Першу концепцію реформування ринку електроенергії український уряд затвердив ще в 2001 році. Але потім, протягом 16 років, аж до 2017-го, нічого в напрямку створення конкурентного енергоринку зроблено не було. Залежно від зміни урядів, про реформу то згадували, то знову відкладали її в довгий ящик і на невизначений термін.
Справа в тому, що корінна перебудова організаційної моделі енергоринку – це досить тривалий і складний процес. І ні у чиновників, ні у представників енергокомпаній не було достатньо стимулів, щоб вийти зі стану комфорту і розпочати процес. До того ж держава при переході до конкурентної моделі втрачала можливість ручного управління грошовими потоками енергоринку. Побоювались у владі і необхідності підняття тарифів на електроенергію в разі реформування галузі.
Ситуацію вдалося докорінно змінити з 11 червня минулого року, коли набрав чинності закон «Про ринок електричної енергії». Ця подія багато в чому стала можливою під тиском Євросоюзу, європейського Енергетичного співтовариства та міжнародних донорів. Документ передбачає перехід на нову конкурентну модель з 1 липня 2020 року. При цьому до 1 липня наступного року триватиме підготовчий період, а потім, протягом року, – перехідний.
Проте немало експертів сумніваються в можливості запустити конкурентний енергоринок до означеної законом дати. Зокрема, вважається малоймовірним, що за цей час вдасться установити та адаптувати необхідне для повноцінного запуску енергобіржі програмне забезпечення. Галузеві спеціалісти допускають, що з 1 липня 2019 року нова модель ринку розпочне свою роботу в перехідному періоді в обмеженому вигляді.
Також не вирішена проблема реструктуризації взаємних мільярдних боргів між учасниками енергоринку, не визначена перспектива ліквідації практики перехресного тарифного субсидування населення промисловими споживачами. В цілому терміни, відведені Україні на запровадження конкурентного енергоринку, у відповідності з законом, вважаються рекордно замалими.
