Володимир Лерт: «У кіно насправді немає нічого, крім сценарію»

26 жовтня в український прокат вийшов фільм Володимира Лерта «Мир вашому дому!». Це екранізація п'єси Григорія Горіна «Поминальна молитва» за мотивами творів Шолом-Алейхема. Свого часу в Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка роль Тев'є-молочника, що живе в єврейській громаді в українському селі, грав Богдан Ступка. У фільмі ж головна роль дісталася Євгену Князеву, ректору Театрального інституту імені Бориса Щукіна в Москві.

І саме з його ім'ям пов'язаний скандал, що розгорівся навколо фільму. Після того як у Росії в 2014 році було опубліковано лист з підтримкою анексії Криму, підписаний плеядою діячів російської культури, СБУ внесла більшість підписантів в «чорний список». Люди з цього списку не можуть перетинати кордон України. На підставі цього списку Держкіно України забороняє до показу в країні фільми, в яких знімалися персони нон-грата. Однак ім'я Євгена Князєва, що підписав той самий лист, так і не потрапило в офіційні списки неугодних.

Скандал з виконавцем головної ролі виявився мало не найгучнішим промо для картини. Режисер і співпродюсер фільму «Мир вашому дому!» Володимир Лерт однозначних коментарів уникає, оскільки не хоче згадки політичних тем поруч зі своїм ім'ям. Mind він розповів про тривалі зйомки своєї останньої картини, про попередній досвід в українському кіно, а також про те, чому не хоче працювати в продюсерських проектах.

– Ви вже 10 років в Україні. Наскільки за цей час змінилися можливості для режисера, який хоче знімати кіно?

– Скажу крамольну річ, але я частіше відмовляюся знімати кіно, ніж погоджуюся. Хочеться знімати не просто кіно, а хороше кіно.

– Є відчуття, що після цієї фрази у вас заготовлено «але»...

– Але я не настільки талановитий сценарист, щоб забезпечити себе хорошим матеріалом. Ось Квентін Тарантіно, наприклад, пише сам для себе. Моя мета – досягти висот в якості сценариста. У кіно ж насправді немає нічого, крім сценарію. Коли ти бачиш геніальних артистів, які геніально грають – створюється враження, що це їхня заслуга або заслуга режисера. Ні, це все ілюзія. Кіно – це всього лише сценарій. І отримати такий сценарій важко. Написати такий сценарій дуже важко. Написати і потім зняти дурницю, за яку соромно, не хочеться. Я вибрав шлях людини, який заробляє на рекламі. І це дає мені можливість не знімати кіно, як би абсурдно це не звучало.

– І тут у вас в руках – цілий Горін за самим Шолом-Алейхемом. Краще сценарію не придумати.

– Скажу чесно, Горін – мій найулюбленіший автор. Такий сценарій – це раз у житті. Я б відмовився від мільйонів доларів заради того, щоб отримати такий сценарій. І мені вдалося доторкнутися до нього.

– Ви задоволені результатом?

– Так. Саме тому фільм виходить у прокат. І саме тому він робився з 2010 року, а до кінотеатру дійшов в 2017-м. Цей фільм пройшов багато стадій монтажу. Я не наважився його випустити доти, поки не був цілком ним задоволений. Фільм робиться три рази. Спочатку на папері, потім на майданчику, і, врешті-решт, на монтажі. Я монтував і показував людям, які нічого в кіно не розуміють, щоб з'ясувати, де їм може бути щось не зрозуміло.

– Фільм дубльований з російської на українську. Рішення тонувати прийшло з введенням мовних квот?

– Цей фільм завжди планувався українською. Переклад п'єси Горіна робив культовий кіноперекладач Олекса Негребецький – автор українських текстів «Альфа», «Тачок». Мова фільму прописана в договорі з Держкіно, яке підтримувало нас на самому початку. Точніше, не нас, а попередніх продюсерів.

– А можна докладніше – як гроші з казни отримали одні люди, а фільм доробляли інші?

– Це така довга історія, коли в середині процесу раптом люди взяли і кинули проект. І ми буквально не розгинаючи спини разом з юристами рятували фільм – шукали, як нам перебрати на себе зобов'язання попередніх продюсерів. Якби ми не встигли, то вони могли б оголосити себе банкрутом, у них – права на Горіна, вони могли б переписати на лівих людей свою компанію, і в результаті – шукай вітра в полі. Я особисто сам розписався за всі їхні борги.

– Старт проекту дав Богдан Ступка?

– Так, ідея належала Богдану Сильвестровичу. І він же мав, як і на сцені театру Франка, зіграти Тев'є. Я запропонував йому спектакль зняти, а він каже: «Та ну, кому це потрібно, ось якщо б кіно». Я тоді йому відповів: «Хто ж мені довірить?» І він сказав: «А ви йдіть і користуйтеся моїм ім'ям. І вам ніхто не відмовить». Так ми і починали.

– Перед тим як приступити, ви дивилися фільм «Скрипаль на даху» за цим самим твором Шолом-Алейхема? Він свого часу завоював «Оскар».

– Я переглянув всі екранізації, зокрема фільм 1937 року. Це було зроблено для того, щоб переконатися, що все це не схоже на те, що у мене в голові. Бо повторюватися – то пусте. Все, що було зроблено раніше, мені зовсім не сподобалося.

– І навіть оскароносний «Скрипаль»?

– І він теж. Ви спробуйте його подивитися. Для сучасного глядача це нестерпно. Упевнений, ви його не додивитеся до кінця. Він зроблений за іншими канонами темпу. Люди раніше витримували таке оповідання. Мені воно не зайшло.

– На цьому проекті ви і режисер, і співпродюсер. У нас в Україні продюсерське кіно? Хто головніший?

– Це завжди боротьба за владу. Творчу владу над проектом. Я не хочу знімати продюсерське кіно, бо продюсери змушують мене робити погано. Усі фільми до «Мир вашому дому!» понівечені – дурістю людей, які називають себе продюсерами. Я не готовий робити «гі*нофільми». Продюсери ставлять завдання хронометражем, а не змістом. А я хочу брати на себе повну відповідальність. У цьому кіно я продюсер. Тут я мав владу не випускати фільм в прокат доти, поки не дороблю його.

– Вам відомі основні претензії критиків до фільму?

– Ну, наприклад, нам закидають те, що в нашому кіно дуже впізнавані локації Пирогово. У нас є тільки один будинок з Пирогово – будинок головного героя. Але він канонічно описаний у п'єсі. Цей будинок максимально автентичний. Раніше ж історія Тев'є знімалася де завгодно, тільки не в Україні, де і відбуваються події. Мені було важливо, щоб кожна ложечка відповідала. Наш художник-постановник – Віталій Васильович Єсько, який на «Довженко» вже працював в ті часи, коли я ще не народився. Він стежив за тим, щоб весь реквізит був автентичним. Я, наприклад, хотів стареньку фотографію свого діда повісити на стіну, а він сказав: «Володя, коли ви будете знімати відеокліп, повісите, що хочете. Але євреї ніколи не вішали жодних фотографій. У них завжди були голі стіни. Це звичай, я виріс на цьому». І він реально все про це знає. Він весь художній департамент тримав у руках. Іноді він приходив з черговою претензією, я йому відповідав: «Віталій Васильович, за всієї поваги, не можемо ми тут поміняти щось – Горін так написав». Тоді він видавав нам свою думку про Горіна і йшов.

– Ваш попередній фільм – романтична комедія «Ніч святого Валентина», зовсім інший жанр. Чому ви за нього взялися?

– Я хочу зняти кіно про те, як ми знімали «Ніч святого Валентина». Фелліні славний тим, що зняв свої «8 ½» без сценарію. Ну ось, цей самий метод, хоч і вимушено, мені теж вдалося освоїти. Мене умовили попрацювати над фільмом, прислали сценарій. Він виявився повною нісенітницею. Я сказав, що за таким вульгарним і жахливим сценарієм не буду нічого робити. Це як викликати Шумахера, вручити йому «Запорожець» і сказати: «Ну, чувак, ти просто зобов'язаний перемогти в гонці! Ти ж Шумахер, ти зможеш!» Сценарій – це твій болід на «Формулі-1». Без нього – нікуди. Я продюсерам навіть відеозвернення записав, у якому детально пояснюю, що вони втратять всі свої гроші.

Мій друг, який і втравив мене в цю історію, привіз мене на майданчик о шостій ранку і каже: «Ось тобі локація, ось тобі артисти. Знімай що хочеш. Але 14 лютого мені потрібно 90 хвилин фільму». Ну, я і перетворив всю знімальну групу на сценарну. В одному з епізодів на задньому плані прямо в кадрі сидить Макс Данкевич (сценарист і продюсер) з ноутбуком. Це він один з епізодів фільму вигадував. Я навіть хотів собі псевдонім взяти для цього фільму. А акторам говорив: «Припустимо, я заховаюся за псевдонімом, а вам-то доведеться ганьбитися обличчями». Вуді Аллен якось в інтерв'ю сказав: «Я кожен раз рятуюся від ганьби». Ось це в точності те, що ми робили, працюючи над цим фільмом. Ми сиділи на майданчику, у нас тут сцена і тут сцена, посередині чорне. І ми сидимо і вигадуємо, як перейти від однієї сцени до іншої – сценарій створюємо. Чи хочу я ще раз таке зробити? В жодному разі. Але тоді я зрозумів, що зі мною геніальна команда. А якщо їм ще й сценарій дати!

– А ще раніше ви зняли фільм «Відторгнення», про який вкрай складно знайти якусь зрозумілу інформацію. Хоча там знялися Богдан Ступка та Сергій Бабкін.

– Так, власне, і сам фільм ще не готовий. Мені продюсер досі не віддає матеріал, щоб я його доробив, як задумано. Він не виходив у прокат. Просто в сучасному світі серед продюсерів трапляються люди, у яких є гроші. Але немає розуміння, що таке кіно.