Подорож у стилі бекпекера: як обійти півсвіту з рюкзаком

Період літніх відпусток лишився позаду, але це не означає, що про подорожі варто надовго забути. Тим більше, що стиль життя сучасної людини не завжди вимагає безперервного сидіння в офісі. Та й формати мандрівок існують різні: від турів та отелів luxury-класу до відчайдушних спроб обійти півсвіту з одним наплічником на спині. Такий формат називається «бекпекерство» або «бекпекінг» – від англійської backpack – рюкзак. Про те, чим цікаві саме такі подорожі, та чому вони приваблюють усе більшу кількість молоді по всьому світу, Mind розповів мадрівник Юрій Самборський.

Уперше я дізнався про цей термін після своєї першої подорожі Європою. Класично, бекпекер – це людина, яка подорожує з рюкзаком. Принципово відмовляється від послуг туроператорів, а відвідуючи нові країни, намагається насамперед відкрити для себе її культуру та життя мешканців. Часто користується громадським транспортом, не гребує їздити «зайцем», тому що проїзд коштує від 30 центів у Словаччині до 3,5 євро у Німеччині.

У своєму рюкзаку бекпекер носить все, що необхідне для комфортної мандрівки. Існує велика відмінність між рюкзаком того, хто стартує в подорож уперше, і того, хто має хоча б мінімальний досвід. Вона полягає в тому, що людина власною спиною починає відчувати: все, що взяв – завжди зі мною. Коли я починав подорожувати, то мав незручний рюкзак, в якому до того ж були зайві речі. Зараз його маса із повною екіпіровкою, з розрахунком на 25 днів для різної погоди, становить лише 12-14 кг.

Не лякайтеся цієї цифри, адже насправді це досить зручна маса рюкзака, особливо, якщо з них 6,4 кг – намет, спальник та сам рюкзак. А ще треба завжди мати біля себе воду, одяг, взуття та всякі дрібниці. У дівчат він мав би бути легшим на 3-4 кг, але я ще ніколи не зустрічав дівчину з рюкзаком такого вмісту.

Чому саме бекпекерство?

1. Пригоди. Коли ви подорожуєте туром чи просто машиною, набагато менше шансів потрапити у якусь халепу, яка запам’ятається на все життя.

2. Ви зустрічаєте дуже багато гарних людей, з якими стаєте щирими друзями, але, на жаль, майже напевно не зустрінете їх ще раз.

3. Набагато краще пізнаєте культуру і життя країни. Ви ні від кого не залежите, адже самі визначаєте, скільки часу витратити на подорож, що відвідати, а що пропустити, а також самі прокладаєте свій маршрут.

4. Ви дізнаєтеся приховану інформацію. Ще не було бекпекера, який би не спілкувався з місцевими мешканцями. Саме від них можна дізнатися  все те, чого не напишуть у туристичних путівниках. Мандруючи автостопом, стикався з тим, що водії мене часто запрошували до себе на нічліг. Саме так я потрапив на найбільше фаєр-шоу Європи та одне з найкрасивіших місць французького узбережжя – Кулюр.

5. Це дешевше. Цілком реально зменшити середньоденний бюджет до 5-7 євро. Як цього досягти? Житло шукати на CouchSerfing – сервіс де мандрівників можуть знайти безкоштовне житло у місцевих, а також погуляти з ними. Харчуватися краще у супермаркетах (я щодня їв моцарелу за 50 центів). Також майже завжди, «хости» ще й готують для тебе. Наприклад, можна заощадити і на квитках у музей. Квиток не є іменним і дійсний цілий день. Якщо боїтеся автостопу, то можна рухатись BlaBlaCar, або шукати квитки на сайтах перевізників.

6. Ваша свідомість повністю змінюється. Ви справді стаєте відкритими до світу і людей. Які б ви не були втомлені у подорожі, але додому ви приїдете повними сил та натхнення, з бажаннями творити справді класні речі. А ще, на власні очі переконаєтеся, наскільки різноманітними можуть бути країни та люди.

Чи назавжди саме так?

Інколи є ситуації, коли краще призабути, що ви – бекпекер. Тоді стаєте туристом у капелюсі та з фотоапаратом на шиї. Рекомендую це робити тільки у випадку, коли хочете взяти участь в екскурсії, бо це дешевше та ефективніше. Наприклад, так зі мною було у Чорногорії. Екскурсійний тур включав подорож по всій країні і коштував 30 євро, а подорожувати місцевим транспортом вийшло б навіть дорожче і довше у два рази. Хоча, якщо вам у туристичному бюро кажуть, що у них дешевше, ніж самостійно – перевірте краще самі. Коли я був у Сараєво і хотів відвідати Тунель війни, то в бюро назвали ціну 10 євро, а самому це коштує 4-5, тому не бійтеся рухатися самі, але завжди зважайте на доцільність.

Як виглядає типовий бекпекер?

Більшість з тих, кого я бачив, це люди від 21 до 30 років. Хоча часто зустрічав і сім’ї з маленькими дітьми. У Європі молодь насправді дорослішає повільніше. Люди бувають вражені, коли дізнаються, що в 19 років можна самотужки подорожувати. Зазвичай вони починають з 21 року і, як на мене, частіше такий різновид відпочинку дівчата. Однією з причин є те, що вони хочуть мати час на те, аби «знайти себе» та подумати, чим займатися далі в житті.

Навіщо це все?

Людина, яка бере рюкзак на спину, є дуже простою та прагматичною. Для чого лишатися в хостелі з однією працюючою лампочкою, коли можна спати під відкритим небом, де тобі світять тисячі зірок. Навіщо міняти океанічний вітер на потік з вентилятора. Як-не-як, а готельний номер ви зможете винайняти будь-коли, а чоловік, який у 35 ночуєна пляжі, справді виглядає дивно. Тому, без сумніву, бекпекерство має часові рамки, і краще в них вкластися.