Львів – музична столиця: як проходив III фестиваль LvivMozArt

Перша декада серпня в західній столиці країни пройшла під знаком Третього фестивалю LvivMozArt. У цей період місто вже традиційно майоріло афішами, на вулицях і всередині локацій торгували фестивальними сувенірами, святкова публіка цілоденно снувала поміж Оперним театром, філармонією, старим трамвайним депо (оригінальне місце проведення кількох яскравих проектів) і палацом Потоцьких, де проходила виставка, присвячена зв'язку Львова з музичною династією Моцартів – загалом програма налічувала 25 подій за дев'ять днів.

Бекграунд

Львів – місто, безпосередньо пов'язане з нащадком Моцартів-музикантів – сином великого композитора і онуком Леопольда – батька генія віденської класики, відомого скрипаля, композитора і педагога ХVIII століття, автора вельми шанованого донині посібника з навчання грі на скрипці. Життя Леопольда, придворного зальцбургского композитора, не пов'язане безпосередньо з Україною. Як і його знаменитого сина. Але Франц Ксавер, молодший нащадок великого Вольфганга Амадея, прожив 30 років у Лемберзі, як і сьогодні називають Львів німецькомовні гості.

Україна є єдиною країною у Східній Європі, яка причетна до славетної родини. Завдяки ініціативі диригента Оксани Линів нещодавно Львів було офіційно включено до культурного маршруту «Європейські стежки Моцарта», що об'єднує 11 країн. «Династія Моцартів: Музика та Література» – так називається виставка з нагоди 300-річчя від дня народження засновника музичної династії – Леопольда.

Зв'язок двох видів мистецтва і став «червоною ниткою» Третього моцартівського фестивалю у Львові: тут одночасно широко відзначалося й 125-річчя з дня народження уродженця міста Броди Львівської області, відомого письменника і журналіста Йозефа Рота (1894-1939). Доля його самого і його родини склалася трагічно. Сам письменник у травні 1939 року, дізнавшись про самогубство друга, впав на землю і незабаром помер. Раніше, на початку 1930-х, його дружині було поставлено діагноз «шизофренія», а в 1940 році, вже після смерті чоловіка, її як психічно хвору вбили нацисти.

Фестивальні родзинки

Першим враженням від фестивалю стала моновистава «Дзеркало» за романом Йозефа Рота, показана в приміщенні старого трамвайного депо. На сцені дует у складі французького композитора і піаніста-імпровізатора Стефано Олива і циркової акробатки-балерини Мелісси фон Вепі в ідеальній взаємодії розіграв вражаючу «повітряну» пластичну драму. Спектакль – короткий і дуже динамічний – здивував синкретичною єдністю музики і пластики.

Увечері того ж дня в Оперному театрі відбувся концерт Баварського молодіжного симфонічного оркестру/BLJO з Мюнхена. 110 оркестрантів віком від 13 до 20 років живуть і навчаються в різних куточках Баварії, тричі на рік збираючись на канікулах, щоб відточувати майстерність оркестрової практики.

Грали серйозну програму. Під керівництвом швейцарського диригента Ніколаса Раусса підлітки продемонстрували «Трагічну увертюру» Й.Брамса, потім проакомпанували «Пісні мандрівного підмайстра» Густава Малера. З ними виразно, тонко, натхненно і бездоганно з точки зору техніки співала Наталія Боєва – випускниця Санкт-Петербурзької консерваторії, що живе в Німеччині, прекрасно навчена меццо-сопрано.

Супер-фіналом, великою музичною перемогою молодих баварців стала пізньо-романтична симфонічна поема Ріхарда Штрауса «Так говорив Заратустра» за мотивами філософського трактату Фрідріха Ніцше (ще один тандем музики і літератури). Штраус передає складний зміст у дев'яти частинах, що наслідують літературне першоджерело, наповнює технічно складну масштабну партитуру численними непростими соло і ансамблями окремих інструментів. Довгі овації і крики «Браво» не могли передати всього захоплення глядачів.

Для України досвід молодіжних оркестрів не новий. Згадалося, як наприкінці 1994 року симфонічний оркестр учнів 8-11 класів КССМШ ім. Лисенка провів тритижневий гастрольний тур містами Нідерландів і Бельгії. Теж везли серйозну програму: фортепіанний концерт Ніно Рота, «Кармен-сюїту» Бізе-Щедріна. Зібрали аншлаг у Концергебау, записали компакт-диск на Verdi Records, ровесники баварців грали креативно, звучали не гірше.

Наступний фестивальний день був дуже насиченим. Спочатку в опері показали чудову програму для найменших «Подорож з Моцартом до Праги», де артистична, весела ведуча Наталя Рибка-Пархоменко, вбрана панянкою ХVIII століття, жваво запрошувала 2-8-річних дітей до світу музики, з посмішкою розповіла про музичні інструменти, прем'єру «Празької симфонії» дорослого екс-вундеркінда в Чехії.

А львівський Фестивальний оркестр під керівництвом диригента Наталії Стець (Київ) зіграв для знайомства з інструментами дует для скрипки і альта Соль-мажор, обробки з «Викрадення із Сераля» і «Весілля Фігаро», потім – увертюру до цієї веселої привітної опери і, нарешті, першу і третю частини «Празької симфонії». Музиканти, дружно похитуючись, зображували їзду в кареті, а діти оплесками повторювали ритми, пританцьовували, копіювали рухи менуету і вчилися вигукувати «Браво!».

---

Молода диригентка Наталія Стець розповіла нашому виданню:

– Я перейшла на 4-й курс Національної академії України в класі оперно-симфонічного диригування професора Ігоря Палкіна. Але спочатку навчалася диригуванню в класі Святослава Литвиненка на кафедрі народних інструментів, граю на домрі. З Оксаною Линів познайомилася, як і інші молоді музиканти, що прагнуть до контакту з відомими особистостями. Була заочно знайома з нею в соцмережах. А зустрілися, коли вона диригувала в столиці «Київськими солістами». Оксана попросила надіслати мої відеозаписи. Вони їй сподобалися, і вона запросила мене в Грац асистувати. Через півроку я поїхала туди і працювала в постановці «Євгенія Онєгіна» Чайковського. Цього року отримала в Києві роботу другого диригента Естрадно-симфонічного оркестру (головний – італієць Луїджі Гаджеро. – Mind).

– Чи є у вас плани на аспірантуру?

– Я закінчую бакалаврат. Думала про вступі до магістратури або європейського вишу. Але розумію, що, маючи в Києві роботу, я навчаюся набагато інтенсивніше, ніж це було б у будь-якому західному університеті.

– У Львові диригуєте не вперше?

– Так, минулого року з Оксаною Линів ставила оперу «Алкід» Дмитра Бортнянського у Свірзькому замку. Дуже цікава постановка open air, сучасна режисерська концепція німецького гостя Андреаса Вайріха, студентський оркестр «Львівська барокова капела».

– А сьогодні?

– Це львівський Ucrainian Festival Orchestra, який «виріс» із камерного оркестру Collegium Musicum, заснованого в 2014 році диригентом Іваном Остаповичем.

---

Грані талантів

Ближче до вечора у філармонії відбувся дружній «батл» баварського і українського молодіжних оркестрів. Він виглядав своєрідною «подорожжю країнами», здійсненою малими ансамблями, і пройшов за гучної підтримки присутніх у залі учасників обох колективів.

А в опері можна було послухати український проект Galician Style. Грав симфонічний оркестр INSO-Львів п/к Оксани Линів. Першим прозвучав Концерт для фортепіано з оркестром f-moll Василя Барвінського. Впевнено виконувала соло українсько-німецька піаністка Катерина Титова. Ліричний твір композитор писав 20 років (1917-1937). Музика в дусі пізнього романтизму, що не має яскравих фольклорно-національних рис. Абсолютно не зрозуміло, за що переслідували автора, який сидів у сталінських таборах, і чому у подвір'ї Львівської консерваторії показово піддали аутодафе цю та інші партитури її ректора...

Далі пролунала чудова «Українська карпатська рапсодія» Левка Колодуба 1960 року. Диригент Оксана Линів потужними жестами творила яскраве, глибоко національне, захоплююче звукове полотно.

Після антракту відомий «Гуцульський триптих» Мирослава Скорика за мотивами його музики до шедевру Параджанова-Іллєнка «Тіні забутих предків» став «точкою золотого перетину». Музика, як і фільм, приголомшлива. Поетичні картини фільму про кохання Івана і Марічки, що запам'ятався кожним кадром, постають перед очима, і ніби звучить голос героя: «А чи будемо ми в парі?».

Останнім акордом дня став майже нічний концерт у трамвайному депо. 83-річний ізраїльський кларнетист Гіора Фейдман має титул «короля кларнету». Володіючи надзвичайним і різнобічним музичним талантом, музиканту вдається створити особливий звук, який робить його легко впізнаваним серед інших кларнетистів. Гіора – уродженець Аргентини, багато років жив і живе в Ізраїлі та Німеччині. Грає, використовуючи кришталеві мундштуки компанії Clerici Pomarico, побудованої в італійському місті Чернуско-Ломбардоне (Лекко). Вони генерують особливо теплий і щирий звук у порівнянні з традиційним ебонітом. Це також дозволяє йому грати з певними типами ефектів.

Фейдман дає близько 200 концертів на рік по всьому світу, в основному в Німеччині. У 1993 році Стівен Спілберг запросив його зіграти в саундтреку до фільму «Список Шиндлера». «Хай живе Гіора, його кларнет і його музика! Він наводить мости між поколіннями, культурами і класами, і робить це з досконалим артистизмом!», – сказав свого часу Леонард Бернстайн.

З Гіорою приїхав чудовий струнний «Гершвін квартет», названий за ім’ям першого скрипаля (Міші Гершковича). Усі його учасники – уродженці СРСР. Миша і друга скрипалька Наталя Райтель – вихідці з України, альтист Володимир Куниця – білорус, а віолончеліст Дмитро Горновський – родом з Казахстану.

Їхня гра й імпровізація вражали. Фрейлакси, клезмер-мелодії чергувалися з бездоганно виконаними класичними творами, джазовими стандартами, народними латиноамериканськими наспівами, танго Астора П'яццолли (Гіора – уродженець Аргентини).

Єврейська музична культура дійсно синтезує все мелодійне багатство світу. І в одному номері поруч прозвучали крихітні натяки на «Ти ж мене підманула», «Тему долі» Бетховена, куплети тореадора, гопак, «Суліко», танець з шаблями, «Жайворонок» Дініку. Бешкетували, відпускали музичні жарти...

Публіка байдужою не залишилася: глядачі натхненно виконували простеньку пісню Los Amigos уругвайського композитора Raul Jaurena, вивчену тут же з голосу Гіори, змагаючись, хто краще заспіває – дами чи джентльмени.

В останній вечір у заключному концерті фестивалю виступили Молодіжний оркестр України/YsOU, Львівська державна академічна чоловіча хорова капела «Дударик» та солісти: сопрано Сусанна Чахоян, меццо-сопрано Ірина Житинська, тенор Назар Тацишин ​​і бас Сергій Магера. Під управлінням Оксани Линів відкрила вечір кантата «Перший весняний день» Франца Ксавера – сина В.А. Моцарта.

Довідка: YsOU (англ. Yóuth sýmphony Órchestra of Ukráine) – молодіжний симфонічний оркестр України, організований у 2016 році Оксаною Линів. Допомога в його роботі надають Бетховенський фестиваль у Бонні, Федеративний молодіжний оркестр Німеччини, медіа-ресурс Deutsche Welle і український фестиваль LvivMozArt.

Кульмінацією концерту-закриття Третього LvivMozArt'а стала 9-а симфонія Бетховена, яка за своїм задумом і значущістю давно вийшла за межі суто музичного твору. У виконанні великого складу оркестру, посиленого хором і солістами, прозвучали перша частина і фінал «Оди до радості» – гімну Євросоюзу.

---

Оксана Линів дала Mind ексклюзивне інтерв'ю:

– Ви – молода, енергійна, красива жінка, досвідчена диригентка. Судячи з того, що залучаєте в проект жінок-солісток і диригенток, ви сповідуєте певну активність у гендерному питанні. Розкажіть про це, будь ласка.

– Жінки в класичному мистецтві дуже довго залишалися в тіні. І не лише в професії диригента. У 2017 році міністерство культури і освіти Німеччини в Вundesamt'е (Федеральному бюро. – Mind) провело спеціальну конференцію, присвячену становищу жінок у мистецтві, куди я була запрошена.

Вивчивши питання, організатори дійшли висновку, що жінки рідше за чоловіків отримують престижні запрошення, їм рідше виділяють великі бюджети на проекти. Наприклад, жінка отримує можливість зняти короткометражний, а чоловік – повнометражний фільм. А виконання однакових із чоловіками замовлень жінкам оплачуються на 15-20% нижче. І серед диригентів жінок – лише 3% у світі. Вважаю, що ситуацію потрібно покращувати, і я стаю прикладом для талановитих молодих жінок, ми одна одну підтримуємо.

– Як виникла ідея львівського фестивалю?

– Поштовхом став історичний факт, життя сина Моцарта у Львові. Не кожне місто може похвалитися причетністю до подібних великих імен. Це питання ще потребує глибокого вивчення. І розповісти про нього, на мою думку, треба було не лише львів'янам, а й усьому світові, зав'язати кооперацію, обмін традиціями української і західноєвропейської музики і виконавства.

– З якими країнами здійснюється зв'язок фестивалю?

– Фестиваль інтернаціональний. Два дні тому відбувся концерт сопрано з Південної Африки і тенора з Таїланду. У депо грав аргентинський кларнетист, виступав китайський піаніст з Канади, молодіжний оркестр Баварії. Ми розростаємося, і перспективи у проекту дуже добрі.

– Як здійснюється відбір до Українського молодіжного симфонічного оркестру?

– У ньому є представники всіх регіонів нашої країни, вони приїхали більш ніж з 25 міст: Тернопіль, Чернівці, Одеса, Сєвєродонецьк, Київ, Львів, є і переселенці з Криму. Відбір відбувався після прослуховування в першому турі за записом, потім у другому і третьому в присутності інтернаціонального журі, з обов'язковою програмою. Віковий ценз – 12-22 роки. Це повністю соціально-освітній проект, участь в оркестрі – безкоштовна. У фіналі фестивалю оркестр грає кантату Франца Ксавера Моцарта і фрагменти 9-ї симфонії Бетховена.