«Іловайськ 2014. Батальйон «Донбас»: як кінострічка дає новий погляд на фронтову трагедію

29 серпня на українські кіноекрани вийшла перша вітчизняна повнометражка, у центрі сюжету якої – Іловайська трагедія. Фільм «Іловайськ 2014. Батальйон «Донбас», у створення якого вкладено 33 млн грн, має всі шанси не лише на касовий успіх, але і на статус «ідеологічного прецеденту» в частині рефлексій на болючі для суспільства теми. Mind пояснює чому.

Сценарій

Сценарій просто чудовий, а це нечасте явище у вітчизняному кінематографі. Автор – письменник і журналіст Михайло Бриних, і це його дебют як кіносценариста. Опрацьовані всі деталі, всі лінії сходяться у фіналі. Портрети об'ємні та позбавлені шаблонів. Конфлікти невигадані й цікаві, а діалоги по-тарантіновськи лаконічні.

Наприклад, в епізоді, коли націонал-патріот із добровольчого батальйону «Донбас» причепився до «афганця» з позивним «Скіф» через орден Червоної Зірки. «Це нагорода ворожої нам держави – СРСР, – говорить він. – Не варто її нікому показувати». – «А ти знаєш, стільки в Афгані загинуло українців?» – запитує ветеран. – «Так, я розумію, вас ніхто не питав – погнали як худобу». – «Я бачив, як гинули герої, а не худоба. І ця нагорода – пам'ять про наших героїв». Націонал-патріот мовчки пересів на інше крісло.

Слово «наші» у фільмі багато разів обігрується, причому не завжди розумієш, хто ж насправді «наші» в цій війні. Коли рятують бійців добробату «сепарські» жінки, а вище керівництво ВСУ регулярно зраджує.

В основу сюжету Бриних поклав історію, яку йому розповів командир штурмового загону батальйону «Донбас» Тарас Костанчук з позивним «Бішут» (be shoot – у перекладі з англійської – «стріляти»). Удвох з бійцем «Никитосом» (доброволець Євген Нікітченко) він потрапив у оточення в Іловайську. Вони, поранені, забралися в першу-ліпшу квартиру, і її господиня – 80-річна бабуся – не видала «карателів», хоча фото «фашиста Бішута» було розклеєне по всьому місту.

Актори та ролі

Костанчук у стрічці зіграв самого себе. Причому це не епізод, а головна роль. Автори чотири місяці проводили кастинг, а потім їх вибір припав на... Тараса. Умову йому було висунуто одну: щоменше грати. Максимально бути собою. І, треба сказати, він майже не збився з цільової установки. Його портрет: вольове підборіддя, різкі вертикальні зморшки, сині очі, завжди спокійний і готовий діяти. Він може все: і стріляти на випередження, і голими руками в себе з голови дістати кулю. Не віриться, що на це здатна реальна людина, але абсолютна органічність Бішута робить персонажа справжнім.

Допоміг Тарасу впоратися з цим неймовірним завданням теж дебютант – Іван Тимченко, який побував на безлічі кіномайданчиків як оператор, а тут вперше виступив у ролі режисера.

Реалістичності стрічці додали 50 бійців «Донбасу», зайнятих у зйомках. А також бронетехніка, яку знімальній групі надав полк «Азов». ВСУ і Міністерство оборони навідріз відмовилися допомагати – прихований конфлікт добробатів і регулярних українських військ проявився і тут.

Сюжетні акценти

У фільмі історія з «зеленим коридором», який розстріляли російські війська, подана так. Все начебто вже було домовлено між Путіним, «сепарами» і українським командуванням щодо виходу українських бійців з Іловайського кільця. Вони рушили на машинах по дорозі. Ми чуємо розмови російських танкістів і артилеристів, що дивляться на колону: «ВСУ закончились, пошли добробаты. Огонь!»

Автори дають зрозуміти, що у цього єзуїтського вчинку з боку російських військових була своя логіка: «покарати» тільки добровольців. У фільмі є епічна у своїй символіці сцена, коли машина «Донбасу» мчить по жовтому полю і під синім небом, а з двох боків – шквальний вогонь російської артилерії, яка немов рве на шматки національний прапор України.

Після перегляду стрічки стає зрозумілішим внутрішній конфлікт між «державниками», які не виконують бойових завдань, і активними добровольцями, які, порушуючи всі накази згори, домагалися результату. Як казав Лев Гумільов, країну рятували субпасіонарії – козаки, анархісти в душі. Бішут – один з-поміж них. Тому дуже доречною є пісня отамана Махна «Любо, братцы, любо...», що звучить у виконанні бійців «Донбасу» на початку стрічки.

На відміну від «Кіборгів» тут показані і мирні жителі: учитель, сліпий пенсіонер-інвалід. Інваліда в кріслі спускають у підвал під час обстрілу. Сиплеться пил від вибухів. Пропадає світло. «Значить, генератор накрився», – бурмоче він. – «Так тобі-то що, – іронізує сусідка по підвалу, натякаючи на його сліпоту. – «Без світла всім погано», – вимовляє він фразу, що характеризує стан війни. Максимально достовірно передана атмосфера жаху: глядачеві передається чисто фізичне відчуття небезпеки під час бойових зіткнень або «сепарського» обшуку.

Незважаючи на похмурість подій, картина рясніє комічними сценами і деталями. Коли колишній офіцер ГРУ побачив у кабінеті свого колишнього колеги два портрети – Путіна і Захарченка, він зауважив: «Не вирішиш, кого ж тобі повісити?» А йдучи, повісив на цвях портрет Януковича, який безгосподарно валявся на підлозі.

Величезний плюс стрічки – виразна любовна лінія. У Никитоса трапився роман з дівчиною з Іловайська. Любов на темному тлі фронтового жаху – горить яскравіше. Вона заворожуюче світиться в темряві, як прекрасне оголене тіло героїні (актриса Анастасія Ренард).

Присутні в стрічці і елементи детективу: читаючи у бабусі підшивки старих газет, Бішут розуміє, хто і як може врятувати головних героїв. У фіналі – явно вигаданий, але яскравий хепі-енд у дусі американських бойовиків.

Враження Mind

Якщо порівнювати з «Кіборгами», то клас фільму Ахтема Сейтаблаєва вище, ніж у «Іловайська 2014», але ця картина набагато динамічніша: вона стала вдалою сумішшю бойовика, мелодрами, детективу і чорної комедії. Все це робить її набагато привабливішою для масового глядача. А в особі Бішута ми отримали мікс Чака Норіса і Жан-Поля Бельмондо, але свого – українського, який програв бій, проте зробив свій особистий прорив Іловайської блокади.

Додамо ще, що держава не опікувалася картиною, всі 33 млн грн – приватні пожертвування. За таких вхідних даних, здавалося б, у фільму мало шансів на успіх. Однак диво сталося – вийшла стрічка, що здатна стати всенародно популярною.