Ювілей «Океану Ельзи»: що говорять про Святослава Вакарчука тексти його пісень

Ювілей «Океану Ельзи»: що говорять про Святослава Вакарчука тексти його пісень

Чи є у лідера культової рок-групи «глибоководні» психологічні та політичні таємниці

Цей матеріал також доступний російською
Ювілей «Океану Ельзи»: що говорять про Святослава Вакарчука тексти його пісень
Фото: офіційна Facebook-сторінка гурту "Океан Ельзи"

Сьогодні, 12 жовтня, виповнюється 25 років культовому українському гурту «Океан Ельзи» – єдиній з вітчизняних рок-команд, яка збирає столичний стадіон. За два з половиною десятиліття, що минули, гурт не лише перетворився на потужний бізнес-проект, а й дав старт політичній кар'єрі свого лідера, двічі приводивши його під купол парламенту.

Автор цих рядків познайомився зі Святославом Вакарчуком на початку нульових під час інтерв'ю. Тоді «найтитулованіший український рокер» надавав перевагу образу в стилі «унісекс» з ледь помітним ухилом у жіночний бік – яскраві сорочки, пухкі светри і «подовжені» зачіски. З роками – змінив зовнішність на набагато «мужнішу»: коротка стрижка, а в гардеробі – білі сорочки й жилетки, що вигідно підкреслюють «прокачану» мускулатуру.

У тій, давнішній, розмові музикант зауважив, що головна риса його творчості – щирість: «Найбільший гріх у мистецтві – лицемірство». А оскільки його гурт і досі збирає стадіони, навряд чи є привід запідозрити його в нещирості. Зараз інтерв'ю (не політичні коментарі) лідер партії «Голос» практично не дає, обмежуючись словами: «Усе сказано в піснях».

Mind пропонує звернутися до текстів цих пісень – в них дійсно приховано багато того, що не видно на поверхні «Океану».

Ювілей «Океану Ельзи»: що говорять тексти пісень про Святослава Вакарчука

Старт: «Добре там, де н​ас нема»

Починав Святослав Вакарчук підкорювати країну в 1998 році хітом «Там, де нас нема»: «Тільки там, де нас нема, менше льоду, ніж тепла. Там, де нас нема, й не треба». У пісні простий посил, як у прислів'ї: «Добре там, де нас немає». Вдале просування композиції зробило групу впізнаваною на теренах усього СНД. А Святослава, що – за сюжетом кліпу – сидить у холодильнику, запам'ятали всі.

З виходом третього альбому «Океану Ельзи» – «Модель» (2001) – атмосфера пісень «потеплішала»: гурт став не лише відомим, але і популярним. Особливої уваги заслуговує рядок з пісні «Модель»: «Я твоя модель, ти моя Коко Шанель», – співав артист. І пояснив, що саме мав на увазі: «Коко Шанель тут символ жінки, яка стала рівноправною з чоловіками і ліпила з них свою модель».

Це точна характеристика винахідниці маленького чорного плаття. Виходило, лірична героїня пісні ліпила себе з чоловіка-автора. Відзначимо, що цей процес був взаємним: у ліричного героя Святослава виявляється в текстах безліч жіночих рис (про це трохи пізніше). У цьому ж альбомі вперше прозвучала легендарна пісня «Вставай».

Революційно-комерційний хіт: на Захід чи на Схід?

«Передвиборчий» концерт партії «Голос» цьгоріч починався і закінчувався цим хітом. Автор колись зауважив про нього: «Трохи політична пісня. Вона присвячена і нашій країні, і Росії. Співається як звернення до дівчини. Це прохання робити що-небудь! Річ пряма і кон'юнктурна».

Запам'ятаємо складові: політика + кон'юнктура + лірика.

На пісню звернула увагу компанія Pepsi – і в 2001 році обрала хіт «Вставай» для рекламування своєї продукції, ставши спонсором першого концертного туру команди. Рекламний слоган звучав невигадливо: «Вимагай бiльше музики». Композиція, що популяризувала американський брендовий напій, стала гімном двох революцій: її підспівували тисячоголосим хором обидва Майдани.

І в 2004-му, і в 2013-14 перед країною гостро стояло питання вибору політичного курсу: з ким крокувати далі – з Росією чи Європою? Або по черзі? Але чи дається відповідь у цій революційній пісні? Слухаємо: «Всім покажи, де ставити перший слід. Твоя земля чекає: на захід або на схід?» Отже, куди ж? Відповідь: «З заходу і на схід, з заходу і на схід».

Як це з Заходу на Схід? Хочемо на Захід, а рухаємося в зворотному напрямку? Якби Святослав заспівав «на Захід, а не на Схід» – вибір було б зроблено. Але у нього в рядку проявилася ця горезвісна подвійність, у тому числі позиції самої України – те що, Леонід Кучма за часів свого президентства визначив як «багатовекторність». Мільйони людей на Майданах співали, виявляється, саме про багатовекторність, а не про чіткий рух у західному напрямку.

Розквіт: перший похід у владу

Під час Помаранчевої революції 2004 року гурт дав низку безкоштовних концертів. У день блокади адміністрації президента Вакарчук, у помаранчевій шапці та шарфі, закликав спецназ не застосовувати силу і зворушливо прикрашав щити помаранчевими хризантемами. Революційне дійство здавалося йому драйвовим, рокер зауважив: «Мітинги перед півмільйонною аудиторією схожі на концерт – за обміном енергією». Про жительок наметового містечка на Хрещатику Вакарчук висловився, як про Шанель: «По-чоловічому поводилися навіть жінки».

Він став радником президента Віктора Ющенка, і це згодом принесло політичні дивіденди. На парламентських виборах 2007 року музикант під №15 увійшов до списку блоку «Наша Україна – Народна самооборона». Але через рік склав із себе депутатські повноваження, пропустивши 56 пленарних засідань із 71. В інтерв'ю скаржився, що розчарований у коаліції і в тому, що колеги клали його законопроекти «під сукно».

Чому Вакарчуку-депутату не вистачило бійцівських якостей, щоб «пробити» парламент? Відповідь знаходимо в текстах пісень Вакарчука-музиканта.

Бій, війна, стіна

Фундаментальні метафоричні символи поезії Вакарчука різноманітні: бій, війна, стіна, вода, небо, політ. Перші три – ті ж самі, що і в іншого легендарного рок-гурту – команди «Кіно» Віктора Цоя. «Пожелай мне удачи в бою» (1988). «Война – дело молодых, лекарство против морщин» (1989). Але у Цоя ці образи пов'язані з темою воїна, що йде битися, залишаючи свою жінку чекати вдома: «Закрой за мной дверь, я ухожу». У Вакарчука слова «бій», «війна», «стіна» позначають радше військові дії на особистому фронті: у рамках стосунків між чоловіком та жінкою.

На відміну від Цоя, у Святослава – немає агресивності в дусі «моя ладонь превратилась в кулак». Ліричний герой Вакарчука не уявляє собі розлуку з коханою, зізнаючись: «Сьогоднi я на полi битви, а далi я не знаю сам… Хочеш – не люби мене, але я не можу сам».

У Цоя звучить як бунт: «Кто-то станет Стеной, а кто-то Плечом, под которым дрогнет Стена…». У Вакарчука ж Стіна – не зовнішня, а внутрішня перешкода, яка може виникнути між жінкою і ліричним героєм. «Чи вистачить нам сили зробити так, щоби впала між нами Стіна…» («Стіна», 2013).

Вічний бій: між інфантилом і матір'ю-вамп

Два вершинних альбоми «Океану Ельзи» дивним чином побачили світ якраз напередодні соціальних потрясінь: «Суперсиметрія» (2003) – перед Помаранчевою революцією, а «Земля» (2013) – незадовго до Євромайдану. Другий альбом можна назвати найбільш місцествердним: Вакарчук «застовпив» свою країну, свою територію: «Там, де лани, гори й поля, там залишається моя земля». Причому в «Землі» символічно щодо майбутніх подій звучали навіть назви пісень: «Незалежність», «Стріляй». Аж моторошно стає!

Але про що їхній зміст? «Одна в моїй кімнаті, нема куди тікати. І їй напевно не поможуть навіть танки і гармати – моя маленька незалежність. Вона втрачає сили, у неї зводить крила, моя субтильна незалежність («Незалежність», 2013). Чоловік втрачає свою незалежність, яку він радісно віддає жінці.

Зазвичай кавалер співає серенади дамі, а у ліричного героя Святослава: «Я не відвів очей, ти псальми поглядом мені складала, а потім уві сні ти в ванні з молоком мене купала» («Рандеву», 2013). Навіть не серенади, а псалми! Вона його купала, а не навпаки. «Обійми мене,  обійми так лагідно і не пускай…»(«Обійми», 2013). Тобто, вона мусить його обійняти? А не він її? Пісня Bеsame mucho з такою ж приблизно вимогою «Цілуй мене...», але вона написана жінкою – мексиканкою Консуело Веласкес.

Інфантилізм ліричного героя безмежний: «Дякую тобі, за те, що ти завжди зі мною, і може я – твоє дитя..» Или: «Я так хочу до тебе, як до матері немовля, я так хочу до тебе, як до неба ота земля». (Земля – ​​пасивне жіноче начало Інь, Небо – активне чоловіче Ян, а тут все навпаки).

Приказка «За тобою, як за кам'яною стіною» – ніби слова жінки, що звертається до чоловіка, але не у випадку Вакарчука, який співає, звертаючись до ліричної героїні: «Дякую тобі, за те, що ти завжди зі мною, і я живу не так як всі, як за Стіною…(«Дякую»2007). Тобто за Нею – як за стіною.

Жінка в його поезії – дійова особа: вона – то вампірка: «Хто ти є ти випила мою кров І п’яною впала», то – ангел: «Така, як ти, буває раз на все життя, і то із неба». А що стосується ліричного героя, то вимальовується образ нерішучого молодика, якого завжди кудись ведуть: «Твої очі, кличуть, хочуть мене, ведуть за собою» («Я не здамся без бою», 2005).

«Вона» в текстах Вакарчука – активне і провідне начало, Він – пасивне і ведене: «І я б не боявся, та ти наступаєш, та ти наступаєш, ти на абордаж, мені би мовчати, але ти все знаєш, мені би тікати, але ж ти не даш» («Вище неба», 2005). Не дасть, будьте певні!

Відомо, що муза Святослава – стилістка Ляля Фонарьова. Познайомилися в 2000 році. Вона була заміжня. Зараз її донці від першого шлюбу Діані – 26 років. Вакарчук в інтерв'ю на запитання про жінок у його житті уточнив: «Якщо б була тисяча жінок, то, напевно, було б складно сказати, яка з них кохана. А коли їх можна перелічити на пальцях однієї руки, можна виділити серед них одну». Тим не менш, він не поспішав одружуватися.

У 2015-му Вакарчука в соцмережах привітав з одруженням клавішник «ОЕ» Мілош Єліч: «Вітаю Святослава і Лялю з радісною подією в їхньому житті! Бажаю молодятам щастя», – написав він на своїй сторінці у Facebook. Вакарчук нібито розсердився через розголошення особистого факту, і за нього з цього приводу щось пояснював приятель – режисер Віктор Придувалов. Святослав цю тему коментувати відмовився.

Отже, характер ліричного героя Святослава – ведений. А в політику, як відомо, прагнуть потрапити ті, хто готовий (або вважає, що готовий) вести за собою людей. У цьому контексті у Вакарчука очевидний внутрішній конфлікт. Хоча вести за собою натовп йому вдавалося – щоправда, саме як співакові – у день перед виборами фронтмен «Океану Ельзи» після безкоштовного концерту запропонував публіці піти за ним до парламенту, де вже чекав підготовлений ​​агітаційний майданчик партії «Голос». Але і біля Верховної Ради він почав співати а капела. І «доспівався» зрештою до 5,82% за підсумками голосування, хоча завжди стверджував, що не використовує свій гурт для досягнення політичних цілей.

Муза народних повстань

Повернення в політику у Святослава теж обумовлено революційною стихією – у грудні 2013 року Вакарчук зібрав старий (а не оновлений у 2005) склад групи, щоб виступити на Євромайдані. Якщо в 2004 році лідера «Океану Ельзи» можна було неодноразово помітити на барикадах, то в євромайданівскіх зіткненнях музиканта не було помітно – його шокувала жорсткість протистояння і пролита кров. У березні 2014 року він ще шкодував з приводу заборони в Росії туру «ОЕ» і обмовився про можливий спільний «концерт миру» з групою «Любе».

Про політичні амбіції Святослава Вакарчука активно заговорили лише у 2018 році – напередодні президентських виборів. Сам музикант ніяк не висловлювався з цього приводу, а поїхав вчитися до Стенфордського університету (США). Українські медіа розцінили це однозначно: «Вирушив вчитися на президента». У вересні того ж року в газеті The New York Times вийшла стаття «For His Next Act, a Ukrainian Rock Star Looks to Politics», де Вакарчука охрестили «музою українських народних повстань» (muse for Ukraine's popular uprisings). Після тривалого мовчання Святослав висловився вже зовсім по-жіночому: «Якщо мене попросять – я піду». Однак не вмовляли.

Що стосується війни на Донбасі, то в рамках туру «Голосу» Святослав озвучував одну і ту саму думку: війну треба припиняти, а для цього потрібно «на територіях, які ми контролюємо, створити казку, вітрину вільного життя, де людина почувається захищеною і благополучною». Поки так не сталося ні на лінії дотику, ні на території всієї країни.

«Не твоя війна»

Справжнє ставлення Святослава Вакарчука до війни, знову ж таки, слід шукати не в його політичних висловлюваннях, а в творчості. До речі, «воювати» між собою всередині сім'ї – це нормально, вважає ліричний герой Вакарчука. Це і є те творче пальне, яке рухає локомотив «ОЕ» два десятка років – згадати хоча б ліричну пісню під назвою «На лінії вогню». А що стосується реальної війни на сході країни, то в 2015 році рокер випустив потужну і несподівану пісню «Не твоя війна».

Багатьох тоді приголомшили слова: «Скільки іще забере вона твоїх дітей, не твоя війна?»  Під кліпом на цю пісню Вакарчук дав коментар: «Багато хто запитує, «чому не твоя війна»? Але хіба ми її почали? Хіба це ми прийшли на чужу землю зі зброєю? Ні! Це не наша війна, тому що не ми її почали, але ми прийняли виклик і ми її переможно закінчимо!».

Далі в коментарях співак роз'яснив, що головні битви – всередині нас: «Адже «твоя війна» – це боротьба з власними комплексами, страхами щось змінити, вплинути на щось, брати ситуацію в свої руки. Без цього немає успішного майбутнього ні у людини, ні у суспільства, ні у країни». Отже, внутрішні, психологічні війни Святослав вважає важливішими за «зовнішні».

Право-ліва позиція, або Чи заважає політика творчості

Одним з факторів, що формують особистість лідера «Океану Ельзи», можна назвати те, що Святослав є амбідекстром – це рідкісна вроджена здатність однаково добре володіти лівою і правою руками. І так само «жіночі» та «чоловічі» риси присутні в ньому рівною мірою.

За 25 років Вакарчук став пісенної душею України, видавши безліч всенародних хітів: «На небі», «Така як ти», «Не здамся без бою», «Обійми», «Рандеву», «Я їду додому», «Для тебе». Вони увійшли до золотого фонду української пісні, поряд з такими шедеврами як «Червона рута» та «Два кольори». А домінування жіночих рис в його творчості співзвучно характеру нашої держави.

При цьому раніше Святослав Вакарчук спеціально не складав відверто політичних пісень. Але рік тому видав композицію «Скільки нас», яка в музичному плані нагадує трек Nazareth «We Are Animals» (1989), а в текстовому – є агіткою. В YouTube вона набрала лише 900 000 переглядів, на відміну від 12 млн у ліричної балади «Без тебе», написаної тоді ж.

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у наших Telegram-каналах Mind.Live та Mind.UA, а також Viber-чаті