Книга місяця: навіщо читати психологічний трилер Емми Доног'ю «Кімната»

Сюжет. Якось вранці Джек прокидається й усвідомлює, що йому вже цілих п’ять років. І весь цей час він провів у Кімнаті зі своєю Ма. Кожен його день розписано по годинах, адже мама намагається розвивати його не лише інтелектуально, а й фізично. Тому свої дванадцять квадратних метрів вони перетворюють на тренувальний табір, а ще читають книжки, вигадують іграшки з найнесподіваніших речей і доглядають рослину у вазоні. На цей замкнений, але насичений світ читач дивиться очима Джека, дуже розумного і розсудливого як на свій вік – саме від його особи ведеться оповідь.

Майже щовечора Джек ховається в шафі, щоб не заважати і не потрапляти на очі Старому Ніку – своєму батькові і викрадачеві Ма, який тримав жінку близько семи років у сексуальному рабстві. Світ хлопчика малий, але сповнений цінних для нього речей, передусім чистого дитячого щастя. Проте Ма хоче втекти. Вона має план, який розповідає Джеку, адже без його допомоги, уже дорослого й сміливого, нічого не вийде. Вони як ніколи відчувають небезпеку, але навіть не здогадуються, що після звільнення на них чекатиме чимало випробувань.

Видавництво: Vivat

Наклад: 3100 примірників

Бекграунд. Емма Доног’ю, ірландка, яка мешкає й викладає в Канаді, написала свій найвідоміший твір за реальними подіями – справою Йозефа Фріцля, який 24 роки утримував у спеціальному бункері власну доньку. У результаті інцесту жінка народила сімох дітей. Чимало аналогічних випадків трапляється у різних країнах світу. Письменниця прагнула нагадати, що насилля навколо дуже багато. Воно має різні прояви і ступінь жорстокості. Головне – на закривати на цей факт очі, вміти захистити себе.

Мовою оригіналу «Кімната» вийшла 2010 року. Книжка опинилася у короткому списку Букерівської премії, була номінована на Премію генерал-губернатора, сценарій її екранізації, котра вийшла у 2015 році, написаний самою Доног’ю, мав всі шанси отримати «Оскар», втім, статуетка дісталася акторці Брі Ларсон за виконання ролі Ма.

Вам сподобається, якщо: ви любите гостросюжетні психологічні романи з кульмінацією, що прискорює пульс, маєте дитину і розумієте, що бути творцем світу для когось іншого – дуже важка і відповідальна річ.

Вам не сподобається, якщо: ви не сприймаєте літературні твори, написані складнопідрядними і складносурядними реченнями на півсторінки, а також вважаєте, що книга має обов’язково чомусь навчати, а не лише дарувати емоцію і спонукати до подальшого, вже самостійного переживання заданої автором теми.

Головна причина прочитати: книжка Доног’ю – це потужний струс, що крім теми насильства торкається питання про цінність сучасного соціуму взагалі. П’ятирічний Джек, побачивши світ ззовні, інтуїтивно оцінивши його «переваги», проситься назад до Кімнати. Його Ма впадає в депресію, не стільки посттравматичну, скільки заподіяну їй вже після звільнення пресою, телебаченням. Жінка, яка потребує підтримки і співчуття, наштовхується на осуд і нівелювання своїх старань, стає предметом аналізу для інтелектуалів-постмодерністів. Так, світ жорстокий, але таким його роблять самі люди. То чи є покаранням ізоляція від них?

---

Ще три новинки травня:

«Земля загублених, або Маленькі страшні казки», Катерина Калитко

Видавництво Старого Лева

Не вірте назві: казки Катерини Калитко не страшні. Та й не казки це зовсім. Скоріше, роман в оповіданнях про Землю загублених – химерний край, що має власний плин часу, мапи, намальовані на тілі чаклунки, і воду. Річки, озера, море – Калитко дозволяє стихії у повній мірі розкритися як символу очищення, переродження, сили, що дає і забирає життя. Книжка, де кожне оповідання є пронизливою, емоційною історією самотності, кохання, батьківської й синівської любові, зради й пристрасті, вступає в гру із читачем, затягуючи талановитою вигадкою в перших творах, дивуючи наближенням до реальності в наступних і остаточно занурюючи у світ авторської фантазії наприкінці.

«Завіт Марії», Колм Тойбін

Видавництво «Фабула»

Повість «Завіт Марії» – це монолог літньої жінки, оповідь матері, яка спостерігає за своїм сином, боїться за нього, намагається врятувати і, що важливо, до останнього моменту не вірить у дива, які він творить, та їхню доречність. Сина Марії звуть Ісус. Після розп’яття Марія стає вигнанкою. Вона тікає і переховується, знаходить новий дім, але й там їй нема спокою, адже постійно приходять Його учні, вимагають від неї спогадів про те, чого вона не переживала. Але найбільше Марію мучить те, що вона цілком природно боялася за своє життя й не залишилася біля тіла сина. Тойбін руйнує біблійний сюжет, позбавляє його сакральності, змушуючи читача знову шукати Бога, цього разу людяного, як, власне, й було задумано дві тисячі років тому.

«Людина у високому замку» , Філіп К. Дік

Платформа краудпаблішингу Komubook

Класика літератури XX століття, книга, завдяки якій жанр альтернативної історії став сприйматися як цілком самостійна і повноцінна одиниця наукової фантастики. Уявіть, що США, не оговтавшись від вбивства Рузвельта й економічної кризи, не стали союзником у боротьбі з нацистською Німеччиною, дозволивши їй окупувати СРСР й знищити майже всі слов’янські народи. Японія загарбує західні штати, Гітлер втрачає глузд, технічний прогрес, врешті-решт, доходить до досліджень сусідніх планет, але це не заважає супердержавам ненавидіти одне одну, зберігаючи примарний мир. Зважаючи на те, що роман «Людина у високому замку» був написаний 1962 року, у розпал Карибської кризи, неважко здогадатися, що твір Діка став її відзеркаленням, намаганням автора в інтелектуальній, філософській манері звернути увагу своїх сучасників і майбутніх поколінь на те, що історія не є сталою одиницею, як і втрати від її помилок. Про що не зайвим буде замислитися і сьогодні.