facebook.com
mind
Велика напруга: куди прямує український ринок електроенергії

Велика напруга: куди прямує український ринок електроенергії

Верховна Рада нарешті ухвалила відповідний закон

Велика напруга: куди прямує український ринок електроенергії
Фото Frе Sonneveld/unsplash

13 квітня Верховна Рада прийняла в цілому закон «Про ринок електроенергії». Документ підтримали 277 народних депутатів. Закон передбачає впровадження нової моделі ринку, що включає низку сегментів: ринок двосторонніх договорів, ринок «на добу вперед», ринок допоміжних послуг тощо.

Також запроваджуються норми Третього енергетичного пакета ЄС, серед яких передбачений поділ обленерго за напрямками розподілу та передачі електроенергії.

«Це стане важливим кроком на шляху до конкурентного та відкритого ринку електроенергії в Україні, що наблизить його до моделі, за якою ринки електроенергії  працюють у ЄС», – йдеться в заяві Представництва Європейського союзу в Україні. Окремо наголошено, що цей закон для України є «ще одним кроком на шляху інтеграції з ринками електроенергії ЄС».

На реалізацію закону передбачається дворічний перехідний період.

Mind поцікавився у фахівців, наскільки українські енергетики готові до змін правил гри на ринку, і що буде найскладнішим при цьому переході?

Закон абсолютно правильний з точки зору трансформації всього енергетичного ринку як інституту, тому що тягне за собою трансформацію не лише сегмента електроенергетики, а й додаткових послуг, ринку трудових ресурсів, розвитку нових технологій тощо. Нічого складного у впровадженні нових підходів для ключових гравців ринку немає. Усе це обговорювалося і готувалося понад 10 років.

На жаль, ми прогавили сприятливий момент, коли ці зміни можна було впроваджувати безболісно. Наприклад, уже у 2007–2009 роках, у принципі, все було готово, і навіть ухвалені відповідні розпорядження Кабміну. Платоспроможність населення і промисловості була високою, практично повністю були «розшиті» питання галузевих боргів, і всі зміни пройшли б з меншим навантаженням на галузь. Але розвиток історії пішов не в європейському напрямку.

Зараз впроваджувати реформи в електроенергетиці на тлі загальних реформ у ЖКГ, газовому та соціальному секторі буде складніше. Координаційна група при ДП «Енергоринок» провела колосальну попередню роботу, що відіграло свою позитивну роль в ухваленні закону. Але роботу з реформування потрібно підняти на порядок вище, як мінімум на рівень Кабінету міністрів. І повинен бути профільний віце-прем'єр.

У законі є дуже багато правових питань, пов'язаних із вторинним законодавством. Координаційна група, за підтримки ЄС і Секретаріату енергоспівтовариства, напрацювала базові документи, але ступінь їхньої готовності, за різними оцінками, наближений до 50%. Тому багато що залежатиме від організації процесу і від того, хто ним керуватиме: другу частину роботи потрібно доводити до ладу дуже кваліфіковано.

Далі – організаційні та технічні моменти. На нас чекає трансформація ключових суб'єктів ринку – ДП «Енергоринок» та НЕК «Укренерго». Електроенергетичний ринок у технологічному плані складніший, ніж газовий. По-перше, необхідно заново створити вже повноцінного оператора вільного ринку, нехай і на базі ДП «Енергоринок»; сформувати технічне забезпечення «балансуючого ринку електроенергії», а це складний, по суті справи, новий програмний продукт; людей потрібно буде вчити набагато більшій кількості операцій.

Практично, політичний момент – анбандлінг обленерго, поділ компаній на розподільчі і транспортуючі. Скажемо чесно, на місцях люди не дуже готові до таких кроків, та ще з огляду на той факт, що обленерго у нас належать конкретним «групам товаришів». Там можливий і саботаж, і зволікання з процесами. Явно це йтиме не на користь споживачів. Владі доведеться проявити не тільки політичну волю, а й професійну майстерність.

Дуже важливий компонент – загроза енергетичній безпеці України. У нас чотири теплових станції знаходяться в зоні ризику, а дві перебувають на непідконтрольних територіях. Від наших східних сусідів можна чекати чого завгодно. І якщо по цих об'єктах буде завдано удар, це буде не просто надзвичайний стан для ринку, а «дуже надзвичайний». Цю загрозу усвідомлюють і технарі, і енергетики, і уряд. Ситуація просто підштовхує нас до максимального прискорення синхронізації, інтеграції з ЕNTSO-E, європейським ринком.

У нинішній конфігурації вітчизняного ринку залишається дуже слабким розвиток конкуренції. Фактично, він можливий лише на рівні дистрибуції, тобто поставок. Можлива поява нових трейдерів, постачальників, які гратимуть на якийсь маржі, на «денних» і «нічних» ринках, якщо споживач втановлюватиме погодинні системи обліку і включиться в ринковий процес.

А ось для того, щоби створити конкурентний ринок на рівні генерації, нам вкрай необхідна синхронізація з європейським ринком. Тоді у нас з'являться дешевші джерела електроенергії, в залежності від країни і годин навантаження, і це складе конкуренцію «Енергоатому» і тепловій генерації.

Ось тоді повноцінно запрацює ринок двосторонніх договорів, і з часом споживач зможе обирати собі постачальника. Щоправда, спочатку він повинен навчитися регулювати власне споживання і стати повноцінним учасником ринку.

Треба також відзначити певний технологічний аспект: майбутнє ринку електроенергії – це ринок розподіленої генерації, тобто малої генерації, яка розташована ближче до споживача, і він не так сильно залежить від джерела виробництва. Це стосується і побутових споживачів. Це може статися не відразу, не так дешево, але це підштовхне до використання нових технологій.

В Україні вже є цікаві напрацювання щодо створення енергокооперативів, коли всі прагнутимуть не лише споживати, але й виробляти. Серйозно розвинулася тема індивідуальних установок, у першу чергу – сонячних і частково вітрових, для домогосподарств. За підсумками минулого року таких пристроїв, які продають електроенергію в мережу, вже налічується понад тисячу. І якщо будуть вжиті заходи щодо здешевлення цих установок, то, з огляду на загальну кількість (15,5 млн) споживачів, левова частка яких – сільське населення і люди, що проживають в індивідуальних будинках, це може стати цікавим інноваційним ходом на ринку.

Перехідний період, за наявності політичної волі й узгодженої технічної роботи, вимагає трьох років. У законі цей термін трохи менший, але і його досить, щоб зробити новий ринок. Ми не вигадуємо нічого нового, нам просто потрібно запровадити те, що вже є в інших країнах. Головне – це довіра до тих людей, які проводитимуть реформування. А ще важливо грамотно демонополізувати ринок.

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у наших Viber та Telegram