Посттравматичний синдром: як повернути до мирного життя демобілізованих воїнів АТО та звільнених бранців

Минулої середи з полону бойовиків у зоні АТО було звільнено 74 українських військових. Голова СБУ Василь Грицак повідомив, що на даний час у заручниках в ОРДЛО ще залишаються 103 військовослужбовці, а 402 людини вважаються зниклими безвісти. Звільнених бранців доправлено до лікарень Дніпра, Харкова та Києва, де їм належить пройти тривалий процес не тільки фізичної, а й психологічної реабілітації. Адже зрозуміло, що перебування у полоні для цих людей стало надважким випробуванням. Будь-яка війна не лише заб­ирає життя і здоров’я тих, хто опинився у зоні конфлікту, але й негативно впливає на психічний і морально-емоційний стан кожної людини окремо та суспільства в цілому. У цьому контексті дедалі більше актуалізується проблема професійної роботи з посттравматичним синдромом, якому в тій чи іншій мірі піддаються як безпосередні, так і опосередковані учасники бойових дій.

Хто в небезпеці? Зі слів начальника Науково-дослідного центру гуманітарних проблем Збройних сил України Назіма Агаєва, ознаки посттравматичного стресового розладу (ПТСР) спостерігаються у кожного четвертого учасника антитерористичної операції на Донбасі. 

А головний консультант Групи Помпіду Ради Європи Роберт Телтзроу в своїй доповіді на Підсумковому круглому столі «Посилення захисту прав людини внутрішньо переміщених осіб в Україні» наголосив, що близько 80% осіб з діагнозом ПТСР, які не отримують вчасної і кваліфікованої допомоги, починають зловживати алкоголем та іншими психоактивними речовинами (ПАР). На жаль, правоохоронним органам усе частіше доводиться мати справу зі злочинами, які вчиняють демобілізовані військові (нерідко під впливом алкоголю або в нестійкому психоемоційному стані). А це, у свою чергу, негативно впливає на рівень криміногенної ситуації в Україні та суспільної безпеки в цілому.

Як допомогти? На сьогоднішній день громадські й міжнародні організації, волонтери та державні органи намагаються надавати допомогу бійцям для адаптації у суспільстві, аби вони могли повноцінно повернутися до мирного життя. Але ефективність цього процесу поки що досить мала. І цьому є дві головні об’єктивні причини.

Перша – відсутність єдиної затвердженої державної програми з надання комплексної допомоги (інтеграція послуг) демобілізованим бійцям та членам їхніх сімей, яка б включала в себе весь цикл заходів з профілактики,  лікування та ресоціалізації осіб з ПТСР. Адже за інформацією Міністерства оборони України, більшість небойових втрат у зоні проведення АТО стається через вживання алкоголю та ПАР, порушення правил безпеки і внаслідок хвороб. Й після повернення до «мирного» життя втрати продовжуються. Так, за офіційною статистикою військового відомства, в 2016 році вчинили самогубство 63 демобілізованих військових.

Друга – брак досвіду й нестача фахових психотерапевтів і психіатрів, що працюють з ПТСР та іншими психотравмами.

Чому може навчити українських спеціалістів міжнародна практика? Досвід закордонних колег є вкрай важливим у процесі розробки та впровадження власної моделі допомоги і реабілітації людей, що постраждали внаслідок військових дій. Декілька країн світу вже мають грунтовні напрацювання у цій сфері. Розглянемо основні приклади.

Ізраїль.  У цій країні, враховуючи проведення довготривалих військових дій на власній території, система допомоги та реабілітації військових почала створюватися та вдосконалюватися ще в 50-х роках минулого століття. Наприклад, реабілітаційний центр «Левінштейн», заснований у 1958 році для відновлювального лікування солдат і мирного населення, що постраждали від військових травм, успішно працює й сьогодні.

В Ізраїлі існує міжнародна мережа закладів допомоги постраждалим внаслідок участі у військових конфліктах «Дім воїна» (Beit Halochem), яка фінансується з держбюджету (спеціальний відділ реабілітації при Міністерстві оборони) та коштом недержавних донорських організацій. Реабілітаційні центри надають ветеранам і членам їхніх родин не лише послуги фізіотерапії, а пропонують також низку освітніх і культурних заходів, творчих майстерень. Функціонують амбулаторні психотерапевтичні групи не лише для ветеранів війни, але й для їхніх сімей (окремо психологи працюють з дитячими групами).

З 2002 року в Ізраїлі існує обов’язкове обстеження всіх без винятку військовослужбовців, що брали участь у військових діях. Філософія ізраїльської системи реабілітації полягає у тому, що військовий, який проходить курс психологічної терапії, не є хворим, а лише тим, хто потребує допомоги у поверненні до мирного й щасливого життя, соціальної адаптації.

З 2016 року співробітники Ізраїльської коаліції травми проводять в Україні семінари та тренінги для фахівців у галузі охорони психічного здоров’я з державних та неурядових організацій. 

Сполучені Штати Америки. У США функціонує мережа зі 150 шпиталів і 600 клінік для військовослужбовців, яка повністю фінансується з державної скарбниці. У 2011 році була створена загальнодержавна система психологічної і соціальної адаптації солдат (Polytrauma System of Care), до складу якої входять 600 спеціалізованих центрів по всій країні.

Міністерство у справах ветеранів США активно використовує в психологічній терапії процес спілкування з тваринами, завдяки якому суттєво покращується емоційний фон людини. Так, одним із способів реабілітації є інтеграція іпотерапії в роботу спеціалізованих військових шпиталів у рамках програми «Horses for Heroes» («Коні для героїв»).

Шрі-Ланка. В 2009 році, після остаточного завершення конфлікту між урядом і військовими формуваннями «Тигри визволення Таміл-Ілама», було створено Службу верховного комісара з питань реабілітації людей, які брали участь у військових конфліктах. Основним завданням нової структури стало надання допомоги військовим у поверненні до мирного життя з використанням творчих, психосоціальних, духовних, освітніх та інших практик.

Було розроблено програму під назвою «4R» (реабілітація, включення в суспільство, реінтеграція, примирення), яку пізніше було доповнено (через потребу інтеграції ветеранів в полікультурне та мультиетнічне населення Шрі-Ланки) духовно-релігійною складовою.

На чому варто зосередитися Україні? Українське суспільство потребує негайної консолідації зусиль профільних міністерств та відомств, органів місцевого самоврядування, недержавних організацій і закордонних експертів задля вивчення іноземного досвіду надання психотерапевтичної допомоги та соціальної адаптації людям, які постраждали від військових дій. Необхідно оперативно розробити й впровадити власну модель реабілітації ветеранів з ПТСР, враховуючи національно-ментальні, духовні та соціальні аспекти.

Обов’язково має бути розроблена система, яка б включала в себе основні напрямки роботи: первинна психологічна діагностика (на етапі відбору до збройних сил); забезпечення психічного здоров’я під час проходження служби; посттравматична реабілітація після участі в військових діях.

Громадські організації, які з перших днів військових дій на сході України надають психотерапевтичну допомогу нашим демобілізованим бійцям, дійшли висновку, що воїни АТО не потребують суспільного співчуття. Для них вкрай важливо насамперед відчувати себе не хворими/інвалідами, а повноцінними членами активного суспільства: отримувати нові знання та навички; мати можливість забезпечувати свою родину, працювати в нормальних умовах; спілкуватися з рідними та близькими людьми.