«Голландці» vs «англійці»: як можна продавати активи ліквідованих банків

У Фонді гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВ) офіційно визнали, що ідея з продажем активів виведених з ринку українських банків на американських торгових майданчиках First Financial Network (FFN) і The Debt Exchange, Inc. (DebtX) зазнала краху. Дещо раніше Mind вже писав про те, чому широко розпіарений варіант реалізації майна ліквідованих банків великими пулами виявився безперспективним. Тепер, за словами очільника Фонду Костянтина Ворушиліна, всі активи, які входили до складу пулів, планується виставити на індивідуальні торги за балансовою вартістю. «Ціну продажу сформує ринок, подивимося, на якому рівні ці активи зацікавлять потенційних покупців», – зазначив Ворушилін. Якщо НБУ підтримає пропозицію Фонду, то перші індивідуальні торги можуть відбутися вже в листопаді. 

Фактично йдеться про так звані голландські аукціони – аукціони навпаки, коли спочатку оголошується найбільша ціна лоту, а потім ставки поступово знижуються до тієї, яка влаштує покупців. Причому лот вважається проданим тому покупцеві, який першим погодиться на озвучену ціну. Особливістю подібних торгів є їхній оптовий характер: продавець може виставляти багато одиниць (лотів) одночасно. Костянтин Кауфман, експерт з правового нагляду департаменту реструктуризації і стягнення Кредобанку, пояснив спеціально для Mind, у чому полягає специфіка таких аукціонів, якщо йдеться про активи банків-банкрутів, та яким чином можна запровадити цю модель із максимальною користю для вітчизняної банківської системи. 

Чому продаж пулами провалився? Необхідність змінити підхід до порядку продажу активів ліквідованих банків назріла вже давно. Адже, з одного боку, під контролем ФГВ накопичилася безпрецедентна кількість таких активів, а з іншого – економічні, організаційні та законодавчі умови їхнього продажу призводили до проведення значної кількості «холостих» торгів за схемою англійського аукціону, внаслідок чого активи знецінювалися, а витрачені трудові, грошові та часові ресурси не мали віддачі.

При цьому специфіку і складність продажу цих активів обумовлює ціла низка факторів. Терміни ліквідаційної процедури банків обмежені, і потрібен особливий підхід до продажів, який гарантував би одночасне досягнення кількох, на перший погляд, взаємовиключних результатів: продати оперативно і за максимальною ціною, продати прозоро, із залученням до торгів максимальної кількості учасників, і щоб проблемні активи знайшли ефективних власників.

І на тлі всього цього торги проходили в умовах, коли визначити обґрунтовану ринкову ціну для значної кількості активів, в силу специфіки останніх (щоб виставити їх за відповідною стартовою ціною на класичних англійських аукціонах), іноді було не те що складно, а просто неможливо. Наприклад, в ситуації з правами вимоги за кредитними зобов'язаннями оцінка стану їхнього обслуговування, платоспроможності боржників та предметів забезпечення, стану судових тяжб, пов'язаних з боргом, має суб'єктивний характер і може дуже відрізнятися для різних претендентів на покупку таких активів.

Не дивно, що робота з продажу проблемних активів за схемою англійського аукціону, як показує практика останніх років, була не дуже ефективною – із значним затягуванням періоду пошуку ринкової ціни навіть після повного переходу на торги через систему «ProZorro.Продажі».

Як хочуть продавати тепер? Голландський аукціон, запровадження якого очікується найближчим часом, фактично міститиме в собі й елементи англійського аукціону, оскільки після поступового зниження ціни і отримання першої пропозиції (ставки) від конкретного учасника іншим учасникам надаватиметься можливість зробити вищу ставку. Але при цьому учасник, який зробив першу ставку, може сказати своє «останнє слово» – ще раз підняти ціну.

Чим корисні «голландці»? У голландського аукціону є переваги. По-перше, він істотно заощаджуватиме час і гроші, адже стартова ціна буде визначатися за балансовою вартістю активів. По-друге, потенційні покупці не повинні будуть, як раніше, багаторазово реєструватися на аукціонах в очікуванні «вдалого» для себе, що спричиняло для них повторюване виконання безлічі документальних, фінансових і організаційних формальностей; або чекати чергового аукціону з тієї стартовою ціною, яка їх влаштовує. По-третє – підвищення конкуренції між потенційними покупцями та рівня попиту, оскільки ймовірність формування прийнятної для покупки ціни за результатами аукціону істотно підвищується (зниження ціни можливе до 20% від стартової).

Як слід продавати? Очевидно, що всі найкращі досягнення від використання системи «ProZorro.Продажі» повинні бути збережені і при проведенні голландських аукціонів, щоб усунути корупційні ризики, забезпечити прозорість продажу і якомога ширшу експозицію лотів.

Фонду гарантування потрібно наповнювати інформацію про лоти тими даними, які цікаві потенційним покупцям. Наприклад, якщо йдеться про портфелі споживчих кредитів, то дуже б знадобилася інформація про динаміку погашення заборгованості напередодні виставлення їх на продаж.

Крім того, з огляду на новизну голландських аукціонів при продажу проблемних активів, потрібно буде після перших аукціонів комплексно проаналізувати результати і, якщо потрібно, оперативно вдосконалити умови їхнього проведення.

Чи можуть зацікавитися лотами, виставленими на «голландцях», банки? Все залежатиме від виду активу та його ціни. Для банків на сьогодні залишається актуальним питання очищення власних балансів від проблемної кредитної заборгованості. Тому для них цікавими можуть бути портфелі «працюючих» кредитів, а також матеріальна база, яка використовується в банківській діяльності.

Що стосується прав вимоги проблемної кредитної заборгованості, то банки, швидше за все, можуть бути лише факультативними потенційними покупцями в окремих випадках. Наприклад, якщо банк хоче сконцентрувати у себе обсяг вимог до конкретного боржника, достатній для ефективного, зокрема юридичного, супроводу як уже наявної кредитної заборгованості перед таким банком, так і набутої. Або ж у банку з боржником є попередня домовленість врегулювати кредитну заборгованість після її придбання і продовжити банківське обслуговування.

Хто ще може стати покупцем? Якщо формуватиметься конкурентна ціна і достатньо розкриватиметься інформація про права вимоги проблемної кредитної заборгованості, то покупцями можуть бути, з більшою ймовірністю, професійні учасники ринку – фінансові, колекторські, юридичні, інвестиційні компанії й конкуренти боржників на відповідних ринках. А саме ті з них, що мають достатньо можливостей для правомірного тиску, професійного супроводу (іноді досить тривалого) стягнення проблемної заборгованості. Інвестиційній привабливості таких активів значно посприяли б паралельні зміни в законодавстві та в судовій практиці, які б збільшили ступінь захисту прав кредиторів.

Крім того, було б помилкою замовчувати і той факт, що братимуть участь в аукціонах і кінцеві бенефіціари боржників банків, що ліквідуються, але вони діятимуть через пов'язаних (у той чи інший спосіб) осіб.

Як це допоможе системі? Підвищення ефективності продажу активів ліквідованих банків має системне значення як для банківського сектора, так і для національної економіки в цілому. З великими обсягами проблемних активів має справу не лише Фонд гарантування, але і діючі банки. Почасти як ліквідовані, так і працюючі фінустанови є кредиторами одних і тих самих боржників. У такій ситуації поява нового кредитора замість ліквідованого банку опосередковано може сприяти і діючому банку у врегулюванні проблемної заборгованості. А масове розуміння позичальниками того факту, що кредитні зобов'язання потрібно виконувати навіть у разі ліквідації банку-кредитора, сприятиме підвищенню рівня договірної дисципліни з боку боржників.

Також правомірний розподіл власності на користь ефективніших власників збільшить реальний сектор економіки, бюджетні платежі, створить нові робочі місця, що в сукупності формує як додаткове джерело залучення банками ресурсної бази (пасивів), так і додатковий кредитоспроможний попит на активні банківські операції.

Перерозподіл портфелів працюючих кредитів на користь прозорих і ефективних банків поліпшить ліквідність банківської системи, підвищить рівень інвестиційної активності і платоспроможний попит бізнесу і населення.

Яким чином уникнути чергового провалу? Дуже важливо, використовуючи інструменти, про які говорилося вище, не допустити формування ринку продажу проблемних кредитів за заниженою вартістю. Інакше можливий негативний вплив на банківську систему – вона зіткнеться зі знеціненням проблемних активів, які перебувають на балансах діючих банків.

Законотворці приділяють недостатню увагу теорії аукціонів загалом. Адже, крім англійської та голландської, існують інші моделі. Наприклад, аукціон другої ціни із закритими ставками, аукціон першої ціни із закритими ставками.

І саме спираючись на перевірену досвідом теорію, слід було б системно визначити види аукціонів, які застосовуються в процедурах виконавчого провадження, банкрутства, приватизації, продажу державних активів не в рамках приватизації, виведення неплатоспроможних банків з ринку тощо. Але робити це залежно від специфіки активів, які виставляються на продаж, періоду експозиції, економічних умов у конкретний час, зокрема й інвестиційної активності.