Анатомія шедевру: чому мультфільм «Пригоди капітана Врунгеля» все ще залишається популярним

Рік, що минув, ознаменувався однією круглою датою, яка чомусь залишилася поза кадром (у прямому й переносному сенсі) сучасного українського культпростору – 40 років від моменту виходу на екрани мультиплікаційного фільму «Пригоди капітана Врунгеля». Режисером цієї стрічки став український мультиплікатор Давид Черкаський, а «прогриміла» вона без перебільшення на весь СРСР. Та й зараз на YouTube у «Пригод...» 3,7 млн ​​переглядів – мультфільм любимий і затребуваний досі. Розбираємося, у чому секрет його успіху.

Бекґраунд. Коли в 1979 році відбулася прем'єра першого радянського мультиплікаційного серіалу української студії «Київнаукфільм» – з дворів і вулиць зникли діти. Та й дорослих залишилося небагато. Всі буквально прилипали на 10 хвилин до телевізора. Причому кожна серія, як захопливий детектив, завершувалася на найбільш інтригуючому моменті. Наприклад, Лом підпер дошкою двері на яхті, пришвартованій біля берега, на випадок візиту непроханих гостей. Місячна ніч, ми бачимо чиюсь долоню в рукавичці, що хапається за дверну ручку, і... «Далі буде».

Ясна річ, діти та дорослі з нетерпінням чекали на кожну нову серію, яких виявилося 13. У цілому двогодинне авантюрне ганста-вояж-фентезі «Пригоди капітана Врунгеля» Давида Черкаського зробило прорив у мультиплікації. Причому не за одним, а відразу за кількома напрямками.

Посилення динаміки сюжету. Автор цих рядків неодноразово зустрічався з легендарним українським режисером-мультиплікатором Давидом Яновичем Черкаським (1931–2018), який завжди доброзичливо і ввічливо роз'яснював нюанси свого творіння.

До слова, в книзі, яка стала основою для мульта (однойменна гумористична повість Андрія Некрасова), не було ані Венери, ані мафії, ані Шефа. Давид Янович розповів, як усе починалося: «На «Київнаукфільм» письменник Іван Воробйов надіслав сценарій за мотивами «Пригод капітана Врунгеля» Некрасова – це була просто захоплива подорож. Але не вистачало конфлікту. І я придумав крадіжку статуї Венери, тому виник Шеф. Потім – гангстери й агент Нуль Нуль Ікс. Саму книжку з приголомшливими малюнками Костянтина Ротова я читав до війни. Художника заарештували, книжка зникла. Коли вона знову з'явилася – там не було ротовських геніальних ілюстрацій».

У повісті Андрія Некрасова (1907–1987) є навколосвітня подорож на яхті «Бєда» (колишня «Побєда») з капітаном Врунгелем, помічником-курсантом Ломом і картярем Фуксом. Є там низка цікавих епізодів: зникнення води за бортом, коли човен застряг у фіордах; втеча від пожежі білок на яхту з острова тощо. Але Черкаський значно посилив повість за горизонталлю – тобто її сюжетну частину: придумав регату (азарт змагання) і крадіжку Венери – елемент криміналу.

За сюжетом сценарію взяти участь у навколосвітній регаті капітана Врунгеля (продовжувач справи барона Мюнхгаузена – тільки він розповідає морські байки, а не «сухопутні») запрошує голова яхт-клубу, він же Шеф мафії. Його таємна мета – вивезти під час гонок статую Венери, яку за його наказом викрав з Королівського музею Фукс. У повісті картяр попросився на яхту «Біда», щоб втекти від свого небезпечного оточення. А тут він потрапив до наших героїв замість гангстерської яхти «Чорна каракатиця», пронісши на борт «Біди» вкрадену статую. Заразом Черкаський «протягнув» у кадр еротику у вигляді вельми ошатної скульптури – на тлі тотальної заборони на оголене тіло в СРСР. «Я люблю огрядних жінок», – неодноразово зізнавався Давид Янович в інтерв'ю.

І взагалі режисер привніс в дитячий мульт купу «дорослих» західних жанрів: бойовик, вестерн, трилер. І все це – з безмежною любов'ю автора до них. Не було ніякого явного осуду злочинців: Джуліко Бандітто і Воро Гангстерітто – майже позитивні герої, що бадьоро виспівували: «Держим в банко миллионо и плеванто на законо, o yes». «Джерелом натхнення для мене слугували вестерни з Гаррі Купером, які я дивився у клубі в Ірпені. Не дарма ж Юрій Норштейн говорив: «Красти треба майстерно», – ділився Черкаський.

Образи італійських мафіозі в мультфільмі переплетені з британськими піратами. Для цього навіть знадобився рядок з пісні  «Мы пирато-гастролеро, мы синьоро де ля воро, o yes!». Тому їхній Шеф, він же голова яхт-клубу – живе в замку на піратському острові.

Смерті та воскресіння Агента Нуль Нуль Ікс. З пародованим Джеймсом Бондом у вигляді Нуль Нуль Ікса – окрема історія. Агент 007, красень і плейбой – знакова фігура в британо-американській культурі. Черкаський, іронізуючи над ним, робить його стильно одягненим джентльменом, але маленьким на зріст і з високим голосом (його озвучував актор Георгій Шпігель,що мав унікальний тенор-альтино) та ще й із золотим зубом у роті.

Однак щодо «невмирущості» цього героя Черкаський пішов східним, майже релігійним шляхом: сищика знищують, але він щоразу воскресає. Йому в цій справі допомагає його помічник – Пес, він же вертоліт і літак з реактивним злетом. Одне з воскресінь було вражаючим. Гангстери підкидають сищика вгору, фотографують його на поляроїд, він перетворюється на знімок, який вони ефектно підпалюють. Купку попелу, що залишилася від фотографії, люто топче Джуліко Бандітто (в неперевершеній озвучці актора Семена Фаради). Але потім з'являється Пес – мочиться на попіл, з нього виростає лотос, який розкриває пелюстки і випускає прекрасного і неушкодженого Агента Нуль Нуль Ікс. Якось запитав Черкаського, як вони дійшли до таких божевільних трансформацій? А режисер, сидячи за своїм улюбленим столиком у кафе Будинку кіно, лише розводив руками: «Фантазія. Ми всі були дуже захоплені».

У східних релігійних традиціях лотос – символ відродження і безсмертя. З лотоса народився єгипетський бог сонця Ра й індуїстський бог творіння Брахма. Тут із квітки «народжується» сищик, пародійно підкреслюючи міфологічний характер Джеймса Бонда. Ось так витончено Черкаський поєднав у свого персонажа культурні традиції Заходу і Сходу задовго до того, як наприклад, це зробив Джеймс Кемерон у фільмі «Аватар» (2009).

Треба сказати, що Черкаським дотепно пародіюється і західний варіант вічності – електричний, цифровий, машинний. У безлічі західних творів наукової фантастики схрещувалися машини і люди, щоб отримати з них якусь безсмертну особину («Термінатор», «Матриця», «Той, що біжить по лезу»). У західній технократичній цивілізації проводиться ідея, що електрика і вічність – синоніми.

У «Пригодах капітана Врунгеля» є і приголомшливий епізод електричного «воскресіння». Коли Агент Нуль Нуль Ікс пристібає Бандито і Гансетрітто до себе ланцюгом, останній вставляє два пальця в розетку і ніби замикає ланцюг, яким біжить струм: голова Агента перетворюється на лампочку. Потім бандити викручують її і розбивають.

Пізніше з'являється певний таємничий джентльмен у плащі з обличчям... Давида Черкаського. Він скидає плащ і виявляється тим самим вірним Псом Агента. Він укручує нову лампочку, розмикає електричний ланцюг – і голова сищика стає звичайною. Агент – вічний, як робот, хоча ніщо людське йому не чуже.

Анімаційна техніка. Мульт створено в техніці перекладки, але там є і мальована мультиплікація. Причому, коли об'єкт рухається на глядача або від нього, це імітація кінозйомки. Вперше використані в нашій анімації і справжні кінокадри. Картина насичена авангардними прийомами, що не завадило їй стати мегапопулярною у різновікової аудиторії.

Крилаті вислови. Багато з фраз мультфільму пішли в народ. Паралель «Побєда» – «Бєда» навіть нагадує  сучасний український конфлікт «перемога» – «зрада». А ще: «Ма бене»; «Постоянно пьем чинзано, постоянно сыто-пьяно»; «По-моему, дело табак!» – «Совершенно справедливо. Закуривай, ребята!»; «Я вышвырну вас, и вам придется стать честными людьми!»; «Я там и тут – куда пошлют. А посылают часто».

«Заборонені плоди» – дари свободи. У картині показані екзотичні країни, іномарки, розкішні яхти, сигари, імпортна випивка – все це було «забороненими плодами» на території Радянського Союзу. Але оскільки Київ у той час вважався культурною периферією, та й жанр картини позначався як дитячий, – цензура не лютувала.

У картині є приголомшлива метафора свободи в межах відносин «народ – держава». Точніше, існування народу в умовах її повної відсутності. Бандітто і Гангстерітто виходять з підводного човна на морське дно. Причому водолазний шолом – лише у Бандітто, а повітря туди подає з гармошки Гангстерітто, який виводить під водою невигадливу, радісну мелодію. Тобто якщо наших людей накриє товщею води, їм «перекриють кисень», вони витягнуть повітря навіть з гармошки – свого невичерпного народного оптимізму, що є запорукою неймовірною живучості.

Слов'янська мрія. У фільмі втілена і слов'янська мрія: поєднати випивку та перемогу. На заключному етапі регати, коли «Бєда» програвала «Чорній каракатиці», Врунгель наказав дістати ящик шампанського і відкривати пляшку за пляшкою. В результаті реактивного імпульсу, отриманого човном від струменів ігристого, яхта рвонула вперед і першою прибула до пункту призначення. Тут автори поєднали свято і конкуренцію, шик і азарт.

Озвучування. Головні проблеми в цьому плані були з Врунгелем. Черкаський говорив, що ніяк не міг знайти потрібний голос для капітана: «Були закінчені три серії, а я все не міг знайти такий «м'ясистий» голос. Я запрошував Олега Анофрієва, Григорія Гая з театру Товстоногова. Той сказав: «У мене маленька проблема – я погано чую музику». Я не зрозумів, наскільки. А в мультфільмі 19 пісень. Одну пісню Гай записував цілий день! У нього не було слуху. Але коли приїхав Зіновій Гердт – все зазвучало. Все було плоско, і раптом – краса. Адже мультиплікація – це голос, малюнок, рух і музика. Геніальні люди прості, чарівні і живуть десь там (Давид Янович показав вгору. – авт.). Ми піднімаємося до них! У Гердта стільки нюансів в одній фразі! Ми гуляли тут п'ять-шість днів, випивали. Він був настільки розумний, що своїм розумом навіть принижував оточуючих, при цьому нічого особливого не роблячи».

Артист Євген Паперний озвучив у мультфільмі Лома, Шефа, директора зоопарку, репортера, члена яхт-клубу. Пізніше він розповів, звідки у нього стільки «голосів»: «У мене був великий набір «наблюдашек» ще із Щукінського училища. Я багато зображував однокурсників і педагогів. Шефом став машиніст сцени дядя Коля Берсенєв – у нього завжди папіроска була в роті, Шеф у нас в мультфільмі – теж з сигарою. А Лом списаний з Льоні Слуцького, це сценарист і друг Давида Черкаського. Він такий вічно життєрадісний оптиміст з кінським оскалом. Лом – позитивний приклад для дітей. Декілька прямолінійний, але в ньому, як не парадоксально, багато від мене. Мені було тоді 29 років. Голос енергійний. Я передав йому весь свій запал. І фізично я був непоганий спортсмен. Він прогинається, проте й тримає дулю в кишені: який помічник Лом не мріє стати капітаном? У Києві таких багато – з сіл. На відміну від корінних киян, у цих є стимул пробивати стіни!»

Припливли: від «Врунгеля» – до «Острову скарбів». Що цікаво, Лом послужив містком до іншого мультиплікаційного шедевру Давида Черкаського – «Острову скарбів» (1988), оскільки був прообразом популярного персонажа звідти – Доктора Лівсі, озвученого все тим же Паперним.

Два найбільш культових твори Черкаського – і обидва на морську тематику, про піратів. «Острів скарбів», якому торік виповнилося 30 років, теж набрав рекордні 5,7 млн ​​переглядів на YouTube.

Образ доктора Лівсі в соціалістичному суспільстві, просякнутому демонстративним гуманізмом, викликав багато запитань. Наприклад, коли Лівсі знущально сміявся, повідомляючи невтішні діагнози: «Зубки гнилуваті? Чудово! Для вас слова «ром» і «смерть» означають одне й те саме. Ха-ха-ха». Але з іншого боку, пояснення цьому теж є: у час перебудови звичаї ставали жорсткішими – на громадську арену виходили цинічні прагматики замість виконавчих «ломів» з фігами в кишені.

А Шеф у прагматичні часи перетворився на ще більш небезпечного типа – одноногого пірата Джона Сільвера. Лякаючий флер йому надавав баритональний голос Армена Джегарханяна. «Я через цей голос і взяв Армена, – говорив режисер. – Але кумедний малюнок руйнував його зловісний голос – так народжувалася іронічна інтонація стрічки».

Пародії і відсилання. Протагоністом – замість капітана Врунгеля – в «Острові скарбів» став юний Джим. Перший був втіленням спокою і мудрості (період застою), другий – рішучості та сміливості (перебудова). Тільки на вигляд цей очкарик справляв враження «тюті», але хлопець не промах і навіть володів прийомами карате. Тут Черкаський пародіює східні бойовики з Брюсом Лі: величезного пірата хлопчик «вимикає» коронним ударом Брюса – «тайфуном».

Характеристики піратів були в стилі шпигунського трилера «Сімнадцять миттєвостей весни» (1973). А зловісний голос Сільвера у виконанні Джигарханяна нагадував інтонаціями ватажка банди Горбатого з фільму «Місце зустрічі змінити не можна» (1979).

У ногу з Голлівудом. Гра акторів вперше поєднувалася з мультиплікаційними персонажами. Стрічка Черкаського вийшла одночасно з голлівудською картиною Роберта Земекіса «Хто підставив кролика Роджера» (1988), де той самий прийом був використаний вперше. Стрічка, стилізована під детектив-нуар, отримала чотири «Оскари», але критики відзначали, що «тон фільму надто суперечливий, через що неможливо однозначно сказати, дитячий це фільм або для дорослих».

Те ж саме було з «Островом скарбів». Черкаський, відповідаючи в одному з інтерв'ю на запитання, чому у фільмі зовсім немає дам, з огляду на його любов до жіночої статі, зауважив: «Не зовсім. Там є особа жіночої статі. Коли пірати йдуть на корабель, вони ведуть з собою козу. Справа в тому, що на піратському кораблі жінок не було і кіз вони брали їм на заміну». І додав: «Зізнаюся, цей фільм зовсім недитячий. Я не дуже люблю творчі вечори для дітей – мені там страшно. По-перше, вони не слухають. По-друге, якщо хтось іде із залу – для мене це все». Однак добро у нього справно перемагало зло (про що він сам скаже нижче).

Ще один згорів на роботі. Ще хотілося б звернути увагу на одну трансформацію: вона, як і в історії з Агентом Нуль Нуль Ікс, пов'язана з перетворенням на попіл. У цьому епізоді в Черкаського є пряме відсилання до бойовиків «Рембо» з Сильвестром Сталлоне. Напівголий пірат, підперезаний стрічками патронів, стріляє зі стегна гарматою, як з кулемета, точно як супергерой Рембо. Пірат входить у такий раж, що не може зупиниться, розжарюючись до червоного. Він продовжує крити чергами геть усе, навіть «своїх» на острові. Поки його колега не підкрадається до нього на палубі і не обливає відром води. Той, охолонувши, розвалився, перетворившись на жменьку попелу. І тут вже ні про яке відродження мови немає: пірат буденно зібрав попіл в совочок і, викинувши за борт, соромливо потер палубу ніжкою.

Тобто агресивне зло повинно бути знищено без сліду.

Не дарма ж Давид Янович «подарував» своє обличчя Псові – помічнику Агента Нуль Нуль Ікс. Черкаський – за відновлення порядку. Як він одного разу зауважив мені, посміхаючись зморшками в куточках очей: «У кожному своєму мультфільмі я показую світ, яким бачу його, але все-таки, мені здається, у цілому мої картини добрі».