
Валовий внутрішній продукт – це макроекономічний показник ринкової вартості вироблених за рік у всіх галузях економіки на території країни товарів і послуг для споживання, експорту, а також накопичення. Якщо за рік попит на товари та послуга зростає, це пояснюється кількома причинами. Спричинити це може і збільшення виробництва в країні, і підвищення вартості товарів та послуг, а також те та інше одночасно. Саме аби встановити, чому так сталося, економісти вивчають відмінності у значеннях номінального і реального ВВП.
Реальний ВВП вимірюють вартістю виробленої продукції за різні роки, при цьому користуючись цінами загального базового року. Тобто, реальний ВВП вимірює економічне зростання без врахування ефекту інфляції. А от ринкова вартість товарів і послуг у поточних цінах – це номінальний, або ж абсолютний валовий внутрішній продукт.
Якщо ж йдеться про дослідження довготермінових виробничих можливостей національної економіки за умови максимального використання наявних ресурсів при стабільних цінах – це потенційний, або ж природний ВВП. Тобто показник рівня, на якому був би ВВП, якби держава користувалася всіма ресурсами. Зрозуміло, що мова не про 100%-ве використання робочої сили і капіталу, оскільки це практично неможливо. Зазвичай за «повне використання» основного капіталу беруть коефіцієнт завантаження виробничих потужностей у 85-90%.
Різниця між поточним виробництвом товарів і послуг та рівнем виробництва, який міг би бути за наявності повного використання існуючих у суспільстві ресурсів – це недоотриманий ВВП, або розрив ВВП, який поділяють на додатній, нульовий і від'ємний. Потенційний ВВП і розрив ВВП зазвичай застосовують, досліджуючи економічне зростання та цикли, інфляцію і загальні втрати національної економіки.