бізнес не чекає: як компанії самі зменшують ризики

Поки уряд і бізнес обговорюють фонд, компаніям доводиться самостійно перебудовувати операційну модель. Це стосується насамперед фізичного захисту активів, логістики, складів і розподілу виробничих потужностей.

Томаш Фіала зазначив, що один зі способів мінімізувати ризики – інвестувати в розподілені активи, розміщувати частину інфраструктури під землею або створювати додатковий фізичний захист. Але це дорого.

Під час дискусії як приклад вартості такого захисту Фіала навів енергетичну інфраструктуру: «Щоб сховати один трансформатор Укренерго, потрібно $3–5 млн».

Олександр Комаров додав, що облаштування підземного дата-центру може коштувати $10–15 млн, але навіть така інвестиція не гарантує захисту від балістичних ракет.

Фаркош розповів, як JTI перебудовує логістику після атак на інфраструктуру компанії та колег по ринку: «Наша індустрія входить до 10 найбільших платників податків. І останнім часом що ми, що наші конкуренти зазнаємо атак з боку країни-агресора. Хтось більшою мірою – хтось меншою. Але це все впливає на те, що нам терміново потрібно було перелаштувати свої логістичні маршрути, склади, фактично повністю перебудувати логістику».

Компанія, за його словами, збільшує кількість складів, водночас зменшуючи їхній розмір: «За декілька останніх місяців ми змогли розширити кількість складів. Зараз шукаємо менші склади. Так, це впливає на costs, але вимушені це робити, тому що в ситуації з війною нам не залишається іншого рішення, як застрахувати, перестрахувати і диверсифікувати свої ризики».

Схожу класичну логіку диверсифікації вже використовують багато українських компаній: якщо весь запас або виробничий процес зосереджений в одному місці, один удар може паралізувати значну частину операцій. Розподіл активів зменшує потенційний масштаб втрат, але водночас збільшує витрати на оренду, персонал, транспорт, контроль запасів та управління.