facebook.com
mind
Кіно і море: 10 фільмів, які варто подивитися на ОМКФ-2017
Спецпроект

Одеський міжнародний кінофестиваль

Кіно і море: 10 фільмів, які варто подивитися на ОМКФ-2017

Хіти головних фестивалів, українське нове кіно, світова класика – які стрічки обов’язково треба побачити в Одесі

Цей матеріал також доступний російською
Кіно і море: 10 фільмів, які варто подивитися на ОМКФ-2017
Кадр з фiльму «З любов’ю, Вінсент»
Фото oiff.com.ua

14 липня стартує восьмий Одеський міжнародний кінофестиваль. За дев’ять днів, що він триватиме, на чотирьох основних фестивальних майданчиках покажуть сотні стрічок. Побачити всі з них можна й не намагатися: як мінімум, покази відбуватимуться паралельно. Тож Mind ретельно вивчив розклад і обрав 10 фільмів, які варто подивитися на цьогорічному ОМКФ.

«Дамське щастя», 1930

Режисер: Жюльєн Дювів'є

Покази класики німого кінематографу на Потьомкінських сходах під час ОМКФ уже стали традицією. Цього разу тут покажуть французьку стрічку «Дамське щастя», зняту 1930 року за мотивами однойменного твору Еміля Золя. Сирота Деніз приїздить до Парижа, де розраховує на роботу у крамниці дядька. Та потрапляє у світ гламуру кінця ХІХ століття – до універмагу «Дамське щастя».

Чому варто подивитися. По-перше, показ в Одесі – це унікальна можливість побачити класику німого кіно на великому екрані. По-друге, симфонічний оркестр гратиме наживо музичний супровід канадського композитора Ґабріеля Тібодо, а вокальні партії виконає солістка Софі Фурньє.


«Межа», 2017

Режисер: Петер Беб'як

2007 рік, Словаччина от-от увійде до Шенгенської зони, тож на проблемному словацько-українському кордоні влада «закручує гайки». Тобто – бореться з контрабандою. Водночас з українського боку кордону батько великої родини і голова кримінального угруповання бореться за виживання: один діловий партнер його зраджує, а інший – вимагає повернути величезний борг.

Чому варто подивитися. Прем’єра цієї стрічки, знятої у копродукції України, Чехії та Словаччини, відбулася на початку липня на фестивалі у Карлових Варах, де стрічка отримала приз за режисуру. Серед виконавців ключових ролей у цій кримінальній драмі –вітчизняні кінозірки Станіслав Боклан та Римма Зюбіна.


«З любов’ю, Вінсент», 2017

Режисери: Дорота Кобєля, Г'ю Велчмен

Вінсент ван Гог, не надто відомий за життя, однак визнаний однією з ключових фігур мистецтва кінця ХІХ століття, вистрелив у себе 27 липня 1890 року і за два дні помер. Польсько-британський режисерський дует досліджує історію життя і смерті художника – і представляє власне бачення біографії ван Гога. Бюджет стрічки становить $5,5 млн і частково був зібраний на Kickstarter.

Чому варто подивитися. «З любов’ю, Вінсент» – це перший повністю намальований олійними фарбами анімаційний фільм. Щоб створити його, Дорота Кобєля і Г'ю Велчмен зібрали команду зі 115 художників, а ті намалювали 65 000 кадрів, кожен з яких – окрема картина, виконана у техніці самого ван Гога.


«Квадрат», 2017

Режисер: Рубен Естлунд

Якось куратор музею сучасного мистецтва Крістіан вигадує проект «Квадрат», який має стати водночас провокацією і головним хітом у виставковій програмі музею. Та коли невідомі викрадають телефон Крістіана, все починає йти не за планом. А продумана піар-кампанія перетворюється на сюрреалістичну драму. Яка, у свою чергу, перетворює усю стрічку на сатиричну трагікомедію.  

Чому варто подивитися. Стрічка шведського режисера з кількома британськими зірками у ролях здобула «Золоту пальмову гілку» цього року в Каннах. І водночас – не надто схвальні відгуки від багатьох кінокритиків. Щоб зрозуміти, що саме їм не сподобалося, а також щоб бути в курсі того, що відбувається на провідних світових кінофестивалях, стрічку варто подивитися на власні очі. 


«На межі», 2017

Режисер: Фатіх Акін

Каті (Діана Крюгер) познайомилася з курдом Нурі, коли ще за студентських часів купувала у нього гашиш. Випадкова зустріч обернулася на серйозні стосунки: Каті вийшла за Нурі заміж, коли той сидів у вязниці, а потім, коли Нурі вийшов і залишив минуле, народила сина. І от неквапне життя в Гамбурзі руйнується. Нурі і п’ятирічний Рокко гинуть від вибуху бомби. Тепер Каті, болісно переживаючи втрату, намагається шукати справедливість у суді, де обвинувачуються двоє неонацистів.

Чому варто подивитися. Стрічка, знята зіркою сучасного турецького кіно (багато представників якого живуть і працюють у Німеччині), стала однією з найпомітніших прем’єр цьогорічного Каннського кінофестивалю. А Діана Крюгер здобула за свою роботу у фільмі приз як найкраща акторка.


«По той бік надії», 2017

Режисер: Акі Каурісмякі

Продавець сорочок Вікстрьом свариться з дружиною і йде від неї, а потім пускається берега – і тут йому щастить: він виграє у покер пристойну суму грошей. Вирішивши кардинально змінити життя, він купує ресторан. Як виявляється, бути ресторатором – не так уже й просто, справи йдуть не дуже. Аж тут Вікстрьом знайомиться з Халедом. Той прибув з Сирії до Гельсінкі у вугільному контейнері, а зараз тікає від депортації та заразом намагається розшукати свою сестру. Дивним чином з'ясовуються, що невдахи можуть один одному допомогти.

Чому варто подивитися. Фінський режисер Акі Каурісмякі обрав непросту тему – проблему біженців зі Сходу та протистояння людяності й бюрократії – і зняв комедію, щоправда, з елементами драми. За такий підхід до болючого і надзвичайно актуального сьогодні питання він здобув «Срібного ведмедя» за режисуру на цьогорічному Берлінському кінофестивалі.


«Фатальна спокуса», 2017

Режисер: Софія Коппола

Під час громадянської війни у США до жіночого пансіону на півдні потрапляє поранений сіверянин. Мешканки пансіону хоч і не поділяють переконань янкі, однак рятують його. І опиняються в епіцентрі драми, то психологічної, то еротичної.

Чому варто подивитися. У головних ролях цієї стрічки, події якої розгортаються в ефектних готичних декораціях, знялися самі зірки – Колін Фаррел, Ель Феннінг, Кірстен Данст, Ніколь Кідман. А Софія Коппола, яка ще на прикладі «Марії Антуанетти» довела, що знається на історичних полотнах, за свою свіжу роботу отримала приз за режисуру на цьогорічному Каннському кінофестивалі.


«Подвійний коханець», 2017

Режисер: Франсуа Озон

Рятуючись від депресії, Хлоя починає відвідувати психотерапевта, закохується в нього, той відповідає взаємністю, і пара починає щасливе спільне життя. Принаймні, воно здавалося щасливим Хлої – поки вона не дізналася, що її коханий – значно складніша особистість, ніж вона думала.

Чому варто подивитися. У стрічці, яка брала участь в основному конкурсі цьогорічного Каннського кінофестивалю, зірка сучасного французького кіно Франсуа Озон знову береться за свою улюблену тему: стосунки жінок з чоловіками, які інколи надають перевагу іншим чоловікам.


«Лагідна», 2017

Режисер: Сергій Лозниця

Десь у російській глибинці жінка приходить на пошту, щоб з'ясувати: посилка, яку вона відправляла чоловікові у в'язницю, повернулася. Тепер вона має вирушити туди, де перебуває її чоловік, ув'язнений за злочин, якого не скоював.

Чому варто подивитися. По-перше, «Лагідна» – це новий фільм Сергія Лозниці, кожна робота якого – подія. Зокрема, ця стрічка брала участь в основному конкурсі цьогорічного Каннського кінофестивалю. По-друге, Лозниця, як і в попередніх ігрових фільмах, знову зробив екранізацію, і цього разу режисер звернувся до однойменного оповідання Федора Достоєвського, хіба що дію переніс у наш час.


«Гарні часи», 2017

Режисери: Бен Сефді, Джошуа Сефді

Брати Нік та Конні, маскуючись під афроамериканців, грабують банк, і коли розроблений ними план не спрацьовує, Ніку доводиться втікати від поліцейських. А Конні тепер доведеться вирушити у складну подорож, щоб знайти брата і при цьому не викрити себе.

Чому варто подивитися. Роль Конні у цій кримінально-психологічній драмі, котра брала участь в основному конкурсі Каннського кінофестивалю цього року, зіграв Роберт Паттінсон, який в черговий раз намагається довести, що він – значно більший за роль вампіра в «Сутінках». І робота в картині братів Сефді, американських інді-режисерів, що надихаються жанровим кіно 1970-х, є переконливою і вдалою спробою. Ще одна причина подивитися стрічку – це саундтрек, у якому задіяний у тому числі Іггі Поп.