Цікавий лот із можливою політичною складовою. Старовинний будинок у центрі Львова, де з 10х років минулого століття працював один з перших кінотеатрів Львова – «Сфінкс». Після приватизації будинок можна використовувати лише за цільовим призначенням, що обмежує можливості для бізнесу. Лот виставлено повторно, ціна знижена майже вдвічі.
Що продається: Нежитлові приміщення у підвалі, першого поверху та антресолі загальною площею 550.2 кв.м. Пам'ятка архітектури місцевого значення.
Організатор аукціону: Prozorro Продажі
Розташування: мапа
Аналіз Mind
У Львові повторно виставили на продаж нежитлові приміщення на першому поверсі, у підвалі, та «антресолі» історичної будівлі за адресою вул. Богдана Хмельницького,11. Перший аукціон з початковою ціною понад 20 млн 400 тис. грн 9 червня не відбувся.
Зараз лот виставили на новий із зниженням ціни майже вдвічі, до 10 млн 239 тис. грн.
Будинок знаходиться у самому центрі міста, але область використання його обмежена. На приватизацію виставлено лише підвал, нижній та останній поверхи будівлі. Середні поверхи влада поки що «зарезервувала».
До того ж використовувати його можна лише за цільовим призначенням.
«Нежитлові приміщення у підвалі, на першому поверсі та на антресолі загальною площею 550.2 кв.м за адресою: м. Львів, вул. Хмельницького Б., 11 є частиною пам'ятки архітектури місцевого значення, яка занесена до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, згідно із Наказом Міністерства культури та інформаційної політики України "Про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України" №14 від 18.01.2021, охоронний № 5596-Лв.», вказується у описі лоту на Prozorro.
Будівля належить до об'єктів культурної спадщини міста. Згідно із роз’ясненням управління комунальної власності Львівської міськради вона може бути приватизована «лише за умови укладення майбутнім власником» охоронного договору, який зобов’яже його використовувати лот за історичним призначенням та привести «утримувати його у належному стані».
Тобто будівлю треба реконструювати а згодом використовувати або як кінотеатр, або як просвітницький, культурний або мистецький простір, що суттєво зменшує бізнес-складову потенційного проєкту.
Хоча, варіанти як завжди можливі. 30 травня 2023 року перший заступник міського голови Львова Андрій Москаленко заявив, що у будівлі повинен діяти культурно-освітній простір, але є можливість «використання частини об’єкта, але не більше ніж 150 кв.м., для закладу громадського харчування».
Заява прозвучала до проведення першого аукціону, який так і не відбувся. А зважаючи на те, що міська влада пішла на поступки у 2 рази у ціні – то не виключено варіант, коли і щодо розміру ресторану можна спробувати домовитися із відповідними органами.
Але навіть невеличкий ресторан, поєднаний із кінотеатром може мати великий зиск, зважаючи на історичний аспект та вдале розташування у центрі міста.
Цікавою можливістю може стати створення тут елітного закладу клубного типу із відновленням давньої львівської традиції проведення балів, які б поєднували у собі окрім танців, ще й інші веселощі — ігри, маскаради тощо.
Нестандартна ідея:
Лот може мати політичну складову. Міська влада обіцяла реконструювати будівлю дому, але не виконала обіцянки і виставила будинок на продаж.
Ще у 2018 році нею було затверджено інвестиційний проєкт “Створення просвітницького культурно-розважального кінопростору”. Він складався з двох компонентів: реставрації фасадів та реставрації будівель усередині. Зокрема на першому поверсі пропонували розмістити невеликий кінотеатр на 40 глядачів, фойє з шоурумом, фудзону, коворкінг, вбиральні та мультифункційний хол.
У 2019 тут хотіли зробити “Театр “Музей кіно” за кошти інвестора, але гроші так і не знайшли.
До теми повернулися травні 2023 року. Оголосили інвестиційний конкурс, але перший аукціон не відбувся і ціну було знижено у 2 рази.
Людина, або фірма яка виграє аукціон, може скористатися можливістю, щоби або допомогти міській владі Львову виконати обіцянку. Або ж самому отримати всі лаври відновлювача історичної спадщини та використати їх для особистого пі-ару.
Бали та мистецькі заходи із залученням місцевих еліт додадуть такому проекту ваги та стануть у нагоді для налагодженні та закріпленні нових зв’язків.
Переваги:
- Комерційні приміщення у самому центрі міста
- Зниження ціни лоту
- Можливість відкрити не тільки кінотеатр, але й ресторан
- Відома будівля із власною історією
- Можливість нестандартних рішень, які можна використати у політиці та при просувані власних інтересів
Недоліки
- Необхідність реконструкції
- Обмежені можливості по використанню
- Занедбаний стан будівлі
- Необхідність додаткових перемовин із місцевою владою
Історія лоту
У 1913 р. у будинку за сучасною адресою вул. Б. Хмельницького, 11 (кол. вул. Жовківська) розмістився кінотеатр під назвою “Сфінкс”. Будівля, зведена у 1912–1913 рр. за проектом архітектора Романа Фелінського (Roman Feliński), належала Соломонові Рогатину (Salomon Rohatyn)
Кінотеатр отримав ліцензію на діяльність з 15 січня 1913 року до кінця грудня 1921 р. На рекламних листівках зустрічалося також ім’я Й. Данєлевич (J. Danielewicz). Керівником “Сфінкса” було призначено інженера Яна Пелчарського (Jan Pelczarski). Кінотеатр працював з 16 до 23 год. Ціни на квитки коливалися від 40 геллерів до 1,5 корон. Кінотеатр був достатньо дорогим, хоча й не найдорожчим у Львові. Товариство ім. Петра Скарги (займалось популяризацією польської писемності в католицькому дусі; адреса – вул. Театральна, 3) скаржилось на кінотеатр за покази неморальних фільмів. Зокрема, йшлося про фільм “Єврейка” (“Żydówka”), який демонстрували у “Сфінксі” 19 грудня 1913 року. Відомості про “Сфінкс” зникають ще перед Першою світовою війною. Очевидно, цей кінотеатр припинив свою діяльність.
У 1926 р. “Сфінкс” відновив свою діяльність. 5% від прибутку власник “Сфінкса” мав віддавати на допомогу інвалідам війни. Кінотеатр мав 211 глядацьких місць (відносно малий кінотеатр, як на той час). Його власником був відомий львівський ресторатор Генрик Атляс (Henryk Atlas).
“Мева” (“Mewa”), 1933 р.
У 1933 р. на короткий термін часу кінотеатр був перейменований на “Мева”. Власником “Меви” залишався Генрик Атляс.
“Адрія” (“Adria”), 1933–1939 рр.
Після того, як у 1933 р. кінотеатр перейшов на покази звукового кіно, також було змінено і назву – на “Адрія”. Кінотеатр був облаштований на 251 глядацьке місце. У 1937 р. тут був розміщений Єврейський драматичний клуб ім. Перетца, який діяв паралельно з кінотеатром. Під кінець 1930-х рр. власником кінотеатру був Пепі Кульман (Pepi Kulman), а орендарем – Казимир Вєвурський (Kazimierz Wiewiórski). У 1939 р. орендна плата за приміщення кінотеатру становила 600 злотих на місяць. Кінотеатр був достатньо успішним і популярним у своїй місцевості.
“Мева” (“Mewa”), 1941–1944 рр.
У 1941–1944 рр. кінотеатру була повернута стара назва – “Мева”. У 1944 р. тимчасово припинив кінопокази.
Кінотеатр ім. 17 Вересня (1946–1949)
У 1946 рр. кінотеатр відновив свою діяльність під новою назвою – Кінотеатр ім. 17 Вересня, під якою діяв до 1949 р. Мав 224 глядацьких місць.
Кінотеатр ім. Б. Хмельницького (1949–2007)
У радянські часи кінотеатри Львова фактично ділились на 3 категорії. Кінотеатр ім. Б. Хмельницького належав до другої категорії. У II пол. 1940-х – 1950-х рр. тут діяв оркестр, який виступав перед кіносеансами. На 1966 р. у Кінотеатрі ім. Б. Хмельницького працювало 20 осіб. Глядацький зал налічував 228 місць. Кінотеатр працював 360 днів на рік (по 7 сеансів на день). Кількість глядачів за 1966 р. становила 305,512 (населення Львова в той час було близько 400 тис.).
На 1989 р. у Кінотеатрі ім. Б. Хмельницького було 154 місця. Він працював 30 днів на місяць (9 сеансів на день). План кінотеатру на 1990 р. було перевиконано.
У 1990-х рр. основу репертуару Кінотеатру ім. Б. Хмельницького складали стрічки індійського виробництва. Він був також відомий як кінотеатр повторного фільму.
В 1990-х рр. загальна площа кінотеатру складала 383 кв. м, площа глядацького кінозалу – 135 кв. м, фойє – 127,7 кв. м. Потребував капітального ремонту і зміни санітарного вузла. Приміщення кінотеатру було передано в оренду приватному підприємству, зокрема, в кінці 1990-х у фойє було розміщено бар із більярдом та ігровими автоматами.
Львівська міська рада у 2007 р. ухвалила ліквідацію Державного комунального підприємства “Кінотеатр ім. Б. Хмельницького” – кінотеатр остаточно перестав діяти, відзначає LvivCenter.
