Сінгапур готовий проміняти статус нафтового хаба на «зелене» майбутнє

Наприкінці минулого року Royal Dutch Shell Plc оголосила про скорочення вдвічі потужностей свого найбільшого нафтопереробного заводу. Для Сінгапуру, де завод був опорою економіки протягом шести десятиліть, ця подія стала поворотним моментом в одній з найуспішніших ставок на викопне паливо в історії, пише Bloomberg.

Завод є частиною великої нафтопереробної і нафтохімічної промисловості, побудованої в основному на меліорованих островах недалеко від міста-держави. Поряд з вантажними суднами, які вони заправляли, нафтопереробні заводи сприяли економічному успіху Сінгапуру після здобуття незалежності, залучаючи мільярди інвестицій і створюючи бізнес від пластмас до будівництва бурових установок.

«Ми пройшли довгий шлях завдяки енергетичному і хімічному секторам, – сказав Тан Сі Ленг, міністр праці Сінгапуру і другий міністр торгівлі і промисловості. – Ключовим моментом є не відмовлятися повністю, а побачити, як ми можемо трансформуватися».

З цією метою уряд цього року опублікував «Зелений план Сінгапуру до 2030 року», в якому місто-держава має стати провідним регіональним центром торгівлі викидами вуглецю, зеленого фінансування, консалтингу, управління ризиками та інших послуг.

Видання зазначає, що перехід Сінгапуру від «чорного золота» до зеленої енергії – складний баланс. За даними Світового банку і Обсерваторії економічної складності, у 2019 році місто було четвертим за величиною експортером очищеної нафти у світі, а на паливо і хімічні речовини припадало близько 23% його загальної торгівлі товарами. Воно як і раніше є регіональним торговим центром вугілля, природного газу і нафтопродуктів і підтримує десятки фінансових компаній, що спеціалізуються на сировинних товарах. У місті працюють понад 100 світових хімічних компаній.

Shell відкрила перший нафтопереробний завод в Сінгапурі незадовго до здобуття незалежності в 1961 році. Протягом наступних декількох десятиліть були збудовано ще чотири заводи. Тепер Shell починає згортати свій нафтовий бізнес в країні. Bloomberg вказує, що для Сінгапуру, який не має власних природних ресурсів, буде важко замінити позицію посередника Shell в глобальному ланцюжку поставок палива.

«Водень і зріджений природний газ мають для Сінгапуру ту перевагу, що деяка нафтохімічна інфраструктура може бути переобладнана для них», – сказав Джордж Нассауаті, який розглядає ризики переходу в енергетиці як глава відділу природних ресурсів в Азії в Willis Towers Watson. За його словами, Сінгапур може також надати досвід в області проєктування і управління проєктами, щоб допомогти в створенні заводів з виробництва СПГ або водню в Південно-Східній Азії.

Як повідомила агентству Bloomberg міністр сталого розвитку та навколишнього середовища Грейс Фу, Сінгапур розглядає можливість підвищення свого податку на викиди вуглецю. Місто-держава першою в Азії ввела податок на вуглець, який наразі складає 5 сінгапурських доларів за тонну парникових газів. За словами Фу, найближчим часом податок буде переглянутий у бік збільшення. За її словами, до кінця року, ймовірно, також буде запущена приватна торгова платформа для вуглецевих кредитів.

У держави з населенням 5,7 млн осіб може бути більше часу для адаптації, ніж у Європи або США, тому що вона знаходиться в регіоні, який, схоже, буде покладатися на вуглеводні протягом ще багатьох років. Згідно з іншим звітом McKinsey, Південна і Південно-Східна Азія матиме найвищий ріст попиту на нафтопродукти в період з 2019 по 2035 рік. За словами Віктора Шума, віцепрезидента з енергетичного консалтингу IHS Markit, сінгапурським нафтопереробним компаніям поки не потрібно робити ніяких радикальних дій.