Податок на мотлох: чи є новацією оподаткування продажу вживаних речей

Якщо українці реалізовують через комісійні магазини уживаний одяг, техніку чи меблі, отримуючи за це гроші, з них необхідно сплачувати податок як з додаткового доходу. Таке роз’яснення видано Державною фіскальною службою, повідомляє УБР. 

Олег Пендзин, виконавчий директор ЕДК, розповів Mind, що являє собою цей податок, наскільки він вигідний державі, що чекає на українців та як подібні збори нараховуються за кордоном.

Згідно з нещодавніми  роз’ясненнями ДФС, які так схвилювали всіх напередодні святкування Дня Незалежності, за здачу в комісійний магазин старих речей, побутової техніки або меблів українці повинні платити податок. Адже виручені гроші є додатковим доходом, з якого повинен стягуватися податок на доходи фізичних осіб.

У дійсності нічого несподіваного ДФС не сказала. Така норма давно існує у діючому Податковому кодексі. І комісійні магазини сумлінно її виконують.

Справді, саме там визначено, що «Дохід від продажу (обміну) об'єкта рухомого майна (крім легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів) визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче оціночної вартості цього об'єкта, визначеної згідно із законом».

А далі і про комісійні магазини є:  «173.3. У разі якщо стороною договору купівлі-продажу об'єкта рухомого майна є юридична особа чи фізична особа-підприємець, така особа вважається податковим агентом платника податку та зобов'язана виконати всі визначені цим розділом функції податкового агента. При цьому податковий агент утримує податок за ставками, визначеними відповідно до пунктів 173.1 або 173.2 цієї статті (а це аж 18%. – Авт.) з урахуванням інформації про черговість продажу рухомого майна, зазначеної платником податку в договорі купівлі-продажу чи в окремій заяві».

Не будемо розглядати своєчасність виходу роз'яснення і важливість його обговорення перед Днем Незалежності України. Питання взагалі про логіку віднесення грошей, що людина отримує за продаж старих речей, до оподатковуваного доходу. Не можна двічі покарати за один і той самий злочин. Так само не можна два рази зняти податок з одного і того самого доходу. Але це – у теорії.

Людина, купуючи річ, витрачає на неї зарплату, з якої вже сплачений податок на доходи фізичних осіб. Продаючи цю річ, вже поношену, людина відшкодовує собі частину витрачених раніше вже оподаткованих коштів. Бо малоймовірно, що коштувати вживана річ буде дорожче, ніж нова. На практиці український Податковий кодекс пропонує сплатити додатково податок з раніше сплачених сум.

У світовій практиці можна знайти випадки, коли при отриманні коштів від реалізації власних речей може виникнути податок, проте тільки у випадку перевищення суми отриманих коштів над початковою вартістю речі. Наприклад, при реалізації антикваріату. Тоді оподатковується різниця, але ж ніяк не вся сума. Платник податку сам визначає суму податкового платежу.

Взагалі, там, куди ми так прагнемо дійти, – у Європі податки сплачуються не з усього (валового) доходу, що отримує людина, а з чистого. Тим, хто був у Європі, часто впадає в очі, як прискіпливо жителі ЄС збирають чеки з заправочних станцій, готелів, ресторанів. Як складають докупи всі свої витрати, спрямовані на забезпечення власного життя.

Пояснюється все просто. Потім, коли наприкінці року європейці визначатимуть свої податкові зобов’язання як фізичні особи, вони все це відмінусують від своїх доходів і виведуть чисту суму, з якої, власне, і сплатять податок. 

Насправді, це набагато справедливіша система, за якої точно не виникне бажання оподаткувати двічі один і той самий дохід. Стосовно України в цьому випадку тішить лише те, що у нас ще все попереду.