Не морем єдиним: чим цікава Болгарія

Чотири столиці, покинуті села, вершини гір, з яких виростають давні фортеці та монастирі. Це нетиповий опис держави, на яку вже нібито поставили умовний штамп «Дешевше, ніж в Одесі». Чим же ця балканська країна може привабити українців? Мандрівник зі стажем – Юрій Самборський – вирішив поділитися з читачами Mind власним досвідом, який може стати в пригоді тим, хто забажає гайнути болгарськими шляхами у вільний час та у вільному режимі.

Слово «контраст»  найкраще характеризує Болгарію. На заході країни  ідеальними дорогами частіше користуються вівці та корови, аніж автомобілі. А на автошляхах поблизу моря навіть трапляються затори. Про це я дізнався вже там, бо в мережі важко знайти інформацію про подорожі цією країною від наших земляків.  

Тож як організувати мандрівку у Болгарію так, щоб закохатися у неї? Аби з'ясувати це, я здолав 1200 км верхи на конях, автостопом, автобусами та поїздами. Останнім забіг у літак і першим у ньому заснув. Тиждень невгамовностей закінчився тоді, як тільки піднялися шасі літака. 

А тепер – детальніше про те, що вдалося побачити, відчути та які спогади з цього винести.

Якщо ви любите історію та море, то вам сюди. Уже понад 2000 років тут щоранку відправляються у море рибалки, а свій особливий слід у розвитку  міста залишили римляни та візантійці.

У старій частині міста, яка охороняється UNESCO, є близько 40 діючих церков та їхніх руїн. Деякі з них сягають VI століття. Є археологічний музей, довга пристань та повністю збережені старі вулички. Місто межує з відомим курортом Сонячний Берег, де є пляжі, клуби та аквапарк. За гарної погоди тут варто провести 2-3 дні.

Столиця Другого Болгарського царства 1185-1393 років. Гірське місто, куди поїзд із узбережжя доправить вас за п’ять годин. Тирново знаходиться навколо каньйону, утвореного річкою Янтрою, і дуже нагадує українські Заліщики.

Всі пагорби вкриті старими будинками, в центрі каньону є виступ з великою галереєю та Монументом Асенєвців – болгарським царям. Рекомендую ввечері прогулятися вузькими вуличками довкола річки під освітленими мурами, які оточують пагорб Цареве. 

Це місто здатне довести, що необов'язково їхати до Риму заради Колізею.  Пловдив ніби переносить вас у давню провінцію Римської імперії.  Центральна вулиця побудована на античному стадіоні, який вміщував 30 000 глядачів під час перегонів на колісницях. Зараз залишився лише маленький сектор стадіону. Однак у місті є ще з десяток античних руїн, а в амфітеатрі і досі проводяться концерти. 

Захід сонця варто спостерігати з руїн фракійської фортеці – звідти все місто як на долоні. У Пловдиві ви точно не будете голодними, адже тут неабияк розвинена культура вуличної їжі та дуже мало звичних нам ресторанів. На цілий день точно є чим зайнятись. 

Важкодоступне містечко на 7000 жителів у гірському масиві Родопи. У 1933 році сюди все ще їздили на верблюдах, бо шлях через гори був дуже важкий. 

З Пловдива до Златограда я дістався на автобусі. Дорога займає до п’яти годин. Тут є два десятки будівель часів Османської імперії, які утворюють етнографічний музей. Традиційна споруда цього регіону складається з каменю для першого поверху та з дерева – для другого. Двох годин цілком достатньо, щоб обійти весь комплекс етнографічного музею, який працює до 18:00. І не забудьте скуштувати кукурудзу на вогні, политу маслом. Смакота!

На фото вид з оглядового майданчика на висоті 1563 м. Найлегший шлях і спосіб дістатися сюди – джип-тур вартістю 60 лев. Неподалік майданчика є Ягодинська печера. Вона дуже холодна – всього +6 градусів.

Доїхати в цю місцину громадським транспортом дуже важко, тому є два варіанти – або таксі, або попуткою. Нас підібрала одна подружня пара віку моїх батьків. Тому цьому фото та враженням завдячую пану Станомиру Ранкову.  

Це найменше місто Болгарії – тут живе всього 217 мешканців. Воно дуже подібнедо Златограду: так само багато будиночків в османському стилі. Мелник славиться винними погребами, колоритними крамницями та затишними ресторанчиками. Є старі руїни церков та фортеці.

Колись населення налічувало 4000 людей з великою грецькою громадою. Однак почало занепадати наприкінці ХІХ століття, коли центральну дорогу проклали поза містом. Але це додало атмосферності та тиші цьому містечку. Їдьте сюди за вином та затишком, а на сніданок замовте собі традиційні сирники з повидлом. 

На висоті понад 1000 м розташувався монастир X століття. Проходячи через ворота, відчуваєш особливу енергетику, якої ніде в Болгарії раніше не зустрічав. У монастирі є чудотворна ікона, великий музей та готель зі 100 переобладнаних келій. Він дуже аскетичний, тож я рекомендую заночувати там для повного занурення в атмосферу. Рильський монастир є найбільшою духовною святинею болгар. Однак, на жаль, мало туристів знають про це. 

За 80 км від Рильського монастиря знаходиться підйомник. Він доправить вас на висоту 2100 м, а вже звідти можна дійти до Семи озер. Їх справді сім і відстань від підйомника до першого озера – на 30 хв пішої ходи, а до останнього – десь три години.

Для зручності можна за 10 лев під’їхати ближче на низьких кониках. Зрештою я так і зробив. Маршрут легкий: чимало людей віком 65+ також ним ходять. Ця місцевість всіяна високими горами, термальними джерелами і гірськими містечками. Тому на лижі й у SPA вам теж сюди.

1. Майте при собі готівку, бо заїдете у малозаселені регіони і карткою будете  хіба місцевих овець годувати. Навіть на заправках немає терміналів.
2. Покатайтеся місцевими поїздами Чехословацького виробництва (1978 рік) – вагони, немов із культових детективів. 
3. Беріть теплий одяг. Понад 20% країни – це гори, тому ночі холодні.
4. Чим далі ви просуваєтеся на захід від узбережжя, тим колоритнішою стає країна, а кухня – смачнішою.
5. Обов'язково спустіться у печери. У Болгарії їх безліч і більшість із них – туристичні об'єкти з екскурсіями.
6. Цікаві місця шукайте у списку «100 національних туристичних об’єктів», за їх відвідини дають бронзові, срібні та золоті медалі.
7. Метро у Софії дуже повільне: 6 км ви подолаєте за 40 хвилин.
8. Таксі є у майже всіх селах та містечках.  Ціна 0,6-1,6 леви за один кілометр.

Якщо ви вирішите поїхати до Болгарії, то з великою ймовірністю побачите напівзакинуті села, розвалені хати й автомобілі, зарослі поля. За 30 років населення країни зменшилось з 9 до 7 млн людей. Інколи села лишають не найкращий спогад, адже для місцевих роботи мало, тому багато хто живе на соцдопомогу.

Буває, що єдиним бізнесом є магазин і кафе, а найпопулярнішим товаром – пиво. Саме його найчастіше споживають безробітні та пенсіонери. 

Однак є багато позитивного. Насамперед, це країна з понад двотисячолітньою культурою. Болгари дуже цінують свою культуру: пам'ятні місця промарковані, всюди є таблички та екскурсоводи, які охоче розкажуть вам про все.

Дбають і за старі руїни – вони не поросли травою і перебувають в доглянутому стані. У горах, на згадку про померлих, болгари будують двоповерхові кам'яні колиби для мандрівників, де є вода та ковдри. Ви можете безкоштовно там відпочити.

Молодь у містах та селах дуже добре володіє англійською.

Тож є впевненість, що Болгарія залишить гарні спогади кожному, хто її відвідає.