Прем'єра тижня: «Алея жаху»

Сюжет: Потрапивши у мандрівний карнавал, харизматичний, але безталанний Стен Карлайл заприятелював із провидицею Зіною та її чоловіком Пітом, який у минулому був екстрасенсом. Отримавши цінні знання та набравшись досвіду, він починає заробляти, ошукуючи заможних мешканців Нью-Йорка 1940-х років. Одного разу Стен задумує обманути небезпечного магната з темним минулим, проте для цього потрібна не лише підготовка, але й люди, які можуть видати найпотаємніші секрети…

У ролях: Бредлі Купер, Кейт Бланшетт, Руні Мара, Тоні Коллетт, Віллем Дефо, Річард Дженкінс, Рон Перлман та інші.

В українському прокаті: з 20 січня 2022 року.

Бекграунд. Гільєрмо Дель Торо представляє на суд глядачів «Алею жаху» – психологічний трилер вийшов після перерви у кілька років, що минули від моменту прем'єри попередньої повнометражної стрічки. Нагадаємо, що йдеться про тріумфальну «Форму води», яка принесла творцям чотири «Оскари» (зокрема і за найкращий фільм року). Зрозуміло, нова робота викликала непідробний інтерес не лише у давніх шанувальників Гільєрмо, а й тих, хто приєднався до їхньої спільноти на інформаційній хвилі нагородного сезону за підсумками 2017-го.

«Алея жаху» є екранізацією однойменного роману Вільяма Грешема, який написав реалістичну історію про карнавального фокусника, який побажав досягти чогось більшого. Стилізація під нуар дозволила оповіді заграти новими фарбами, а час дії на стику 30-х і 40-х років минулого століття додав відлуння великої війни і, як наслідок, тривогу і невпевненість у завтрашньому дні. Однак у центрі уваги з першої і до останньої хвилини – люди, чиї мрії та вади часом утворюють найбожевільніший коктейль.

Дель Торо підготував повільне та похмуре дійство, що дозволяє глядачеві повноцінно розкуштувати страву, що подається. При перегляді дивувало, що навіть без додавання чогось справді жахливого та монструозного атмосфера була настільки багатогранною, наче десь за кадром таки відбувалося щось незрозуміле. Домогтися такого можуть лише справжні майстри, які знають важливість не тільки обгорткової естетики, а й глибини опрацювання, щоб можна було з головою поринути у те, що відбувається.

Не має значення, чи на екрані карнавал, чи ресторан у Нью-Йорку – головний герой завжди отримує можливість вибору. І певного моменту настільки вірить у власні сили, що починає підвищувати ставки за першої-ліпшої нагоди, ставлячи на кін усе, що має. Гроші та увага довірливих глядачів – кінцева мета, причому деякі рішення та взаємодія з оточуючими його людьми перегукуються з чимось у минулому… Які життєві сторінки мали настільки сильний вплив на його особистість – глядач побачить ближче до кінця.

Бредлі Купер впорався зі своїм завданням, показавши і розвиток героя, і зробивши все можливе, щоб незрозуміле минуле було постійним супутником. Чому це важливо – не можна написати без спойлерів, тому вам доведеться перевірити самостійно, наскільки вдало Купер діставав із покритої пилом скрині болючі спогади.

Решта акторського складу також заслуговує на подяку за виконану роботу, і на рахунок цього не було жодних сумнівів ще перед переглядом. Чому так? Дель Торо привчив, що завжди обирає тих, хто зможе злитися зі своїм персонажем, а не просто тимчасово вдягнути маску.

Кейт Бланшетт та Віллем Дефо очікувано крадуть кожну секунду екранного часу – приголомшливі перетворення! Персонаж Дефо повністю реалізував наявний потенціал, чого не можна сказати про Бланшетт – після перегляду стрічки не полишало відчуття, що її героїня могла створити значно більший слід. З іншого боку, додаткове ограновування персонажа могло призвести до ще більшого роздуття хронометражу, з яким і без того виникли проблеми.

Почуття стилю у Гільєрмо не відібрати, однак у другій половині він надмірно захопився естетикою, забувши про динаміку історії. Деякі моменти здавалися відверто затягнутими, а сюжетний поїзд ближче до фіналу рухався геть неквапливо, через що втрачалася створена рання напруга в кадрі. Якоїсь миті картина скидає з себе вбрання, властиві трилерам, залишаючи лише чарівний нуар з яскравими мазками психологізму.

Вам сподобається, якщо: любите творчість Гільєрмо Дель Торо і волієте поринути в іншу епоху, яка підкорює тягучою атмосферою та увагою до деталей.

Вам не сподобається, якщо: очікуєте побачити стандартний трилер з елементами хорору, оскільки фільм рухається у протилежному напрямку – до нуару з психологічним прошарком.

Чому варто подивитися: «Алея жаху» позбавлена монстрів, звичних для Дель Торо, пропонуючи натомість покопирсатися в душах людей – невдах, що зайшли в глухий кут, не цураються крові на руках у ті моменти, коли іншого виходу вже просто немає. Але справді жахливі та неймовірні вчинки можуть мати людське обличчя – саме про це історія, нехай задумане і не вдалося реалізувати повною мірою. Дель Торо створив візуальний шедевр, у якому філігранно вибудовано кожну дрібницю, що потрапляє в кадр. Щоправда, при цьому режисер не зміг вичавити максимум із подорожі героя назустріч Темряві.