Підсумки Нобелівського тижня – 2026: нагороди за ловлю «привидів» і вправляння мізків

З понеділка до п'ятниці, 5–9 жовтня 2026 року, Нобелівський комітет оголошував лауреатів однойменних премій у галузі медицини, фізики, хімії, літератури та захисту миру. Завдяки їхнім відкриттям у людства тепер є оптогенетика, новий вид астрономії та методи отримання чистих фармпрепаратів.

У понеділок, 12 жовтня, також буде оголошена Премія з економіки, яка названа на честь Альфреда Нобеля, але не входить до п'яти оригінальних премій, заснованих за його заповітом.

Mind пояснює, кому та за що 2026 року дістануться найпрестижніші нагороди вартістю $1,2 млн (про минулорічних лауреатів див. тут).

Медицина та фізіологія

Лауреати: Петер Гегеманн (Німеччина), Георг Нагель (Німеччина) і Карл Дайссерот (США)

Формулювання: «За відкриття, що стосуються керованих світлом іонних каналів та оптогенетики»

Оптогенетика – це метод, що дає змогу досліджувати, як нейрони в живому мозку створюють спогади й емоції. Принцип доволі простий – у нейрони дослідники вживлюють світлочутливі гени-«перемикачі» і так мають змогу прицільно активовувати та деактивовувати ланцюги клітин, підсвічуючи їх синіми та червоними променями світла.

Наприклад, якщо при вимкненні активності певних нейронів зникає страх, а при увімкненні страх з'являється, то нейробіологи виявляють, що ці клітини беруть участь у цій реакції організму.

Оптогенетика зародилася на початку 2000-х років, коли німецькі біофізики Пітер Гегеманн і Георг Нагель виявили в одноклітинній водорості унікальний світлочутливий білок – каналородопсин. Згодом Карл Дейссерот перетворив каналородопсин на світлокерований «перемикач» для керування активністю нервових клітин. У 2007 році вчений змусив свій перемикач працювати в мозку живої тварини.

«Оптогенетика відкриває можливості для картування мозку в такий спосіб, про який ми раніше могли лише мріяти», – написав у пресрелізі Пер Свеннінгссон, голова Нобелівського комітету з фізіології та медицини.

Є надія, що карти мозку скоро допоможуть поліпшувати зір і виліковувати вади мозку. Журнал Стенфордського університету, в якому працює нобелівський лауреат Карл Дейссерот, стверджує, що цей вчений і його колеги вже навчилися за допомогою оптогенетики полегшувати симптоми депресії та усувати хворобу Паркінсону в лабораторних мишей.

Фізика

Лауреат: Френсіс Хальзен (США)

Формулювання: «За визначальний внесок у створення нейтринної обсерваторії IceCube та відкриття нейтрино високих енергій астрофізичного походження»

Нейтрино – одні з найбільш невловних елементарних частинок у Всесвіті. Ці «частинки-привиди» здатні проходити крізь нашу планету та тіла людей без жодного сліду. Більшість нейтрино на нас випромінює Сонце, але також (у мільярд разів рідше) до нас долітають нейтрино високих енергій із чорних дір далеких галактик.

Американський вчений бельгійського походження Францис Хальзен у 1998 році запропонував використати величезний масив льоду об’ємом у кубічний кілометр, щоб виявляти нейтрино високих енергій та отримувати від них інформацію про космічні явища. За допомогою сучасних детекторів у льодовику можна відстежувати спалахи світла, які виникають при дуже рідких зіткненнях окремих нейтрино з ядрами атомів.

Ця концепція була швидко підтверджена та одержала підтримку інших дослідників й інженерів. Це призвело до створення обсерваторії IceCube біля Південного полюсуа у 2004–2011 роках. Там вчені вперше зафіксувати нейтрино високих енергій, що було оголошено журналом Physics World проривом року у 2013-му.

«Францис Хальзен очолив міжнародну команду, яка створила для нас фантастичний інструмент. Його наполегливість і наукове бачення проклали шлях до нового виду астрономії… нейтрино приносять нам таку інформацію про віддалені космічні джерела, яку ми неспроможні отримати ніяким іншим шляхом», – заявив голова Нобелівського комітету з фізики Марк Пірс.

IceCube дозволяє визначити напрямок, звідки прилітають «частинки-привиди». У 2018 році ця обсерваторія зв’язала нейтрино з активністю чорної діри в іншій галактиці. А 2023 року IceCube створила перше зображення Чумацького Шляху по нейтрино.

Хімія

Лауреати: Анрі Б. Каган (Франція) і Кенсо Соаї (Японія)

Формулювання: «За відкриття нелінійних ефектів і автокаталізу в асиметричному органічному синтезі»

Як пояснили в Нобелівському комітеті, амінокислоти можуть існувати у двох дзеркальних формах, як-от ліва та права рука. Водночас у живих організмах створюються амінокислоти переважно однієї форми, тоді як інша трапляється надзвичайно рідко.

Нобелівські лауреати вивчали, як виникає ця хімічна асиметрія, названа гомохіральністю (від грецького homo – однаковий та chiral – рука).

Анрі Каган зробив перше відкриття у 1986 році, знайшовши спосіб впливати на перебіг хімічних реакцій так, щоб отримувати значно більшу кількість однієї з дзеркальних форм молекул.

У 1995 році Кенсо Соаї спроєктував реакцію, яка потенційно могла призводити до майже ідеальної гомохіральності, а 2003 року він уперше зміг реалізувати на практиці процес утворення лише однієї з двох можливих дзеркальних форм молекули.

«Анрі Каган і Кенсо Соаї запропонували розв'язання хімічної загадки, якій понад століття: як гомохіральність може виникати спонтанно», – заявив голова Нобелівського комітету з хімії Гайнер Лінке.

Каган і Соаї допомогли вдосконалити виробництво лікарських препаратів. Раніше хіміки могли отримувати амінокіслоти в лабораторії лише у вигляді сумішів: 50% лівих і 50% правих. Через це у 1950-х роках був створений «препарат-монстр» талідомід, який потрапив на ринки 46 країн. Згодом з’ясувалося, що лише одна «рука» талідоміда допомагала вагітним жінкам при токсикозі, а інша – калічила майбутніх малюків, призводячи до тяжких вроджених дефектів.

Література

Лауреат: Енн Карсон (Канада)

Формулювання: «За її сміливу й новаторську творчість, яка у грайливому діалозі з класичною традицією створила нові форми для сучасної літератури».

76-річна поетеса, есеїстка та перекладачка Енн Карсон відома тим, що поєднує давньогрецькі міфи із сучасними історіями про кохання, самотність і дорослішання.

У своїх творах Енн Карсон часто змішує жанри та форми. В одному її тексті поезія може перетворюватися на роман, філософське есе – на особисте зізнання, а класичні античні персонажі розмовляють і поводяться як сучасні люди.

Найвідоміший роман у віршах Енн Карсон «Автобіографія червоного» (Autobiography of Red, 1998) переосмислює давньогрецький міф про вбивство Гераклом чудища на ім’я Геріон. У творі канадської письменниці Геріон – це незвичайний хлопчик червоного кольору з крилами. Він дорослішає, фотографує навколишній світ, намагається розібратись у власних почуттях і закохується в юнака на ім'я Геракл. Їхні стосунки приносять не лише щастя, а ще й болісне розчарування.

«Поетеса Карсон – це, насправді, свого роду археологиня, яка достає черепки культури й дозволяє світлу нашого власного часу висвітлити їхню красу», – написала про творчість нобелевської лауреатки Кейз Вестерн, професор гуманітарних наук у Клівлендському університеті.

Кандидатура Енн Карсон висувалася на премію багато років поспіль, і букмекери вважали її фавориткою. Іншими топпретендентами на отримання літературного нобеля були китаянка Цань Сюе, японець Харукі Муракамі, іспанець Енріке Віла-Матас та американець Томас Пінчон.

Премія миру

Лауреат: Наванетхем «Наві» Піллей (ПАР)

Формулювання: «За її зусилля з просування миру та міжнародного права».

Наві Піллей – 85-річна південноафриканська правозахисниця та суддя. На початку кар’єри вона захищала відомого борця проти апартеїду в ПАР Нельсона Манделу, «кинувши виклик глибокій структурній дискримінації, сегрегації та соціальному відчуженню».

У 1999−2003 роках Наві Піллей очолювала Міжнародний трибунал щодо Руанди, потім вела справи про воєнні злочини в Міжнародному кримінальному суді, а вершиною її кар’єри стала посада верховного комісара ООН з прав людини у 2008–2014 роках.

Останнім часом Наві Піллей очолювала Незалежну міжнародну комісію ООН з розслідування на окупованій палестинській території (з 2021 до 2025 року). У вересні 2025-го ця комісія звинуватила Ізраїль у геноциді у зв'язку з бойовими діями в Газі.

Норвезький Нобелівський комітет назвав Наві Піллей рушійною силою в розвитку міжнародної системи правопорядку, наголосивши на її судовій сумлінності, особистій чесності та значній мужності.

«У час, коли численні війни та конфлікти наростають, а судді та інституції міжнародного права зазнають політичних атак, Нобелівський комітет бажає нагадати, що здатність розв'язувати конфлікти без сили чи насильства залежить від міжнародного верховенства права. Міжнародна правова система, у якій воєнних злочинців притягують до відповідальності, а жертви зловживань бачать правосуддя, є передумовою для мирного світу», – зазначено у пресрелізі.