«Штурмовали Санжаровку и Дебальцево»: фрагменти розмови українських спецслужб з російськими найманцями, затриманими в Білорусі

24 липня 2020 року у київському аеропорту «Бориспіль» українські спецслужби (СБУ та ГУР МО) планували схопити 33 особи, причетних до низки резонансних терористичних актів як от вбивство 298-ми пасажирів малазійського боїнгу MH17 російською ракетною установкою «Бук», збиття українських військових літаків «ІЛ-76» у Луганську та вертольота «МІ-8» під Слов’янськом. За кілька місяців до цього ці люди були завербовані українською стороною.

Про це Mind стало відомо з розмови незалежного журналіста-розслідувача Любові Величко з безпосереднім учасником цієї спецоперації, який був одним із її координаторів.

У матеріалі наведено кілька телефонних перемовин «куратора» від українських спецслужб із найманцями, які підтверджують свою безпосередню участь в боях на Донбасі.

Розмова «куратора» від українських спецслужб із найманцем Тахіром Бахтігараєвим:

Куратор: А расскажите поподробнее, сколько времени вы находились на Украине?

Тахір Бахтігараєв: Так, сколько раз мы выходили… Мы 4 раза выходили, по 3,5-3 месяца

Куратор: У вас были командировки, да? То есть вы побыли-ушли?

Тахір Бахтігараєв: Да, колонной выходили

Розмова «куратора» від українських спецслужб із найманцем Алєксєєм Сапроновим:

Куратор: Так и проездили на Донбассе на дозоре?

Алєксєй Сапронов: Да, штурмовали Санжаровку и Дебальцево.

Куратор: Дебальцево тоже хлебанули?

Алєксєй Сапронов: Ну, конечно. Мы туда утром и заходили. Получается, в само не зашли. Рядом ж/д знаете? Вот с той стороны.

Куратор: А Санжаровка как? Нормально там было? Или тоже так, вскользь?

Алєксєй Сапронов: Ну крепко досталось. И нам, и им. Машину там потеряли, людей потеряли.

Куратор: А сколько потеряли тогда?

Алєксєй Сапронов: Короче, с моей роты получается два дозора там осталось, шестеро там. Точно не помню сколько нас было, человек 300 наверно. За два дня – больше взвода получается. А трехсотых с одного взвода сразу 6, с моего взвода 1. Короче, вот так. Машины подбитые, но вывели оттуда.

Куратор: А машины получали на Украине или с ними заходили из России?

Алєксєй Сапронов: Мы с ними заходили

Розмова «куратора» від українських спецслужб із найманцем Ігорем Шеломєнцевим:

Куратор: Я понял. Скажи, а в каких населенных пунктах приходилось участвовать на Донбассе?

Игорь Шеломенцев: Так. Иловайск, потом – аэропорт. И там где-то в районе Дебальцево.

Куратор: Я понял. Хорошо.

Игорь Шеломенцев: Круглик… И еще одно село там было – Никишине.

Куратор: Скажи, а аэропорт донецкий или луганский?

Игорь Шеломенцев: Донецкий – с батальоном «Патриот», и местные ребята там какие-то были в аэропорту.

Куратор: Я понял, я понял. А в Иловайске какую задачу выполняли? Ты же был в составе разведроты, правильно?

Игорь Шеломенцев: Да. Но мы там возле Грабовского монастыря были. В общем, как таковой задачи не получилось. Танки не вышли на позиции. Ну, так, постреляли, покошмарили и ушли.

Розмова «куратора» від українських спецслужб із найманцями братами Володимиром і Нікітою Селіховим:

Володимир Селіхов: Так, смотрите. Боевой опыт начался с ополчения 2014 года, май месяц. Поехал в город Славянск. Там был командир роты у нас Мачета.

Куратор: Ага.

Володимир Селіхов: ...Если слышали о таком. Славянск, Николаевка. Когда ушли со Славянска, мы поехали в Иловайск. Мачету ранило. У нас еще был командир батальйона – Конга.

Куратор: Ага.

Володимир Селіхов: Если встречались с таким человеком. Короче, Иловайск, Шахтерск. Миусинск – это там, где «ЛНР» и «ДНР». И пошли мы в сторону Дебальцево.

Куратор: Боевой опыт какой у тебя? В каком подразделении, в составе, и на какой должности, в каких годах?

Нікіта Селіхов: Ну, вот, с 2014-года, с мая месяца мы поехали в Ямполь, это Славянск. Ямполь, Николаевка. Потом меня забрали в разведку

Куратор: Скажи мне, да. Скажи, очень важный момент как бы. Потому что у нас по снайперам вопрос стоит как бы. У тебя есть подтвержденные выстрелы?... Ну хорошо, что если есть подтвержденные укропы. Это хорошо. 

Нікіта Селіхов: Да, есть, есть.

Нагадаємо, що напередодні дня «Х» президент Володимир Зеленський та голова його офісу Андрій Єрмак перенесли дату затримання, хоча група найманців уже прибула до Мінська з квитками на літак до Венесуели із пересадкою у Стамбулі. Потім відбулася низка подій, вінцем якої став повний провал спецоперації та повернення російських найманців на їхню Батьківщину.

Як відомо, Служба безпеки України офіційно заявила, що такої спецоперації не було. Призначений 5 серпня керівник Головного управління розвідки Міноборони Кирило Буданов також заявив, що його відомство не причетне до організації цієї спецоперації.