Доросла вистава у дитячому театрі: чому слід подивитися «Наше містечко» у Театрі на Липках

Сюжет: Дія розгортається у 1901–1913 роках у американському провінційному містечку Гроверс-Корнерс штату Нью-Гемпшир. Помічник режисера (що у даному випадку є роллю, а не адміністративною посадою) оголошує глядачам, що зараз для них буде зіграна п'єса Торнтона Вайлдера «Наше містечко»; він розповідає про містечко і представляє глядачам головних героїв.

Вистава розбита на три дії, кожна з яких розповідає про певний важливий період життя. Перша дія – «Повсякденне життя», друга – «Любов і шлюб», третя – «Смерть та похорон». Таким чином глядач проходить разом з героями повний життєвий цикл.

Прем’єра: 13 грудня 2014 року

Наступна вистава:  23 квітня 2017 року

Тривалість: 2 години 40 хвилин

Жанр: Драма

Режисер: Дмитро Богомазов

Бекграунд:  П’єсу «Наше містечко» Торнтон Вайлдер написав у 1938 році. Того ж року одержав за неї  Пулітцерівську премію – вже другу за своє професійне життя. П'єса досі залишається однією з найпопулярніших у США і є яскравим прикладом особливої драматичної техніки Вайлдера – прийому «театр у театрі»: у п'єсі є своєрідний оповідач, який усвідомлює свою роль перед глядачами, таким чином руйнуючи «четверту стіну» і звертаючись безпосередньо до тих, хто сидить у залі. Іноді він ще й виконує додаткові ролі.

Поставити виставу у ТЮГ у 2014 році запросили Дмитра Богомазова –  режисера Театру драми і комедії на лівому березі Дніпра. Театр юного глядача на Липках – один з найстаріших у Києві: йому вже майже 93 роки. Його вистави переважно розраховані на дітей, але є і чимало таких, що будуть цікаві старшим глядачам. Саме до таких і належить «Наше містечко». 

Вайлдер намагався показати, що дія відбувається поза часом, адже люди народжуються, закохуються та помирають незалежно від століття, у якому живуть. Незважаючи на це, Богомазов вирішив трохи осучаснити п’єсу: на сцені, наприклад, постійно присутні два гітаристи.

За задумом автора, у виставі не повинно бути багато декорацій, щоб не «засмічувати» життя, яке проживають герої. Сценографіст Павло Богомазов залишився прихильним цього задуму: на сцені хоч і є декорації у вигляді сірих кубів та стін, але вони не відвертають увагу від постановки.

Вам сподобається, якщо: ви любите живу музику на сцені, постановки Дмитра Богомазова та «щоб усе було зрозуміло».

Вам не сподобається, якщо: ви не любите довгі вистави. Три дії з двома антрактами – таке витримає не кожен, особливо після довгого робочого дня та на голодний шлунок.

Головна причина подивитися: вистава показує швидкоплинність буття та надихає більше цінувати прості повсякденні моменти.

---

У тому ж дусі:

---

«Співай, Лола, співай», Театр драми і комедії на лівому березі Дніпра

Режисер: Дмитро Богомазов

Чарівна співачка Лола – зірка портового кабаре «Блакитний ангел». Серед залицяльників красуні – і юні учні місцевої гімназії, які проводять усі вечори на її виступах. Їхній учитель латини, який отримав за свою манірність прізвисько Гнус, вирішує сам навідатися до співачки, щоб покласти край цій «непристойності» і «розбещеності». Але, побачивши Лолу, яка співає на сцені, солідний професор забуває про все на світі й сам закохується як хлопчисько.

«Карнавал плоті», Театр драми і комедії на лівому березі Дніпра

Режисер: Дмитро Богомазов

Історія про гірку долю простого армійського цирульника Войцека – людину з чистою, наївною і відкритою душею. Оточуючі з нього постійно глузують і виражають презирство. Він живе з простою жінкою та має від неї дитину. Новина про її зраду штовхає його на злочин. Що це – акт змученого ревнивця чи бунт доведеної до відчаю людини?